Рішення

від 11.04.2024 по справі 296/7282/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/7282/23

2/296/127/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі суддіШкирі В.М., з участю секретаря судового засідання Сейко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомпредставника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «РТС ПЛЮС» - Легкої Олени Юріївни до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕСЕЙ ЛТД», ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,-

ВСТАНОВИВ:

28.07.2023 представник позивача ТОВ «РТС ПЛЮС» - Легка О.Ю. звернулася до суду з позовом до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕСЕЙ ЛТД», ОСОБА_1 в якому просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 8041/2023/3634120 транспортного засобу від 01.02.2023 року, автомобіля HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , що укладений між ГТОВФ «Тесей ЛТД» (код ЄДРОУ: 20426132) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 );

- скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу: HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , яка здійснена на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на підставі договору купівлі-продажу 8045/2022/3243114 транспортного засобу від 01.02.2023 року.

В обгрунтування позову представник позивача зазначила, що ТОВ «РТС ПЛЮС» за усним замовленням Господарського товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тесей ЛТД» надало послуги вантажного транспорту з перевезення мостових блоків за маршрутом Житомир-Чижівка.

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а ГТОВФ «Тесей ЛТД» свої зобов`язання частково не виконав, у зв`язку з чим у листопаді 2022 року ТОВ «РТС ПЛЮС» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ГТОВФ «Тесей ЛТД» заборгованості, який було задоволено та стягнуто 138 889,15 грн.

В період коли було наявна заборгованність, між ГТОВФ «Тесей ЛТД» та ОСОБА_1 (кінцевим бенефіціаром та засновником ГТОВФ «Тесей ЛТД» ) укладено Договір купівлі-продажу №8041/2023/3634120 транспортного засобу, предметом договору був транспортний засіб: HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 внаслідок чого у ГТОВФ «Тесей ЛТД» відсутні грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги ТОВ «РТС ПЛЮС».

Наявне нерухоме майно ГТОВФ «Тесей ЛТД» відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває під забороною відчуження, оскільки майно перебуває під іпотекою у іпотекодержателів, якими є банківські установи, та за рахунок якого неможливо задовольнити вимоги ТОВ «РТС ПЛЮС».

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між сторонами, є фіктивним, а саме таким, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

05.10.2023 на адресу суду представником відповідача Господарського ТОВ фірми "Тесей ЛТД" - адвокатом В. Рудиком подано до суду відзив, у якому останній зазначив, що неможливість своєчасно здійснювати платежі відбулось через фос-мажорні обставини, які не залежали від ТОВ. Наразі, Товариство не здійснює господарської діяльності та не ухилялось від виконання зобов`язань перед позивачем та має намір сплатити борг після реалізації дизельного генератора, який перебуває у ТОВ на балансі та коштує 258726,76 грн. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

19.10.2023 надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача вказує, що дизельний генератор вартістю 258726,76 грн перебуває в податковій заставі, оскільки ГТОВФ «Тесей ЛТД» має заборгованість перед бюджетом в сумі 185871,65 грн та податкова не надає згоди на його реалізацію в зв`язку з чим здійснити реалізацію не можливо.

Не зважаючи на наявні зобов`язання та Рішення Господарського суду Житомирської області 27.12.2022 року, 01.02.2023 року ГТОВ Фірма «Тесей ЛТД» та ОСОБА_1 укладають Договір купівлі-продажу 8041/2023/3634120 транспортного засобу (HYUNDAI I30, 2020 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_6 ). Транспортний засіб перейшов у власності ОСОБА_1 , який є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ГТОВ Фірма «Тесей ЛТД».

Також представник позивача посилається на Постанову Верховного суду від 26.05.2021 року у справі №727/2525/20, де вказано, що будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину,а відтаквважає позовобгрунтованим татаким,що підлягаєзадоволенню(а.с.111-112)

08.01.2024 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на сторні позивача - приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича.

В судове засідання призначене на 11.04.2024 сторони, їх представники та третя особа не з`явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце розляду справи.

Представник позивача просив справу розглядати без його участі, наполягає на позові.

Відповідачі чи їх предстаники до суду не з`явилися.

10.04.2024 представник відповідача ГТОВ Фірма «Тесей ЛТД» - адвокат Заворотнюк М.С. подав заяву з доповненнями до заперечень в якій просить відмовити в задоволенні позову.

10.04.2024 приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Дідківський А.С. надав заяву про розгляд справи без його участі підтримує вимоги позивача (а.с.170)

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

ГТОВФ «Тесей ЛТД» знаходиться за адресою:м.Житомир, вул.Корольова,132 офіс 1400, його засновником та кінцевим бенефіціаром є ОСОБА_1 (а.с.24)

27.12.2022 Господарським судом Житомирської області у справі №906/1101/22 ухвалено рішення про стягнення з ГТОВФ «Тесей ЛТД» на користь ТОВ «РТС ПЛЮС» заборгованості у розмірі 138 889,15 грн (а.с.12-15)

16.02.2023 на підставі Наказу №906/1101/22 від 07.02.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. було відкрито виконавче провадження та винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №71067326 та наявна інформація про виконавче провадження (а.с.18 зворотній бік-22) .

Заборгованість за Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.12.2022 у справі №906/1101/22 станом на 03.05.2023 становить 132 445,18 грн., оскільки ГТОВФ «Тесей ЛТД» в добровільному порядку було здійснено оплату в розмірі 6 443,97 грн (а.с.26)

01.02.2023 між ГТОВФ «Тесей ЛТД» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу №8041/2023/3634120 транспортного засобу, предметом договору був транспортний засіб: HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 (а.с.22 зворотній бік -23).

02.02.2023 між ГТОВФ «Тесей ЛТД» та ОСОБА_1 укладено Акт зарахування зустрічних вимог №02-02-2023, яким зазначено, що зарахування здійснюються на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України в сумі 112 000,00 грн (а.с.23 зворотній бік).

05.05.2022 між ТОВ «Альфа-Лізинг України» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №05-05/2022-1 02.05.2023.

В період з 05.05.2022 по 04.10.2022 ОСОБА_1 було здійснено оплату лізингових платежів на суму 144 827 грн. 55 коп.

Вказаний транспортний засіб був відчужений в період, коли у ГТОВФ «Тесей ЛТД» була наявна заборгованість перед ТОВ «РТС ПЛЮС», що підтверджено Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.12.2022 у справі №906/1101/22.

02.02.2023 між ГТОВФ «Тесей ЛТД» та ОСОБА_1 укладено Акт зарахування зустрічних вимог №02-02-2023, яким зазначено, що зарахування здійснюються на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України в сумі 112 000,00 грн.

Зазначене було встановлено під час розгляду заяви ТОВ «РТС ПЛЮС» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі, яка має заборгованість перед боржником, що була подана у відповідності до ст. 336 ГПК України та розглянута в межах судової справи №906/1101/22, що відображено в Ухвалі Господарського суду Житомирської області від 31.05.2023.

Після відчуження транспортного засобу HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , у ГТОВФ «Тесей ЛТД» відсутні грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги ТОВ «РТС ПЛЮС».

Наявне нерухоме майно ГТОВФ «Тесей ЛТД» відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває під забороною відчуження, оскільки майно перебуває під іпотекою у іпотекодержателів, якими є банківські установи, та за рахунок якого неможливо задовольнити вимоги ТОВ «РТС ПЛЮС» (а.с.42-43).

Таким чином між сторнами існує спір з приводу недодержання відповідачем Оніфрійчуком при вчиненні правочину (договіру купівлі-продажу автомобіля) вимог закону, та застосування наслідків недійсності правочину що регулюється нормами розділу IV/Правочини.Представництво. Книги Першої. Загальні положення Цивільного Кодексу України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що:

«позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад визначена ст.228 ЦК України .

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:

фіктивного (стаття 234 ЦК України);

такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);

такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовийінструментарій (зокрема,вчинення фраудаторногодоговору)не повиненвикористовуватися учасникамицивільного обороту для уникненнячи унеможливленнясплати боргу(коштів,збитків,шкоди)або виконаннясудового рішенняпро стягненняборгу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23)).

Як на підставу для визнання договору недійсним позивач послався на ст.234 ЦК України

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та друга статті 234 ЦК України).

Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18)).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).

Очевидно, що з урахуванням аргументів позовної заяви суд повинен визначитися з правовими нормами, що підлягають застосуванню у даному випадку.

Так у п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Суд зауважує, що:

- недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину;

в практиці суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов);

кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав;

натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна;

очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається.

Аналогічні висновки викладені Верховним судом у Постанові від 05.01.2024 у справі №761/40240/21 від

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Судом встановлено,що намомент укладенняоспорюваного договорукупівлі продажуавтомобіля HYUNDAI І30, номерний знак: НОМЕР_3 , що укладений між ГТОВФ «Тесей ЛТД» (код ЄДРОУ: 20426132) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) існувало невиконане рішення Господарського суду Житомирської області від 27.12.2022у справі №906/1101/22 про стягнення з ГТОВФ «Тесей ЛТД» на користь ТОВ «РТС ПЛЮС» заборгованості у розмірі 138 889,15 грн (а.с.12-15,25-23) яка з урахуванням добровільної сплати станом на 03.05.2023 становила 132445,18 грн (а.с.26)

При цьому, ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціаром ГТОВФ «Тесей ЛТД» (код ЄДРОУ: 20426132) (а.с.24)

Представники відповідача в свої запереченнях вказували, що відповідач ГТОВФ «Тесей ЛТД» не знав про розгляд справи №906/1101/22 Господарським судом Житомирської області про стягнення заборгованності з Товариства в сумі 182342,82 грн на користь позивача (а.с.94)

Разом з цим це не відповідає матеріалам справи, оскільки в матеріалах справи міститься копія рішення Господарського суду Житомирської областіу справі №906/1101/22 де вказано,що відповідач (ГТОВФ «Тесей ЛТД») свого представника в судове засідання 27.12.2022 не направив ...про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Тобто представник відповідача знав, що 27.12.2022 відбувається розгляд справи за позовом ТОВ "РСТ ПЛЮС" до ГТОВФ «Тесей ЛТД» про стягнення 182342,82 грн.

Також неспроможними є доводи представників відповідача, що ГТОВФ «Тесей ЛТД» не знаходиться за адресою:м.Житомир, вул.Корольова,132 офіс 1400 через фінансові проблеми та припинення господарської діяльності, оскільки доказів цьому не надано. Наказ від 24 березня 2023 року №2-К про звільнення двох осіб не свідчить про припинення діяльності Товариства в цілому, крім того вони видані значно пізніше ніж було укладено договір щодо спірного автомобіля.

Також спростовуються доводи представників відповідача про наявність майна для задоволення вимог кредиторів, а саме генератора віртістю 258726,76 грн, оскільки матеріали справи містять відомості, що податковий борг становить 186891,65 грн, а борг перед позивачем за рішенням суду складає 138889,15 грн, що сукупно - 325780,80 грн. Крім того майно перебуває в податковій заставі, що унеможливлює його реалізацію без згоди податкового органу.

За такихобставин,суд вважає,що договіркупівлі продажуHYUNDAIІ30,номерний знак: НОМЕР_3 ,що укладенийміж ГТОВФ«Тесей ЛТД»(кодЄДРОУ:20426132)та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 )вчинений всупереч принципу добросовісності та спрямований на зловживання правом внаслідок чого відбулося унеможливлення звернення стягнення на майно боржника та вцілому зменшився обсяг майна боржника ГТОВФ «Тесей ЛТД», отже він є фраудаторним правочином

Отже, у позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу є таким що підлягає задоволенню.

Щодо скасування державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, як наслідку недійсного правочину.

Державна реєстрація транспортного засобу, на відміну від нерухомості, не має правотвірного характеру; належним способом захисту кредитора є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів чи реєстраційних дій щодо цього майна не вимагається (висновок Верховного суду у справі № 638/9047/19 від 13.09.2023).

За таких обставин в частині скасування державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу слід відмовити.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив 2684,00 грн (за вимогу немайнового характеру визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засоб)) про що свідчить платіжна інструкція №360531554 від 20.06.2023 , оскільки позов в цій частині задоволено то стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає по 1342,00 грн судового збору

Керуючись ст. 16 ЦК України, ст.2, 3,13,86-89, 141,264 ЦПК України,суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «РТС ПЛЮС» - Легкої Олени Юріївни до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕСЕЙ ЛТД», ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - задовільнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 8041/2023/3634120 транспортного засобу від 01.02.2023 року, автомобіля HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , що укладений між ГТОВФ «Тесей ЛТД» (код ЄДРОУ: 20426132) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Господарського товаристваз обмеженоювідповідальністю фірма«ТЕСЕЙ ЛТД», ОСОБА_1 (код ЄДРОУ: НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РТС ПЛЮС» судовий збір по 1342 (одній тисячі триста сорок дві) гривні 00 копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11.04.2024 року

Cуддя В. М. Шкиря