г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 2-1029/11
Номер провадження 4-с/213/5/24
У Х В А Л А
Іменем України
15 липня 2024 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Попова В.В.,
секретар судового засідання Куропятник І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 14, скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Новіков Максим Олексійович, на бездіяльність начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаращенко Т.М., заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
за участі:
скаржника ОСОБА_1 ,
представника скаржника адвоката Новікова Максима Олексійовича,
В С Т А Н О В И В:
Адвокат Новіков М.О. 25.06.2024 звернувся до суду із вищевказаною скаргою, в інтересах ОСОБА_1 , і просить визнати незаконними (дії) бездіяльність начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаращенко Т.М. щодо відмови скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.12.2019 у виконавчому провадженні №59566347; визнати незаконною та скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.12.2019 у виконавчому провадженні № 59566347.
Скарга обґрунтована тим, що 06.05.2024 боржник ОСОБА_1 уклав трудовий договір з ФОП ОСОБА_3 і був прийнятий на посаду водія, в зв`язку з чим його представник 04.06.2024 звернувся до відділу ДВС з заявою про скасування постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами Однак, листом № 28.13-34/142058 від 15.06.2024 начальника відділу ДВС ОСОБА_4 у скасуванні постанови від 04.12.2019 відмовила, посилаючись на те, що боржник є ФОПом, отже наявність зазначеної постанови не позбавляє його законного джерела засобів для існування. Прте зазначений висновок не відповідає дійсності, оскіль як вбачається з витягу з ЄДР боржник припинив свою підприємницьку діяльність 12.04.2024, отже він не є ФОПом. Отже наявність постанови від 04.12.2019 фактично обмежує боржника у праві на труд, позбавляє законного джерела існування і робить проблемним його, в тому числі трудову реабілітацію і соціалізацію після завершення його служби в ЗСУ, робить проблематичним отримання доходу, в тому числі для сплати аліментів у встанволеному розмірі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат Новіков М.О. підтримали скаргу, просили її задовольнити. ОСОБА_1 окремо зазначив, що працевлаштувався з метою отримання стабільного заробітку для погашення наявної заборгованості та своєчасної сплати аліментів.
Адвокат КоваликМ.Ф.,яка дієв інтересахстягувача ОСОБА_2 ,надала заявупро розглядскарги заїх відсутності.Скористалась правомнадання відзивуна скаргу,в якомузазначила,що ОСОБА_1 починаючи з2020року припинивоплату аліментіві майжедва рокизлісно ухиляєтьсявід їхсплати. ОСОБА_5 ,неодноразово звертаєтьсядо судузі скаргамина діїта бездіяльністьІнгулецького ВДВСу м.Кривому РозіКриворізького районногоуправління Дніпропетровськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняюстиції (м.Одеса),такі діїнаправленні наневиконання рішенняпро стягненняаліментів наутримання неповнолітньоїдитини ініяким чиномне пов`язанніз порушеннямправ боржника,відповідно пронаявність постановивід 04.12.2019року скаржникдостеменно бувпроінформований іознайомлений. Враховуючи те, що законом чітко визначенні строки на оскарження та скасування постанови, а саме 10 робочих днів, відповідно в даному випадку скаржник пропустив строк на оскарження постанови від 04.12.2019 року. Отже, на даний період часу заборгованість по сплаті аліментів не погашена, відповідно відсутні підстави для скасування тимчасового обмеження в користуванні транспортним засобом. Відповідно, враховуючи вищевикладене, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з підстав не обґрунтованості, та як така, що заявлена без законних на те підстав з пропущенням строку на оскарження.
Начальник Інгулецького відділу ДВС заперечень проти скарги не надала. Направила для огляду матеріали виконавчого провадження №59566347.
Заслухавши позицію заявника та його представника, дослідивши матеріали скарги та матеріали виконавого провадження №59566347, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч.1ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.
У відповідностідо ч.1ст.449ЦПК Українискаргу можебути поданодо судуу десятиденнийстрок здня,коли особадізналася абоповинна буладізнатися пропорушення їїправа абосвободи. Згідно з частиною другою цієї статті пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Як видно із матеріалів скарги, боржнику було відмовлено у скасуванні постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами листом від 15.06.2024 року. Скаргу адвокат Новіков М.О. направив до суду поштовою кореспонденцією 25.06.2024 року, тобто з дотриманням строку, встановленого ч.1 ст.449 ЦПК України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно з ч.1ст.13Закону України«Про виконавчепровадження» (далів Закон) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За положеннями частини 2 цієї статті, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з положеннями ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як роз`яснив Пленум ВСУ в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» - у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Згідно із п.п. 3, 18, 23, 24 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» - при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьомастатті 12). За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що на виконанні Інгулецького відділу ДВС знаходиться виконавче провадження № 59566347 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів його доходу, до досягнення дитиною повноліття.
Порядок стягнення аліментів передбачений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з п.2 ч.9 цієї статті, в редакції, яка була чинної на час винесення державним виконавцем постанови, що оскаржується, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
З метою виконання рішення суду, постановою державного виконавця Малої І.Ю. від 04.12.2019 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2-1029/11, виданого 30.08.2011 року.
Як видно із тексту вказаної постанови, виконавче провадження зі стягнення з боржника аліментів відкрите 16.07.2019 року, після відкриття провадження утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 01.07.2019 по 04.12.2019 становить 12660,75 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Згідно довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 по аліментам станом на 05 травня 2024 становить 35829,49 грн., штраф по аліментам складає 51049,26 грн.
Згідно копії трудового договору від 06.05.2024 ОСОБА_1 уклав трудовий договір з ФОП ОСОБА_3 і був прийнятий на посаду водія.
04.06.2024 представник боржника адвокат Новіков М.О. звертався до відділу ДВС з заявою про скасування постанови від 04.12.2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у зв`язку з працевлаштуванням, посилаючись на норму п.1 ч.10 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», але начальник Інгулецького відділу ДВС у м. Кривому Розі Гаращенко Т.М. відмовила у її скасуванні, з огляду на те, що за наданою раніше інформацією боржник є ФОП. Із зазначенням, що боржник працевлаштувався водієм, маючи при цьомцу діючі тимчасові обмеження, які вже винесено та діють з 04.12.2019, та проякі він знав (лист № 28.13-34/142058 від 15.06.2024).
При цьому, 10.06.2024 заступником начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малою І.Ю. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за місцем його працевлаштування ФОП ОСОБА_3 .
Підстави для неможливості тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами передбачені ч.10 цієї статті. Так, згідно з п.1 ч.10 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути застосовано тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією боржника та його представника, що застосоване до ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керувати транспортними засобами позбавляє його основного законного джерела засобів для існування.
За приписамич.2ст.451ЦПК України,у разівстановлення обґрунтованостіскарги -суд визнаєоскаржувані рішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщооскаржувані рішення,дії чибездіяльність булиприйняті абовчинені відповіднодо закону,в межахповноважень державноговиконавця абоіншої посадовоїособи органудержавної виконавчоїслужби,приватного виконавцяі правозаявника небуло порушено,суд постановляєухвалу провідмову взадоволенні скарги(частинатретя цієїстатті).
За викладених вище обставин, суд постановляє ухвалу про задоволення скарги.
Керуючись ст. 451 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати незаконними дії (бездіяльність) начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаращенко Т.М. щодо відмови скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.12.2019 у виконавчому провадженні №59566347.
Зобов`язати відповідальну посадову особу Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.12.2019 у виконавчому провадженні №59566347.
Ухвала, в зв`язку з оголошенням її вступної та резолютивної частини, може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти діб з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 22 липня 2024 року.
Головуючий суддя В.В. Попов.
Суд | Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу |
Дата ухвалення рішення | 15.07.2024 |
Оприлюднено | 29.07.2024 |
Номер документу | 120620577 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу
Попов В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні