Постанова

від 19.09.2023 по справі 369/11011/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/11011/21

провадження № 22-ц/824/5454/2023

головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі. Свою позовну заяву обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

23 вересня 2020 року сталася пожежа в квартирі АДРЕСА_2 , власником та мешканцем якої є ОСОБА_1 .

Зазначав, що внаслідок пожежі вогнем було знищено внутрішнє оздоблення стін квартири АДРЕСА_3 та речі домашнього вжитку. Пошкоджено внутрішнє оздоблення стін, перекриття та покрівлю над приміщенням квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 .

Відповідно до акта про пожежу від 23 вересня 2020 року в квартирі АДРЕСА_5 пожежею знищено перекриття стелі площею 42 кв.м, речі побутового вжитку, побутова техніка, ванна кімната площею 5 кв.м, кухня площею 10 кв.м.

Згідно Звіту про оцінку майна від 7 жовтня 2020 року вартість майнового збитку, завданого квартирі позивача становить 679 658,90 грн.

Відповідно до Висновку № 28/В/29.09.2020 року по дослідженню причин пожежі, що виникла 23 вересня 2020 року в квартирі АДРЕСА_2 , від 29 вересня 2020 року, причиною пожежі могло стати виникнення горіння, внаслідок порушення правил технічної експлуатації біокаміну на рідкому паливі.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не відшкодував завданих збитків у позасудовому порядку, позивач просила суд стягнути з нього на її користь 679 658,90 грн та судовий збір в розмірі 6 796,58 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 679 658,90 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 796,58 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Здоренко В.Є. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив лише два експертних висновки надані позивачем, а саме, Висновок № 28/В/29.09.2020 року, та висновок експертів за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи у кримінальному провадження від 15 лютого 2022 року №31863/20- -6/3948/22-46, решту експертиз та доказів суд першої інстанції до уваги не взяв, докази не дослідив, чим порушив основині засади (принципи) цивільного судочинства, зокрема принцип змагальності, принцип рівності сторін та принцип диспозитивності.

Вважає, що дослідивши лише два висновки експертизи надані позивачем, та не дослідивши інші долучені відповідачем докази, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що пожежа сталася з вини відповідача.

Звертає увагу, що в даній справі належним відповідачем або ж співвідповідачем мав би бути ОСОБА_3 , який і мав би відшкодувати збитки заподіяні позивачу внаслідок недотримання норм ДБН та Правил пожежної безпеки в Україні.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

За результатами автоматизованого розподілу справи від 19 січня 2023 року визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Савченка С.І., суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.

20 січня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Здоренко В.Є. надійшли доповнення до апеляційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року, у прийнятті яких відмовлено ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року відкрито провадження у справі.

21 лютого 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Здоренко В.Є. надійшли письмові пояснення, до яких також долучені клопотання про виклик до суду експерта, про призначення експертизи та залучення третьої особи ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 4 травня 2023 року о 11 годині 30 хвилин.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 9 травня 2023 року звільнено ОСОБА_4 з посади судді Київського апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

У зв`язку з неможливістю суддею-доповідачем Савченком С.І. продовжувати розгляд судової справи № 369/11011/21, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та підпункту 5.4 пункту 5 Розділу II Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду, на підставі заяви судді Савченка С.І., погодженої заступником голови суду Крижанівською Г.В., призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи. За результатами автоматизованого розподілу справи визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Писана Т.І., суддів Журба С.О., Приходько К.П.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено до розгляду на 29 червня 2023 року о 12 год. 45 хв.

У судовому засіданні 29 червня 2023 року представник відповідача підтримав заявлені в поясненнях клопотання про виклик до суду експерта, призначення експертизи та залучення третьої особи ОСОБА_3 .

Статтею 367 ЦПК України, визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки представником відповідача не були доведені виняткові обставини, внаслідок яких сторона відповідача була позбавлена права подати такі клопотання до суду першої інстанції, колегією апеляційного суду у задоволенні клопотань про виклик до суду експерта та призначення експертизи було відмовлено протокольною ухвалою (а.с. 236-237, Т.2).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Здоренко В.Є. про залучення третьої особи, а саме ОСОБА_3

12 вересня 2023 року до апеляційного суду надійшли пояснення представника ОСОБА_3 - адвокатаСапалової О. із додатками, в яких вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вважає, що апеляційна скарга та письмові пояснення по суті апеляційної скарги в частині намагання покласти відповідальність за заподіяну ОСОБА_2 шкоди на ОСОБА_3 є незаконними, безпідставними та необґрунтованими.

Вказує, що ОСОБА_3 були виконані всі передбачені законодавством вимоги щодо пожежної безпеки та вогнезахисного оброблення на час будівництва багатоквартирного будинку

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Здоренко В.Є. просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Сапалова О.В., просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, яка міститься в матеріалах справи (а.с.244, Т.2).

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вище вимогам закону.

Задовольняючи позов стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач зазнала збитків внаслідок пожежі, що сталася з вини відповідача, в розмірі 679 658,90 грн, розмір збитків відповідачем не спростовано.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акта про пожежу складеного 23 вересня 2020 року Комісією у складі провідного фахівця Києво-Святошинського РВ ГУ ДСНС України у Київській області старшого лейтенанта служби Цивільного захисту Мельника О.Ю. , гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_2 , пожежа виникла 23 вересня 2020 року орієнтовано о 05 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_9 . Місцем виникнення пожежі визначено житлову кімнату. В квартирі АДРЕСА_5 пожежею знищено: перекриття стелі площею 42 кв.м, речі побутового вжитку, побутова техніка, ванна кімната площею 5 кв.м., кухня площею 10 кв.м.

Згідно Звіту про оцінку майна від 7 жовтня 2020 року про визначення вартості відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_5 після пожежі, вартість майнового збитку завданого квартирі позивача становить 679 658,90 грн.

Відповідно до Висновку № 28/В/29.09.2020 року по дослідженню причин пожежі, що виникла 23 вересня 2020 року в квартирі АДРЕСА_2 , від 29 вересня 2020 року, причиною пожежі могло стати виникнення горіння, внаслідок порушення правил технічної експлуатації біокаміну на рідкому паливі.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Такі правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Саме власник несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2019 року у справі № 902/435/18).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що пожежа виникла у житловій квартирі, власником якої є відповідач ОСОБА_1 який, як власник, несе відповідальність за пожежну безпеку у квартирі.

Відповідно до акта про пожежу, складеного 23 вересня 2020 року Комісією у складі провідного фахівця Києво-Святошинського РВ ГУ ДСНС України у Київській області старшого лейтенанта служби Цивільного захисту Мельника О.Ю. , гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_2 , пожежа виникла 23 вересня 2020 року орієнтовано о 05 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_9 . Місцем виникнення пожежі визначено житлову кімнату. В квартирі АДРЕСА_5 пожежею знищено: перекриття стелі площею 42 кв. м, речі побутового вжитку, побутова техніка, ванна кімната площею 5 кв. м, кухня площею 10 кв. м.

Відповідно до Висновку № 28/В/29.09.2020 по дослідженню причин пожежі, що виникла 23 вересня 2020 року в квартирі АДРЕСА_2 , від 29 вересня 2020 року, складеного Дослідно-випробувальною лабораторією 5 Державного пожежно- рятувального загону Головного Управління ДСНС України у Київській області, наданого позивачем встановлено, що найбільшого пошкодження, внаслідок термічної дії високої температури, зазнало внутрішнє оздоблення стін приміщень квартири АДРЕСА_3 , тому подальше дослідження місця пожежі було вирішено продовжити з огляду приміщень квартири АДРЕСА_3 . Проведенням порівняльного аналізу характеру вогневого впливу на внутрішнє оздоблення приміщення квартири АДРЕСА_3 , встановлено, що значно більші термічні пошкодження спостерігаються в приміщенні житлової кімнати у порівнянні з приміщенням кухні, ванної та комори. В ході огляду житлового кімнати, на поверхні північно-західної стіни, на висоті близько 100 см було виявлено ділянку відшарування лещаток цегли, що в свою чергу, свідчить про більш інтенсивне полум`яне горіння, на початковій стадії розвитку пожежі, саме у районі даної ділянки стіни. Ще одним підтвердженням вказаного є те, що над вище описаною ділянкою північно-західної стіни житлової кімнати, на поверхні покрівельного листа металевого профілю, було виявлено «окалину металу», у той же час на інших ділянках покрівлі житлової кімнати, дана ознака («окалина металу») була відсутня. Під час огляду осередку виникнення пожежі, на поверхні північно-західної стіни житлової кімнати № 155, було виявлено декоративний камін (біокамін) на рідкому паливі, лакофарбоване покриття поверхні якого внаслідок пожежі було повністю знищене вогнем.

Враховуючи наведені вище обставини, а також у зв`язку із відсутністю ознак інших можливих причин виникнення пожежі, зроблено висновок, що причиною пожежі в квартирі АДРЕСА_2 , могло стати виникнення горіння, внаслідок порушення правил технічної експлуатації біокаміну на рідкому паливі.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи у кримінальному провадження від 15 лютого 2022 року № 31863/20-46/3948/22-46, встановлено, що під час пожежі, яка сталася 23 вересня 2020 року відбулося займання горючих матеріалів в житловій кімнаті № 155 зазначеного будинку в визначеному осередку пожежі (в районі розташування біокаміну), від теплової дії на них джерела запалювання у вигляді відкритого полум`я.

Хоч висновок експерта і констатує, що причиною виникнення пожежі могло стати виникнення горіння внаслідок порушення правил технічної експлуатації біокаміну на рідкому паливі, однак висновок в цілому з урахуванням його мотивувальної частини, містить безумовний висновок, що пожежа виникла саме в житловому приміщенні відповідача.

Відтак, саме власник указаного приміщення несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки допоки не спростує наявність своєї вини, чи доведе інші обставини, які виключають його відповідальність (наприклад непереборна сила).

Також встановлено, що внаслідок пожежі позивачу завдані збитки в загальному розмірі 679 658,90 грн, що підтверджується належними і допустимими доказами, які стороною відповідача не спростовані.

Отже, судом правильно враховано надані позивачем та представником відповідача висновки експертизи, які підтверджують, що осередком пожежі є місце розташування біокаміну, який знаходився в квартирі відповідача.

Із матеріалів справи встановлено, що пожежа спричинена внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, який не забезпечив належного дотримання правил користування біокаміном, що спричинило пожежу.

Враховуючи норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження завдання їй майнової шкоди та її розміру, доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, яка полягає у бездіяльності щодо забезпечення пожежної безпеки власного житлового приміщення та майна.

Визначаючи розподіл тягаря доведення, судом враховано, що у такій категорії спорів позивач звільняється від обов`язку доведення вини відповідача, проте зобов`язаний довести наявність інших елементів цивільно-правової відповідальності особи за завдання іншій особі шкоди в результаті вчинення протиправних дій або бездіяльності.

Судом першої інстанції правильно встановлено і доводами апеляційної скарги не спростовано, що відповідач, заперечуючи наявність вини у заподіянні шкоди, не надав суду доказів на спростування того, що пожежа відбулося не з його вини, чи з вини іншої особи, а також доказів на спростування розміру заподіяної шкоди.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність вини ОСОБА_1 у пошкодженні майна позивача, з тих підстав, що поширення пожежі на квартиру АДРЕСА_5 відбулось саме внаслідок відсутності обробки дерев`яних конструкцій дерев`яних конструкцій покрівлі будинку вогнезахисними засобами, які, на думку представника відповідача, мав забезпечити саме забудовник/замовник будівництва ОСОБА_3 , який і мав би відшкодувати збитки позивачу.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 після залучення його апеляційним судом у якості третьої особи у справу, надав суду письмові пояснення та долучив відповідні докази, а саме: декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 5 червня 2015 року; договір Генерального підряду № 1 від 17 вересня 2014 року; сертифікат відповідності, термін дії якого з 28 жовтня 2013 року по 27 жовтня 2015 року; регламент робіт з вогнезахисту від 28 листопада 2011 року; лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 7 жовтня 2013 року «Про продовження терміну дії регламенту робіт з вогнезахисту»; акт прийняття виконаних робіт з вогнезахисного оброблення від 10 жовтня 2014 року.

Так, із наданих доказів вбачається, що 5 червня 2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області було зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта «Багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_10 » до експлуатації. Замовником виступив - ОСОБА_3 , генеральним підрядником - ТОВ «Будінвестконтакт», код ЄДРПОУ 39315067.

17 вересня 2014 року між ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ «Будінвестконтакт» (генпідрядник) було укладено договір генерального підряду, предметом договору якого виступало те, що генпідрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик власними засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, а також з дотриманням робочої документації та у визначений сторонами цього договору строк виконати роботи, а Замовник зобов`язується надати генпідряднику фронт робіт, прийняти закінчені Роботи і оплатити їх вартість у відповідності до цього договору; предметом договору є роботи, пов`язані із будівництвом багатоквартирних секційних житлових будинків по АДРЕСА_10 , обов`язок щодо виконання яких покладається на генпідрядника.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Так, умовами договору генерального підряду від 17 вересня 2014 року, зокрема п. 7.1.7 визначено що генпідрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт у відповідності до чинного законодавства, нормативно-правових актів та нормативних актів з промислової, протипожежної безпеки, з охорони праці та техніки безпеки. Одержати встановлені чинним законодавством України дозволи на виконання окремих видів робіт; п. 7.1.25 визначено, що генпідрядник зобов`язаний звільнити замовника від будь-яких судових і позасудових переслідувань і процесів, пов`язаних з неналежним/неякісним виконанням робіт. В разі виникнення таких процесів і переслідувань генпідрядник зобов`язаний приймати участь в таких процесах на стороні замовника.

Також, відповідальність підрядника встановлено ст. 883 ЦК України, згідно з положеннями якої підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Поряд з цим, відповідно до ст. 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 був замовником за договором підряду на будівництво багатоквартирного будинку АДРЕСА_10 .

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 2.5 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 30 грудня 2014 року № 1417, в редакції чинній на момент прийняття об`єкта в експлуатацію, дерев`яні конструкції в будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім V, повинні піддаватися вогнезахисному оброблянню, за винятком вікон, дверей, воріт, підлоги, стелажів; за приписами п. 2.6 вищезазначених Правил роботи, пов`язані з проектуванням вогнезахисту та вогнезахисним оброблянням, виконуються суб`єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію на такий вид робіт.

Згідно п. 9 Правил з вогнезахисту НАПБ Б.01-012-2007, затверджених наказом МНС України від 2 липня 2007 року № 470, чинних на час підписання Акта прийняття виконаних робіт з вогнезахисного оброблення, визначено, що для приймання робіт з вогнезахисного обробляння замовником робіт створюється робоча комісія з представників замовника, 10 виконавця робіт та державного пожежного нагляду; результати роботи комісії за відсутності порушень оформляються актом прийняття виконаних робіт з вогнезахисного обробляння; роботи з вогнезахисного обробляння вважаються прийнятими у тому разі, коли акт прийняття виконаних робіт з вогнезахисного обробляння підписаний усіма членами комісії; організації, які брали участь у роботі комісії, зберігають акти про порушення при виконанні робіт з вогнезахисного обробляння протягом одного року, а акти прийняття виконаних робіт з вогнезахисного обробляння - протягом усього терміну експлуатації вогнезахисного покриття (просочення).

Як вбачається із акта прийняття виконаних робіт з вогнезахисного оброблення від 10 жовтня 2014 року відповідна комісія затвердила роботи з вогнезахисного оброблення на об`єкті: Житлова забудова № 3 секція 1-6 по АДРЕСА_10 та вказала, що останні виконані у відповідності до ППР та Регламенту, порушень вимог нормативно-правових актів нормативно-технічної документації не встановлено.

Також встановлено, що при вогнезахисному обробленні використовувався матеріал ДСА-1, який згідно даних в мережі Internet та Регламенту робіт з вогнезахисту має середній термін вогнезахисної ефективності - 2 роки. До даних пояснень ОСОБА_3 було долучено Регламент робіт з вогнезахисту суміші просочувальні ДСА-1, ДСА-2 для поверхневої вогнебіозахисної обробки деревини згідно ТУ У 24.6-32528450-001-2003, копія сертифікату відповідності № ИА1.016.0218224-13 та копія листа «Про продовження терміну дії регламенту робіт з вогнезахисту» від 7 жовтня 2013 року.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що пожежа відбулась у 2020 році. Обставини про те, що ОСОБА_3 не були виконані всі передбачені законодавством вимоги щодо пожежної безпеки та вогнезахисного оброблення на час будівництва багатоквартирного будинку, доведені не були.

Із наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу квартири вбачається, що замовником будівництва та власником квартир в буд. АДРЕСА_10 був ОСОБА_3 , який здійснював продаж квартир, у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Згідно вимог п. 2.7, п. 2.8 Правил пожежної безпеки в Україні в чинній на час заподіяння шкоди редакції, упродовж строку експлуатації вогнезахисного покриву (просочення) повинні здійснюватись заходи щодо підтримання його у відповідному технічному стані. Для цього наказом керівника господарчого органу підприємства, що експлуатує об`єкт, на якому виконано вогнезахисне обробляння,призначається посадова особа, відповідальна за утримання вогнезахисного покриву; не менше одного разу на рік комісією господарчого органу здійснюється перевірка стану вогнезахисного покриву (просочення), за результатами якої складається акт перевірки технічного стану вогнезахисного покриву (просочення). У разі виявлення пошкоджень вогнезахисного покриву (просочення) господарчий орган повинен ужити заходів щодо його відновлення (ремонту або заміни). Ремонт вогнезахисного покриву (просочення) здійснюється в порядку, визначеному Регламентом та проектом проведення робіт. Якщо пошкоджений вогнезахисний покрив (просочення) не підлягає ремонту або закінчився строк його експлуатації, господарчий орган повинен забезпечити заміну вогнезахисного засобу або проведення повторного вогнезахисного обробляння. Заміна та повторне вогнезахисне обробляння здійснюються в порядку, визначеному для виконання робіт з вогнезахисного обробляння.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЖК України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У пункті 3. 7. 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов`язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором.

Відповідачем не доведено, що ОСОБА_3 не було виконано зобов`язань щодо здійснення на його замовлення робіт з вогнезахисного оброблення. Також відповідачем не доведено, що ОСОБА_3 мав обов`язок після закінчення терміну вогнезахисної ефективності (2 роки) повторно здійснювати відповідні роботи з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_3 здійснив відчуження об`єкту забудови.

Доказів того, що з моменту відчуження квартири за договором купівлі-продажу до моменту пожежі у ОСОБА_3 був обов`язок надалі здійснювати роботи з вогнезахисного оброблення до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідальність повинна бути покладена солідарно на відповідача і на ОСОБА_3 .

У доводах апеляційної скарги адвокат відповідача звертає увагу також на те, що суд першої інстанції залучивши до справи надані відповідачем докази, не дав їм оцінку як доказам у спростування вини відповідача.

Так, оскаржуване рішення не містить мотивів, за яких були відхилені такі докази як висновок експертів за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12202110380000864 від 15 лютого 2022 року; висновок №204 судово-експертного будівельно-технічного дослідження від 14 жовтня 2020 року; висновок експерта № СЕ-19/111-20/49689-МРВ від 28 грудня 2020 року; висновок експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів у кримінальному провадженні № 12020110380000864 від 18 листопада 2021 року; висновок експерта за результатами проведення пожежно-технічної експертизи № 203/08.22 від 22 серпня 2022 року.

В той же час, не будь які порушення суду першої інстанції є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваного рішення (див. ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Надаючи оцінку наданим відповідачем доказам колегія апеляційного суду вважає, що вони не спростовують правильність висновку суду про те, що місце виникнення пожежі було саме у житловій квартирі, власником якої є відповідач. Відповідну обставину не спростовує висновок експерта № 38863/20-46/3948/22-46 від 15 лютого 2022 року, відповідно до якого також підтверджено, що осередок пожежі знаходився у житловій кімнаті квартири АДРЕСА_3 , ліворуч від вхідних дверей, у місці знаходження біокаміну, закріпленого на стіні, де був наявний горючий матеріал або горюча рідина. Саме від осередку пожежі процес горіння поширювався по меблях та речах домашнього вжитку на весь об`єм квартири АДРЕСА_3 і далі по горючих конструкціях покрівлі на сусідні квартири даного житлового будинку.

Відповідний висновок також містить пункт 4, відповідно до якого стан протипожежного захисту житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_10 , у частині відсутності обробки дерев`яних конструкцій покрівлі зазначеного будинку вогнезахисними засобами, не відповідав чинним вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, через що пожежа набула значного поширення.

Тобто, такий висновок свідчить про причини поширення пожежі, однак не спростовує саму причину виникнення пожежі у квартирі відповідача.

Не може також бути врахований висновок № 204 від 14 жовтня 2020 року, який зроблений за заявою власниці квартири АДРЕСА_11 у цьому будинку, оскільки його висновки стосуються причини пожежі у квартирі АДРЕСА_11 , а не квартири АДРЕСА_5 , яка належить позивачці.

Висновки № СЕ-19/111-20/49689-МРВ від 28 грудня 2020 року та № 13052/21-34 від 18 листопада 2021 року також не містять мотивувань, які спростовують обставину, що причиною пожежі, внаслідок якої було пошкоджено майно позивача, було саме виникнення пожежі у квартирі відповідача.

Відповідно до висновку № 307/08.22 від 22 серпня 2022 року встановлено, що для обмеження розвитку пожежі, відповідно до п. 2.5 "Правил пожежної безпеки в Україні та п. 4.4 ДБН В.2.2-15-2005 будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" дерев`яні лати мансардного поверху повинні були бути оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують 1 групу вогнезахисної ефективності. Технічні рішення, щодо обмеження розвитку пожежі, відповідно до чинних нормативних вимог, на об`єкті, де виникла пожежа-не здійснено. Оскільки, з висновку експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів у кримінальному провадженні № 12020110380000864 від 18 листопада 2021 року № 13052/21-34 вбачається, що на наданих на дослідження зразках деревини ознак обробки вогнезахисними речовинами не виявлено. Невиконання технічних рішень, щодо обмеження розвитку пожежі- відсутність вогнезахисного оброблення, яке мало б бути виконане відповідно до п. 2.5 Правил пожежної безпеки в Україні та п. 4.4 ДБН В.2.2-15-2005 будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення призвело до незабезпечення здатності будівельних конструкцій і елементів зберігати сою несучу здатність, неспроможність чинити опір виникненню наскрізних отворів та прогріванню до критичних температур, а також швидкому поширенню вогню на інші квартири будинку.

Колегія апеляційного суду розцінює відповідні висновки як такі, що дають відповідь про причину швидкого поширення вогню на інші квартири будинку, однак не констатують, що ці обставини були причиною виникнення пожежі. Отже, жодні з наданих відповідачем висновків не спростовують встановлену судом першої інстанції обставину про те, що пожежа виникла у приміщенні житлової квартири відповідача, відтак саме він як власник цієї квартири несе відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки.

Таким чином, надані відповідачем докази не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі , з урахуванням норм права, які регулюють деліктні правовідносини.

В той же час, відповідач не позбавлений права на захист свого порушеного права шляхом доведення обставин, завдання йому шкоди внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо виконання робіт з вогнезахисного оброблення, які регулюють зобов`язальні правовідносини.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із судовим рішенням, переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку, та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба