Ухвала

від 17.10.2023 по справі 2-1029/11

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 2-1029/11

Номер провадження 4-с/213/10/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

секретар судового засідання Куропятник І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 14, скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Новіков Максим Олексійович, на бездіяльність заступника начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малої Ірини Юріївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

за участі: представника скаржника адвоката Новікова Максима Олексійовича,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Новіков М.О. 07.09.2023 звернувся до суду із вищевказаною скаргою, в інтересах ОСОБА_1 , (отримана судом 13.09.2023) і просить визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Малої І.Ю. щодо відмови скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.12.2019 у виконавчому провадженні № 59566347; протиправними; визнати незаконною та скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.12.2019 у виконавчому провадженні № 59566347.

Скарга обґрунтована тим, що на теперішній час боржник ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, зв`язку з чим його представник 22.08.2023 звернувся до відділу ДВС з заявою про скасування постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, але листом № 28.13-34/67529 від 28.08.2023 заступник начальника відділу Мала І.Ю. у скасуванні постанови від 04.12.2019 відмовила. Вважає таку відмову незаконною, оскільки вона прямо суперечить нормі п.3 ч.10 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», яка чітко зазначає, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано у разі проходження боржником військової служби за призовом під час мобілізації. Наявність такого обмеження прямим чином впливає на швидкість та якість виконання ОСОБА_1 поставлених перед ним завдань під час виконання конституційного обов`язку щодо захисту держави, оскільки при їх виконанні він повинен мати можливість користуватися правом керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні адвокат Новіков М.О. підтримав скаргу, просив її задовольнити, пояснив, що ОСОБА_1 є військовим, іноді йому необхідно керувати транспортними засобами, при цьому військових не можна обмежувати у праві керування.

Від начальника Інгулецького відділу ДВС надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності представника, рішення просили винести на розсуд суду.

Заслухавши позицію адвоката Новікова М.О., дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч.1ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідностідо ч.1ст.449ЦПК Українискаргу можебути поданодо судуу десятиденнийстрок здня,коли особадізналася абоповинна буладізнатися пропорушення їїправа абосвободи. Згідно з частиною другою цієї статті пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як видно із матеріалів скарги, боржнику було відмовлено у скасуванні постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами листом від 28.08.2023 року. Скаргу представник боржника направив до суду поштовою кореспонденцією 07.09.2023 року, тобто з дотриманням строку, встановленого ч.1 ст.449 ЦПК України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно з ч.1ст.13Закону України«Про виконавчепровадження» (далів Закон) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За положеннями частини 2 цієї статті, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з положеннями ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як роз`яснив Пленум ВСУ в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» - у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Згідно із п.п. 3, 18, 23, 24 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» - при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьомастатті 12). За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено, що на виконанні Інгулецького відділу ДВС знаходиться виконавче провадження № 59566347 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів його доходу, до досягнення дитиною повноліття.

Порядок стягнення аліментів передбачений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з п.2 ч.9 цієї статті, в редакції, яка була чинної на час винесення державним виконавцем постанови, що оскаржується, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

З метою виконання рішення суду, постановою державного виконавця Малої І.Ю. від 04.12.2019 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2-1029/11, виданого 30.08.2011 року.

Як видно із тексту вказаної постанови, виконавче провадження зі стягнення з боржника аліментів відкрите 16.07.2019 року, після відкриття провадження утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 01.07.2019 по 04.12.2019 становить 12660,75 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Згідно з довідкою № 88 від 01.06.2023, виданої Військовою частиною № НОМЕР_1 Національної гвардії України, солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 з 26.03.2022 по теперішній час.

З матеріалів справи вбачається, що представник боржника адвокат Новіков М.О. 22.08.2023 звертався до відділу ДВС з заявою про скасування постанови від 04.12.2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у зв`язку з призовом боржника ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, посилаючись на норму п.3 ч.10 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», але заступник начальника Інгулецького відділу ДВС у м. Кривому Розі Мала І.Ю. відмовила у її скасуванні, з огляду на те, що дана норма стосується виконавчих проваджень, тимчасові обмеження у рамках яких ще не винесені, проте тимчасові обмеження стосовно боржника вже винесено та діють з 04.12.2019 (лист № 28.13-34/67529 від 28.08.2023).

Підстави для неможливості тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами передбачені ч.10 цієї статті. Так, згідно з п.3 ч.10 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути застосовано тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами в разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Статтю 71 Закону доповнено частиною десятою Законом№ 2234-VIII від 07.12.2017. Постанова державним виконавцем у відношенні боржника винесена 04.12.2019 року, але, як зазначено вище, боржник, згідно з наданою ним довідкою, проходить військову службу з 26.03.2022 року.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, суд вважає, що при винесенні постанови державний виконавець діяв у відповідності до Закону, ним було винесено вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у зв`язку з тим, що за боржником була наявна заборгованість по аліментам понад чотири місяці, яка станом на час звернення до суду не сплачена.

За приписами ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

При цьому,суд враховує,що розділXIII«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про виконавчепровадження» доповнено пунктом 10-2 згідно із Законом№ 2129-IX від 15.03.2022, в подальшому до нього законодавцем неодноразово вносилися зміни, і останньою зміною Законом № 3048-IXвід 11.04.2023пункт 10-2 було викладено в новій редакції, однак будь-яких положень на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного з 24.02.2022 року, щодо обов`язку зупинення постанов державних виконавців про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами такий розділ Закону не містить.

Отже,суд погоджуєтьсяз представникомборжника стосовнотого,що в період дії в країні воєнного стану і проходженням боржником військової служби, не може бути застосовано тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, однак доводи скарги на безпідставну відмову заступника начальника відділу ДВС у скасуванні відповідної постанови у відношенні ОСОБА_1 від 04.12.2019 року не заслуговують на увагу.

При цьому суд відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України керується правовим висновком Верховного Суду від 05.04.2021, викладеному у справі № 2-3619-2007 (провадження № 61-22862св19), згідно з яким стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» не зобов`язує державного виконавця перевіряти наявність прав (в тому числі на керування транспортними засобами) у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов`язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених частиною дев`ятою цієї статті слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов`язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з частиною дев`ятою вказаної статті, у разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом.

З огляду на те, що представник боржника не надав доказів повного погашення останнім заборгованості по аліментах і не надав жодного документального підтвердження того, що заступник начальника відділу ДВС діяла не в межах Закону України «Про виконавче провадження», у суду відсутні будь-які підстави для задоволення скарги та скасування постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

За приписамич.2ст.451ЦПК України,у разівстановлення обґрунтованостіскарги -суд визнаєоскаржувані рішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщооскаржувані рішення,дії чибездіяльність булиприйняті абовчинені відповіднодо закону,в межахповноважень державноговиконавця абоіншої посадовоїособи органудержавної виконавчоїслужби,приватного виконавцяі правозаявника небуло порушено,суд постановляєухвалу провідмову взадоволенні скарги(частинатретя цієїстатті).

За викладених вище обставин, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. 451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити повністю у задоволенні скарги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Новіков Максим Олексійович, на бездіяльність заступника начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малої Ірини Юріївни.

Ухвала, в зв`язку з оголошенням її вступної та резолютивної частини, може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти діб з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складення повного тексту ухвали 23 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя В.В.Попов.