Ухвала

від 27.10.2023 по справі 758/6615/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6615/23

У Х В А Л А

27 жовтня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора - ОСОБА_3 ,

з боку захисту: обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На адресу суду від захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про повернення обвинувального акта, у обґрунтування покликається на те, що прокурор повідомив стороні захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження, одночасно з чим, без відкриття матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 і без ознайомлення, вручив останній письмове повідомлення про зміну підозри, копію обвинувального акта та копію реєстру матеріалів досудового розслідування, під розписку. Зазначає, що обвинувальний акт не містить дати його складення. Вважає, що формулювання обвинувачення не відповідає кваліфікації ч. 4 ст. 111-1 КК України, оскільки у обвинувальному акті не вказано, у чому саме полягала «взаємодія» з боку керівника ТОВ «Кінда» і з якими саме незаконними органами влади. Вважає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що ОСОБА_4 виконувала функції головного бухгалтера. Звертає увагу на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109 КПК України.

Повторно від захисника ОСОБА_6 на адресу суду надійшло клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки він не відповідає вимог ст. ст. 291, 109 КПК України. У клопотанні вказує, що прокурором не було дотримано ст. 290 КПК України та без відкриття ОСОБА_4 матеріалів кримінального провадження вручили повідомлення про зміну підозри, копію обвинувального акта та копію реєстру матеріалів досудового розслідування під розписку. У той день, 08.06.2023, ОСОБА_4 повідомила прокурору, що вона себе погано почуває. Поки лікар оглядав обвинувачену, захисник ознайомився із матеріалами кримінального провадження та підписав усі документи. Він зборонив підзахисній у той день ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження, однак 28.06.2023 він дізнався, що прокурор «скориставшись суматохою, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я обвинуваченої, та викликом лікарів, та коли він відволікся з «починкою випавшого скла його окулярів» дав ОСОБА_4 підписати усі документи. Зазначає, що обвинувальний акт не місить дати складання такого. Вважає, що формулювання обвинувачення, викладене у обвинувальному акті, не відповідає диспозиції ч. 4 ст. 111-1 КК України, що свідчить про порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Зазначає, що відсутні докази того, що ОСОБА_4 виконувала функції головного бухгалтера, а всі факти є голослівними та нісенітницями, що ґрунтуються на припущеннях органу досудового розслідування. Указує, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам КПК України, оскільки у п. п. 10-14 процесуальних дій указано, що протоколи огляду речей і документів складені не слідчим, а оперуповноваженим, а тому такі протоколи є неналежним та недопустимим доказом. Окрім того у реєстрі не вказано дату складання обвинувального акта, а також указано, що обвинувальний було погоджено, а не затверджено прокурором.

На адресу суду надійшло клопотання про повернення обвинувального акта також від захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 . У клопотанні зазначає, що всупереч вимогам ст. 290 КПК України, слідчий після закінчення досудового розслідування та вручення обвинувального акта обвинуваченій, не надав обвинуваченій доступ до матеріалів досудового розслідування, а така вважається не ознайомленою. Такі обставини їй сталі відомі від обвинуваченої, яка повідомила, що ОСОБА_4 під тиском та шляхом обману змусили підписати документи без фактичного їх вивчення. Вказала на відсутність дати затвердження та місця складання обвинувального акта. Указує, що у п. п. 20, 21 не указано дату та час проведення процесуальної дії. Повідомлення про підозру від 08.06.2023, що зазначене у п. 23, ані захисники, ані обвинувачена не отримували, оскільки вони отримували повідомлення про зміну раніше врученої підозри. Вважає, що обвинувачення ґрунтується на неналежних доказах. Окрім того, вказує, що суб`єктний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-1 КК України, передбачає юридичну особу, а указане діяння інкриміноване ОСОБА_4 як фізичній особі. Вважає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження вини ОСОБА_4 .

Також на адресу суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_7 , яка просить повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Обвинувальний акт не містить чіткої правової кваліфікації кримінального правопорушення, в якій формі, з якими органами держави-агресора співпрацювала ОСОБА_4 , не містить фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, крім фантазій слідчого і прокурора, що ОСОБА_4 , влаштовуючись на роботу в ТОВ директором в 2014, спланувала злочин, який вчинить у 2022.

На адресу суду надійшло клопотання від прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої обґрунтоване тим, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, оскільки остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, що відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України. Вказав, що у разі обрання обвинуваченій менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде неможливо запобігти наявним ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

На адресу суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов`язання, оскільки вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, не доведена, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно неї не може бути застосований.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 подала клопотання про зміну запобіжного заходу, вказуючи, що виникли нові обставини, які не були враховані слідчим суддею при обранні їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такими обставинами вона вважає: 1) направлення обвинувального акта до суду, який не містить час, місце, спосіб та інші конкретні обставини кримінального правопорушення, 2) не виконано вимог ст. 290 КК України, 3) її стан здоров`я, який погіршився в умовах утримання ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Окрім того, обвинуваченою подано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, аргументуючи тим, що слідчий не надав їй доступ до матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України, а тому обвинувальний акт складено передчасно. Зазначає, про обставини, що мали місце 08.06.2023 у ДУ «Київський слідчий ізолятор», про які зазначав її захисник ОСОБА_6 у клопотанні про повернення обвинувального акта. Вказує, що підпис прокурора в обвинувальному акті не скріплений печаткою, що позбавляє його статусу офіційного документа. Зазначає, що в обвинувальному акті є посилання на докази, а також, всі відомості, що вказані в обвинувальному акті є наклепом та вигадками.

Захисники підтримали подані ними та обвинуваченою клопотання та наполягали на поверненні обвинувального акта, а також на зміні запобіжного заходу обвинуваченій, проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченій заперечували.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку захисників.

Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, заперечував проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта та зміну запобіжного заходу, просив продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даній стадії кримінального провадження не зменшились, окрім того, вказав на норми КПК, які передбачають, що стосовно осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право на стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Основне завдання стадії підготовчого судового засідання полягає в тому, щоб процесуально та організаційно забезпечити проведення судового розгляду відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.

Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.

Суд звертає увагу на те, що повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Перелік вимог до обвинувального акта встановлений ст. 291 КПК України, є вичерпним, і передбачає те, що обвинувальний акт має містити відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Суд зазначає, що кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише у разі його невідповідності ст. 291 КПК України.

Як убачається зі змісту обвинувального акта, у ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Виклавши в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та фактичні обставини кримінального правопорушення, прокурор у такий спосіб на власний розсуд реалізував свої повноваження, передбачені ст. 36 КПК України, з урахуванням загальних засад кримінального провадження, зокрема, змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення своєї правової позиції.

Недоліки, на які вказують захисники обвинуваченої: відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування дати та місця складання обвинувального акта, відсутність дати та часу ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, не можуть бути предметом розгляду при вирішенні питання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки положення ст. 314 КПК України передбачає повернення обвинувального акта, у випадку його невідповідності вимогам КПК України.

У клопотаннях захисники обвинуваченої покликались на визнання доказів неналежними та недопустимим, а також відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Норми чинного КПК України не надають суду повноважень до ухвалення вироку оцінювати рішення слідчого/прокурора, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого судового засідання.

Суд не наділений правом досліджувати докази, що стосуються рішень, прийнятих слідчим, оскільки такі обставини можуть бути досліджені судом під час судового розгляду.

При цьому сторона захисту під час судового розгляду на стадії дослідження доказів не позбавлена права заявляти про недопустимість доказів з огляду на встановлені, на її погляд, порушення вимог КПК України.

При цьому зазначені захисниками недоліки не перешкоджають розгляду справи по суті.

Щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченій суд доходить такого.

Суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Наявність у обвинуваченої хронічних хвороб не зменшують указаних прокурором ризиків. Окрім того, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Розділу Х Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України обов`язок по забезпеченню медичним обслуговуванням осіб, які утримуються під вартою, затверджених наказом МЮУ від 18.03.2013 № 460/5, покладається на адміністрацію місця попереднього ув`язнення.

Згідно з п. 2.6 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Відповідно до п. 2.7 зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Крім того, питання щодо госпіталізації особи та перевезення її до закладу охорони здоров`я, де може бути надана екстрена медична допомога особам, узятим під варту, врегульоване Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, від 21 листопада 2012 року № 1122.

Таким чином, вищезазначеними нормативними актами врегульовано питання щодо організації надання медичної допомоги особам, що перебувають під вартою, у разі відсутності такої можливості в умовах СІЗО. При цьому, стороною захисту не надано суду доказів, які б підтверджували неможливість організувати надання медичної допомоги, яка необхідна обвинуваченій, в умовах слідчого ізолятора.

При вирішенні питання про продовження терміну дії обраного обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченої, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченої та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України, покарання за яке передбачено до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п`яти років з конфіскацією майна. Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням до обвинуваченої інших, більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, судом не встановлено, у зв`язку з чим для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно дійти висновку про наявність підстав на даній стадії судового розгляду для продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою.

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України вважає за необхідне не визначити розмір застави.

З огляду на викладене, враховуючи думку учасників провадження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань захисників та обвинуваченої про повернення обвинувального акта та про зміну запобіжного заходу обвинуваченій та вважає за доцільне призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.

Керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_4 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, - відмовити.

У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 25 грудня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, до судового розгляду.

Судовий розгляд провести одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Києва, за адресою: вулиця Хорива, 21, місто Київ, о 13 годині 00 хвилин 03 листопада 2023 року.

Викликати у судове засідання учасників судового провадження.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1