Ухвала

від 24.11.2023 по справі 461/4680/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4680/23

Провадження № 2/461/1964/23

У Х В А Л А

Іменем України

24.11.2023 року м. Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М., отримавши матеріали цивільної справи №461/4680/23 за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Ольшанецького Ігоря Володимировича в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення матеріальної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, -

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2023 року в провадження судді Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М. надійшла цивільна справа №461/4680/23 за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Ольшанецького Ігоря Володимировича в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення матеріальної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

Мною, заявлено самовідвід з метою уникнення сумнівів в об`єктивності та неупередженості, у зв`язку з наступними обставинами.

При вивченні матеріалів позовної заяви встановлено, що відповідач у даній справі ОСОБА_1 здійснювала повноваження народного засідателя у цивільних справах, в порядку окремого провадження, в яких головуючим суддею була Мисько Х.М., а саме: справа №461/5234/13-ц, провадження №2-о/461/4/14; справа №461/1904/15-ц, провадження №2-о/461/24/15, справа №461/2802/15-ц, провадження №2-о/461/34/15, справа №461/2476/15-ц, провадження №2-о/461/27/15.

За правилами п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках,присяжнішляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 9 ст. 40 ЦПК України).

Згідно ч.ч.1,2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання провідвід суддівирішує суд,який розглядаєсправу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною восьмою цієї ж статті визначено, щосуд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до ст.9 Конституції України, ст.2ЦПК України та ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» до даних правовідносин також можна застосувати Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод (п.1 ст.6), в якій закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявляти самовідвід.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що з метою уникнення сумніву в об`єктивності та неупередженості судді питання про його самовідвід може бути вирішено до відкриття провадження у справі, якщо із матеріалів справи, що передана судді-доповідачу, убачається наявність підстав для самовідводу, передбачених статями 20, 21 ЦПК.

Згідно з ч. 1 ст.23ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статях 20, 21 і 22 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до ч. 3 ст.23ЦПК відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Як зазначено у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 року № 10-72/0/4-13, обов`язок судді заявити вмотивований самовідвід визначено ч.1 статті 23 ЦПК. На відміну від вирішення заяви про відвід (стаття 24 ЦПК) у ЦПК не визначено процедури подання та вирішення заяви про самовідвід у разі подання такої заяви суддею-доповідачем до початку розгляду справи.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд повинен бути «встановленим законом».

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах «Булут проти Австрії» від 22.02.1996 року, «Бускаріні проти Сан-Марино»). Термін «закон», про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу судді (рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії»).

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і ООН від 27.07.2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Європейським судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст. 6 Конвенції може вважатись тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

У справі Деблет проти Бельгії Європейський суд вказав, що не можна вважати неупередженим суддю, якщо суддя раніше мав можливість ознайомитись зі справою, її учасниками , скласти свою думку ще до того, як розпочався даний судовий розгляд.

Враховуючи, що самовідвід заявлено до початку судового засідання, самовідвід є вмотивованим з обґрунтуванням підстав для самовідводу, вважаю за необхідне заяву про самовідвід задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.36, 37, 40 ЦПК України, ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву судді Галицького районного суду м. Львова Мисько Христини Мирославівни від 24 листопада 2023 року про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Ольшанецького Ігоря Володимировича в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення матеріальної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, - задоволити.

Відвести суддю Мисько Христину Мирославівну від розгляду цивільної справи за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Ольшанецького Ігоря Володимировича в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення матеріальної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Мисько Х.М.