Постанова

від 27.09.2023 по справі 758/12064/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 758/12064/22

провадження № 61-5352св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року у складі судді Скрипник О. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона-ВН» (далі - ТОВ «Фруктона-ВН», код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) 40316631, від 10 лютого 2021 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_5 ; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, від 10 лютого 2021 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_6 ; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона» (далі - ТОВ «Фруктона»), код у ЄДРПОУ 42742365, від 31 травня 2021 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_3 ; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона», код у ЄДРПОУ 42742365, ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона Трейд» (далі - ТОВ «Фруктона Трейд»), код ЄДРПОУ 42742365, від 31 травня 2021 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_3 ; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона Трейд» (далі - ТОВ «Фруктона Трейд») ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктова Зірка» (далі - ТОВ «Фруктова Зірка»), код у ЄДРПОУ 38635931, від 31 травня 2021 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_4 ; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктова Зірка» ОСОБА_2 .

У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення його позову шляхом накладення арешту на частку: ОСОБА_5 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, місцезнаходження: 21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 28 у розмірі 3330,00 грн, що становить 3,33 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона-ВН»; ОСОБА_6 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, місцезнаходження: 21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 28, у розмірі 30 000,00 грн, що становить 30,0 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона-ВН»; ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона», код у ЄДРПОУ 42742365, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, у розмірі 9 100,00 грн, що становить 91,0% статутного капіталу ТОВ «Фруктона»; ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона Трейд», код у ЄДРПОУ 42742365, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, у розмірі 10 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона Трейд»; ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Фруктова Зірка», код у ЄДРПОУ 38635931, місцезнаходження: 32600, Хмельницька область, Новоушицький район, смт Нова Ушиця, вул. Стара Поштова, 1Д, у розмірі 300 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ «Фруктова Зірка».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю, укладених ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як таких, що вчинені на шкоду кредитору - оспорювані договори. Предметом позову є правовідносини, направлені на захист прав позивача, як кредитора в зобов`язальних відносинах щодо майна ОСОБА_2 , який, будучи боржником у зобов`язанні за договорами позики перед позивачем, розпорядився своїм майном та відчужив його на користь третіх осіб.

Позивач вказував, що на час настання строку повернення йому боргу, обумовленого договорами, відповідач ОСОБА_2 був власником часток у статутних капіталах наступних товариств: ТОВ «Фруктона» (код у ЄДРПОУ 42742365) - у розмірі 21,0 %; ТОВ «Фруктона Трейд» (код у ЄДРПОУ 42741843) - у розмірі 100%; ТОВ «Фруктона Зірка» (код у ЄДРПОУ 38635931) - у розмірі 100 % статутного капіталу; ТОВ «Фруктона-ВМ» (код у ЄДРПОУ 40316631) - у розмірі 33, 33 % статутного капіталу.

З урахуванням обставин справи та предмета позову, а також неодноразового відчуження майна, позивач стверджував, що у нього є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливить ефективний захист його прав, а тому просив задовольнити його заяву.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на: частку ОСОБА_5 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, місцезнаходження: 21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 28, у розмірі 3 330,00 грн, що становить 3,33 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона-ВН»; частку ОСОБА_6 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, місцезнаходження: 21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 28, у розмірі 30 000,00 грн, що становить 30,0 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона-ВН»; частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона», код у ЄДРПОУ 42742365, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, у розмірі 9 100,00 грн, що становить 91,0 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона»; частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона Трейд», код у ЄДРПОУ: 42742365, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, у розмірі 10 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона Трейд»; частку ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Фруктова Зірка», код у ЄДРПОУ 38635931, місцезнаходження: 32600, Хмельницька область, Новоушицький район, смт Нова Ушиця, вул. Стара Поштова, 1Д, у розмірі 300 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ «Фруктова Зірка».

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що невжиття таких заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

10 квітня 2023 року ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Добрянська О. Д., засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині накладення арешту на її частку у статутному капіталі ТОВ «Фруктова Зірка», код у ЄДРПОУ 38635931, місцезнаходження: 32600, Хмельницька область, Новоушицький район, смт Нова Ушиця, вул. Стара Поштова, 1Д, у розмірі 300 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ «Фруктова Зірка», та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій частині.

Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що оскільки позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно (частку ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Фруктова Зірка») не є співмірним з предметом спору в цій справі; необхідність застосування заходів забезпечення позову не доведені позивачем. Також касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 149 ЦПК України, викладених у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 456/2582/18.

Крім того, у касаційній скарзі заявник вказала на те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки всім доводам її апеляційної скарги.

21 квітня 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині накладення арешту на його частку у статутному капіталі ТОВ «Фруктона», код у ЄДРПОУ 42742365, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, у розмірі 9 100,00 грн, що становить 91,0 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона», та на його частку у статутному капіталі ТОВ «Фруктона Трейд», код у ЄДРПОУ: 42742365, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, у розмірі 10 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона Трейд», та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій частині.

Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано вважали достатніми правові підстави для застосування заходів забезпечення позову; застосували такий захід забезпечення позову, як арешт майна у межах розгляду позовних вимог немайнового характеру; не врахували висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/8876/16 та у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18; від 19 січня 2021 року у справі № 902/774/20, від 25 січня 2021 року у справі 902/775/20.

Крім того, у касаційній скарзі заявник вказав на те, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про дату, час і місце судового засідання по справі та розглянув справу без його участі (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

05 червня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коцюрба Л. О. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в яких позивач просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Також у цей день ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про продовження йому строку на подання відзивів на касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у яких заявник послався на те, що отримав копію ухвали Верховного Суду від 22 травня 2023 року про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами відповідачів із копіями таких касаційних скарг у оператора поштового зв`язку лише 29 травня 2023 року. Судом касаційної інстанції для подання відзиву на касаційні скарги відповідачів заявнику надано строк до 02 червня 2023 року, однак з огляду на фактичну дату отримання копії ухвали суду та копій касаційних скарг (29 травня 2023 року), на виконання вимог суду заявнику залишалось лише 4 дні. Оскільки строк у 4 дні для підготовки та подання відзиву на дві касаційні скарги відповідачів у цій справі є занадто коротким, з урахуванням кількості учасників справи, складності справи та змісту касаційних скарг, заявник просив суд продовжити йому такий строк на 15 днів.

На підтвердження вказаних обставин заявник надав суду копію поштової виписки про дату та час отримання копії ухвали суду від 22 травня 2023 року та копій касаційних скарг відповідачів.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 та керуючись частиною другою статті 127 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки строк на подання відзиву на касаційні скарги пропущено заявником з поважних причин, то він підлягає продовженню на строк викладений у заяві.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 квітня та 01 травня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Воробйовій І. А. Судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 травня 2023 року № 636/0/226-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (провадження № 61-5352ск23) між суддями на підставі службової записки секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. у зв`язку з обранням судді Воробйової І. А. до Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 травня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Крату В. І. Судді, які входять до складу колегії: Дундар І. О., Краснощоков Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі частини другої статті389 ЦПК України; витребувано зі Подільського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 758/12064/22; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу у строк до 02 червня 2023 року.

03 липня 2023 року матеріали справи № 758/12064/22 надійшли до Верховного Суду.

04 липня 2023 року судді Крат В. І., Дундар І О., Краснощов Є. В. заявили про самовідвід від участі у розгляді справи № 758/12064/22 за позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року заяву суддів Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 задоволено. Справу № 758/12064/22 передано на автоматизований розподіл.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року і постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, матеріали справи № 758/12064/22 у передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю. Судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Погрібний С. О.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Тож, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, від 10 лютого 2021 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_5 ; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, від 10 лютого 2021 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_6 ; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона», код у ЄДРПОУ 42742365, від 31 травня 2021 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_3 ; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона», код у ЄДРПОУ 42742365, ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона Трейд», код ЄДРПОУ 42742365, від 31 травня 2021 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_3 ; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктона Трейд» ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктова Зірка», код у ЄДРПОУ 38635931, від 31 травня 2021 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_4 ; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у статутному капіталі ТОВ «Фруктова Зірка» ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що оспорювані ним договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариств вчинені на шкоду йому як кредитору. Зазначив, що є кредитором ОСОБА_2 за договорами позики від 05 листопада 2018 року та від 07 лютого 2019 року, за якими він передав ОСОБА_2 позику в загальній сумі 350 000,00 дол. США з терміном повернення до 31 грудня 2019 року. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за вказаними договорами, він звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. Після настання строку повернення коштів за договорами позики ОСОБА_2 , діючи недобросовісно та з метою свідомого уникнення від виконання боргових зобов`язань, відчужив належні йому частки у статутному капіталі: ТОВ «Фруктона» (код у ЄДРПОУ 42742365), ТОВ «Фруктона Трейд» (код у ЄДРПОУ 42741843), ТОВ «Фруктона Зірка» (код у ЄДРПОУ 38635931), ТОВ «Фруктона-ВМ» (код у ЄДРПОУ 40316631) на користь відповідачів.

На підтвердження своїх доводів про відчуження ОСОБА_2 часток у статутному капіталі товариств позивач надав суду копії актів приймання-передачі від 10 лютого та 31 травня 2021 року.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, врахував предмет спору, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту начастку ОСОБА_5 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, місцезнаходження: 21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 28 у розмірі 3 330,00 грн, що становить 3,33 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона-ВН»; на частку ОСОБА_6 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона-ВН», код у ЄДРПОУ 40316631, місцезнаходження: 21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 28, у розмірі 30 000,00 грн, що становить 30,0 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона-ВН»; на частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона», код у ЄДРПОУ 42742365, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, у розмірі 9 100,00 грн, що становить 91,0% статутного капіталу ТОВ «Фруктона»; на частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Фруктона Трейд», код у ЄДРПОУ 42742365, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, у розмірі 10 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ «Фруктона Трейд»; на частку ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Фруктова Зірка», код у ЄДРПОУ 38635931, місцезнаходження: 32600, Хмельницька область, Новоушицький район, смт Нова Ушиця, вул. Стара Поштова, 1Д, у розмірі 300 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ «Фруктова Зірка», в подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши предмет спору та наявність у сторони позивача обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, встановив, що обраний позивачем вид забезпечення позову відповідає критерію співмірності із заявленими позовними вимогами.

Необхідність застосування даного заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які були досліджені як судом першої інстанції, такі апеляційним судом, та, в свою чергу, свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування заходу забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача.

Тож, встановивши, що існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки відповідачів у статутному капіталі Товариств.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що оскільки позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно (частки заявників у статутному капіталі ТОВ «Фруктова Зірка», ТОВ «Фруктона Трейд», ТОВ «Фруктона») є неспівмірними з предметом спору в цій справі, є необґрунтованими з огляду на таке.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що у своєму позові ОСОБА_1 просив суд не лише про визнання недійсними правочинів, а й про повернення майна, яке вибуло із власності боржника ОСОБА_2 на шкоду кредитору (позивачу).

Тобто метою звернення ОСОБА_1 до суду з позовом та заявою про його забезпечення є захист його майнових прав та інтересів, як кредитора за договорами позики.

Пред`явивши даний позов, ОСОБА_1 претендує на задоволення своїх вимог за рахунок вартості часток у статутному капіталі товариств, які були відчужені ОСОБА_2 .

Тому, суди першої та апеляційної інстанцій інстанції дійшли правильного висновку про обґрунтованість припущень позивача, що невжиття визначених заходів забезпечення позову (арешту майна) може утруднити або зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними заявленим вимогам та підставам позову, з яким ОСОБА_1 звернувся до суду та стосуються суті спору у справі та спрямовані на реальне забезпечення його прав та інтересів.

Аргументи касаційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновків щодо застосування частини другої статті 149 ЦПК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/8876/16 та у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18; від 19 січня 2021 року у справі № 902/774/20, від 25 січня 2021 року у справі 902/775/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 456/2582/18, є безпідставними, оскільки викладені у наведених судових рішеннях Верховного Суду правові висновки, на які посилається заявник, в цілому стосуються загального розуміння та підстав застосування, такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на майно. Висновки судів в цій справі не суперечать таким висновкам Верховного Суду.

Крім того, варто звернути увагу на те, що задоволення заяви про забезпечення позову за умови доведеності обставин, якими обґрунтована така заява, не може свідчити про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахував загальних правових висновків щодо інституту забезпечення позову, сформованих Верховним Судом.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про недоведеність необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявлених позивачем, зводяться до переоцінки доказів у справі, що за положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про дату, час і місце судового засідання по справі та розглянув справу без його участі, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Матеріли справи свідчать про те, що ухвалами Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року (а. с. 81-82).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року призначено справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду на 28 березня 2023 року на 12 год 00 хв (а. с. 83).

13 березня 2023 року Київський апеляційний суд направив на поштову адресу ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 , судову повістку-повідомлення, якою повідомив заявника про дату, час і місце судового розгляду справи. Також надіслав заявнику копію ухвали суду про відкриття апеляційного провадження від 13 березня 2023 року та копію апеляційної скарги ОСОБА_4 з доданими до неї матеріалами (а. с. 84).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 березня 2023 року поновлено ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року (а. с. 99 - 100).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 березня 2023 року призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду на 28 березня 2023 року на 12 год 00 хв (а. с. 101).

17 березня 2023 року Київський апеляційний суд направив на поштову адресу ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 , судову повістку-повідомлення, якою повідомив заявника про дату, час і місце судового розгляду справи. Також надіслав заявнику копію ухвали суду про відкриття апеляційного провадження від 17 березня 2023 року та копію апеляційної скарги ОСОБА_6 з доданими до неї матеріалами (а. с. 102).

У судове засідання Київського апеляційного суду, яке відбулось 28 березня 2023 року ОСОБА_3 не з`явився.

З огляду на викладене, керуючись положеннями частини другої статті 372 ЦПК України, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 виклав свої доводи у справі в апеляційній скарзі, за згодою інших учасників процесу, з метою дотримання розумних строків розгляду справи апеляційний суд у судовому засіданні 28 березня 2023 року цілком законно розглянув справу щодо оскарження ухвали Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року про забезпечення позову без участі відповідача ОСОБА_3 .

Крім того, відсутність ОСОБА_3 на судовому засіданні під час розгляду його апеляційної скарги та апеляційних скарг інших відповідачів на ухвалу про забезпечення позову жодним чином не вплинула на правильність, законність та обґрунтованість винесеного судом апеляційної інстанції судового рішення.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_4 про те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки всім доводам її апеляційної скарги, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційні скарги задоволенню не підлягають, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак