Постанова

від 07.01.2025 по справі 589/220/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м.Суми

Справа №589/220/21

Номер провадження 22-ц/816/28/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «СУМИГАЗ ЗБУТ»

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2023 року у складі судді Прачук О.В., ухвалене в м. Шостка Сумської області, повний текст рішення складено 11 січня 2024 року,

в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «СУМИГАЗ ЗБУТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» (далі - ТОВ «Сумигаз Збут») звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу в ТОВ «Сумигаз Збут» і користується послугами з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач з 01 липня 2015 року є постачальником природного газу побутовим споживачам та безперервно надає відповідачу послуги з постачання природного газу за вказаною вище адресою.

Відповідач свої зобов`язання по оплаті за надані послуги з газопостачання належним чином не виконує. Так, станом на 21 січня 2021 року за період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2020 року на особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 обліковується заборгованість в сумі 1092,87 грн.

Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумигаз Збут» заборгованість за спожитий природний газ в сумі 1092,87 грн та судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Сумигаз Збут» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю; вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме судового збору в сумі 2270 грн за подання позовної заяви та 3405 грн сплаченого за подання апеляційної скарги.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що обов`язок здійснення комерційного обліку природного газу діючим законодавством покладено на Оператора ГРМ, яким до жовтня 2023 року в Сумській області було АТ «Сумигаз».

Наголошує на тому, що відповідність та правильність показників загальнобудинкового вузла обліку газу, встановленого за адресою: АДРЕСА_2 , та об`ємів природного газу доведена Оператором ГРМ у справі № 589/1755/19, рішення в якій від 22 жовтня 2021 року набрало законної сили.

Позивач зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні порівнює обсяги споживання газу відповідачем в липні 2017 року, жовтні 2017 року та березні 2018 року, і на підставі цього зробив висновок, що позивач не надав логічного пояснення такого аномального збільшення цифр споживання та не довів їх відповідність та правильність. В даному випадку суд не звернув уваги, що ним наведені розрахункові (не фактичні) об`єми спожитого відповідачем газу, які були визначені Оператором ГРМ АТ «Сумигаз» за різними постановами КМУ, а їх відповідність і правильність доведена у справі № 589/1755/19.

Вважає, що суд не застосував приписи абз. 5 п. 5 гл. 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, якими встановлено, що розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

В оскаржуваному рішенні суд не пояснив, чому обставини, встановлені рішенням суду у справі № 589/1755/19, не є преюдиційними.

Звертає увагу на те, що суд застосував Методику приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затв. наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, підстав для застосування якої з огляду на те, що відповідач є побутовим споживачем, а загальнобудинковий вузол обліку газу обладнаний корекцією тиску та температури і приводив об`єм природного газу до стандартних умов в автоматичному режимі, не було.

Не погоджується з висновком суду, що суд позбавлений можливості самостійно перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості. Зазначає, що всі вихідні дані та повний розрахунок заборгованості відповідача наведені у фінансовому стані особового рахунку, доданого до позовної заяви, а також містяться в інших письмових доказах: в рішенні суду у справі № 589/1755/19, в інформації та рахунках плати за газ.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що позивач спотворює фактичні обставини, намагаючись в черговий раз використати суд апеляційної інстанції не для захисту своїх прав, які не були порушені жодним чином, а для стягнення з нього грошових коштів за неправомірно нараховані самим позивачем обсяги природного газу в період використання з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року загальнобудинкового лічильника газу в об`ємах приведених до стандартних умов, які за обсягом у два - п`ять разів і більше перевищують обсяги фактично спожитого його сім`єю природного газу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сумигаз Збут» є постачальником природного газу.

ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу в ТОВ «Сумигаз Збут» за адресою: АДРЕСА_1 . На нього відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 . Він частково сплачує за спожитий природний газ.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 57, Т. 1).

09 липня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, а саме умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затв. постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір) (а.с. 9).

Відповідно до довідки про фінансовий стан на особовому рахунку НОМЕР_1 станом на 21 січня 2021 року обліковується заборгованість за спожитий природний газ в сумі 1092,87 грн (а.с.7).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивач, посилаючись на показники загальнобудинкового лічильника як на підставу утворення заборгованості, їх відповідність і правильність не довів. Враховуючи механізм обліку обсягів спожитого газу, суд позбавлений можливості самостійно перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості. Крім того, суд вказав, що положення нормативних актів, що регулюють постачання та облік спожитого природного газу не сформульовані з достатньою чіткістю, визначеністю, сталістю та передбачуваністю, які б давали споживачу можливість отримати гарантовану пп. 2, 10 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» інформацію щодо наданих йому послуг з газопостачання та визначення порядку та складових формування ціни цих послуг. Позивач, посилаючись на наявність у відповідача заборгованості за спожитий природний газ, не може пояснити механізм обрахування такої, зокрема надати детальний розрахунок із зазначенням вихідних даних, що покладені в основу позовних вимог, посилаючись на те, що це належить до компетенції іншої юридичної особи. При цьому, суд вказав, що газопостачальна організація має право здійснювати контроль за правильністю розрахунків об`єму спожитого газу, а отже позивач не мав жодних перешкод для перевірки достовірності наданих йому показників.

Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися з висновками місцевого суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500.

Відповідно до п. 5) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5) ч. 2 ст. 7 вказаного Закону визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Відповідно до вимог ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до п. 1.3. Типового договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

За цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачам за розрахунковий період визначається одним із вищенаведених способів:

1) за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що міститься в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу;

2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період.

Відповідно до п. 4.6. договору при розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата рахунку постачальника про сплату послуг за цим договором має бути здійснена споживачем в термін, визначений в рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання споживачем цього рахунку. Усі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачені права споживача, зокрема у чіткий та прозорий спосіб безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та послуг, що надаються постачальником, та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий природний газ, а також інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього договору (пп 2); вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахунковою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором порядку (пп 6).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату послуг постачальника згідно з умовами цього договору.

Пунктом 6.1 договору визначені права постачальника, зокрема постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (пп 1).

Пункт 6.2. передбачає обов`язки постачальника, зокрема надавати споживачу інформацію про свої послуги, ціни на природний газ, порядок оплати за спожитий природний газ, іншу інформацію, що вимагається чинними нормативно-правовими актами, а також інформацію про ефективне споживання природного газу. Така інформація оприлюднюється на сайті постачальника та безкоштовно надається споживачу на його запит (пп 4).

Відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, вказував, зокрема на те, що розрахунки за спожитий газ йому нараховувались відповідно до норм, встановлених діючим законодавством України, а після встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу з жовтня 2017 року по травень 2018 року йому нараховувалась оплата за споживання газу у завищеному розмірі, що стало причиною виникнення заборгованості. За переконанням ОСОБА_1 , позивач завищує використаний об`єм газу, приводячи його до стандартних умов та незаконно нараховує оплату за використаний газ з використанням показників загальнобудинкового лічильника. Нарахування в такий спосіб газу вважав несправедливим, так як йому нараховано значно більший об`єм газу, ніж він фактично спожив.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, зокрема вказав, що позивач, посилаючись на показники загальнобудинкового лічильника як на підставу утворення заборгованості, їх відповідність і правильність не довів.

Колегія суддів зауважує, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили, у справі № 589/1755/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Сумигаз», ТОВ «Сумигаз Збут», третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії стосовно перерахунку спожитого природного газу, а також відшкодування моральної шкоди, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову, було встановлено правильність та відповідність показників загальнобудинкового вузла обліку газу, спожитого мешканцями будинку АДРЕСА_2 , в т.ч. ОСОБА_1 , у період з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказані обставини є преюдиціальними, а висновки місцевого суду в цій частині є помилковими.

Водночас колегія суддів зауважує наступне.

Як на підставу позовних вимог ТОВ «Сумигаз Збут» посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги з постачання природного газу, у зв`язку з чим за період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2020 року виникла заборгованість в сумі 1092,87 грн.

Відповідно до наданої позивачем довідки про фінансовий стан, виданої 04 січня 2021 року, за особовим рахунком НОМЕР_1 обліковується заборгованість в сумі 1092,87 грн. При цьому вбачається, що заборгованість по оплаті за надані послуги виникла з 01 жовтня 2017 року, коли було встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу в будинку за адресою: АДРЕСА_2 . З цього часу, тобто з жовтня 2017 року і по травень 2018 року відповідач сплачував за спожитий газ лише у розмірі, який ним визнавався. Законність дій АТ «Сумигаз» та ТОВ «Сумигаз Збут» по нарахуванню йому об`єму спожитого газу за період з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року була предметом спору у справі № 589/1755/19.

Водночас з наведеної вище довідки про фінансовий стан вбачається, що за період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2020 року відповідачу було нараховано до сплати (7-ма колонка) 1203,14 грн, а сплачено відповідачем за вказаний період з урахуванням проплати у грудні 2020 року - 1329,61 грн (8-ма колонка).

З урахуванням наведеного, за спірний період, за який позивач просить стягнути заборгованість по оплаті за спожитий газ, заборгованість відсутня. За інший період позивачем вимоги про стягнення заборгованості за спожитий газ не пред`являлися.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частинах 1, 3 статті 12, частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2020 року в розмірі 1092,87 грн.

Отже місцевий суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такої відмови, в зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За встановлених обставин справи, рішення суду першої інстанції на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову ТОВ «Сумигаз Збут», виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «СУМИГАЗ ЗБУТ» задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2023 рокузмінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов