Постанова

від 05.12.2023 по справі 906/163/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року Справа № 906/163/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача - адвокат Рудик В.Р.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 у справі №906/163/23 (ухвалене суддею Соловей Л.А.)

за позовом Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО"

до Фермерського господарства "СЕРГІЙ-С"

про стягнення 1 725 650,99 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 у справі №906/163/23 позов Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" до Фермерського господарства "СЕРГІЙ-С" задоволений частково.

Зменшено розмір пені, штрафу та 30% річних на 90%, до відповідно 45631,56 грн пені, 39546,79 грн штрафу та 59 638,55 грн 30% річних.

Стягнуто з Фермерського господарства "СЕРГІЙ-С" на користь Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" 5 631,56 грн пені; 39 546,79 грн штрафу; 59 638,55 грн 30% річних; 23 736,50 грн судового збору.

Закрите провадження у справі в частині стягнення 268 528,02 грн суми основного боргу за відсутності предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В позові відмовлено в частині стягнення 415 192,50 грн пені, 355 921,14 грн штрафу та 544 192,43 грн 30% річних.

Повернуто Приватному підприємству "ГЕРМЕС АГРО" з Державного бюджету України частину судового збору в сумі 2 013,96 грн, сплаченого на підставі платіжного доручення №1455 від 25.01.2023, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Вказане рішення мотивоване тим, що у зв`язку із сплатою заборгованості після відкриття провадження у справі, в частині стягнення 268528,02 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмета спору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Позовні вимоги позивача про стягнення 460824,06 грн пені, 600830,98 грн 30% річних та 395467,93 грн штрафу підлягають частковому задоволенню. Водночас, місцевий господарський суд врахував встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшив розмір пені, штрафу і процентів річних.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Приватне підприємство "ГЕРМЕС АГРО" просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 у справі №906/163/23. Витребувати у АТ "Кредобанк" (код банку 325365) та ФГ "Сергій-С" виписку з банківського рахунку, належного ФГ "Сергій-С", ІВАN НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за період з 01.09.2021 до 31.12.2021. Витребувати у АБ "Укргазбанк" та ФГ "Сергій-С" виписку з банківського рахунку, належного ФГ "Сергій-С", ІВАN НОМЕР_4 за період з 01.09.2021 до 31.12.2021. Рішення господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 у справі №906/163/23 скасувати у частині відмови у стягненні 415 192,50 грн пені, 355 921,14 грн штрафу та 544 192,43 грн 30% річних та постановити у цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Про час та місце розгляду справи повідомити позивача, а також інших учасників справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- відповідач своєчасно не сплатив жодної гривні на виконання договору поставки;

- відповідач належними та допустимими доказами не довів наявності обставин, які б обумовлювали можливість зменшення розміру штрафу, річних та пені;

- відповідач здійснював витрачання грошових коштів у першу чергу на погашення наданої його ж засновником та його дружиною безвідсоткової фінансової допомоги, погашення заборгованості перед пов`язаним суб`єктом господарювання (СФГ "Віктор"), на придбання корів та будівництва і ремонт для них корівників (витрачав кошти на розширення бізнесу), погашення чергових платежів за кредитними договорами, а тому мав реальну можливість погашати борг перед позивачем;

- відповідач почав здійснювати погашення заборгованості ще до збору нового урожаю 2022 року, що свідчить про те, що зібравши урожай у серпні-жовтні 2021 року відповідач кошти від продажу частини урожаю не спрямовував на виконання договірних зобов`язань. Окрім того, решта урожаю 2021 року зберігалась відповідачем та не реалізовувалась, оскільки, очевидно, відповідач очікував сезонного зростання ціни на зернові і таким чином розраховував, що очікуваний прибуток "перекриє" штрафні санкції, які можуть бути застосовані через непогашення боргу;

- відповідач діяв недобросовісно;

- позивач, з урахуванням сезонності здійснення господарської діяльності, втратив можливість використати кошти у господарській діяльності восени 2021 року, навесні 2022 року, восени 2022 року та навесні 2023 року (придбати добрива, насіння та реалізувати його товарним сільськогосподарським виробникам під час осінніх та весняних польових робіт, а також посівних кампаній), тобто, як мінімум двічі, а максимум чотири рази використати кошти "в обороті" та отримати прибуток від господарської діяльності, а отже, поніс прямі фінансові втрати;

- судом безпідставно не задоволено у повному обсязі клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме інформації про рух коштів на рахунках відповідача, щоб підтвердило реальну можливість відповідача своєчасно виконати договірні зобов`язання у строк до 01.11.2021

- у рішенні суд, з урахуванням конкретних обставин у цій справі, не навів жодних мотивів, з яких він виходив, зменшуючи на стільки істотно розмір пені, річних та штрафу. Як і не навів мотивів, чому ним не враховано доводи позивача про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу, пені та річних;

- розмір суми, заявленої за позовом до стягнення, не перевищує розмір простроченої оплати за товар (своєчасно не сплачено саме 3 954 679, 31 грн за поставлений товар + курсова різниця вартості, заявлена у цій справі), та є більш ніж удвічі меншою за суму боргу (несвоєчасно сплачених коштів) за поставлений товар.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 поновлений строк на подання апеляційної скарги Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 у справі №906/163/23. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 у справі №906/163/23. Розгляд апеляційної скарги призначений на 05.12.2023 об 11:00 год. Зупинена дія рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 у справі №906/163/23.

05.12.2023 на адресу суду від Фермерського господарства "СЕРГІЙ-С" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 - залишити без змін.

05.12.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Заперечив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судове засіданні представник відповідача не з`явився.

Як вбачається зі змісту вищевказаного клопотання про відкладення розгляду, в обґрунтування поважності причин неявки представника відповідача в судове засідання, останній зазначає хворобу представника відповідача, необхідність дослідження зібраних апеляційним судом доказів (ухвала про витребування).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 20.11.2023 явка представників сторін в судове засідання 05.12.2023 не визнавалася обов`язковою.

Враховуючи, що відповідач як юридична особа не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 20.11.2023 у сторін не витребовувалися будь-які докази.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.02.2021 між Приватним підприємством "ГЕРМЕС АГРО" (постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Сергій-С" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2/2021, предметом якого є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та або накладних документах відпуску товару, що є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару (п.5.3 договору).

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що оплата товару проводиться наступним чином:

- оплата покупцем 100% вартості товару згідно видаткових накладних в строк до 01.11.2021; у випадку якщо курс USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати є нижчим курсу USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару, покупець зобов`язується використовувати курс USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару.

Додатками №№1-20 до договору поставки №2/2021 від 24.02.2021 погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється. Додатками визначено офіційний курс долара США щодо гривні станом на день складання кожного з додатків, та погоджено, що якщо курс USD на день оплати вище, ніж курс USD на день підписання додатка, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу:

S =( A1 / A2) х В, де:

S - ціна товару на момент оплати;

В - ціна товару в гривні на момент підписання додатка;

А1 - курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день складання розрахунку;

А2 - курс продажу USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дати перерахування коштів від покупця на рахунок постачальника.

На виконання умов договору поставки №2/2021 від 24.02.2021, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3954679,31грн, що підтверджується видатковими накладними №1, №4, №5 від 24.02.2021, №40, №41 від 09.04.2021, № 299 від 18.10.2021, №325, №313, №314, №315, №316, №317, №318, №319, №320 від 25.10.2021, №321, №322, №323, №324, №325, №326, №327, №328, №329, №330, №331 від 26.10.2021, №332, №333, №334, №335, №336, №337, №338 від 27.10.2021, №355 від 09.11.2021 (т.1, а.с.63-96).

Оскільки остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем було здійснено без врахування зміни курсу іноземної валюти та з порушенням передбачених договором строку, за розрахунком позивача станом на 25.01.2023 у ФГ "СЕРГІЙ-С" виникла заборгованість в сумі 268528,02грн, що слугувало підставою для звернення ПП "ГЕРМЕС АГРО" із даним позовом до суду. При цьому, окрім 268 528,02 грн основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 460824,06 грн - пені; 600830,98 грн - 30% річних та 395 467,93 грн - штрафу внаслідок прострочення виконання зобов`язання за договором поставки №2/2021 від 24.02.2021.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату суми основного боргу у розмірі 268 528,02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №22 від 23.02.2023 (т.1, а.с.127).

У зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині оплати отриманого товару, Приватне підприємство "ГЕРМЕС АГРО" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "СЕРГІЙ-С" 1 725 650,99 грн заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №2/2021 від 24.02.2021, з яких: 268 528,02 грн основного боргу, 460 824,06 грн пені, 600 830,98 грн 30% річних, 395 467,93 грн штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що умовами п.п.8.2, 8.6 Договору передбачено, що за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Покупець, у випадку порушення умов оплати товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п. 8.6. договору, сторони згідно ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Перевіривши за допомогою "Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" на правовому порталі "Ліга Закон" розрахунок штрафу, суд погоджується із висновками місцевого господарського суду, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Також місцевим господарським судом доцільно зауважено, що здійснюючи перевірку заявленої до стягнення суми пені, суд приймає до уваги, що при розрахунку позивач залишив поза увагою те, що день фактичного погашення боргу не враховується при обрахунку пені.

Вказане відповідає положенням п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, а також правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.06.2018 у справі №922/1008/16.

Також позивач не врахував, що поставка товару за видатковою накладною №355 на суму 149 381,22 грн відбулась 09.11.2021 та необґрунтовано здійснив нарахування пені, починаючи з 02.11.2021.

Отже, обґрунтованим є нарахування пені в сумі 456 315,58 грн. Вимога про стягнення 4508,48 грн пені заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає.

Позивачем на підставі п. 8.6 договору та ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення 600830,98 грн 30% річних (т.1, а.с.186-219).

Судом встановлено, що під час перевірки розрахунку 30% річних позивач допустився тих самих помилок, що і при нарахуванні пені, а тому обґрунтованою є вимога про стягнення 596385,52 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 4445,76грн 30% суд заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості зменшення розміру пені, штрафу та 30% річних на 90%, до відповідно 45631,56 грн пені, 39546,79 грн штрафу та 59638,55 грн 30% річних.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 у справі №6-100цс14 та у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституційний суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Крім того, як зазначалося вище, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 на які посилається скаржник).

Таким чином вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такі висновки викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 (на яку посилається скаржник).

Визначені частиною другою статті 625 ЦК Україниправо стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 ЦК України), зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частини другої статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Суд наголошує, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. При цьому, за висновком Суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Отже, саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, враховуючи ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати обов`язок з виконання умов договору в контексті обставин цієї справи тощо. Водночас конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Договором, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати лише розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, судом враховано:

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- ступінь виконання основного зобов`язання, тобто відсутність основного боргу у гривневому еквіваленті станом на день розгляду справи;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафу, пені і процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

- позивач нарахував суму пені, штрафу та відсотки річних, яка разом перевищує більше, ніж у шість разів суму заборгованості, яка була заявлена до стягнення у судовому порядку, та була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі;

- при оцінці пропорційності застосованих до відповідача заходів відповідальності також підлягають врахуванню обсяги застосування до нього таких заходів відповідальності, як стягнення 30% річних, які є платою за користування коштами, несвоєчасно сплаченими боржником, та мають компенсаційній характер (щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 16.09.2021 у справі №915/2222/19);

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог про стягнення 30% річних;

- сторонами умовами договору погоджено розрахунок за поставлений товар з урахуванням курсової різниці долара США щодо гривні, що також зменшує ризики значного негативного наслідку в фінансовому становищі для позивача, враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення штрафу, пені та річних, а також сплату відповідачем основної заборгованості (курсової різниці) після відкриття провадження у даній справі;

- з урахуванням конкретних обставин і в їх сукупності, зменшення розміру штрафу, пені та відсотків річних на 90% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Враховуючи наведене, не підлягає задовленню клопотання скаржника про витребування у АТ "Кредобанк" (код банку 325365) та ФГ "Сергій-С" виписки з банківського рахунку, належного ФГ "Сергій-С", ІВАN НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за період з 01.09.2021 до 31.12.2021, виписки з банківського рахунку, належного ФГ "Сергій-С", ІВАN НОМЕР_4 за період з 01.09.2021 до 31.12.2021. Оскільки наявність чи відсутність у вказаний період грошових коштів на рахунку відповідача не спростовує наявність вищевказаних підстав для зменшення розміру штрафу, пені та процентів річних.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, пені та процентів річних на 90 % (від визначеного арифметично правильного розміру пені), що ґрунтується на правильному застосуванні судами норм чинного законодавства України, зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, та відповідає сформованій та сталій судовій практиці, зокрема і висновкам Верховного Суду, щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Отже, враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають 45631,56 грн пені, 39546,79 грн штрафу та 59638,55 грн 30% річних, а у задоволенні позову в частині стягнення 415192,50 грн пені, 355 921,14 грн штрафу та 544192,43 грн 30% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 у справі №906/163/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 у справі №906/163/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 у справі №906/163/23 - без змін.

2. Матеріали справи №906/163/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "07" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.