Ухвала

від 06.02.2024 по справі 914/1550/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1550/22

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А.

розглянувши заяву Акціонерного товариства "Кредобанк"

про відвід колегії суддів від розгляду справи

за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк"

на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Спецодяг", ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Абразив"

про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 231 069,27 грн

ВСТАНОВИВ:

25.01.2024 Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024, в якій просить її скасувати та відмовити повністю в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.01.2024 касаційну скаргу у зазначеній справі передано колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.

29.01.2024 Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до Верховного Суду із заявою про відвід суддів: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М. у зв`язку з висловленням їм недовіри.

На думку АТ "Кредобанк", відмовляючи у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, колегія суддів не мала морального права обмежувати доступ банку до правосуддя, адже сам Верховний Суд має декілька взаємовиключних підходів до визначення "фундаментальне значення".

Позивач вважає, що касаційна скарга містила обґрунтування того, що вона стосується питання, яке має фундаментальне значення, адже судові рішення першої та другої інстанції прямо суперечать практиці Верховного Суду із застосування норм права, а суди попередніх інстанцій підірвали фундаментальні основи правосуддя - обов`язковість судових рішень, які повинні братися за основу судами України. Зокрема, оскаржувані судові рішення не відповідають постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22.

Крім того, справа має значний суспільний інтерес і виняткове значення для банку, оскільки останній звертався до суду із чіткою та однозначною судовою практикою застосування норм права, а отримав рішення всупереч усталеній судовій практиці, при повному ігноруванні судами першої та другої інстанцій як норм права, так і практики їх застосування Верховним Судом, а також принципу правової визначеності.

Також, за доводами заявника, у Верховному Суді наявна судова практика щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах, а викладені ним обставини підтверджують незабезпечення зазначеною колегією суддів принципу юридичної визначеності. При цьому позивач наголошує на тому, що відвід ним заявлений не у зв`язку з незгодою із судовими рішеннями, а через протиправну відмову в доступі до правосуддя зазначеною колегією суддів, їх свавільності, оскільки вважає, що вказаний склад суддів самоусунувся від здійснення судочинства і придумує словосполучення та фрази виключно для створення протиправних перешкод в доступі заявника до правосуддя, а отже, не має в першу чергу морального права брати участь у слуханні справи і підлягає відводу.

Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2023 заяву АТ "Кредобанк" про відвід колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М. від розгляду справи № 914/1550/22 визнано необґрунтованою та передано матеріали справи № 914/1550/22 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду вищезазначеної заяви.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023 заяву заяву АТ "Кредобанк" про відвід колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М. від розгляду справи № 914/1550/22 передано на розгляд судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєву В.А.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників справи, в тому числі, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з частиною першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Правовою підставою подання заяви про відвід суддям АТ "Кредобанк" фактично визначає пункт 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Суд враховує, що вичерпний перелік таких обставин чинним законодавством не визначений, а тому вирішення питання про визнання тих чи інших доводів тими обставинами, мова про які йде у наведеному вище пункті 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться у межах дискреційних повноважень суду.

При цьому, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій)

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його (їх) безсторонність.

Так, за висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Щодо об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).

Разом з тим, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

При об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.

Водночас, приписами частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що хоча заявник і наголошує в своїй заяві на упередженість та необ`єктивність суддів, однак, з огляду на зміст заяви про відвід, вона зводиться саме до оцінки процесуальних дій колегії суддів у даній справі та припущень АТ "Кредобанк" щодо порушення колегією суддів пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що, враховуючи приписи частини четвертої статті 35 цього кодексу, не може бути підставою для відводу.

Доказів на підтвердження необ`єктивності чи упередженості суддів АТ "Кредобанк" до матеріалів заяви про їх відвід не надано, а наведені в заяві про відвід колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М. від розгляду справи № 914/1550/22 обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді, а також не підтверджують упередженість та необ`єктивність суддів при розгляді даної справи.

При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання, без наявності певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів.

Окрім того, Суд звертає увагу на те, що правова позиція та світоглядно-філософські погляди заявника, які відповідають наведеній ним публікації у засобах масової інформації щодо фундаментального значення малозначних справ, також зводяться виключно до припущень та не є обґрунтованою підставою для заявленого відводу колегії суддів.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції).

Досліджуючи правомірність мети запровадження в Кодексі категорії малозначних справ, Конституційний Суд України виходив із того, що визнання справи малозначною та, як наслідок, її розгляд, за загальним правилом, у порядку спрощеного позовного провадження є передумовою забезпечення додержання розумних строків розгляду справи судом - однієї з основних засад судочинства, визначених Конституцією України (пункт 7 частини другої статті 129).

Конституційний Суд України зважив також на те, що скорочення строку розгляду справи судом та інші процесуальні особливості розв`язання малозначних спорів мають наслідком зниження судових витрат для особи, яка реалізує своє конституційне право на судовий захист, що в цілому полегшує доступ до правосуддя та саму можливістю реалізації права, гарантованого приписами статті 55 Конституції України.

Таким чином, заява про відвід колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М. від розгляду справи № 914/1550/22 не містить документально обґрунтованого посилання на обставини та/або докази, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів, а є незгодою заявника із прийнятим колегією суддів процесуальним рішенням, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Кредобанк" про відвід колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М. від розгляду справи № 914/1550/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Зуєв