Ухвала

від 14.02.2024 по справі 914/1550/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1550/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Кредобанк"

на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Спецодяг", ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Абразив"

про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 231 069,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором про надання овердрафту від 06.04.2020 № 320 в розмірі 231 069,27 грн.

2. У заяві від 25.04.2023 вх. № 10090/23 позивач просив суд задовольнити позовні вимоги із врахуванням того, що станом на 19.04.2023 заборгованість за договором становить 107 041,91 грн, з яких: 100 723,90 грн - неповернута сума кредиту, 2390,81 грн - прострочені відсотки, 709,26 грн - нараховані відсотки станом на 19.04.2023, 23 831,31 грн - пеня по простроченій основній сумі кредиту, 97,03 грн - пеня по прострочених відсотках.

3. Господарський суд Львівської області рішенням від 14.06.2023:

- закрив провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 81 187,24 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- стягнув солідарно з відповідачів 100 723,90 грн неповернутої суми кредиту та 12 139,73 грн пені за період з 13.07.2021 по 01.10.2021 по простроченій основній сумі кредиту за договором;

- відмовив в задоволенні решти позовних вимог.

4. Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 12.07.2023 задовольнив частково заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Спецодяг" (далі - ТОВ "ТК Спецодяг") та стягнув з Акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - АТ "Кредобанк") 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині відмовив у задоволенні заяви.

5. Західний апеляційний господарський суд постановою від 30.10.2023 скасував рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 в частині задоволення позову про стягнення 12 139,73 грн пені та прийняв нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду залишив без змін.

6. Також постановою від 30.10.2023 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 12.07.2023.

7. Верховний Суд ухвалою від 06.12.2023 відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1550/22 за касаційною скаргою АТ "Кредобанк" на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 12.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови

8. 05.11.2023 ТОВ "ТК Спецодяг" звернулося до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на його користь 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

9. Західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 08.01.2024 частково задовольнив вищезазначену заяву та стягнув з позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

10. Зазначив, що на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката ТОВ "ТК Спецодяг" подав наступні документи: ордер від 12.07.2023 серії ВС № 1216535 на надання правничої (правової) допомоги, копію договору про надання правничої допомоги від 01.11.2022 № 10, додатки від 10.07.2023 № 1/А та від 15.09.2023 № 2/А до зазначеного договору про надання правничої допомоги, акт про надані послуги від 31.10.2023 № 1/А за зазначеним договором про надання правничої допомоги на суму 15 000,00 грн.

11. Відповідно до акта про надані послуги Адвокатське об`єднання "Гал-Юрзахист" надало ТОВ "ТК Спецодяг" правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи № 914/1550/22, яка включає такі послуги: підготовка та подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2023 та додаткових пояснень від 29.10.2023; участь у судових засіданнях 18.09.2023 та 30.10.2023 із розгляду апеляційної скарги клієнта; участь у судових засіданнях 18.09.2023 та 30.10.2023 із розгляду апеляційної скарги АТ "Кредобанк" на додаткове рішення господарського суду Львівської області від 12.07.2023; подання 30.10.2023 додаткових пояснень щодо апеляційної скарги АТ "Кредобанк" на додаткове рішення господарського суду Львівської області від 12.07.2023. Загальна вартість правничої допомоги становить 15 000,00 грн.

12. Позивач в клопотанні просив зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу до 0,00 грн та відмовити в задоволенні заяви.

13. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн є завищеним, неспівмірним із складністю цієї справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами). Обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у суді апеляційної інстанцій не у повній мірі відповідає критерію обгрунтованості, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та витраченому адвокатом часу, оскільки інтереси відповідача-1 в суді першої та апеляційної інстанції представляв один адвокат, який в апеляційній скарзі відобразив незмінну правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. Крім того, подання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, участь в судових засіданнях є правом, а не обов`язком сторони у справі.

14. Суд врахував, що за наслідками розгляду справи апеляційну скаргу задоволено не повністю, а частково, а тому дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з позивача на користь ТОВ "ТК Спецодяг" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Короткий зміст касаційної скарги та рух справи в суді касаційної інстанції

15. 25.01.2024 АТ "Кредобанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024, в якій просить скасувати оскаржувану додаткову постанову та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ТК Спецодяг" про ухвалення додаткового рішення.

16. Скаржник вважає оскаржувані судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, окрім того:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (оскаржувані судові рішення суперечать заявленій в інших справах правовій позиції);

б) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (суди попередніх інстанцій повністю проігнорували запропонований банком алгоритм визначення середньоринкових цін на адвокатські послуги, а також всі основні і доречні аргументи банку, чим здійснили вибіркове і абсолютне свавільне правосуддя).

17. Скаржник зазначає приклади питань права, які можуть мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики: питання про застосування норми права, яка має неоднозначне тлумачення; питання про застосування норми права, яка суттєво відрізняється від раніше застосовуваної норми. Так, оскаржувана постанова прямо суперечить правовим висновкам, зробленим Верховним Судом у 22 постановах; а також 1 рішенню ЄСПЛ.

18. Банк може вивчити хоч всі судові рішення Верховного Суду, правила застосування певних норм закону, в тому числі уже установлені тривалий час, однак це не захистило його, як в цій справі, від абсолютного свавілля апеляційного суду, який: проігнорував всі доводи банку; проігнорував всю правозастосовну практику Верховного Суду; маскуючи свою свавільну діяльність, не мотивував, з яких підстав проігнорував всі доводи заявника і всі судові рішення Верховного Суду. Тобто мова йде про повний підрив довіри до правосуддя, порушення самого фундаменту права судом апеляційної інстанції, відверто свавільного судочинства.

19. Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.01.2024 касаційну скаргу у зазначеній справі передано колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.

20. 29.01.2024 АТ "Кредобанк" звернулося до Верховного Суду із заявою про відвід суддів: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М. у зв`язку з висловленням їм недовіри.

21. Верховний Суд ухвалою від 05.02.2024 визнав вищезазначену заяву АТ "Кредобанк" необґрунтованою та передав матеріали у справі № 914/1550/22, наявні у суді касаційної інстанції, на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заяви про відвід колегії суддів.

22. Верховний Суд у складі судді Зуєва В. А. ухвалою від 06.02.2024 відмовив у задоволенні заяви АТ "Кредобанк" про відвід колегії суддів від розгляду справи № 914/1550/22.

Мотиви Верховного Суду

23. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

24. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

25. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

26. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року у сумі 2481,00 грн.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

28. Отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року (248 100,00 грн).

29. За положенням частини п?ятої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

30. Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини п?ятої статті 12 ГПК України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

31. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

32. У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

33. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

34. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності.

35. При цьому фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

36. Кількісний вимір свідчить про той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду на якісний критерій про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

37. ЄСПЛ дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики, не наполягаючи на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Водночас наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

38. При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, враховується: 1) наявність "глибоких та довгострокових розходжень" у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей; 3) чи були такі механізми запроваджені і, якщо так, то чи були вони ефективними.

39. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування (пункт 72 ухвали від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 (провадження № 12-73гс23)).

40. Однак на переконання колегії суддів касаційна скарга позивача не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

41. Загалом касаційна скарга зводиться до незгоди позивача із результатом розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з прийняттям доказів, що підтверджують факт надання адвокатом правничої допомоги під час розгляду справи. У ній викладені обставини з точки зору позивача та фрагментарним наведенням змісту постанов Верховного Суду у справах №№ 638/7748/18, 206/1293/19, 922/445/19, 910/15621/19, 910/12591/18, 755/9215/15-ц, 362/3912/18, 915/237/18, 910/4515/18, 905/1795/18, 915/1654/19, 922/838/22, 911/3076/21, 914/131/22, 911/3586/21, 914/4092/21, 922/4022/20, 909/328/18, 910/10507/21, 926/1795/18, 924/1124/18, 910/1873/17, 914/1564/20.

42. Колегія суддів зазначає, що застосування судами норм права у вказаних позивачем справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості та співмірності відповідних витрат.

43. Так, алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо на предмет їх відповідності статті 129 ГПК України, не свідчить про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

44. Зі змісту касаційної скарги не вбачається наявність виключної правової проблеми за наслідками вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про відсутність якісного критерію. До того ж касаційна скарга також не містить обґрунтування кількісного критерію, за допомогою якого можна було б встановити наявну правову проблему.

45. Крім того, колегія суддів зазначає, що оцінка судом ?виняткового значення? може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою. Таким чином, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

46. Проте скаржник не обґрунтував те, що ця справа має виняткове значення з огляду, наприклад, на те, що стягнення 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу зупинить роботу банку / унеможливить функціонування банку / призведе до непоправних наслідків / є неможливим через відсутність у банку таких коштів тощо. При цьому будь-яка з цих чи інших обставин має бути підтверджена відповідними доказами.

47. Натомість посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій повністю проігнорували всі основні і доречні аргументи банку, чим здійснили вибіркове і абсолютне свавільне правосуддя не є тією обставиною, що може свідчити про винятковість справи для скаржника, як і посилання скаржника на неврахування практики Верховного Суду.

48. Неврахування доводів скаржника про запропонований ним алгоритм визначення середньоринкових цін на адвокатські послуги також не свідчить про винятковість справи для скаржника, як і не може свідчити про суспільний інтерес цієї справи.

49. Суспільний інтерес може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб`єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, та спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави, забезпечення у ній суспільного порядку, безпеки, та потреб суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства, тощо.

50. Позивач, прагнучи перегляду Верховним Судом судового рішення у малозначній справі, мав би в першу чергу довести наявність виключних випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, проте, наведеного не довів.

51. Судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

52. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо прийняття судом апеляційної інстанції додаткової постанови, адже скаржник не довів наявність виключних випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

53. При цьому Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів, що вказана справа малозначна, а відтак доведення випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є обов`язковим при зверненні з касаційною скаргою.

54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

55. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

56. Враховуючи викладене, з огляду на засади господарського судочинства Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1550/22 за касаційною скаргою скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1550/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024.

2. Копії ухвали у справі № 914/1550/22 надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський