Вирок

від 13.03.2009 по справі 1-170/09

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-170|09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Чуйко О.Г.

при секретарі Расулової С.Ф.

за участю прокурора Шабаліна М.В.

Колнишевої М.Г.

адвокатів ОСОБА_2.

ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, гр-на України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 29.03.2004 року за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, із застосуванням ст.75, 76 КК України; вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.07.2004 року за ч.2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, звільнений в зв»язку з відбуттям покарання 06 червня 2008 року

у вчиненні злочину, передбаченого ст.15, ч.2 ст. 186 КК України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця , гр-на України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого плиточником СБУ-31 ВАТ «Трест Київміськбуд-3», раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ст.15, ч.2 ст. 186 КК України

ВСТАНОВИВ:

28.06.2008 року приблизно о 18 годині 50 хвилин ОСОБА_7 та ОСОБА_6, , перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, знаходився на вулиці Дегтярівській 3-а в м. Києві.

Помітивши раніше незнайомого ОСОБА_8, який в цей час проходив поруч, ОСОБА_7 вступив у злочинний зговір з ОСОБА_6 з метою відкритого заволодіння чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підійшли до ОСОБА_8, та, почали вимагати у нього гроші. Коли ОСОБА_8 відмовився давати гроші, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 почали погрожувати йому нанесенням тілесних ушкоджень. В процесі злочинних дій, ОСОБА_7 помітив в руці ОСОБА_8 мобільний телефон "Нокіа 1100" вартістю 250 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв"язку " Київстар" вартістю 10 гривень, з грошима на рахунку в сумі 15 гривень, стартовий пакет МТС, вартістю 25 гривень., який всупереч волі потерпілого, забрав з руки ОСОБА_8 При цьому підсудний ОСОБА_6 знаходився поруч з ОСОБА_7 На вимогу повернути телефон не реагували, продовжуючи погрожувати потерпілому з метою заволодіти грошима останнього, які знаходилися в зажатій руці ОСОБА_9

Всього ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відкрито викрали в ОСОБА_8 майно на загальну суму 300 гривень, однак в цей час були затримані працівниками міліції.

Підсудний ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав, суду показав, що 28.06.2008 року вранці на квартирі у ОСОБА_6 вирішив відсвяткувати день Конституції України, та разом з ОСОБА_6 випив одну пляшку горілки. Приблизно о 16 год. 30 хв. на його мобільний телефон зателефонувала мама, та попросила, щоб її провели на поїзд до Москви. Приблизно о 17 годині він разом з ОСОБА_6 вийшли з квартири ОСОБА_6, сіли на тролейбус № 18, поїхали до станції метро «Лук'янівська», де вийшли та пішли в напрямку кінотеатру «Київська Русь», щоб сісти на трамвай до вокзалу. Під час того, як він разом з ОСОБА_6 йшли до кінотеатру, зустріли раніше невідомого хлопця, в якого він спитав, як проїхати до Ленінградської площі, так як йому після поїздки на вокзал потрібно було там зустрітися зі своїм другом. Як потім він дізнався прізвище хлопця ОСОБА_8, відповів, що точно не знає. Після цього він попросив в ОСОБА_8 дві гривні на проїзд. ОСОБА_8 відповів йому, що потрібно розміняти гроші, та запропонував пройти в бік станції метро «Лук'янівська», на що він та ОСОБА_6 відповіли, що їм в інший бік, та що вони запізнюються на вокзал. При цьому, він попросив у ОСОБА_8 телефон, щоб зателефонувати матері, так як у нього на рахунку не було грошей. ОСОБА_8 почав вагатися, але потім віддав йому телефон, сказавши при цьому, що не знає скільки там грошей на рахунку. Він взяв телефон та перевірив стан рахунку. Побачивши, що там не має грошей на рахунку, він віддав телефон ОСОБА_8 Після цього до них підійшли патрульні, та спитали, що трапилось, на що ОСОБА_8 відповів, що він разом з ОСОБА_6 забирають в нього гроші та телефон. Після цього, його разом з ОСОБА_6 посадили в машину та відвезли до Шевченківського РУ для дачі показань. В процесі бесіди з працівниками міліції, останні вимагали у нього та ОСОБА_6 гроші, пояснюючи, що тоді відпустять їх і потерпілий не буде писати заяву.

Підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.15, 186 ч.2 КК України не визнав, суду пояснив, що він та ОСОБА_7 28.06.2008 року вранці у нього на квартирі вирішили відсвяткувати день Конституції України, випили одну пляшку горілки. Приблизно о 16 год. 30 хв. на мобільний телефон ОСОБА_7 зателефонувала його мати, попросила, щоб її провели на поїзд до Москви. Приблизно о 17 годині, він разом з ОСОБА_7, вийшли з квартири, сіли на тролейбус № 18, та поїхали до станції метро «Лук'янівська», де вийшли та пішли в бік кінотеатру «Київська Русь», щоб сісти на трамвай до вокзалу. Під час того, як він разом з ОСОБА_7 йшли до кінотеатру, зустріли раніше невідомого хлопця, як вони потім дізналися, його прізвище ОСОБА_8, в якого ОСОБА_7 спитав, як проїхати до Ленінградської площі, так як йому після поїздки на вокзал потрібно було там зустрітися зі своїм другом. ОСОБА_8 відповів, що точно не знає. Після цього, він разом з ОСОБА_7 попросив в ОСОБА_8 дві гривні на проїзд. ОСОБА_8 відповів йому, що потрібно розміняти гроші, та запропонував пройти в бік станції метро «Лук'янівська», на що вони з ОСОБА_7 відповіли, що їм в інший бік, та що вони запізнюються на вокзал. При цьому, ОСОБА_7 попросив у ОСОБА_8 телефон, щоб зателефонувати матері, так як у нього на рахунку не було грошей. ОСОБА_8 почав вагатися, але потім віддав ОСОБА_7 телефон, сказавши, що не знає скільки там грошей на рахунку. ОСОБА_7 взяв телефон та перевірив стан рахунку. Побачивши, що там не має грошей на рахунку, віддав телефон ОСОБА_8 Після цього, до них підійшли патрульні, та спитали, що трапилось, на що ОСОБА_8 відповів, що він разом з ОСОБА_7 забирають в нього гроші та телефон. Після цього, його разом з ОСОБА_7 посадили в машину та відвезли до Шевченківського РУ для дачі показань.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм злочину, їх вина підтверджується зібраними по справі доказами.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_8 суду вбачається, що 28.06.2008 , приблизно о 19 год. 40 хв., він проходив біля кінотеатру «Київська Русь». В цей час до нього підійшли двоє раніше незнайомих йому хлопця, які запитали, чи не знає він як проїхати на Ленінградську площу, на що він відповів, що не знає. Після цього, хлопці почали чіплятися до нього, висловлювати якісь незрозумілі претензії. Потім запитали чи є у нього гроші бо їм не вистачає на пиво, він відповів, що грошей не дасть, але пива придбати може. Хлопці від його пропозиції відмовились та почали розпитувати, скільки саме в нього грошей, в процесі бесіди, вони почали поводити себе агресивно, погрожували йому та висловлювались нецензурними словами на його адресу. Також вони йому сказали, що якщо він не скаже скільки в нього грошей, то вони його відведуть в інше місце, де вже інші люди будуть з ним розмовляти та у іншій формі, а саме - будуть бити. Потім один із хлопців, в якого на лівій руці було татуювання, сказав, щоб він дав йому подивитись свій мобільний телефон, але він сказав, що не дасть, на що хлопець почав вихоплювати телефон у нього з лівої руки, і, застосувавши силу, вихопив у нього з руки мобільний телефон. Вихопивши з його руки телефон, вони почали перевіряти кількість грошей на рахунку. Перевіривши рахунок, знову почали вимагати в нього гроші, але він їх їм так і не дав, зажавши гроші в руці. Тоді хлопці знову почали висловлюватися нецензурною лайкою на його адресу, залякували його. Погрози та залякування він прийняв як реальні, оскільки вони були в стані сп'яніння, їх було двоє і поводили вони себе агресивно. В цей момент повз них проїжджав автомобіль працівників міліції. Працівники міліції зупинились та, підійшовши до них запитали, що трапилось. На запитання працівників міліції, він відповів, що дані хлопці вимагають в нього гроші та забрали мобільний телефон, а саме «Нокіа-1100» сірого кольору. Один з працівників міліції забрав його телефон у хлопця на прізвище ОСОБА_7 Вважає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 дають неправдиві показання, оскільки мають мету уникнути від кримінальної відповідальності. Так, ОСОБА_7 посилається на ту обставину, що телефон він, потерпілий йому дав добровільно зробити дзвінок матері, але на рахунку не було грошей. В той же час після затримання хлопців працівниками міліції, останні надали йому можливість подзвонити з його телефону додому та попередити про те, що він затримується, він зробив ще декілька дзвінків. Крім того, ОСОБА_7 після того, як забрав насильно в нього телефон більше його не повертав, незважаючи на вимогу віддати телефон. Мобільний телефон, який належить йому, був виявлений саме у ОСОБА_7

В зв'язку з тим, що йому, потерпілому, повернуто мобільний телефон, претензій до підсудних не має.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 28.08.2008 року він заступив старшим екіпажу Фреза-162. Під час патрулювання по вул. Дегтярівській, він помітив трьох хлопців, які емоційно розмовляли між собою. Підійшовши до них разом зі своїм напарником, ОСОБА_11 він помітив, що у одного з хлопців в руках знаходиться мобільний телефон в шкіряному чохлі. На його запитання, що трапилось, один із хлопців відповів йому, що інші два незнайомі йому хлопця відібрали в нього телефон та хочуть відібрати гроші, при цьому погрожують йому. Після цього, вислухавши потерпілого, він відібрав телефон у хлопця, яким, як стало пізніше відомо, виявився ОСОБА_5. Вони посадили підозрюваних осіб в автомобіль, та відвезли до Шевченківського РУ для вияснення обставин, де телефон був вилучений в присутності понятих. Ніяких вимагань з його боку та його напарника ОСОБА_11, погроз, інших протиправних дій не було.

Аналогічні показання в стадії досудового слідства дав свідок ОСОБА_11, який пояснив, що 28.08.2008 року він заступив на службу в групу екіпажу Фреза-162. Під час патрулювання по вул. Дегтярівській старший групи ОСОБА_10 помітив трьох невідомих громадян, які емоційно розмовляли між собою. Підійшовши до них разом з ОСОБА_10 вони помітили, що у одного з хлопців в руках знаходиться мобільний телефон в шкіряному чохлі. У хлопця на руці було татуювання. На запитання, що трапилось, один із хлопців відповів, що стоячі перед ним два невідомі хлопці відібрали в нього телефон та хочуть відібрати гроші, при цьому погрожують йому. Вислухавши потерпілого, ОСОБА_10 відібрав телефон у хлопця, яким як стало пізніше відомо виявився ОСОБА_5. Після цього, вони посадили підозрюваних осіб в автомобіль, та відвезли їх до Шевченківського РУ для вияснення обставин, де телефон був вилучений протоколом вилучення при понятих.

Крім показів потерпілого та свідків, вина обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підтверджується письмовими доказами по справі, а саме:

- даними, які містяться у протоколі очної ставки від 30.06.2008 року між потерпілим ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_6;

даними, які містяться у протоколі очної ставки від 22.08.2008 року між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7;

- даними протоколу виявлення, огляду та вилучення від 28.06.2008 року, в ході якого у ОСОБА_10 в приміщенні Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві було виявлено і вилучено мобільний телефон «Нокіа-1100» ІМЕІ НОМЕР_1 з сім-карткою Київстар в шкіряному чохлі та сім-картою МТС;

- речовим доказом по справі - мобільним телефоном «Нокіа-1100» сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1.

Вина ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України крім наведених вище доказів, підтверджується також іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Вивчивши та дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в повному обсязі.

Невизнання вини підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суд розцінює як спосіб захисту, з метою уникнути від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразилися у замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров «я потерпілого вчинив злочин, передбачений ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

Таким чином, ОСОБА_6. своїми умисними діями, які виразилися у замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненими за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров «я потерпілого вчинив злочин, передбачений ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

При призначенні виду та міри покарання підсудним , суд враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого злочину, роль та ступінь участі кожного з них в його вчиненні, дані, які характеризують особу кожного з підсудних.

Так ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, після звільнення з місць позбавлення волі через невеликий проміжок часу вчинив новий злочин /22 дня/, що свідчить про рецидив злочину, посередньо характеризується, не працював, злочин вчинив в стані алкогольного сп»яніння.

За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_7 можливе в місцях позбавлення волі.

Підсудний ОСОБА_6 має постійне місце проживання, працює , має позитивні характеристики за місцем за місцем проживання та роботи, раніше не судимий.

Судом враховано, що ОСОБА_6 вчинив злочин в стані алкогольного сп»яніння.

За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, але під наглядом органів кримінально-виконавчої системи , із застосуванням ст.75, 76 КК України.

Судом також враховується думка потерпілого, який до підсудних не має матеріальних та моральних претензій.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст..323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.15, 186 ч.2 КК України та призначити покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити без змін тримання під вартою в СІЗО № 13 Державного департаменту України по виконанню покарань в м.Києвві та Київській області.

Початок строку відбування покарання рахувати з 28 червня 2008 року.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.15, 186 ч.2 КК України та призначити покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного судом покарання з іспитовим строком на 3 /три/ роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі - вважати власністю потерпілого ОСОБА_8

Вирок суду може бути оскаржений учасниками процесу до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб через районний суд м.Києва, засудженим ОСОБА_7 в той же строк з дня отримання копії вироку.