Ухвала

від 05.02.2024 по справі 914/1550/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1550/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

розглянувши заяву Акціонерного товариства "Кредобанк"

про відвід колегії суддів від розгляду справи

за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк"

на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Спецодяг", ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Абразив"

про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 231 069,27 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором про надання овердрафту від 06.04.2020 № 320 в розмірі 231 069,27 грн.

У заяві від 25.04.2023 вх. № 10090/23 позивач просив суд задовольнити позовні вимоги із врахуванням того, що станом на 19.04.2023 заборгованість за договором становить 107 041,91 грн, з яких: 100 723,90 грн - неповернута сума кредиту, 2390,81 грн - прострочені відсотки, 709,26 грн - нараховані відсотки станом на 19.04.2023, 23 831,31 грн - пеня за прострочення основної суми кредиту, 97,03 грн - пеня за прострочення відсотків.

Господарський суд Львівської області рішенням від 14.06.2023:

- закрив провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 81 187,24 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- стягнув солідарно з відповідачів 100 723,90 грн неповернутої суми кредиту та 12 139,73 грн пені за період з 13.07.2021 по 01.10.2021 за прострочення основної суми кредиту за договором;

- відмовив в задоволенні решти позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Спецодяг" звернулося із заявою про прийняття додаткового рішення, в якій заявник просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 12.07.2023 задовольнив частково зазначену заяву та стягнув з позивача 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині відмовив у задоволенні заяви.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 30.10.2023 скасував рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 в частині задоволення позову про стягнення 12 139,73 грн пені та прийняв нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду залишив без змін.

Також постановою від 30.10.2023 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 12.07.2023.

20.11.2023 Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 12.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Спецодяг" щодо розподілу судових витрат.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023.

Верховний Суд ухвалою від 06.12.2023 відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1550/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк" на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 12.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

25.01.2024 Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024, в якій просить її скасувати та відмовити повністю в задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.01.2024 касаційну скаргу у зазначеній справі передано колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.

29.01.2024 Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до Верховного Суду із заявою про відвід суддів: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М. у зв`язку з висловленням їм недовіри.

На думку позивача, відмовляючи у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, колегія суддів не мала морального права обмежувати доступ банку до правосуддя, адже сам Верховний Суд має декілька взаємовиключних підходів до визначення "фундаментальне значення".

Позивач вважає, що касаційна скарга містила обґрунтування того, що вона стосується питання, яке має фундаментальне значення, адже судові рішення першої та другої інстанції прямо суперечать практиці Верховного Суду із застосування норм права, а суди попередніх інстанцій підірвали фундаментальні основи правосуддя - обов`язковість судових рішень, які повинні братися за основу судами України. Зокрема, оскаржувані судові рішення не відповідають постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22.

Крім того, справа має значний суспільний інтерес і виняткове значення для банку, оскільки останній звертався до суду із чіткою та однозначною судовою практикою застосування норм права, а отримав рішення всупереч усталеній судовій практиці, при повному ігноруванні судами першої та другої інстанції як норм права, так і практики їх застосування Верховним Судом, а також принципу правової визначеності.

При цьому у Верховному Суді наявна судова практика щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах.

Таким чином, викладені обставини підтверджують незабезпечення зазначеною колегією суддів принципу юридичної визначеності. При цьому позивач заявляє відвід не у зв`язку з незгодою із судовим рішенням, а через протиправну відмову в доступі банку до правосуддя зазначеною колегією суддів, їх свавільності. Судді, які самоусунулись від здійснення судочинства і придумують словосполучення та фрази виключно для створення протиправних перешкод в доступі заявника до правосуддя, не мають в першу чергу морального права брати участі в слуханні справи і підлягають відводу.

Розглянувши доводи заяви про відвід колегії суддів, Суд дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

Відповідно до змісту частин першої та третьої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, пунктом 5 частини першої цієї статті визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об?єктивності.

Посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності колегії суддів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19.05.2006 (схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Колегія суддів вважає, що її поведінка не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час постановлення ухвали від 06.12.2023 у цій справі.

Застосування судом касаційної інстанції положення пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України за результатами розгляду доводів касаційної скарги позивача на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 12.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у малозначній справі не порушує права на доступ до суду, адже таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій.

Тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою запровадження переліку випадків, у яких рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20)).

Разом із цим Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України").

Таким чином, вирішення питання про відкриття касаційного провадження чи відмову у відкритті касаційного провадження у малозначній справі безпосередньо залежить від наведених обґрунтувань скаржника у касаційній скарзі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Так, наявність судової практики щодо відкриття Верховним Судом касаційного провадження у малозначних справах, про які зазначає позивач, свідчить про доведення особами (які зверталися з касаційними скаргами) виключних випадків, за наявності яких судові рішення у малозначних справах можуть бути предметом касаційного перегляду.

Натомість Верховний Суд, постановляючи ухвалу від 06.12.2023 у цій справі, дійшов висновку, що касаційна скарга позивача не містить належного обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суть заявленого відводу колегії суддів ґрунтується виключно на власній оцінці викладених заявником обставин та припущеннях щодо порушення колегією суддів пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, а тому таким, що в результаті зводиться до оцінки процесуальних дій колегії суддів.

Частина четверта статті 35 ГПК України встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №761/16124/15-ц).

Факт заявлення відводу колегії суддів у цій справі, з метою уникнення сумнівів у їх об`єктивності, не охоплюється вищенаведеними критеріями незалежності суддів й не може зумовлювати наявності обставин, які б у розумінні норм пункту 5 частини першої статті 35 ГПК могли викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності цієї колегії суддів.

Згідно з частиною третьою статті 39 ГПК якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу

Керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Кредобанк" про відвід колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М. від розгляду справи № 914/1550/22 визнати необґрунтованою.

2. Передати матеріали у справі № 914/1550/22, наявні у суді касаційної інстанції, на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заяви Акціонерного товариства "Кредобанк" про відвід колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський