Ухвала

від 09.04.2024 по справі 2-6610/11

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-6610/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику та право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іщук Н.В. звернулася з поданням про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно (частина житлового будинку з сараєм, загальною площею 36.6 кв.м., житлова площа - 13.7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), що належить боржнику ОСОБА_1 та право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Подання заявниця обґрунтовує, тим що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 59745194 про стягнення з ОСОБА_1 , до складу якою входять: ВП № 70005911 з примусового виконання постанови № 39297251 виданої 04.09.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 28168,21 грн. з ОСОБА_1 до державного бюджету 06.10.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; ВП № 70005751 з примусового виконання постанови № 39296981 виданої 04.09.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 77486,35 грн. з ОСОБА_1 до державного бюджету, 06.10.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; ВП № 70003823 з примусового виконання постанови № 34379227 виданої 02.10.2012 про стягнення виконавчого збору в сумі 186938,19 грн. з ОСОБА_1 до державного бюджету, 06.10.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанов про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику - ОСОБА_1 за адресою її реєстрації, однак вони повернулися до Відділу за закінченням терміну зберігання.

23 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мартинов О. Ю. ознайомився з матеріалами зведеного виконавчого провадження № 59745194 та отримав копії документів, що доводиться його власноручним записом на поданому ним клопотанні. Представником боржника було подано позов про скасування постанов про стягнення виконавчого збору, який рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 460/13074/23 задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 по справі № 460/13074/23 апеляційну скаргу відділу ДВС задоволено, скасовано рішення Рівненською окружного адміністративного суду від 13.07.2023, а в задоволенні позову відмовлено. Таким чином, вказані постанови про стягнення виконавчого збору є законними та підлягають примусовому виконанню. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано право власності на 1/2 частку житловою будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а інша 1/2 частина житлового будинкуза цією адресою зареєстрована за ОСОБА_2 . Реєстрація 1/2 частини будинку за ОСОБА_2 відбулась на підставі Рішення Здолбунівського районного суду від 20.06.2018 по справі № 562/4085/17, що випливає з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Однак, рішення Здолбунівського районною суду від 20.06.2018 по справі № 562/4085/17 скасоване постановою Рівненського апеляційного суду від 25.11.2021. Вказана постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржувалась. Таким чином, майно в повній частці за рішенням суду апеляційної інстанції перейшло у власність ОСОБА_1 . Крім того, боржниця не здійснила реєстрацію права власності на це нерухоме майно, що в подальшому, у випадку реалізації будинку для погашення заборгованості, позбавить можливості покупця зареєструвати за собою право власності на будинок. Житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться па земельній ділянці площею 0.25 га (адреса: АДРЕСА_1 ), кадастровий номер 5622680600:02:001:0132, цільове призначення - для обслуговування житловою будинку і господарських будівель та споруд. Земельна ділянка належить цілісно ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.12.2008 № 2449. Про право власності на земельну ділянку видано Державний акт серії ЯЖ № 068593 від 27.02.2009.

Перевіривши матеріали подання, суд встановив таке.

На виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 59745194 про стягнення з ОСОБА_1 , до складу якою входять: ВП № 70005911 з примусового виконання постанови № 39297251 виданої 04.09.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 28168,21 грн. з ОСОБА_1 до державного бюджету; ВП № 70005751 з примусового виконання постанови №39296981 виданої 04.09.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 77486,35 грн. з ОСОБА_1 до державного бюджету; ВП № 70003823 з примусового виконання постанови № 34379227 виданої 02.10.2012 про стягнення виконавчого збору в сумі 186938,19 грн. з ОСОБА_1 до державного бюджету.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

За приписами ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, відповідно до ст. 12,81 ЦПК України покладається в даному випаду на орган виконавчої служби, який звертається до суду із відповідним поданням.

Відповідно до ч. ч. 3, 4ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи, щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

У такому випадку виконавцю потрібно надати докази, які підтверджують, що боржник фактично є володільцем майна. Такими доказами можуть бути: свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу нерухомого майна, рішення суду, рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, а також інші документи, які підтверджують володіння нерухомими майном.

Окрім зазначених документів виконавцю обов`язково потрібно довести факт того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача. Дане обумовлено тим, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.

Судом встановлено, що державним виконавцем не подано достатньо доказів наявності чи відсутності в боржника ОСОБА_1 рухомого майна чи інших цінностей достатніх для задоволення вимог стягувача, суду подано тільки докази наявності виконавчого провадження на примусовому виконанні, проте суду не подано достатньо доказів вжиття державним виконавцем всіх необхідних заходів для встановлення інформації наявності чи відсутності у боржника коштів чи рухомого майна достатніх для задоволення вимог стягувача. Будь-яких інших доказів щодо наявності інших цінностей для задоволення вимог стягувача суду також не подано.

Звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, може бути застосоване у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

Крім того суду не подано достатньо належних і допустимих доказів щодо ухилення боржника від виконання постанов про стягнення виконавчого збору в добровільному порядку, а копії зазначених постанов не можуть свідчити про навмисне ухилення боржника від такого виконання.

Відповідно до ч. 1, 6 ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Крім того, слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про звернення стягнення на нерухоме майно, виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного/приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що за вказаним поданням державний виконавець звернувся не провівши належним чином перевірку майнового стану боржника. Зокрема щодо наявності у боржника рахунків в банках, наявність транспортних засобів, техніки. Тому державним виконавцем не доведено факт того, що у боржника на час звернення до суду, недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача, що в свою чергу підлягає обов`язковому доведенню, оскільки Законом України «Про виконавче провадження передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу. Тому суд не знаходить підстав для задоволення подання начальника Відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику та право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 440 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання начальника Відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику та право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Левчук О. В.