Ухвала

від 21.12.2023 по справі 758/6615/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6615/23

У Х В А Л А

21 грудня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

з боку захисту: обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На адресу суду надійшло клопотання від прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої обґрунтоване тим, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, оскільки остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, що відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України. Вказав, що у разі обрання обвинуваченій менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде неможливо запобігти наявним ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

На адресу суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов`язання, оскільки вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, не доведена, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно неї не може бути застосований.

Також безпосередньо у судовому засіданні обвинувачена подала аналогічне клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, посилаючи на те, що немає підстав для застосування стосовно неї тримання під вартою. Вважає, що відсутні докази у кримінальному провадженні щодо її вини у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначає, що судом не враховано такі обставини: кримінальне правопорушення, яке їй інкриміновано, є нетяжким злочином, її вік та стан здоров`я, який значно погіршився, її соціальні зв`язки, оскільки вона має чоловіка, доньку та зятя, її місце роботи, до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно неї обвинувачена працювала у ТОВ «Кінда», її майновий стан, відсутність судимостей тощо

Захисники та обвинувачена ОСОБА_4 підтримали клопотання про зміну обвинуваченій запобіжного заходу, проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченій заперечували.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, просив продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченій суд доходить такого.

Суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

При вирішенні питання про продовження терміну дії обраного обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченої, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченої та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України, покарання за яке передбачено до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п`яти років з конфіскацією майна. Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням до обвинуваченої інших, більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, судом не встановлено, у зв`язку з чим для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно дійти висновку про наявність підстав на даній стадії судового розгляду для продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, а тому у клопотанні про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави.

Окрім того, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Розділу Х Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України обов`язок по забезпеченню медичним обслуговуванням осіб, які утримуються під вартою, затверджених наказом МЮУ від 18.03.2013 № 460/5, покладається на адміністрацію місця попереднього ув`язнення.

Згідно з п. 2.6 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Відповідно до п. 2.7 зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Крім того, питання щодо госпіталізації особи та перевезення її до закладу охорони здоров`я, де може бути надана екстрена медична допомога особам, узятим під варту, врегульоване Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, від 21 листопада 2012 року № 1122.

Таким чином, вищезазначеними нормативними актами врегульовано питання щодо організації надання медичної допомоги особам, що перебувають під вартою, у разі відсутності такої можливості в умовах СІЗО. При цьому, стороною захисту не надано суду доказів, які б підтверджували неможливість організувати надання медичної допомоги, яка необхідна обвинуваченій, в умовах слідчого ізолятора, як і не надано жодного підтверджуючого документу стосовно стану здоров`я обвинуваченої.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченої про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 18 лютого 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_7