Рішення

від 08.11.2007 по справі 4/380

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/380

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "08" листопада 2007 р.Справа №  4/380

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу  № 4/380

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградбудпроектмонтаж", м. Кіровоград

до відповідача: Кіровоградської районної друкарні, с. Федорівка Кіровоградського району Кіровоградської області    

про стягнення 171604 грн.  

Представники сторін :

від позивача - Руденко А.Л., довіреність № 19  від 30.10.07;

від відповідача - участі не брали.

Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені у  відповідності до вимог Інструкції з діловодства  в  господарських судах України.  

08.11.2007 року на адресу господарського суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

Господарський суд вважає за можливе задовольнити подане клопотання.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Кіровоградської районної друкарні на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградбудпроектмонтаж" боргу  в  розмірі 171604 грн. за невиконання умов договору про надання  послуг, з яких   вартість забракованої продукції на суму  143004 грн. та  28600 грн. штрафу за невиконання умов  договору.

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити  в  повному обсязі.

Відповідач відзив на позов подав. Позовної вимоги  не заперечив, однак  просить врахувати, що  у  зв'язку  з  тяжким  фінансовим  станом  підприємства  воно не може  сплатити заборгованість та нараховану суму  штрафу.

Доказів  повного погашення заборгованості  відповідачем суду  не надано.

Розглянувши матеріали справи за наявними в ній  документами у відповідності  до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

                                                    ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли  на підставі  договору № 23/07  від  23.05.2007 року  на створення  видавничої продукції (в  подальшому  договір) на суму  143004 грн.

Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання замовити, а   відповідач (виконавець) створити повнокольорові буклети формату А3 (297х420 мм) в кількості 500000 шт. за наступними  етапами: виготовлення  макету в термін 7 днів, затвердження макету в термін 2 дні, вивід плівок в термін 2 дні.

Згідно до умов п.2.2 договору замовник (позивач) зобов'язався  здійснити оплату на розрахунковий рахунок виконавця в сумі, яка зазначена в  п.2.1 договору  (143004 грн) в 20-денний термін з дня  підписання  даного договору (100% передоплата).

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням №192 від 06.06.2007 року  перерахував на розрахунковий рахунок  відповідача 143004 грн. враховуючи  ПДВ в розмірі 23834 грн.

Однак, в порушення умов п.2.5, 2.6 договору відповідач не виконав взяті  зобов'язання  по виготовленню продукції належної якості у  термін 45 днів з моменту підписання  договору.

Згідно до акту приймання продукції за якістю від 23.07.2007 року при проведенні відбору продукції 100 шт. з 10000 шт. представниками сторін в особі  керівників підприємств директора Хоменка В.П. та в.о. директора Чудної М.С., в 5000 шт. повнокольорових буклетів виявлено орфографічні  помилки та визнано, що   продукція не відповідає якісним показникам. Пропозиції позивача про усунення  дефектів продукції (лист  №19/07 від  25.07.2007 року) та претензія від 06.08.2007 року про повернення суми попередньої оплати та сплати штрафу залишені   відповідачем без реагування.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм   юридичну оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги  є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення враховуючи наступне.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини по наданню послуг, оскільки у відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України по договору про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, в порядку та в строки, що встановлені договором.

Правовідносини, що виникли між сторонами, також підпадають під дію глави 61  Цивільного  кодексу  України.

За  приписом  ст. 837 Цивільного  кодексу  України  за  договором  підряду  одна  сторона (підрядник) зобов'язується на свій страх  і  ризик виконати певну роботу за  завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та  оплатити виконану роботу.

За  правилами  ст. 840  Цивільного  кодексу України, якщо робота виконується   частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати  замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

У  відповідності  до  ч.2  ст. 846 Цивільного  кодексу України якщо у договорі  підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати  роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно  до  суті зобов'язання,  характеру та обсягів  роботи та  звичаїв ділового обороту.

Відповідачем не подано до  суду доказів, які б безспірно  спростовували заяву   позивача про те, що відповідачем не було проведено роботи по наданню послуг та  усунення  виявлених недоліків по якості.  

При  цьому суд  виходить з положення  ст. 33 Господарського процесуального  кодексу України про те, що  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини, на  які  вона посилається як на  підставу  своїх  вимог і  заперечень.

Крім того, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.  Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами  доказування.  

Так, відповідачем не подано до суду доказів фактичного виконання робіт та  передачі їх позивачу  або повернення суми попередньої оплати.

Судом приймається до уваги, що згідно до ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первісні документи, які фіксують  здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні  бути складені під  час здійснення господарських операцій, а якщо це  неможливо - безпосередньо  після  її  закінчення. Такі  документи  відповідачем до суду не надані.

Частиною 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що  господарський договір вважається укладеним, якщо між  сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, і вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг від 23.05.2007 року, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати  послуги,  а відповідач  – прийняти  виконані роботи  та оплатити.

Даний договір про надання послуг відноситься до двохсторонніх угод, за якими прав та обов'язків набувають кожна з сторін договору.

За  приписами  п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Разом з тим, господарський  суд вважає, що  перераховані відповідачу кошти в розмірі 143004 грн. є  для відповідача безпідставно набутим майном та   правовідносини між сторонами щодо повернення цих коштів урегульовано главою  83 Цивільного кодексу України.

Згідно до  ст.1212  Цивільного  кодексу України  особа, яка  набула майно або  зберегла його у  себе за  рахунок  іншої  особи (потерпілого) без  достатньої правової  підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.  Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на  якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким  чином, відповідач  отримав від позивача кошти  в розмірі  143004 грн.  як    попередню оплату за виконання  робіт по правочину про надання послуг на  законних підставах, однак в результаті невиконання ним свого зобов'язання відпали  підстави, на  яких було отримано вказані кошти і відповідач повинен повернути їх  позивачу.

Крім того, господарським судом приймається до уваги, що при здійсненні  правочину сторонами виконано вимоги ст.208 Цивільного кодексу  України за  приписом якої правочин між юридичними особами повинен вчинятись у  письмовій  формі, вимоги  до якої  встановлені  Цивільним  кодексом України.

Проаналізувавши обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення  штрафу, господарський суд визнає позовні вимоги  про стягнення штрафу в розмірі 28600 грн.  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підставою для стягнення штрафу господарський суд визнає п. 2.6 договору згідно до якого у разі неналежного виконання зобов'язання винна сторона повинна сплатити  штраф у розмірі 20 % від ціни  продукції за  даним договором.

За приписом ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний  сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання  господарського зобов'язання.

Господарським судом не вбачається підстав для зменшення  розміру  штрафних санкцій, оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді штрафу виправленню  недоліків продукції через які її визнано неякісною, вимоги та претензія позивача  залишились без задоволення та розгляду  відповідачем,  сума штрафу  не є  надмірно великими порівняно із збитками кредитора.

Крім того,  відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які  беруть участь у зобов'язанні та про наявність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про зменшення  штрафних санкцій.  При цьому господарським судом враховується, що  відповідачем на власний розсуд використовувались грошові кошти позивача, а фактично  ступінь виконання зобов'язання,  який  суд  може взяти  за  підставу для зменшення розміру штрафних санкцій фактично є нульовим.

Викладені відповідачем  обставини в заяві від 08.11.2007 року про тяжкий  стан  підприємства - відповідача не мають  будь-якого документального підтвердження.  Відповідач не виявив  бажання скористатись своїм процесуальним  правом на участь в  судовому засіданні.

Господарським судом враховується, що застосування  відстрочки чи  розстрочки виконання рішення суду неможливе, оскільки відповідачем не заявлено  клопотання  про застосування цих дій  та  в  матеріалах справи відсутні і  відповідачем до суду не подані докази  про наявність виняткових обставин, які б було можливим визнати  для застосування розстрочки  або відстрочки виконання  рішення суду.

Крім того,  у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, однак позивачем вказані вимоги не пред'являлись, тому суд не знаходить   підстав для виходу за межі  позовних вимог.

Суми, що підлягають до стягнення  перебувають в межах позовних вимог.  

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить покласти на відповідача повністю, оскільки через невиконання ним умов  договору позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав та поніс  додаткові витрати.

Керуючись  ст. ст. 11, 526, 639, 655, 691 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 34, 49, 80, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                    В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  повністю.

Стягнути з  Кіровоградської районної друкарні (27654, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Федорівка, вул. Л. Кравчука, 73, фактична адреса: 25014, м. Кіровоград, вул. С.-Кравчинського, 6, р/р 260081112 у ВАТ "Райффайзенбанк Аваль", МФО 323538, ідентифікаційний код 02467239) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградбудпроектмонтаж" (25000, м. Кіровоград, вул. Короленко, 12а, р/р 26004000151 у КФ КБ "Західінкомбанк", МФО 383040, ідентифікаційний код 32222055) вартість забракованої продукції в розмірі 143004 грн., штраф за невиконання зобов'язання в розмірі 28600 грн. на загальну суму  171604 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі  1716 грн. 04 коп. та 118  грн. витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому  законом порядку.

Суддя                                                                                                 Ю.І. Хилько