Рішення

від 11.12.2023 по справі 589/220/21

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/220/21

Провадження № 2/589/56/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О.В.,

з участю секретаря судового засідання Носовської В. Ю.,

представника позивача - Самойленко С. В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шостка в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» до ОСОБА_1

- про стягнення заборгованості за спожитий природний газ , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «Сумигаз Збут» є постачальником природного газу в межах території Сумської області. Відповідач є споживачем природного газу в ТОВ «Сумигаз Збут» за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач неналежно виконує свої зобов`язання по сплаті наданої послуги, а саме за період з 01.11.2019 по 30.11.2020 недоплатив за спожитий природний газ 1092 грн 87 к., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1092 грн 87 к.

В свою чергу відповідач подав відзив, за змістом якого, заперечував проти позову, зазначаючи, що він постійно проживає в квартирі АДРЕСА_2 та є побутовим споживачем природного газу. Його квартира обладнана лише однією газовою плитою для приготування їжі, в квартирі проживає дві особи (відповідач та його дружина). Так як він має статус ветерана війни, інваліда війни, то має 100% соціальну пільгу за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання. Розрахунки за спожитий газ йому нараховувались відповідно до норм, встановлених діючим законодавством України. Але з жовтня 2017 року йому нарахована оплата за споживання газу у значно завищеному розмірі (45,7 куб.м.), відповідач здійснював оплату частини нарахованої плати згідно реальних норм споживання, у зв`язку з чим позивач нарахував заборгованість. На його звернення до АТ «Сумигаз» йому повідомили, що на багатоквартирний будинок, в якому він мешкає, встановлений загальнобудинковий вузол обліку газу, відповідно до показів якого і проходить нарахування спожитого газу на кожне жиле приміщення по кількості зареєстрованих у ньому осіб, а саме: загальнобудинковий вузол обліку газу фіксує загальний об`єм газу, який надходив в газову мережу будинку, потім від нього віднімаються показання жилих приміщень, в яких встановлені індивідуальні лічильники газу, і отриманий об`єм рівномірно розподіляється між всіма зареєстрованими в жилих приміщеннях особам, які не мають лічильника. Таким чином виходить, що спожитий відповідачем об`єм газу перевищує об`єм газу, встановлений для соціальної пільги. За переконанням ОСОБА_1 , позивач завищує використаний об`єм газу приводячи його до стандартних умов та незаконно нараховує оплату за використаний газ з використанням показників загальнобудинкового лічильника. Нарахування в такий спосіб газу вважає несправедливим, так як йому нараховано значно більший об`єм газу, ніж він фактично спожив.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, за змістом якої акцентував увагу, зокрема, на тому, що позивач не здійснює облік природного газу. Відповідальним за це є оператор ГРМ - АТ «Сумигаз». Обсяги природного газу, визначені останнім, є обов`язковими для постачальника (позивача) при нарахуванні плати за послуги. Зауважує, що заперечення відповідача не стосуються ліцензованої діяльності позивача. Вважає аргументи відповідача необґрунтованими та такими, що не мають братися до уваги судом.

В подальшому сторонами надавались пояснення, які за своїм змістом містять доводи, викладені ними раніше у заявах по суті справи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у ньому. Додатково пояснила, що відповідач здійснює плату несвоєчасно та не в повному обсязі. При цьому, не визнаючи позов, він фактично не погоджується з нарахованим об`ємом спожитого ним природного газу. До того ж, його заперечення в цій частині стосуються періоду, що передував спірному, а саме: з жовтня 2017 року по травень 2018 року. Представник наголосила, що позивач- ТОВ "Сумигаз Збут" не здійснює облік природного газу, не отримує дані про обсяги споживання безпосередньо від споживачів, не перевіряє показання лічильників та не визначає об`єми розподілу і споживання газу. Ці повноваження належать саме АТ «Сумигаз». Так, будинковий ВОГ в автоматичному режимі дистанційно передає АТ «Сумигаз» дані обсяги спожитого природного газу, крім того такий ВОГ обладнаний коректором, який приводить обсяг спожитого газу до стандартних умов. В подальшому, на підставі наданих АТ «Сумигаз» даних, позивач виставляє відповідні рахунки про оплату кінцевому споживачу природного газу. Крім того, представник наголосила, що вказані обставини вже були предметом розгляду цивільної справи № 589/1755/19.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві. Також зазначив, що фактичні покази лічильника газу не відповідають тим, на підставі яких здійснюється нарахування (приведені до стандартних умов). Відповідач зауважує, що фактично не споживав і не міг споживати, маючи лише одну газову плиту, такий обсяг газу, що був нарахований йому. Для прикладу, після встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу (після 01.10.2017), обсяг природного газу, нарахований позивачем відповідачу у квитанціях, збільшився в декілька разів, хоча фактично обсяги споживання газу відповідачем не змінились. Відповідач вважає неправомірним застосування коефіцієнту до фактичних показників лічильника, що призвело до надмірного нарахування йому плати за послугу.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що ТОВ «Сумигаз Збут» є постачальником природного газу, зокрема, в межах Сумської області.

Відповідач у справі є споживачем послуг позивача за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ (частково, в обсязі, що визнає).

Таким чином, між сторонами існують договірні відносини.

Пунктом 2.1 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500, визначено, що постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах, а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

В пункті 4.4 Типового договору (в редакції, яка діяла станом на 2017-2018 роки) вказано, що об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів: за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або між опалювальний період.

Якщо об`єми (обсяги) постачання та споживання природного газу будуть визначатись за плановими величинами, їх значення не можуть використовуватися Постачальником при здійсненні балансування газотранспортної системи України. При цьому Постачальник зобов`язується не рідше одного разу на шість місяців здійснювати звіряння фактичного об`єму (обсягу) споживання природного газу за даними Оператора ГРМ та проводити відповідний перерахунок Споживачу.

За відхилення нарахованих сум за плановими величинами та величинами фактичного споживання за даними Оператора ГРМ пеня не стягується.

Частиною 2 статтею 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 № 3533-VI встановлено, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Так, в квартирі ОСОБА_1 був встановлений індивідуальний лічильник газу.

10.10.2007 вказаний лічильник знято на повірку, за результатами якої він був визнаний непридатним до подальшої експлуатації та ремонту.

В січні 2008 року ПАТ «Сумигаз» демонтував лічильник газу з обмінного фонду, який був власністю ТОВ «Сумигаз збут», та поставив на місце несправний лічильник газу ОСОБА_1 як перемичку.

З цього часу розрахунки з відповідачем проводились відповідно до встановлених норм споживання, які були затверджені Кабінетом Міністрів України для побутових споживачів природного газу у разі відсутності лічильників газу (з розрахунку 5,4 куб.м. на кожну зареєстровану особу).

Будинок АДРЕСА_3 , в якому розташована квартира ОСОБА_1 , знаходиться в управлінні ОСББ «Воронізьке 19- Шостка».

14.08.2017 в будинку АДРЕСА_3 , безперешкодно були виконані роботи із встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу (далі - будинковий ВОГ).

16.08.2017 між АТ «Сумигаз» та ОСББ «Воронізька 19-Шостка» укладений договір № 32FSm9419-17 про встановлення, здійснення експлуатації будинкового вузла обліку, зняття показань будинкового вузла обліку природного газу та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності).

Вказані обставини встановлені судом на підставі рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2021 року у справі № 589/1755/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Сумигаз», ТОВ «Сумигаз збут», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії стосовно перерахунку спожитого природного газу, а також відшкодування заподіяної моральної шкоди.

При цьому є помилковими твердження представника позивача про те, що порушені у цій справі питання вже вирішувались у справі № 589/1755/19, оскільки попри однаковий склад учасників, предмети позову є різними.

Так, після встановлення будинкового ВОГ, розрахунок обсягу спожитого природного газу здійснювався згідно з п. 5 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620, відповідно до якого, обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються: 1) у будинках, де не встановлено квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні; 2) у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу: для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

При цьому, згідно розділу 1 Медотики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 № 116 оплата за газ у період, визначений в договорі на постачання газу, здійснюється за об`єми газу, які приведено до стандартних умов.

Газопостачальна організація має право здійснювати контроль за правильністю розрахунків об`єму спожитого газу.

У даному випадку, позивач зазначає, що будинковий ВОГ у будинку відповідача обладнаний спеціальним пристроєм за допомогою якого здійснюється автоматичне приведення показів лічильника до стандартних умов у разі зміни температури та тиску газу.

Слід зауважити, що за таким розрахунком обсяг спожитого відповідачем природного газу збільшився, зокрема: в липні 2017 року було спожито 10,80 куб.м. (з врахуванням двох зареєстрованих осіб), а вже в жовтні 2017 року 45,7 куб.м., при цьому в березні 2018 року такий показник і зовсім сягнув 86,88 куб.м. Вказане підтверджується розрахунком наданим позивачем та наявними у матеріалах справи квитанціями. /т.с. 1 а.с.7, 42-48/.

Однак, логічного пояснення такого аномального збільшення цифр споживання при твердженні відповідача щодо користування газом в звичайному режимі та визначеним КМУ стандартним нормативом споживання на одну особу 5,4 куб. м, позивачем суду не надано.

За доводами позивача, відповідач неналежно виконує свої зобов`язання за договором, а саме: несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги з газопостачання, у зв`язку з чим за період 01.11.2019 по 30.11.2020 за ним рахується заборгованість у розмірі 1 092 грн 87 коп., що вбачається з наданого позивачем розрахунку /т.с. 1 а.с.7/.

В судовому засіданні встановлено, що фактично спірним періодом є жовтень 2017 - травень 2018, коли відповідачу нараховувався обсяг природного газу, з яким він не згоден. Оскільки, згідно тверджень ОСОБА_1 , фактичні показники загальнобудинкового лічильника за вказаний період не відповідають тим, що значаться в квитанціях, більш того, до них застосовується коефіцієнт приведення до стандартних умов, що, на думку відповідача, є неправомірним. Загальнобудинкові показники не відображають фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання газу, який насправді не використовувався споживачем.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідач не погоджується з обсягом газу, що йому було нараховано, зазначаючи, що такий є завищеним, та, як наслідок, нараховано заборгованість.

Разом з тим, позивач, посилаючись на ці показники, як на підставу утворення заборгованості, та, як наслідок, як на підставу своїх позовних вимог - їх відповідність та правильність не довів, стверджуючи, що жодного стосунку до їх обліку не має, при цьому про залучення до участі у справі оператора ГРМ не клопотав, хоча в даному випадку саме на позивача покладається зобов`язання довести обгрунтованість своїх вимог та обгрунтованість і достовірність кожного показника в розрахунках, які стали підставою для таких вимог.

В той же час, судом встановлено, що показники будинкового ВОГ коригуються, тобто приводяться до стандартних норм, для цього застосовується відповідний коефіцієнт (таких існує 6, при цьому застосування того чи іншого коефіцієнту залежить від місцерозташування лічильника та відповідного календарного місяця), з отриманих даних виключаються сумарні показання квартирних лічильників, а отримана різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості зареєстрованих осіб.

Враховуючи зазначений механізм обліку обсягів спожитого газу, суд позбавлений можливості самостійно перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв до 10.12.2017) споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 1875-ІV споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Аналогічні права споживача передбачені п. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII, який набрав чинності 10.12.2017.

Крім того, згідно п. 10 ст. 7 Закону № 2189-VIII споживач має право без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку.

Згідно ст. 2 Закону № 2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

В цьому контексті, суд вважає необхідним зауважити, що Європейський суд неодноразово зазначав про доступність закону та необхідність його чіткого формулювання.

Так, в рішенні «Корецький та інші проти України» Європейський суд зазначив, що закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується.

У справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

В справі «Сєрков проти України» Європейський суд дійшов висновку про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, у зв`язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом, та, по-друге, у зв`язку з тим, що судами всупереч національного законодавства не було застосовано підхід, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

При цьому поняття "якості закону" є складовою принципу верховенства права, яке (згідно Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (the Rule of Law), прийнятій на 86-й пленарній сесії 25-26 березня 2011 року) містить вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародно правових обов`язків, так і тих, що обумовлені національним правом (п. 37).

Поняття ж «закон» у практиці Європейського суду значно ширше від розуміння законодавчого акта. Так, виходячи з практики ЄСПЛ, закон може включати і підзаконні нормативні акти, і навіть за певних обставин сталу судову практику, якщо така практика за законом чи в силу традицій є обов`язковою.

Проте, положення нормативних актів, що регулюють постачання та облік спожитого природного газу не сформульовані з достатньою чіткістю, визначеністю, сталістю та передбачуваністю, які б давали споживачу можливість отримати, гарантовану пп. 2, 10 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" інформацію щодо наданих йому послуг з газопостачання та визначення порядку та складових формування ціни цих послуг.

На користь вказаного свідчить, не тільки кількість нормативних актів, які регулюють відносини у сфері постачання, споживання та обліку газу, що для пересічного споживача є надмірними, не тільки кількість внесених змін до цих актів, в тому числі і неоднократно протягом одного календарного року (як приклад - Правила постачання природного газу), але й зокрема те, що сам позивач, посилаючись на наявність у відповідача заборгованості за спожитий природний газ, не може пояснити механізм обрахування такої, зокрема, надати детальний розрахунок із зазначенням вихідних даних, що покладені в основу позовних вимог, посилаючись на те, що це належить до компетенції іншої юридичної особи.

При цьому, як зазначалось вище, газопостачальна організація має право здійснювати контроль за правильністю розрахунків об`єму спожитого газу, а отже позивач не мав жодних перешкод для перевірки достовірності наданих йому показників.

Те, що заперечення відповідача не стосуються ліцензованої діяльності позивача (як зазначає сам позивач), не виключає того, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом, має довести обґрунтованість своїх вимог.

При цьому, суд не надає оцінку іншим аргументам сторін, оскільки, за встановлених обставин (недоведеність достовірності суми заборгованості), такі не мають вирішального значення для вирішення цієї справи.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність вимог позивача, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 76-83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 11 січня 2024 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.В.Прачук