Ухвала

від 05.12.2023 по справі 519/1936/23

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 519/1936/23

Провадження № 2-з/519/16/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2023 м. Южне

Южний міський суд Одеської області у складі: головуючого судді Лемця С.П., секретаря судового засідання Коршак Ю.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дубінкіна Юрія Миколайовича про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Дубінкін Юрій Миколайович звернувся з заявою про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що ухвалою Южного міського суду Одеської області від 29.11.2023 року відкрите провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Теплицька державна нотаріальна контора Вінницької області, про стягнення заборгованості за договором позики.

В позові позивач вимагає стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15.03.2023 в розмірі 7500 доларів США, успадковану за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи можливість спадкування та відчуження відповідачами спадкового майна, представник позивача вважає за необхідне накласти арешт на спадкове майно, яке належало померлому ОСОБА_4 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49, 4 кв.м., житловою площею 15,4 кв.м.; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 45, 01 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява розглядається без повідомлення учасників справи.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, і їх значення полягає в тому, що вони захищають законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 4 Постанови Пленуму №9 Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо: необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що 15.03.2023 між позивачем ОСОБА_1 , як Позикодавцем, та ОСОБА_4 , як Позичальником, був укладений договір позики, за яким позивачем передано у власність ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 7500 дол. США терміном на 12 місяців (строк повернення 15.03.2024). В той же день грошові кошти були отримані ОСОБА_4 , що підтверджується його власноручною розпискою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Померлий ОСОБА_4 заповіту не залишив, а тому відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 , як дружина та син відповідно.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності померлому ОСОБА_4 належали: квартира в місті Южне Одеської області, приблизною ринковою вартістю 1082255 грн. (роздруківка вартості квартир з Інтернету додана до позову); квартира в смт. Теплик Теплицького району Вінницької області, приблизною ринкової вартістю меншою за 507 683 грн. (роздруківка вартості квартири з Інтернету додана до позову).

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права.

Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені.

Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.

У статті 41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13 січня 2020 року (справа №922/2163/17) Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження відповідачами спадкового майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reason ablerelationship of proportionality between the means employed and the aims pursued).

ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а тому дослідивши матеріали справи та з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Дубінкіна Юрія Миколайовича про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ