Рішення

від 12.11.2007 по справі 46/423

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/423

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2007 р.   Справа 46/423

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Гальйота”   

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Лара”,Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайнекс”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга ЛТД”,Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”

Провиділення майна в натурі

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаБершадський О.О. —представник за довіреністю від 05.09.2007 р.

Від відповідача-1 Левківський С.В. —представник за довіреністю від 01.09.2007 р.

Від відповідача-2не з'явився

Від відповідача-3 не з'явився

Від відповідача-4не з'явився

У судовому засіданні, яке відбулося 12.11.2007 р., за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гальйота” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лара”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайнекс”,

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга ЛТД”, Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” з позовом, яким просить розподілити в натурі нерухоме майно домоволодіння, що перебуває у спільній частковій власності та виділити в окремий об'єкт нежитлове приміщення загальною площею 576,9 кв.м., що складає 3/100 частин від домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 31, що складає 3/100 частин домоволодіння, визнати за позивачем право власності на розподілене майно та зобов'язати зареєструвати таке право.        

Провадження за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2007 р. № 46/423 та призначено справу до розгляду на 05.11.2007 р.

05.11.2007 р. розгляд справи було відкладено на 12.11.2007 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів.

Заявою від 05.11.2007 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив розділити в натурі нерухоме майно домоволодіння, що перебуває у спільній частковій власності та виділити йому в окремий об'єкт групу нежилих приміщень за № 257, загальною площею 576,9 кв.м., що складає 3/100 частин від домоволодіння, які знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 31, як окрему одиницю права власності, визнати за позивачем право власності на вказаний окремий об'єкт нерухомого майна та зобов'язати відповідача-4 здійснити державну реєстрацію такого права власності.      

Під час судового розгляду справи представник  позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю, з врахуванням заяви про уточнення. Заявою від 12.11.2007 р. позивач відмовився від покладення судових витрат на відповідачів.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача мотиви задоволення позову ґрунтуються на тому, що набувши за договором купівлі-продажу нежилі приміщення площею 576,9 кв.м. позивач не має згоди співвласників нежилих приміщень за вищевказаною адресою на виділ своєї частики у спільному майні, що порушує його права власності та унеможливлює вчинення дій по його державній реєстрації. Оскільки зазначені приміщення, що складають 3/100 частин цілого будинку є відособленими (самостійна група приміщень), що використовуються власниками незалежно один від одного, їх виділення в натурі є технічно можливим.          

Представник відповідача-1 не заперечував проти виділення позивачу належної йому частки в спільному майну в натурі, але зауважив, що Товариства з обмеженою відповідальністю “Лара” не визнає права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Гальйота” на спірні приміщення як окремий об'єкт нерухомості до поки позивачем не буде отримано відповідний правовстановлюючий документ. Заперечення  проти вимог, заявлених до інших відповідачів відсутні.

Відповідачі-2, 3, 4 в судове засідання у справі № 46/423 повторно не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення своїх представників відповідачі суд не повідомили, вимоги ухвали від  19.10.2007 р. та 05.11.2007 р. не виконали, відзиву на позовну заяву не надали, заявлені вимоги не оспорили. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гальйота” (надалі —позивач) є господарським товариством, створеним згідно з діючим законодавством України та є правонаступником Відкритого акціонерного товариства “Гальйота” (п. 1.3 статуту).  

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.04.1997 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Меридіан” та Відкритим акціонерним товариством “Гальйота” позивач набув право власності на приміщення загальною площею 581,3 кв.м., що складає  3/100 частини від всього домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 31. Приміщення складалися з нежитлових приміщень на першому поверсі та в підвально-цокольній частині будинку.

З матеріалів справи слідує, що вказані приміщення зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю “Гальйота” Комунальним підприємством “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” в реєстровій книзі під реєстровим номером 1820-П.

Відповідно до експлікації складеної відповідачем-4 29.03.2001 р. при проведенні інвентаризації, належні позивачу нежитлові приміщення загальною площею 576,9 кв.м., складаються з підвальних приміщень площею 265,8 кв.м. та 311,1 кв.м. приміщення першого поверху.

Згідно з листом Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” від 20.09.2007 р. № 26895 по нежитловому фонду за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 31  на праві власності  зареєстровано нежилі приміщення, площею 581,3 кв.м. за АОЗТ “Гальйота” на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.1997 р.; нежилі приміщення площею 527,7 кв.м. за Приватним підприємством “Лара” на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.12.1997 р.; нежиле приміщення № 259А загальною площею 206,8 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю ”Ліга ЛТД” на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.08.2003 р.; нежиле приміщення з № по № 23 (група приміщень № 258А) загальною площею 263,6 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю ”Лайнекс” на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01.12.2005 р., нежилі приміщення площею 525,7 кв.м. за представництвом Фонду державного майна України у Жовтневому районі м. Києва на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації м. Києва № 84 від 25.01.1996 р.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного:   

Згідно зі ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням  часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У ст. 367 Цивільного кодексу України вказується, що майно, що є у спільній частковій  власності, може  бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

За твердженням позивача, які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, між співвласниками нежилих приміщень не було досягнуто згоди про виділ майна в натурі.

У відповідності до ч. 2 ст. 364 Цивільного кодексу України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі-2, 3, 4, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надали суду доказів, якими ю спростовувалися твердження та заявлені позивачем вимоги.

Отже, під час судового розгляду спору жодним з учасників провадження у справі не заперечено, що належні їм нежилі приміщення є відокремленими самостійними приміщеннями (групами приміщень), котрі використовуються сторонами незалежно один від одного, тобто їх експлуатація та обслуговування здійснюється сторонами окремо та незалежно один від одного, у зв'язку з чим, слід вважати, що їх виділення в натурі є технічно можливим. Зокрема, приналежність відповідачу-2 групи нежитлових приміщень стверджується договором купівлі-продажу нежилих приміщень № 1090 від 01.12.2005 р. та листом Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” від 20.09.2007 р. № 26895. Можливість виділення приміщення загальною площею 576,9 кв.м. в натурі підтверджується висновком спеціаліста від 25.09.2007 р. № Е-26/07 (копія в матеріалах справи).  

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги передбачене ст. 364 Цивільного кодексу України право співвласника на виділ в натурі частки майна, що є у спільній власності, виходячи з відсутності письмової згоди інших співвласників на розподіл і виділ частки позивача з нерухомого майна в натурі, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Гальйота” в частині розподілу в натурі нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності та виділення в окремий об'єкт групи нежилих приміщень № 257, розташованих за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, буд. 31 загальною площею 576,9 кв.м., а саме 3/100 частин від домоволодіння та визнання виділеної частки окремою одиницею права власності обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зважаючи на те, що відповідачем-1, який заперечує проти визнання за позивачем права власності на спірні приміщення, не наведено ґрунтовних підстав для невизнання прав позивача, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Гальйота” в частині визнання права власності на нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, буд. 31 загальною площею 576,9 кв.м., обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.   

Норами ст. 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Реєстрація прав власності юридичних (фізичних) осіб на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р.

Відповідно до п.1.6 Тимчасового положення  № 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Згідно п. 2.1  Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

У відповідності з додатком № 1 до Тимчасового положення правовстановлювальними документами є: договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема, купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності, а також  рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

З огляду на вищевикладене та проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-4 щодо проведення державної реєстрації його прав.  

Судові витрати покладенню на відповідачів не підлягають, оскільки позивач відмовився від таких вимог і його відмова не порушує положень законодавства чи прав учасників провадження у справі.  

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Розподілити в натурі нерухоме майно домоволодіння, що перебуває у спільній частковій власності та виділити в окремий об'єкт Товариству з обмеженою відповідальністю “Гальйота” (03126, м. Київ, бул. Лепсе, 31, ідентифікаційний код 24741868) групу нежилих приміщень № 257 загальною площею 576,9 кв.м., що складає 3/100 частин від домоволодіння за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, буд. 31 як окрему одиницю права власності.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Гальйота” (03126, м. Київ, бул. Лепсе, 31, ідентифікаційний код 24741868) право власності на групу нежилих приміщень № 257, загальною площею 576,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 31 як окремий об'єкт нерухомого майна, що складається з приміщень першого поверху площею 311,1 кв.м. та підвалу площею 265,8 кв.м.

3.          Зобов'язати Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, ідентифікаційний код 03359836) зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Гальйота” (03126, м. Київ, бул. І. Лепсе, 31, ідентифікаційний код 24741868) на групу нежилих приміщень № 257 загальною площею 576,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 31 як окрему одиницю права власності.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                  С.В. Шабунін

Дата підписання: 19.11.2007 р.

справа №  46/423

12.11.07

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Гальйота"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Лара"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайнекс"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга ЛТД"

Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна

про                    виділення майна в натурі

Суддя  Шабунін С.В.

Суддя                                                                                                        Шабунін С.В.