Рішення

від 14.11.2007 по справі 4/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "14" листопада 2007 р.Справа №  4/391

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №4/391

за позовом: Фермерського господарства “Альфа”, с. Одноробівка Золочівського району Харківської області

до відповідача:  приватного підприємства “Агробудальянс”, м. Кіровоград

про  стягнення  14150 грн. 06 коп.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача - Дернова Н.В., довіреність № 0109/1  від 01.09.07;

від відповідача – участі не  брали. Про час та місце  розгляду справи  належним чином повідомлені у відповідності до вимог інструкції з діловодства в господарських судах України. Поштове відправлення №2255968 вручене відповідачу 15.10.2007 року.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про повернення   оплати  за непоставлений  товар на суму 13600 грн. основного боргу, 550 грн. 06 коп. процентів за користування чужими грошовими  коштами та судових витрат з приватного підприємства “Агробудальянс” на користь фермерського господарства “Альфа”.

Відповідач відзив на позовну заяву  не  надав, суму боргу не заперечив, своїм процесуальним правом на участь у  судовому засіданні не скористався.

Підстави  для відкладення  розгляду справи у відповідності  до  ст.77 Господарського процесуального кодексу України  відсутні.

Розглянувши справу за наявними в ній  матеріалами у відповідності до ст.75  Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд

                                            В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2006 року  між Фермерським  господарством “Альфа” (позивачем) та приватним підприємством "Агробудальянс” досягнуто домовленості щодо  укладення правочину на здійснення господарської операції купівлі-продажу   сільськогосподарської техніки КПСП (точмаш) в кількості  2-ох одиниць на загальну суму 15600 грн. з ПДВ.

На виконання умов вказаної домовленості відповідач надав позивачу  01.12.2006 року рахунок-фактуру №АА-0000204 визначивши термін оплати у вигляді  зазначення дійсності рахунку до сплати, не пізніше 11.12.2006 року.

Після отримання вказаного рахунка-фактури позивач платіжним дорученням №94 від 05.12.2006 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 15600 грн. як попередню оплату  за поставлену в майбутньому техніку.

Таким чином, у відповідності до  ст. 626  Цивільного  кодексу України  та  ст.179  Господарського кодексу України сторони досягли домовленості, спрямованої на  встановлення цивільних  прав і обов'язків та  в  результаті  вільного волевиявлення  взяли на себе відповідні обов'язки.

У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України допускається  укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну  листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом  підтвердження прийняття до виконання  замовлень, якщо законом  не встановлено спеціальні вимоги  до форми та порядку укладення даного виду договору.

Факт укладення  договору  сторонами  не оспорюється.

Правовідносини, що виникли  між сторонами, підпадають  під  дію  глави  54  Цивільного кодексу України  як договір  поставки.

За приписом ст.265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу України про договір  купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується  передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання  його у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не пов'язаних  з особистим,  сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти  товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж,  якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із матеріалів  справи, відповідач прийняв оплату за товар, що підлягав до поставки, але поставку товару не провів, повернувши на вимогу   позивача  лише 2000 грн.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України підтверджують, що це саме договір купівлі-продажу.

Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в рахунку - фактурі.

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на  оплату  товару  про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.

Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не оспорюється  факт отримання  грошей.

Натомість, проведення ним часткового погашення заборгованості  на суму 2000 грн.  04.01.2007 року  з  визначенням призначення  платежу  як  повернення коштів  за  непоставлений товар засвідчують про визнання  ним  заборгованості.

Спір фактично виник через небажання відповідача провести поставку на   отримані від позивача  та  використані  на  власний  розсуд  гроші.

Укладений між сторонами правочин та норми діючого законодавства  не містять підстав для звільнення  відповідача від  обов'язку провести повернення  безпідставно набутого  майна у  вигляді  грошових коштів.

Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив.

Господарський суд приходить до переконання, що   до стягнення  підлягає 13600 грн. основного  боргу, що виник в результаті проведеної попередньої оплати товару,  на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, проаналізувавши обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення  з відповідача процентів  за користування  чужими  грошовими  коштами, господарський  суд не  знаходить підстав  для  задоволення   позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не приведено обґрунтування з посиланням на  законодавство або на умови укладеного між сторонами правочину підстав  для стягнення з відповідача  вказаних  коштів. Крім, того фактично  між сторонами спору  виникли  не грошові  зобов'язання, а  зобов'язання  по  поставці  товару і лише після заявлення 20.05.2007 року в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України  претензії   позивачем   зобов'язання набули   характеру  грошових .

У відповідності до ст.237 Господарського кодексу України підставою для застосування  оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Поряд з цим,  в  претензії №2  від  20.05.2007 року  позивач не заявляв вимогу  про стягнення процентів  за користування чужими грошовими коштами, а у  відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом приймається до уваги, що строк поставки  товару мав чітко визначені  терміни, виходячи з сезонного характеру сільськогосподарських робіт для  позивача, заявлення претензії 20.05.2007 року, яку вручено представнику відповідача з поштовим повідомленням №190 від 30.05.2007 року є фактичною відмовою  позивача від виконання  в подальшому  умов  домовленості через невиконання  цих умов відповідачем та  після спливу семиденного терміну відповідач вже мав  зобов'язання по поверненню коштів.

Внаслідок прострочення  виконання  відповідачем  свого  зобов'язання  в натурі,  виконання  поставки  є неможливим  та  втрачає інтерес для позивача.

При  цьому,  суд  виходить  з  положення  ст. 33 Господарського  процесуального  кодексу України  про  те, що  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини, на  які  вона посилається як на  підставу своїх  вимог і заперечень.

Крім  того, згідно  ст.34 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд  приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи.  Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені  певними  засобами доказування,  не  можуть  підтверджуватись  іншими  засобами  доказування.

Так, відповідачем  не  подано  до  суду  доказів  фактичного  виконання поставки техніки  та  передачі  їх  позивачу,  або  повернення  перерахованих йому грошових коштів.

Разом з тим, господарський  суд не погоджується з висновком  позивача  щодо  віднесення сплаченої ним суми в розмірі 13600 грн. до заборгованості по зобов'язаннях, оскільки  на  думку  суду,  враховуючи  фактичні  обставини  справи,  ці  кошти  є  для  відповідача   безпідставно  набутим  майном  та   правовідносини   між сторонами щодо  повернення  цих  коштів урегульовано главою  83 Цивільного  кодексу  України.

Згідно  до  ст.1212  Цивільного  кодексу  України  особа, яка  набула  майно або  зберегла його у себе за  рахунок  іншої  особи (потерпілого) без достатньої  правової  підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути  потерпілому це  майно.  Особа зобов'язана повернути майно і тоді,  коли підстава, на  якій  воно було набуте, згодом  відпала.

Таким  чином,  відповідач  отримав від  позивача  кошти  в  розмірі  15600  грн. як   попередню  оплату  за  виконання  робіт  по  правочину  про  поставку  товару  на  законних підставах, однак в результаті невиконання ним свого зобов'язання відпали  підстави,  на  яких  було отримано  вказані  кошти і  відповідач  повинен повернути їх  позивачу.

Господарським судом не приймається до уваги те, що при здійсненні господарських операцій сторони в порушення  вимог ст.208 Цивільного кодексу України про необхідність укладення договору між юридичними особами у   письмовій формі, вимоги до якої встановлені Цивільним кодексом України, проводили  господарські  операції по усному правочину.

Державне мито, відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України та послуги за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача повністю, оскільки  через допущені ним  порушення    порядку виконання господарського зобов'язання  позивач  змушений  був  звернутись до суду за  захистом своїх прав  та  поніс  додаткові  витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського  процесуального кодексу України, господарський суд

                                             В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Агробудальянс” (25006, м. Кіровоград, вул. Гагаріна, 9, кв. 1, р/р 2600159035 в АППБ "Райффайзенбанк Аваль", м. Кіровоград, МФО 380805, ідентифікаційний код 32832640) на користь фермерського господарства “Альфа” (62210, Харківська область, Золочівський район, с. Одноробівка, р/р 26005301731552, Комінтернівське відділення ПІБ в м. Харків, МФО 351362, ідентифікаційний код 21235629) суму  попередньої оплати в  розмірі   13600 грн., сплачене державне мито в розмірі 141 грн. 50 коп. та витрати на     інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу   в розмірі 118 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.    

 Суддя                                      Ю.І. Хилько