Ухвала

від 21.11.2023 по справі 357/10242/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10242/19

1-кс/357/2605/23

У Х В А Л А

21 листопада 2023 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером №357/10242/19 в рамках кримінального провадження №12018110030000588 від 22.01.2018 року,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

слідчий ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером № 357/10242/19 в рамках кримінального провадження №12018110030000588 від 22.01.2018 року.

У поданому клопотання заявник зазначає, що у листопаді 2019 року у кримінальному провадженні №12018110030000588 від 22.01.18 року, що відкрите за заявою ОСОБА_6 від 10.01.2018 року, слідчим Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області було заявлено клопотання про арешт майна боржника ОСОБА_6 , з метою унеможливити проведення виконавчою службою звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_6 . Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року №357/10242/19 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_6 , яке є предметом звернення стягнення в рахунок виконання судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_6 на користь ФОП ОСОБА_3 , із забороною виконавчій службі вчиняти виконавчі дії щодо цього майна. Вважає, що в основу обґрунтування арешту вжито неправдиві відомості про, начебто, відсутність боргу у боржника ОСОБА_6 з посиланням на завідомо недійсну заяву від 17.12.2014 року про зарахування зустрічних вимог. ОСОБА_6 подав до Білоцерківського відділу поліції заяву про вчинення злочину, яка містила неправдиві та перекручені відомості про склад та подію кримінального правопорушення. Така заява боржника ОСОБА_6 взагалі не могла бути прийнята, а відомості до ЄРДР на підставі такої заяви не могли бути внесені, оскільки підстави для її подання є лише незгода боржника ОСОБА_6 з судовим рішенням про стягнення з нього боргу і не бажання боржника виконувати рішення суду. А дії кредитора щодо звернення з позовом до суду взагалі не кваліфікуються як злочин у КК України. Крім того ні він, ні боржник ОСОБА_6 у м. Біла Церква станом на 2018 рік не проживали і не проживаємо. Майно боржника у м. Біла Церква не знаходиться. Жодних подій там не відбувалося. Вважає, що боржник не приховує свого наміру не виконувати судове рішення. Він лише хотів використати кримінальний процес щоб приховати своє майно від звернення стягнення та, відповідно, завдати мені, як кредитору, майнової шкоди через неможливість отримати присуджені кошти. Однак Білоцерківським РУ поліції ГУНП в Київській області за необґрунтованою заявою боржника ОСОБА_6 були внесені відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12018110030000588 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України. Відповідальним за досудове розслідування призначено слідчого ОСОБА_5 при процесуальному керівництві прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_4 . Стверджує, що сам факт внесення відомостей до ЄРДР на підставі такої заяви ОСОБА_6 є перевищенням службових повноважень відповідальними посадовими особами, оскільки кримінальне провадження відкрите лише тому і для того, щоб боржник ОСОБА_6 отримав «законну» можливість не виконувати судове рішення, що набрало законної сили, та приховати все наявне своє нерухоме та рухоме майно, з допомогою посадових осіб прокуратури та поліції від примусового виконання судового рішення та звернення стягнення в рахунок виконання ухвалених на мою користь судових рішень. Тобто, заява подана ОСОБА_6 з метою уникнення виконання судових рішень та створення перешкод у проведенні виконавчого провадження. Вважаю, що боржник ОСОБА_6 проконсультувавшись зі слідчою ОСОБА_5 та з прокурором ОСОБА_4 , з метою створення формального складу кримінального правопорушення та за рекомендаціями відповідних службових осіб прокуратури та поліції, ОСОБА_6 надав органу досудового розслідування завідомо неправдиві відомості, що первісний кредитор ОСОБА_7 не повністю сплатив свою частку у ТОВ «ТД» КАМІЛЛА», а тому не міг її відчужити ОСОБА_6 . Також боржник ОСОБА_6 надав неправдиві відомості, що ОСОБА_7 запропонував йому укласти заяву від 17.12.2014 року про зарахування однорідних зустрічних грошових вимог, шляхом списання частини боргів, які ОСОБА_7 мав перед ОСОБА_6 за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк». Ці надані ОСОБА_6 брехливі відомості були взяті за основу слідчим суддею при накладені арешту на майно ОСОБА_6 . Однак факт сплати ОСОБА_7 своєї частки у ТОВ ТД КАМІЛЛА підтверджено самим ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_8 у поясненнях від 20.09.2023 року у справі №637/737/20 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.05.2015 року. Таким чином вбачається, що у кримінальному провадженні №12018110030000588 ОСОБА_6 надав неправдиві та брехливі відомості про не оплату ОСОБА_7 свої частки. Вважає, що ОСОБА_6 щиросердно визнав, що не виконує всі судові рішення про стягнення з нього коштів та умисно завдає збитків, що змушує звертатися з новими позовами. Таким чином, всі пояснення слідчого та прокурора про те, що рішення судів виконуються є завідомо брехливими, оскільки сам ОСОБА_6 визнає, що не виконує їх. І тепер слід вказати, що постановою Київського апеляційного суду від 10.11.2022 року №370/1807/20 задоволено апеляційні скарги ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_3 . Визнано недійсним правочин заяву від 17.12.2014 року про зарахування однорідних зустрічних вимог, що укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Таким чином, арешт на майно боржника ОСОБА_6 накладено на підставі завідомо нечинного правочину заяви від 17.12.2014 року про зарахування зустрічних вимог. Не погоджується прийнятими в кримінальному провадженні рішеннями та проведеними слідчими діями. Всі почеркознавчі та інші експертизи у кримінальному провадженні вважає нікчемними, а докази неналежними.

Вважає, що прокурор ОСОБА_4 зі слідчим ОСОБА_5 маючи вищу юридичну освіту та досвід в галузі відповідного права, маючи досвід у створенні штучних доказів та уявного складу кримінального правопорушення, маючи досвід у незаконному притягненні людей до кримінальної відповідальності, тобто, використовуючи у власних цілях надані їм державою службові повноваження, завідомо знаючи про недійсність заяви від 17.12.14 року про зарахування зустрічних вимог і, що така заява спричинить неможливість проведення примусового виконання законного рішення Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року у справі №370/1226/15, як то підтверджено апеляційним судом, перебуваючи у змові між собою та з ОСОБА_6 , розпочали імітацію розслідування неіснуючого кримінального правопорушення, з метою завдати йому значної майнової шкоди та перешкодити виконанню ухвалених на його користь судових рішень, а боржнику ОСОБА_6 створити умови для звільнення від обов`язку виконання судових рішень шляхом відкриття формального кримінального провадження та перегляду законних судових рішень у спосіб та порядок не передбачений законом.

В судове засідання заявник ОСОБА_3 не з`явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, в своєму клопотанні просить розгляд проводити без його участі без його участі.

В судове засідання представник власника майна ОСОБА_9 не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі. В задоволенні клопотання просить відмовити.

Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про скасування арешту майна по кримінальному провадженню№12018110030000588 від 22.01.2018 року, оскільки досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню триває. Арешт майна в рамках вказаного кримінального провадження був накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року з метою забезпечення збереження майна, на сьогодні потреба в застосованому заходу забезпечення кримінального провадження, а саме у вигляді арешту майна не відпала. Законність вказаної ухвали неодноразово підтверджена судом апеляційної інстанції. Зазначає, що ОСОБА_3 вже неодноразово звертався із заявою про скасування арешту майна і йому було відмовлено в задоволенні заяви. Повідомляє, що рішення судів у цивільних справах виконуються і з доходів ОСОБА_6 здійснюються відрахування за виконавчими листами. Повідомив, що здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_7 та направлено її всіма можливими способами на всі відомі адреси підозрюваного, зокрема і на адресу його захисника у провадженні адвоката ОСОБА_10 .

Слідчий Білоцерківського РУП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, вважала, що арешт накладено правомірно і на даний час потреба в застосованому заході забезпечення кримінального провадження, не відпала.

Слідчий суддя заслухавши думки прокурора, слідчої, вивчивши клопотання про скасування арешту майна, долучені до нього матеріали, дослідивши в нарадчій кімнаті надані матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Слідчим відділом Білоцерківського районного Управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110030000588 від 22.01.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.05.2007 року зареєстровано ТОВ «Торговий дім «Камілла» (код ЄДРПОУ: 35138113). До складу вказаного товариства ввійшли ряд осіб, в тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Рішенням зборів учасників ТОВ «ТД «Камілла», оформленого протоколом № 02-12/2014 від 17.12.2014 року, зафіксовано вихід ОСОБА_7 з числа учасників товариства та перерозподіл часток у статутному фонді.

З урахуванням немайнового права учасника ОСОБА_7 на вихід з числа учасників господарського товариства та перерозподілом корпоративних прав, укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року.

Для належного нотаріального оформлення зазначеного договору, ОСОБА_7 було надано «Свідоцтво» видане ТОВ «ТД «Камілла», яке наче б то підтверджувало його вклад у повному обсязі до моменту переходу права власності на корпоративні права господарського товариства, яким безпосередньо є нотаріальне посвідчення.

В процесі реалізації зазначеного вище договору купівлі-продажу, ОСОБА_7 не міг виконати своїх договірних зобов`язань, враховуючи, що його частка у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» не сформована у повному обсязі та не міг відчужити для подальшого продажу частку, яка фактично не сформована, а лише ту частину, на яку поширюються його реальні корпоративні права.

З огляду на викладені обставини ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_6 зарахувати зустрічні однорідні вимоги, шляхом списання частини боргів, які ОСОБА_7 мав перед ним за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк».

Дана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог підписана сторонами 17.12.2014року, відповідно до її змісту вказується, що ОСОБА_7 має непогашену заборгованість перед ОСОБА_6 в розмірі 21435721,92 грн. та те, що ОСОБА_11 перед ОСОБА_7 має заборгованість за договором купівлі-продажу корпоративних прав як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» в розмірі 8000000,00 грн. та загальна заборгованість ОСОБА_7 перед ОСОБА_6 зменшується відповідно на 8000000 грн., останнього перед ОСОБА_7 в розмірі 8000000 грн., за вищевказаним договором, вважається погашеною.

В подальшому, під впливом виниклих боргових зобов`язань, у ОСОБА_7 виник злочинний намір, пов`язаний із привласненням майна ОСОБА_6 шляхом обману. Реалізуючи вказаний злочинний намір, розуміючи, що він має борг перед ОСОБА_6 за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк», останній діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою реалізації процедури визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року, уклав правочин від 05.05.2015 року про відступлення права вимоги, в якому в якості сторони виступає ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_3 .

Орган досудового розслідування вважає, що в подальшому, ОСОБА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_7 групою осіб, маючи юридичну освіту та необхідні знання та практичні навики, розпочали процедуру судового оскарження обставин укладення договору купівлі-продажу статутної частки ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року, замовчуючи факт існування заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2014 року.

Одночасно з метою погашення боргових зобов`язань ОСОБА_3 зазначалось у позовних заявах про необхідність забезпечення позову шляхом відчуження майна ОСОБА_6 .

Як наслідок, рішенням Макарівського районного суду Київської області № 370/1226/15-ц від 05 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів - задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року скасовано рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів і ухвалено нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 20000 грн., як невиконання зобов`язань за договором поруки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7980000 грн., як невиконане зобов`язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року, який зареєстрований в реєстрі №330.

Стягнуто з громадянина ОСОБА_6 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4192000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Стягнуто з громадянина ОСОБА_6 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Вказані судові рішення у справі № 370/1226/15 потягли за собою визнання ряду правочинів укладених щодо вищевказаного майна, недійсними (в тому числі договорів дарування майна з боку ОСОБА_6 ) та накладення на майно арешту з метою подальшого відчуження на користь стягувачів.

Так, відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 55989291, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_12 на праві приватної власності (подароване напередодні ОСОБА_6 ), а саме: на 7 земельних ділянок та квартиру.

Вказані обставини провадження підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

1. Показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який в ході допиту надав показання щодо продажу корпоративних прав ТОВ «Торговий дім «Камілла» (код ЄДРПОУ: 35138113), зокрема укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав, як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року.

Крім того, останній повідомив про існування боргу ОСОБА_7 перед ним за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк» на суму 21 435721,92 грн. та те, що взаємні борги було частково погашено заявою про зарахування однорідних позовних вимог від 17.12.2014 року.

В подальшому між ОСОБА_7 з та його адвокатом - ОСОБА_3 , було укладено правочин про відступлення права вимоги від 05.05.2015 року, в якому в якості сторони ОСОБА_3 був ФОП СПД.

ОСОБА_3 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом про стягнення з потерпілого коштів по договору купівлі-продажу статутної частки ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року в сумі 7.980.000 грн. та 20.000 грн. з ОСОБА_7 по договору про відступлення права вимоги від 05.05.2015 року, справа №370/1226/15-ц.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року скасовано рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів і ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_7 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 20000 грн., як невиконання зобов`язань за договором поруки; стягнуто з ОСОБА_6 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7980000 грн. як невиконане зобов`язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року зареєстрований в реєстрі №330; стягнуто з громадянина ОСОБА_6 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4192000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за №1491; стягнуто 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Одночасно ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перед судовими інстанціями замовчували факт існування заяви про зарахування однорідних позовних вимог від 17.12.2014 року.

На підставі зазначеного рішення суду, спочатку ОСОБА_7 почав звертатися до суду щодо визнання недійсним договорів дарування ОСОБА_6 майна та коли суди йому відмовили в задоволені позовних вимог, потім його адвокат ОСОБА_3 почав звертатися щодо оскарження договорів дарування на вказане майно.

В подальшому, на підставі судових рішень, державними виконавцями розпочато опис майна ОСОБА_6 та ним подарованого майна, з метою подальшого відчуження на користь ОСОБА_3 та відповідно ОСОБА_7 .

Орган досудового розслідування вважає, що такі дії ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_3 носять протиправний характер та завдають майнової шкоди ОСОБА_11 та іншим власникам майна. За показаннями ОСОБА_6 , наданими органу досудового розслідування, борг за придбання частки в статутному капіталі в розмірі 8 млн. грн. погашений ним в повному обсязі про що свідчить заява про зарахування однорідних вимог від 17.12.2014року.

Показаннями свідків: ОСОБА_13 , яка підтвердила обставини погашення боргу ОСОБА_7 по кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк» за рахунок коштів ОСОБА_6 .

Свідка ОСОБА_14 , що підтвердила обставини зазначені потерпілим ОСОБА_6 , та зазначила про судові спори, пов`язані із заволодінням ОСОБА_7 майном, належного ТОВ «МСС «ТіДіСі-Дальнобой» та ТОВ «ТД «Камілла», тоді як борг ОСОБА_6 перед ним погашений і по даний час.

Свідка ОСОБА_15 , що надала показання щодо обставин дарування ОСОБА_6 їй майна та подальші судові спори пов`язані із ним. Додала, що ОСОБА_7 та його адвокат ОСОБА_3 , мають спільний злочинний умисел направлений на шахрайські дії з метою заволодіти її майном, яке належить на праві власності та добросовісно набуте.

Також, орган досудового розслідування зазначає, що вказані обставини, підтверджуються письмовими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Також, з наданих в судовому засіданні матеріалів убачається, що у даному кримінальному провадженні 20.11.2023 року здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

06.11.2019 року до СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області надійшло клопотання представника потерпілого про визнання майна, яке стало предметом оспорювання в судах з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , речовими доказами та про накладення арешту на вказане майно, враховуючи, що вказане майно набуто добросовісно.

За результатами розгляду вказаного клопотання, постановою від 07.11.2019 року, слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 це майно визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.

З метою збереження речових доказів у провадженні, що відповідають критеріям ст.98 КПК України, в тому числі запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження майна, що належить добросовісним набувачам, враховуючи сукупність підстав та розумних підозр, що воно в подальшому буде реалізовано в ході вчинення злочинних дій з боку ОСОБА_7 та групи осіб, слідчий просив накласти арешт, із забороною його відчужувати, знищувати, перетворювати, як добросовісним набувачам, так іншим третім особам, що заявлять право вимоги на нього, а також вчиняти будь які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дій щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб (державних та приватних нотаріусів, реєстраторів, виконавців).

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Вказана ухвала слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року про арешт майна постановлена за участю прокурора, представника власників майна та особи, інтересів якої стосується рішення ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року залишено без зміни, а апеляційні скарги ФОП ОСОБА_3 , - без задоволення.

Тобто, вказана ухвала слідчого судді, якою накладено арешт на майно, була предметом перевірки суду апеляційної інстанції та залишена без зміни.

Залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, крім іншого, зазначив, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування та накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в порядку ст. 174 КПК України.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Слід зазначити, що при розгляді клопотання поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, з досліджених слідчим суддею доводів заявника ОСОБА_3 викладених у клопотанні та у доданих до нього матеріалах вбачається, що підставою для скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12018110030000588 від 22.01.2018 року є саме наявність судових рішень прийнятих у цивільному судочинстві, які набрали законної сили та перебувають на виконанні у приватного виконавця, який здійснює примусове виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 грошових коштів. Також, ОСОБА_3 обґрунтував своє клопотання незгодою з діями слідчого та прокурора під час здійснення досудового розслідування та вважає ряд доказів у кримінальному провадженні неналежними

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами.

Пунктами 2, 15, 19 ч. 1 ст. 7 КПК України передбачені такі загальні засади кримінального провадження, як законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та диспозитивність.

Частиною 1 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства.

Отже, норма ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачає загальне правило щодо обов`язковості викання судового рішення.

Однак, згідно ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Таким чином враховуючи, що Кримінальний процесуальний кодекс України при розгляді клопотання про скасування арешту майна в кримінальному судочинстві є спеціальним законом, тому слідчий суддя при розгляді клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту застосовує саме норму ст. 90 КПК України.

Судові рішення у цивільних справах про стягнення з ОСОБА_6 на користь ФОП ОСОБА_3 грошових коштів, що набрали законної сили, підлягають безумовному виконанню.

Однак, це не спростовує обставин, встановлених органом досудового розслідування у кримінальному провадженні. Крім того, слід зазначити, що слідчий суддя при розгляді клопотання про скасування арешту майна, не уповноважений оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки їх належності та допустимості.

Також, слід зазначити, що наявність судових рішень у цивільних справах про стягнення заборгованості, та незгода заявника з діями слідчого та прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження, не можуть бути підставами, відповідно до ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження.

Твердження ОСОБА_3 про корупційну діяльність посадових осіб під час розслідування даного кримінального провадження нічим не підтверджені, є голослівними, тому не можуть братися слідчим суддею до уваги при вирішенні клопотання про скасування арешту майна.

Крім того, незгода заявника з діями органу досудового розслідування, відповідно до вимог КПК України, не може бути предметом перевірки під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом із тим клопотання ОСОБА_3 не містить доводів, що відпала потреба у такому заході забезпечення кримінального провадження та не містить доводів необґрунтованого накладення арешту майна.

Твердження заявника про накладення арешту на майно, яке є предметом звернення стягнення в рахунок виконання судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_6 на користь ФОП ОСОБА_3 , та з метою завдати йому значної майнової шкоди та перешкодити виконанню ухвалених на його користь судових рішень, безпідставні, оскільки арешт накладено в рамках розслідування кримінального провадження на майно, яке є речовим доказом.

Посилання заявника на упередженість, на його думку, посадових осіб органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, не є підставою для скасування арешту майна, власником якого він не являється, відповідно до вимог КПК України.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що клопотання ОСОБА_3 не містить підстав, визначених ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, на даній стадії кримінального провадження, в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 8, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером №357/10242/19 в рамках кримінального провадження №12018110030000588 від 22.01.2018 року, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_16