Ухвала

від 29.01.2024 по справі 638/9352/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Харків

Справа № 638/9352/23

Провадження № 2/638/1414/24

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., вирішуючи клопотання відповідачки ОСОБА_1 про витребування доказів та направлення судового доручення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно,

у с т а н о в и в:

Адвокат Іваненко Євген Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання по справі.

Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду клопотання про витребування доказів та направлення судового доручення, в якому просить витребувати з Московського районного суду м. Харкова копію судового рішення у справі № 643/3213/15-ц та направити доручення суду міста Карпіано провінції Мілан (Ломбардія) Італія , в ході якого доручити витребувати докази перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зареєстрованому шлюбі.

Клопотання обгрунтовано тим, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно.

Як на підставу своїх заперечень ОСОБА_1 посилається на те, що позивач з березня 2015 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , а з 2016 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою Італії (уродженка м. Гомель Білорусія) ОСОБА_4 . Шлюб був зареєстрований в державі Італія.

На підтвердження перебування позивача у шлюбі надано :

- роздруковану електрону копію судового рішення Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/3213/15-ц;

- копію посвідчення ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) № НОМЕР_1 , видане комуною Карпиано, Мілан, Італія. В якому в графі «stato civile» - сімейний стан - вказано «CONIUGATO» - одружений.

Вказує на те, що не може самостійно отримати копію судового рішення, оскільки не є учасником справи, а також не може отримати посвідчення про реєстрацію шлюбу позивача в Італії, оскільки відомості про актовий запис надаються за запитом суду, правоохоронних органів.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Адвокат Іваненко Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав через канцелярію суду заяву, в якій просив підготовче судове засідання 29 січня 2024 року провести без його участі. Зазначив, що позицію щодо заявленого клопотання та відповідь на відзив надасть до наступного судового засідання.

Відповідачка ОСОБА_1 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила підготовче судове засідання 29 січня 2024 року провести без її участі, розглянути клопотання.

Враховуючи неявку у судове засідання вищевказаних осіб, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши клопотання та наявні в матеріалах справи докази в межах розгляду заявленого клопотання, доходить такого висновку.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 78ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої, шостої статті 95ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини перша п`ята статті 83 ЦПК України).

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Стороною відповідача, відповідно до наведених вище вимог статті 83 цього Кодексу, суду не надано жодних доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказів та будь - яких документів неможливості їх отримати самостійно.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що клопотання про витребування доказів в частині витребування копії судового рішення Московського районного суду м. Харкова задоволенню не підлягає.

Стосовно клопотання відповідачки ОСОБА_1 про направлення судового доручення суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Статтею 87 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, в разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному суду вчинити певні процесуальні дії. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, обставини, що підлягають з`ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення, зокрема перелік питань, поставлених учасниками справи та судом свідку.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Відносини між Україною та Італією щодо отримання за кордоном доказів у цивільних справах, регулюються Конвенцією про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18.03.1970 року, яка набула чинності для України 21.07.2001.

Відповідно до Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18 березня 1970 року, вказана Конвенція застосовується у відносинах України з Данією, Мексикою, Люксембургом, Болгарією, Ізраїлем, Італією, Словенією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Німеччиною, Фінляндією, Австралією, Швейцарією, США, Іспанією, Швецією, Норвегією, Аргентиною, Польщею, Словаччиною.

Відповідно до статті 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Статтею 499 ЦПК України встановлено зміст і форму судового доручення про надання правової допомоги, які мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

Відповідно до статті 2 Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18.03.1970 року, договірна Держава призначає Центральний Орган, який зобов`язується отримувати судові доручення, що надходять від судових органів іншої Договірної Держави, і передавати органу, компетентному їх виконувати. Кожна Держава організовує Центральний орган згідно із своїм правом. Доручення надсилаються Центральному Органу Держави виконання без посередництва будь-якого іншого органу цієї держави.

Судове доручення складається мовою запитуваного органу або супроводжується перекладом на цю мову (ст. 4 Конвенції).

Відповідно до п. 7.3 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, доручення України на підставі Конвенції 1970 року надсилається через Мін`юст.

Статтею 1 Гаазької Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, від 18 травня 1970 року, передбачено, що у цивільних або комерційних справах судовий орган Договірної Держави може відповідно до положень законодавства цієї Держави шляхом надіслання судового доручення звернутися до компетентного органу другої Договірної Держави з проханням отримати докази або провести інші процесуальні дії.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи, що копія актового запису про шлюб є необхідним для правильного вирішення справи, беручи до уваги, що докази, про витребування яких просить відповідачка, знаходяться за кордоном, та, водночас, можуть мати важливе значення для правильного вирішення справи, беручи до уваги їх характер, вказані докази не можуть бути самостійно отримані відповідачкою, суд вважає за необхідне клопотання про витребування доказів задовольнити, направивши судове доручення про витребування доказів компетентному органу республіки Італія.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02 липня 2008 року № 573/15264 (далі - Інструкція), у разі, якщо при розгляді цивільної справи у суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України.

Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.

За правилами ст. 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом, який може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідно до ст. 75 ЦПК України перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Перекладач зобов`язаний з`являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їхню рідну мову або мову, якою вони володіють. За відсутності заперечень учасників справи перекладач може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Перекладач має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому перекладачу, який надав доказ на вимогу суду, сплачується особою, на яку суд поклав такий обов`язок.

Частиною 6 статі 139 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність перекладу копії ухвали на італійську мову. Для чого необхідно направити її заявниці для виконання перекладу та після повернення належним чином перекладеної та завіреної ухвали направити її до органів Міністерстав Юстиції України для виконання.

Керуючись статтями 76, 80, 83, 84, 190, 252, 260-261, 353 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання відповідачки ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно - залишити без задоволення.

Клопотання відповідачки ОСОБА_1 про направлення судового доручення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно - задовольнити.

Надіслати доручення компетентному суду міста Карпіано провінції ОСОБА_7 , в ході якого доручити витребувати докази (документи) на підтвердження перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зареєстрованому шлюбі.

Оплату за послуги перекладача покласти на відповідачку - ОСОБА_1 .

Судове доручення направити до Головного територіального управління юстиції в Харківській області для подальшої взаємодії з іноземними компетентними органами.

Підготовче судове засідання відкласти на 26 лютого 2024 року 13 год 00 хв.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя В.М. Яковлева