Ухвала

від 03.10.2023 по справі 638/9352/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

УХВАЛА

Іменем України

03 жовтня 2023 року

м. Харків

Справа № 638/9352/23

Провадження № 2-з/638/124/23

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іваненка Євгена Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно,

установив:

Адвокат Іваненко Євген Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче судове засідання по справі.

03 жовтня 2023 року на адресу суду від адвоката Іваненка Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на наступне нерухоме майно:

1. земельну ділянку 6325185000:03:023:0075 на території: Харківська обл., Харківський р., с/рада. Циркуківська, РНОНМ 1477054763251;

2. земельну ділянку 6325185000:03:023:0078 на території: Харківська обл., Харківський р., с/рада. Циркунівська, РНОНМ 1463245463251;

3. квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ НОМЕР_1 ;

4. квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ НОМЕР_2 ;

5. нежитлове приміщення 1/2К першого поверху у квартирному (багатоповерховому) житловому будинку літ. "А 12", за адресою: АДРЕСА_3 ;

6. нежитлове приміщення технічного поверху № 5 в житловому будинку літ. "А-9", за адресою: АДРЕСА_4 ,

право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 .

Заборонити ОСОБА_2 відчужувати, розпоряджатися в інший спосіб, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання вищезазначеного нерухомого майна.

Заява обгрунтована тим, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно.

За час спільного проживання сторонами за спільні кошти було придбане нерухоме майно, яке, за їхньою спільною згодою, було оформлене на відповідачку.

Враховуючи спільність грошових коштів, за які було придбане майно, що є предметом позову, за час спільного проживання однією сім`єю з відповідачкою, вважає, що спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Підставою для забезпечення позову є обгрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Оскільки спірне майно зареєстровано за відповідачкою, можна припустити, існує обгрунтована ймовірність відчуження цього майна третім осоабам, зміни конфігурації (об`єднання, поділ), вчинення інших реєстраційних дій.

Вказує на те, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Вважає, що накладення арешту (заборона на відчуження) на вищезазначену нерухомість ніяким чином не спричинить збитків відповідачці, оскільки не перешкоджає користуватися цим майном, а також, саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав, на права і його законні інтереси.

Зважаючи на те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно жодним чином не порушує право відповідачки щодо володіння або користування вказаним майном, можливості здобуття з нього економічних вигод, тобто не призводить до будь-яких економічних втрат (збитків) для відповідачки, вважає, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.

Дослідивши матеріали заяви, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на необхідність забезпечення основного завдання правосуддя ефективного поновлення в правах. Так, в пункті 9 рішення від 30 січня 2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 Конституційний Суд України зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення об`єму заявлених вимог, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів сторони у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, в серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно.

Також представником позивача - адвокатом Іваненком Є.В. подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку6325185000:03:023:0075на території:Харківська обл.,Харківський р.,с/рада.Циркуківська,РНОНМ 1477054763251,що ОСОБА_3 на правіприватної власності;земельну ділянку6325185000:03:023:0078на території:Харківська обл.,Харківський р.,с/рада.Циркунівська,РНОНМ 1463245463251,що належить ОСОБА_2 на правіприватної власності;квартиру заадресою: АДРЕСА_5 ,що належить ОСОБА_2 на правіприватної власності;квартиру заадресою: АДРЕСА_6 ,що належить ОСОБА_2 на правіприватної власності;нежитлове приміщення1/2Кпершого поверхуу квартирному(багатоповерховому)житловому будинкуліт."А12",за адресою: АДРЕСА_3 ,що належить ОСОБА_2 на правіприватної власності;нежитлове приміщеннятехнічного поверху№ 5в житловомубудинку літ."А-9",за адресою: АДРЕСА_4 ,що належить ОСОБА_2 на правіприватної власності.

Заборонити ОСОБА_2 відчужувати, розпоряджатися в інший спосіб, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання вищезазначеного нерухомого майна.

Предметом позову є встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності подружжя на вищевказане нерухоме майно.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власностіна нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зазначене вище нерухоме майно належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 .

Враховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, суд доходить висновку, що предмет позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами.

При цьому таке забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, та, у свою чергу, не позбавляє власника майна права володіння та користування ним.

Водночас невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання рішення про задоволення позовних вимог.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, суд доходить висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову частково, шляхом накладення заборони вчиняти певні дії стосовно спірного майна, а саме, заборони вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно щодо відчуження, розпорядження в іншій спосіб, надання права користування, зміни цільового призначення, здійснення перетворення, поділу, об`єднання, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 , що є доцільним та необхідним для ефективного захисту порушеного права позивача та забезпечить в подальшому виконання рішення суду в разі задоволення позову.

В іншій частині у задоволенні заяви слід відмовити.

Як передбачено положеннями частини сьомої статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іваненка Євгена Володимировича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провстановлення фактупроживання однієюсім`єюбез реєстраціїшлюбу,визнання праваспільної сумісноївласності нанерухоме майно - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти певні дії стосовно спірного майна, а саме, заборони вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно щодо відчуження, розпорядження в іншій спосіб, надання права користування, зміни цільового призначення, здійснення перетворення, поділу, об`єднання, щодо наступного нерухомого майна:

- земельної ділянки 6325185000:03:023:0075 на території: Харківська обл., Харківський р., с/рада. Циркуківська, РНОНМ 1477054763251, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ;

- земельної ділянки 6325185000:03:023:0078 на території: Харківська обл., Харківський р., с/рада. Циркунівська, РНОНМ 1463245463251, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ;

- квартири за адресою: АДРЕСА_5 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ;

- квартири за адресою: АДРЕСА_6 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ;

- нежитлового приміщення 1/2К першого поверху у квартирному (багатоповерховому) житловому будинку літ. "А 12", за адресою: АДРЕСА_3 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ;

- нежитлового приміщення технічного поверху № 5 в житловому будинку літ. "А-9", за адресою: АДРЕСА_4 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дзержинський районний суд м.Харкова, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено 03 жовтня 2023 року.

Суддя В. М. Яковлева