Постанова

від 02.10.2024 по справі 296/7282/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/7282/23 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В.М.

Категорія 30 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/7282/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РТС ПЛЮС» до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕСЕЙ ЛТД» та ОСОБА_1 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Дідківський Андрій Савелійович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , поданою через адвоката Заворотнюка Максима Сергійовича,

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11 квітня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Шкирі В.М. в м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У липні2023року Товариствоз обмеженоювідповідальністю «РТСПЛЮС» (далі-ТзОВ «РТСПЛЮС»)через представника ОСОБА_2 звернулося досуду ізпозовом доГосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю фірма«ТЕСЕЙ ЛТД»(далі ГТзОВФ«ТЕСЕЙ ЛТД»)та ОСОБА_1 .Просило:визнати недійснимдоговір купівлі-продажувід 01лютого 2023року №8041/2023/3634120транспортного засобу- автомобіля HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , що укладений між ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» та ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу: HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , яка здійснена на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 2023 року.

Вимоги обґрунтовувало тим, що у справі №906/1101/22 Господарським судом Житомирської області 22 грудня 2022 року ухвалено рішення про стягнення з ГТзОВФ «ТЕСЕЙЛТД» накористь ТзОВ«РТС ПЛЮС»заборгованості усумі 138889,15грн.На моментвинесення господарськимсудом рішенняза ГТзОВФ«ТЕСЕЙ ЛТД»був зареєстрованийтранспортний засіб,а саме: HYUNDAIІ30,2020року випуску,сірого кольору,VIN№ НОМЕР_1 ,номер кузова(шасі,рама): НОМЕР_1 ,свідоцтво прореєстрацію № НОМЕР_2 ,номерний знак: НОМЕР_3 . На підставі наказу від 07 лютого 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. 16 лютого 2023 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №71067326. Заборгованість за рішенням господарського суду станом на 03 травня 2023 року становить 132445,18 грн, оскільки ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» у добровільному порядку здійснено оплату в сумі 6443,97 грн.

Між ТзОВ«Альфа-ЛізінгУкраїна» та ОСОБА_1 02травня 2023року укладенийдоговорів поруки№05-05/2022-1.У періодіз 05травня по04жовтня 2022року ОСОБА_1 здійснено оплатулізингових платежівна суму144827,55грн,а 01лютого 2023року міжГТзОВФ «ТЕСЕЙЛТД» тафізичною особою ОСОБА_1 укладений договіркупівлі-продажу№8041/2023/3634120,предметом якогоє транспортнийзасіб HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , та 02 лютого 2023 року складений акт зарахування зустрічних вимог №02-02-2023, у якому зазначено, що зарахування здійснюється в сумі 112000 грн. Зазначене з`ясувалося під час розгляду в рамках справи №906/1101/22 заяви ТзОВ «РТС ПЛЮС» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі, яка має заборгованість перед боржником.

Отже, транспортний засіб відчужений у період наявності у ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» заборгованості перед ТзОВ «РТС ПЛЮС». Після відчуження транспортного засобу HYUNDAI І30 із номерним знаком НОМЕР_3 у ГТзОВФ «ТЕСЕЙЛТД» відсутні грошовікошти, рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги ТзОВ «РТС ПЛЮС». Так, наявне у ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» нерухоме майно перебуває під забороною відчуження - під іпотекою у іпотекодержателів, якими є банківські установи, а грошові кошти на рахунках боржника відсутні. ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД». Саме після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» продало майно, на яке можливо звернути стягнення, фізичній особі ОСОБА_1 , який є єдиним його засновником, що свідчить про прямий свідомий намір уникнути виконання рішення суду. Правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Договором, що вчиняється на шкоду кредитору (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Має місце факт недобросовісного відчуження транспортного засобу фізичній особі, яка є єдиним засновником боржника, що є підставою для визнання такого договору купівлі-продажу транспортного засобу фраудаторним. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживанням правом (ч.3 ст.13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути підстава, передбачена ст.234 ЦК України. Також позивач вважає договір купівлі-продажу транспортного засобу фіктивним у розумінні ст.234 ЦК України, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частини першої та п`ятої ст.203 ЦК України, що за правилами ст.215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним відповідно до положень ст.234 ЦК України.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08 січня 2024 року залучено до розгляду справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича (а.с.170 т.1).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2024 року позов про визнання договору купівлі-продажу недійним та застосування наслідків недійсності правочину задоволений частково. Визнаний недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 2023 року №8041/2023/3634120 автомобіля HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , що укладений між ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» та ОСОБА_1 . У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, відповідач ОСОБА_1 через адвоката Заворотнюка М.С. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним скасувати та постановити нове, яким позивачу в задоволенні позову до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що, на думку позивача, ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» уклало правочин з метою виведення майна та уникнення його реалізації на погашення заборгованості перед ТзОВ «РТС ПЛЮС». Отже, заявлений позов про визнання правочину фраудаторним та визнання його недійсним. Проте, фраудаторним може бути визнаний лише той договір, що спрямований на виникнення стану неплатоспроможності боржника в результаті виконання такого договору, або погіршення фінансового стану такого боржника за результатами виконання договору. Відтак, позивач повинен довести не лише те, що у період наявності боргу боржник відчужив майно, а також те, що в наслідок відчуження істотно погіршився фінансовий стан боржника. Наявні у матеріалах справи докази щодо фінансового стану відповідача ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» свідчать про те, що внаслідок дій щодо відчуження транспортного засобу фінансовий стан ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» не погіршився. Так, ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» та ТзОВ «Альфа-лізинг Україна» уклали договір фінансового лізингу транспортного засобу №317-АБУ-Ф-3205 на строк до 06 жовтня 2022 року. Поручився за виконання ОСОБА_1 . Станом на момент завершення виконання договору фінансового лізингу транспортного засобу, ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» мало заборгованість перед ТзОВ «Альфа-лізинг Україна» у сумі 124827,55 грн. Наслідком наявності заборгованості за договором фінансового лізингу було його одностороннє припинення, із припиненням права ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» на отримання вказаного транспортного засобу у власність. За наявності заборгованості, з 06 жовтня 2022 року ТзОВ «Альфа-лізинг Україна» не оформило б право власності на ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» та транспортний засіб не став би власністю останнього, бо ТзОВ «Альфа-лізинг Україна» намагалося б повернути вказаний транспортний засіб собі. Будучи поручителем, фізична особа громадянин ОСОБА_1 на підставі договору поруки від 05 травня 2022 року був зобов`язаний погасити заборгованість за ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» та до нього перейшли права кредитора ТзОВ «Альфа-лізинг Україна» за договором фінансового лізингу. Укладаючи договір купівлі-продажу транспортного засобу за ціною 112000 грн, ОСОБА_1 реалізував своє право на отримання майна, а ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» залишається винним громадянину ОСОБА_1 , як правонаступнику кредитора ТзОВ «Альфа-лізинг Україна» за договором фінансового лізингу, 12 827,55 грн. За результатами оформлення договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 2023 року фінансове становище ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» не погіршилося. Визнання договору недійсним не матиме наслідків: ОСОБА_1 стане кредитором із правами ТзОВ «Альфа-лізинг Україна» на суму, що перевищує вартість сплачену за автомобіль. Продаж транспортного засобу зменшив загальний розмір боргу ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД», а тому відсутні підстави для застосування приписів законодавства щодо недійсності договору купівлі-продажу від 01 лютого 2023 року, оскільки позивачем не наведено доказів його неправомірності. Рішення суду першої інстанції є незаконним, приймаючи до уваги, що призводить до припинення права власності особи на майно з порушенням встановленого порядку. Крім того, ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомленим не був, що унеможливило реалізацію ним наданих законом процесуальних прав, зокрема, на подання запиту та отримання доданої до апеляційної скарги довідки ТзОВ «Альфа-лізинг Україна», яка спростовує доводи позивача щодо погіршення фінансового стану ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» та навпаки підтверджує поліпшення фінансового стану в результаті витрачання меншого ресурсу на погашення більшого боргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТзОВ «РТС ПЛЮС» через свого представника ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

При цьому посилається на те, що про розгляд справи ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» було обізнане та активно приймало участь у її розгляді: направляло свої пояснення та заперечення. Також ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» обізнано, що інший відповідач ОСОБА_1 є засновником ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД». Окрім того, позовна заява направлялася ОСОБА_1 за адресою його реєстрації, що не позбавляло останнього одержати лист у пункті видачі листів АТ «Укрпошта». Отже, скаржник відповідач ОСОБА_1 мав можливість та міг дізнатися про розгляд судової справи. ОСОБА_1 зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, а ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» мало повідомити свого засновника про розгляд судової справи, де засновник та ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» є відповідачами. Не отримання відповідачем ОСОБА_1 кореспонденції, що надсилалася за належною адресою, зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка на його адресу надходила. Ключовою обставиною у цій справі є те, що ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД». Після відчуження транспортного засобу інше майно (грошові кошти, рухоме та нерухоме майно), за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги позивача, відсутнє, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а до апеляційної скарги не додано документів на підтвердження майнового стану боржника, які б гарантували погашення заборгованості перед позивачем. Скаржник посилається на те, що предметом укладеного між ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» та ТзОВ «Альфа-лізинг Україна» договором фінансового лізингу був транспортний засіб HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_4 , але документи, які б підтверджували такі обставин, суду не надані, а відтак обставини щодо предмета договору фінансового лізингу не підтверджені належними доказами. Незважаючи на рішення господарського суду від 27 грудня 2022 року та невиконанні зобов`язання ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» 01 лютого 2023 року уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу транспортного засобу (HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 ). Отже, транспортний засіб перейшов у власність фізичної особи ОСОБА_1 , який є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД». Разом із тим, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Боржник, який вчинив дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання, очевидно діє недобросовісно, зловживаючи правами стосовно кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Очевидно, що угода, яка укладається «про людське око», критеріям правомірності та добросовісності не відповідає. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, за яким кожне зобов`язання, яке виникло правомірно, повинно бути належним чином виконано. Кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживання правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора. Очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 2023 року) «вживали право на зло» для недопущення виконання рішення суду за рахунок транспортного засобу та вчинили цей правочин на шкоду позивача. Діючи недобросовісно, ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» відчужило наявний у нього транспортний засіб в період невиконаного перед ТзОВ «РТС ПЛЮС» зобов`язання. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, за правовою позицією Верховного Суду, належить: момент укладення договору; контрагент, із яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 2023 року має всі ознаки фраудаторності: ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» відчужило транспортний засіб фізичній особі ОСОБА_1 після виникнення у ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» обов`язку з оплати (строк оплати виник у 2020 році) та ухвалення 27 листопада 2022 року господарським судом рішення про стягнення з ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» на користь ТзОВ «РТС ПЛЮС» боргу, але єдине майно, за рахунок якого можна було виконати рішення суду, відчужено на користь засновника боржника, частка якого у статутному капіталі ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» становить 100% - ОСОБА_1 , що свідчить про прямий свідомий намір фіктивний договір із метою уникнути відповідальності та не віддавати борг за рішенням суду.

Від відповідача ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За приписами частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Заворотнюк М.С. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 2023 року недійсним скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача ТзОВ «РТС ПЛЮС» - Легка О.Ю. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідачаГТзОВФ «ТЕСЕЙЛТД» (ідентифікаційнийкод 20426132)у судовезасідання нез`явився.Судова повістказаздалегідь направленавідповідачу ГТзОВФ«ТЕСЕЙ ЛТД»за місцезнаходженнямюридичної особи,що зазначенеу ЄДР м.Житомир,вул.Корольова,будинок 132,офіс 1400(а.с.24т.1).Іншої адресисуду ненадано.У липні2024року судоваповістка повернулаУкрпоштою ізпроставленням упоштовому повідомленнівідмітки пропричину повернення-«адресат відсутнійза вказаноюадресою» (а.с.61-62т.2).За положеннямичастини восьмоїст.128ЦПК Україниднем врученнясудової повісткиє день проставленняу поштовомуповідомленні відміткипро відсутністьособи заадресою місцезнаходження,що зареєстрованеу встановленомузаконом порядку,якщо цяособа неповідомила судуіншої адреси.Отже,судова повісткавручена,а відповідачвважається промісце,дату тачас судовогозасідання повідомленим.Згідно зчастиною першоюст.44ЦПК Україниучасники судовогопроцесу таїхні представникиповинні добросовіснокористуватися процесуальнимиправами;зловживання процесуальнимиправами недопускається.Нездатність судуефективно протидіятинедобросовісно створюванимучасниками справиперепонам дляруху справи єпорушенням частинипершої ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновних свобод.Клопотань провідкладення розглядусправи досуду ненадходило. За положеннями частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, тобто в частині визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина другаст.13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі,а також зловживання правом в інших формах (частина третяст.13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року №2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя ст.13, частина третя ст.16 ЦК Українине суперечать частині другійст.58 Конституції Українита вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої ст.13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин із наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першоїст.68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій ст.13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогамКонституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя ст.13 та частина третя ст.16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертаст.263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі №747/306/19 міститься висновок за яким, приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 виснувано, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. За таких обставин, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

УЦК Українизакріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третяст.215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин (частина другаст.215 ЦК України) є недійсним вже у момент свого вчинення (ab initio) і, незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2023 року в справі №359/12165/14-ц).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №369/11268/16-ц зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третяст.13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченаст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченаст.228 ЦК України».

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі №369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (ст.234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст.ст.3,13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та другаст.228 ЦК України).

За висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 24 липня 2019 року в справі №405/1820/17, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Правопорядок не може залишати поза реакцією очевидно недобросовісних дій, що зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третяст.13 ЦК України)».

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі №523/17429/20).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чиколишня дружинаборжника,чоловік чиколишній чоловікборжника,родич боржника,пасинок боржника, пов`язаначи афілійованаюридична особа);ціна (ринкова/неринкова),наявність/відсутністьоплати ціниконтрагентом боржника) (такий висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі №755/17944/18, від 26 квітня 2023 року в справі №644/5819/20).

Афілійованимиособамипо відношенню доюридичної особивважаються: члени колегіального виконавчого або керуючого органу такої юридичної особи або особи, що володіють такими повноваженнями одноосібно.Особи, юридичні та фізичні, що володіють більш ніж 10% голосів або обсягу статутного капіталу.

.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частини перша та другаст.234 ЦК України).

Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення, про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року в справі №712/7975/17).

У постановах Верховного Суду України від 21 січня 2015 року в справі №6-197цс14 та у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі №723/405/17 роз`яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першаст.81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 27 грудня 2022 року стягнуто з Господарського товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕСЕЙ ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РТС ПЛЮС» 136500,02 грн основного боргу, 336,58 грн річних та 2052,55 грн судового збору, тобто усього - 138889,15 грн (а.с.12 зворот -15 т.1). Рішення у справі №906/1101/22 набрало законної сили 31 січня 2023 року та у рішенні господарського суду прописано, що відповідач ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» свого представника в судове засідання 27 грудня 2022 року не направив, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Сторони визнають ту обставину, що заборгованість за зазначеним вище рішенням господарського суду станом на 03 травня 2023 року становить 132445,18 грн, враховуючи, що ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» у добровільному порядку здійснило оплату в сумі 6443,97 грн.

Маючи невиконане у повному обсязі судове рішення про стягнення боргу, боржник Господарське товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕСЕЙ ЛТД» (продавець) за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 2023 року №8041/2023/3634120, оформленого та підписаного сторонами в Територіальному сервісному центрі МВС 8041 РСЦ ГСЦ МВС в Київ, передало у власність покупцеві фізичній особі громадянину ОСОБА_1 транспортний засіб: HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , зареєстрований за продавцем 09 листопада 2022 року підрозділом МВС ТСЦ 8041 (а.с.22 зворот-23 т.1).

У зазначеному вище договорі купівлі-продажу транспортного засобу також прописано, що ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» гарантує, що транспортний засіб належить йому на праві власності та за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 112000 грн.

Довідкою з ЄРД підтверджено, що покупцем за договором купівлі-продажу транспортного засобу виступив засновник продавця, якому належить 100% статутного капіталу в статутному фонді ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» (а.с.24 т.1). Отже, транспортний засіб проданий юридичною особою своєму ж єдиному засновнику.

Кошти за продаж транспортного засобу продавцю не надходили. Так, із акта зарахування зустрічних вимог від 02 лютого 2023 року, який складений між ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» та ОСОБА_1 , прослідковується, що зараховані зустрічні однорідні грошові вимоги за договорами: 1) купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 2023 року №8041/2023/3634120 (невиконане грошове зобов`язання ОСОБА_1 перед ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» в сумі 112 000 грн); 2) договір поруки від 05 травня 2022 року №05-05/2022-1 (до основного договору фінансового лізингу №317-АБУ-Ф-205) (невиконане грошове зобов`язання ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» перед ОСОБА_1 в сумі 144827,55 грн) (а.с.23 зворот т.1). Зарахування здійснено на підставі ст.601 ЦК України в сумі 112000 грн. Водночас у акті наголошено, що грошові зобов`язання ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» перед ОСОБА_1 за договором поруки від 05 травня 2022 року №05-05/2022-1 (до основного договору фінансового лізингу №317-АБУ-Ф-205) припиняються в сумі 112000 грн, із залишком невиконаних грошових зобов`язань у сумі 32827,55 грн. Грошові зобов`язання ОСОБА_1 перед ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» до договором купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 2023 року №8041/2023/3634120 припиняються в сумі 112000 грн у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що оформлення договору купівлі-продажу транспортного засобу не погіршило фінансового становища ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД», тобто боржника, ґрунтуються на підміні понять «платоспроможність» та «фінансове становище» і спростовуються тим, що вже з 09 листопада 2022 року транспортний засіб належав до активів ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД», враховуючи, що поручитель ОСОБА_1 у період із 06 травня по 04 жовтня 2022 року здійснив оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 06 жовтня 2020 року №317-АБУ-Ф-205 на суму 124827,55 грн замість боржника - ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД».

Хоча до ОСОБА_1 , який є єдиним засновником ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД», перейшли права кредитора за лізинговими платежами ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД», але право кредитора у цьому випадку не носило першочергового характеру та не зобов`язувало засновника ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» до негайного задоволення своїх потреб. ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД», будучи боржником перед ТзОВ «РТС ПЛЮС», могло утриматися від дій, які зменшують розмір активів, тим більше, що за рахунок продажу транспортного засобу ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД», який відбувся з використанням механізму зарахування зустрічних вимог (реальних коштів на рахунок ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» не надійшло), не ліквідувало грошове зобов`язання перед ОСОБА_1 у повному обсязі.

Також матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що після відчуження ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» транспортного засобу в боржника наявні на рахунках кошти або інше рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можна було б виконати рішення суду.

Не доведені жодними доказами й обставини, що предметом договору фінансового лізингу від 06 жовтня 2020 року №317-АБУ-Ф-205, який укладався між ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» та ТзОВ «Альфа-лізинг Україна», був саме транспортний засіб HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , що є предметом договору купівлі-продажу.

За таких обставин, після відчуження транспортного засобу реальна платоспроможність ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» зменшилася, оскільки ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» позбулося активів (транспортного засобу), за які реальних коштів не одержало, що відповідно не можна вважати покращенням фінансового стану боржника.

Боржник, який після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості вчиняє дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності, очевидно діє недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора, яким у цих зобов`язаннях є позивач. Як вже зазначалося вище, особа, яка є боржником перед своїм контрагентом, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних правовідносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям не відповідає (аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 24 липня 219 року в справі №405/1820/17, від 28 листопада 2019 року в справі №910/8357/18, від 03 березня 2020 року в справах №№910/7976/17,904/7905/16,916/3600/15, від 26 травня 2020 року в справі №922/3796/16, від 17 вересня 20020 року в справі №904/4262/17 та від 22 квітня 2021 року в справі №908/794/19). Отже, ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД», як боржник, мало добросовісно виконати усі свої зобов`язання перед позивачем.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що визнання договору недійсним не матиме наслідків, бо ОСОБА_1 стане кредитором із правами ТзОВ «Альфа-лізинг Україна» на суму, що перевищує вартість ,сплачену за транспортний засіб, безпідставні, враховуючи сплату лізингових платежів, відсутність доказів належності з 09 листопада 2022 року транспортного засобу на праві власності лізингодавцю та не доведення, що предметом договору фінансового лізингу був саме спірний транспортний засіб. Довідка ТзОВ «Альфа-лізинг Україна» №176/24 висновків апеляційного суду не спростовує.

Підсумовую викладене вище, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 2023 року №8041/2023/3634120 має усі ознаки фраудаторного договору, оскільки про наявність спору в суді ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» було обізнано; рішення господарським судом про стягнення заборгованості з ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» на користь ТзОВ «РТС ПЛЮС» ухвалено 27 грудня 2022 року, а оспорюваний договір, за умовами якого транспортний засіб відчужений афілійованій до боржника особі, яка є єдиним його засновником ОСОБА_1 , укладений 01 лютого 2023 року, тобто після ухвалення рішення суду, яке набуло законної сили та підлягає виконанню; боржник, як зазначено вище, вчинив оспорюваний договір із контрагентом ОСОБА_1 , який афілійований до боржника, оскільки частка єдиного засновника ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» ОСОБА_1 у статутному капіталі цієї юридичної особи складає 100% статного капіталу; плата за договором купівлі-продажу транспортного засобу здійснена без надходження реальних коштів на рахунок боржника - шляхом зарахування зустрічних вимог; інше майно, за рахунок якого можна було б виконати рішення суду, відсутнє (кошти на рахунках ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» відсутні, нерухоме майно знаходиться у іпотеці банку, а наявне рухоме майно перебуває у податковій заставі). Оспорюваний договір вчинений на шкоду позивачу, як кредитору. Існування протиправного умислу в діях сторін оспорюваного правочину при його укладенні не спростована належними та допустимими доказами. Отже, оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу укладений у метою уникнення виконання рішення господарського суду про стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на транспортний засіб, а тому має бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Разом із тим, скаржник відповідач ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що не був повідомлений належним чином про судове засідання, яке призначалося судом першої інстанції на 11 квітня 2024 року.

Ухвалою Корольовського районного суду від 10 серпня 2023 року вирішено проводити розгляд справи з повідомленням сторін.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що судова повістка про виклик на 11 квітня 2024 року була б вручена відповідачу ОСОБА_1 або була б повернута Укрпоштою із відміткою про відсутність ОСОБА_1 за адресою його місця проживання чи перебування, що зареєстровані у встановленому порядку, що відповідало б приписам частини восьмої ст.128 ЦПК України, як це вчинено судом першої інстанції відносно відповідача ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» (а.с.202-203,205 т.1). Повідомлення скаржника про інші судові засідання правового значення не мають.

За положеннями п.3 частини третьої ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Із огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції за приписами ст.376 ЦПК України належить у оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу 8041/2023/3634120 транспортного засобу від 01 лютого 2023 року, автомобіля HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , що укладений між ГТзОВФ «ТЕСЕЙ ЛТД» та ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01 лютого 20023 року, виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, не перевіряється, оскільки у частині цієї вимоги не оскаржено.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Заворотнюка Максима Сергійовича, задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11 квітня 2024 року в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним скасувати та ухвалити у цій частині нове.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 8041/2023/3634120 транспортного засобу від 01 лютого 2023 року, автомобіля HYUNDAI І30, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , що укладений між Господарським товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕСЕЙ ЛТД» (код ЄДРОУ: 20426132) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 жовтня 2024 року.

Головуюча Судді: