Рішення

від 11.12.2023 по справі 646/7556/17

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

11.12.23

Справа № 646/7556/17

№ провадження 2/646/305/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11.12.2023 року Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні2017року позивачзвернувся досуду звище вказанимпозовом,в обґрунтуванняякого зазначив,що міжним та ОСОБА_2 був укладенийу простійписьмовій формідоговір позикита відповіднарозписка проотримання сумипозики. Відповідно допункту 1договору позикивід 26.07.2017року позивачпередав увласність,а відповідачприйняв увласність сумуу розмірі169000,00грн.,що єеквівалентом 6500доларів США. У пункті 4 договору позики від 26.07.2017 року зазначено, що договір повинно бути виконано у місті Харкові. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 1 договору позики - не пізніше 26.08.2017 року. Згідно пункту 9.3 договору позики від 26.07.2017 року, у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми, визначеної в пункті 1 договору. Штраф позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору.

Отже, сума штрафу згідно пункту 9.3 договору позики від 26.07.2017 року становить 169 000, 00 гривень.

Згідно пункту 9.4 договору позики від 26.07.2017 року, позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі десяти процентів від суми, визначеної в пункті 1 договору, за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором. Пеню позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору.

Відповідач не віддав борг, чим порушив виконання свого зобов`язання. Сума пені згідно пункту 9.4 договору позики від 26.07.2017 року становить 1 368 900,00 гривень. Загальна сума боргу за договором позики від 26.07.2017 року, складає 1 706 900, 00 гривень. В зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в загальному розмірі 1 301 300 грн. 00 коп., та сплачений судовий збір.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.01.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.08.2023 року у справі закрито підготовче судове засідання.

Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. 11.12.2023 року представник позивача, адвокат Апазіді К.Ю. через систему «Електронний суд» подав до суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить проводити розгляд справи без його участі та позивача. Не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила. Заяв, клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст.191ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч.1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст.223ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст.16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 26.07.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики (а.с. 13).

Відповідно до п. 1 даного договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняла у власність 169 000, 00 грн., що є еквівалентом 6 500 доларів США.

У пункті 4 договору позики зазначено, що договір повинно бути виконано у місті Харкові. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 1 договору позики не пізніше 26.08.2017 року.

Згідно пункту 9.3 договору позики, у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми, визначеної в пункті 1 договору. Штраф позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору.

Отже, сума штрафу згідно пункту 9.3 договору позики №1 становить 169 000, 00 гривень.

Згідно пункту 9.4 договору позики від 26.07.2017 року, позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі десяти процентів від суми, визначеної в пункті 1 договору, за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором. Пеню позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору.

Станом на 16.11.2017 року, сума пені згідно пункту 9.4 договору позики від 26.07.2017 року складала 1 368 900,00 гривень.

Отже, загальна сума боргу за договором від 26.07.2017 року, станом на 16.11.2017 року, яку просить стягнути позивач ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 , складає 1 706 900, 00 гривень.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 4 статті 631 ЦК України встановлює, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В матеріалах справи міститься оригінал договору позики від 26.07.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з якого вбачається, що позивач умови вказаного договору виконав в повному обсязі.

Наявність оригіналу договорів позики в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов`язання. (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі № 6-24ц12).

Відповідачем не було до суду подано жодного доказу, який би спростував обставини позову та факту наявності боргу, а отже суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 , не повернула позикодавцеві суму позики у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15).

Відтак, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума неустойки у вигляді пені за порушення виконання зобов`язання, а вимоги щодо стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Пунктом 9.4 договору позики від 26.07.2017 року зазначено, що позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 10% від суми, визначеної в пункті 1 вказаного договору, за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором. Пеню позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тому положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховний Суд України від 04.07.2015 року у справі № 6-1120цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені за договором позики від 26.07.2017 року від 1368900 грн. 00 коп. до 169000 грн. 00 коп., оскільки це відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.

З урахуванням встановлених обставин справи, а також враховуючи, що вказана заборгованість до цього часу у повному обсязі не погашена, відповідач від виконання своїх зобов`язань ухиляється, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. ст. 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України сплачений за подання позовної заяви позивачем судовий збір у розмірі 8000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 320 грн. 00 коп., покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, яка склала 338 000 грн. 00 коп., виходячи із наступного розрахунку ((338 000 грн. 00 коп. (сума задоволених позовних вимог) / 1706900 грн. 00 коп. (сума заявлених позовних вимог) х 100%=0,19%); 8320 грн. 00 коп. (сума сплаченого судового збору) х 0,19 % = 1 580 грн. 08 коп.).

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 580 грн. 08 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 3, 10, 533, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 631, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 61 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу за договором позики від 26.07.2017 року в загальній сумі 338 000 (триста тридцять вісім тисяч) грн., яка складається з 169000 грн. сума основного боргу за договором позики; 169000 грн. пеня.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати у розмірі 1 580 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят )грн. 08 коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: Апазіді Костянтин Юрійович, юридична адреса: 61005, м. Харків, проспект Героїв Харкова, 21, оф.1.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя