Ухвала

від 25.04.2024 по справі 1-16/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №1-16/12 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11/824/19/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

25 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінальної справи за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2013 щодо обвинуваченого,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новосибірська, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

підсудного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2013 року, серед інших, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України і призначено йому покарання - 6 /шість/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислюватиз 12 березня 2013 року, зарахувавши у строк відбування покарання час утримання під вартою з 16 грудня 2008 року по 19 липня 2011 року.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, ОСОБА_7 ухвалено змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою в Київському СІЗО Управління ДПСУ в м. Києві та Київській області, взявши його під варту в залі суду.

Стягнуто з ОСОБА_7 у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди по 179 396 грн. 25 коп. на користь кожного ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та з ОСОБА_7 , а також інших осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з кожного стягнуто на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 50 000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Речові докази: документи /а.с.39-59 т.7, 111-119 т.8, 3-34 т.10, 185-205, 211-241 т.11, 1-73, 95-110, 147-148, 187-215, 246-247 т. 12, 16-128, 169-177, 224-225, 234-242 т. 13/ залишено при матеріалах справи.

В подальшому, постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року постановлено строк покарання ОСОБА_7 за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2013 року, яким останній засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, - обчислювати з моменту затримання.

Згідно вироку суду, підсудний ОСОБА_7 , за попередньою змовою групою осіб з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, шляхом обману, заволоділи квартирою АДРЕСА_2 , що на праві власності належала ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 .

Так, підсудний ОСОБА_7 , приблизно в липні 2007 року, знаходячись в м. Києві, діючи згідно розподілених ролей, реалізуючи свій намір, спрямований на заволодіння чужого майна, шляхом обману, разом з особою, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, підшукали об`єкт злочинного посягання - квартиру АДРЕСА_2 , яка станом на липень 2007 року була не приватизована та в ній проживали мешканці вказаної квартири ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які ніде не працювали та зловживали спиртними напоями. Продовжуючи свої дії, особа, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, який представився на ім`я « ОСОБА_15 », а потім ОСОБА_7 познайомились з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , купуючи їм продукти харчування та даючи незначні суми грошових коштів та переконали продати останніх квартиру АДРЕСА_2 , в якій вони були зареєстровані та проживали, а із отриманих грошей придбати їм трикімнатну квартиру в АДРЕСА_3 та повернути різницю грошових коштів від продажу та купівлі квартири.

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надали свою згоду щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 , в якій були зареєстровані і проживали, її подальший продаж та придбання квартири в АДРЕСА_3 .

Отримавши згоду від ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо приватизації та продажу квартири АДРЕСА_2 , особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження та підсудний ОСОБА_7 продовжуючи свої дії направленні на заволодіння вказаною квартирою, діючи згідно розробленого плану і розподілених ролей, 05.09.2007 року разом з останніми звернулись до відділу приватизації житла Подільської районної у м. Києві державної адміністрації та подали документи для оформлення приватизації квартири АДРЕСА_2 .

Після чого, особа, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, діючи згідно відведеної йому ролі у вчиненні злочину у вересні 2007 року умовив ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 поїхати для тимчасового проживання до м. Олександрія Кіровоградської області, на що останні погодились. В м. Олександрії Кіровоградської області особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою групою осіб з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження та підсудним ОСОБА_7 , діючи згідно відведеної їй ролі у вчиненні злочину пов`язаної з заволодінням квартири АДРЕСА_2 , поселила проживати ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в однокімнатну квартиру, надавала останнім продукти харчування і незначні суми грошових коштів. Після чого, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження стала переконувати родину Рожків підписати документи щодо продажу квартири АДРЕСА_2 , взамін якої обіцяла, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження придбає їм трикімнатну квартиру в АДРЕСА_3 , а різницю в грошових коштах поверне. В подальшому ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 остаточно погодились на продаж квартири АДРЕСА_2 .

В жовтні 2007 року, квартира АДРЕСА_2 була приватизована і за ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 визнано право власності на житло в рівних частинах, а ОСОБА_7 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження зібрані документи для її подальшого продажу. Після чого, 25.10.2007 року, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи згідно розробленого плану та відведеної їй ролі у вчинені злочину, забезпечила доставку ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з міста Олександрія Кіровоградської області до приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_4 , де вже знаходились особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_7 , з якими особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження знаходилась у попередній змові. Знаходячись у приміщенні нотаріальної контори особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, передав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 паспорти, довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також надав правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_2 . В той же день, тобто 25.10.2007 року, приблизно о 15.30, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 , за місцем своєї професійної діяльності, використовуючи свої повноваження, офіційні реквізити та печатку приватного нотаріуса склав та посвідчив договір купівлі-продажу квартири, згідно якого особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження купила, а ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , підписавши договір, продали належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_2 за 100 000 гривень.

В результаті вказаних дій ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, шляхом обману, заволодів чужим майном, а саме квартирою АДРЕСА_2 , яка належала в рівних частинах ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , завдавши останнім матеріальну шкоду в сумі 886 297 грн., яка підтверджена висновком будівельно-технічної експертизи № 2386 від 13.07.2009 року, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинили ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Крім цього, підсудний ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження та невстановленими досудовим слідством особами, шляхом обману, повторно заволоділи квартирою АДРЕСА_5 , яка на праві власності належала ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Так, приблизно в липні 2007 року, підсудний ОСОБА_7 , знаходячись в м. Києві, продовжуючи свої дії направленні на заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження та невстановленими досудовим слідством особами, при невстановлених слідством обставинах отримали інформацію, що в двохкімнатній квартирі АДРЕСА_5 проживає ОСОБА_10 , 1965 року народження та його рідний брат ОСОБА_11 , 1971 року народження, які зловживають спиртними напоями, якою вирішили заволодіти. Після чого, приблизно в середині липня місяця 2007 року, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження з метою заволодіння квартирою АДРЕСА_5 , діючи згідно розробленого плану і відведеної їй ролі у вчиненні злочину по місцю мешкання братів Поліщуків квартира АДРЕСА_5 , повідомила ОСОБА_10 неправдиву інформацію, що вона працює вчителькою в школі, яка знаходиться недалеко від даного будинку, запропонувавши останньому продати їй вказану квартиру, взамін якої обіцяла придбати однокімнатну квартиру та різницю в грошових коштах повернути, на що ОСОБА_10 категорично відмовився.

Після чого, в серпні 2007 року, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження продовжуючи дії направлені на заволодіння квартирою АДРЕСА_5 познайомився з ОСОБА_10 , представившись на ім`я « ОСОБА_15 », став купувати спиртні напої, продукти харчування та давати незначні суми грошових коштів, при цьому цікавився у ОСОБА_10 про наявність рідних та близьких родичів і іншими питаннями щодо квартири Поліщуків, якою мали намір заволодіти. Потім особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження запропонував ОСОБА_10 та ОСОБА_11 продати квартиру АДРЕСА_5 , на що потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не погоджувались.

В 20 числах жовтня місяця 2007 року, в першій половині дня особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження за попередньою змовою з двома невстановленими досудовим слідством особами, щодо шахрайських дій, пов`язаних з заволодінням квартири АДРЕСА_5 , прослідували до вищевказаної квартири, де невстановлені досудовим слідством особи представившись співробітниками міліції почали обвинувачувати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні грабежу та запропонували поїхати до відділення міліції, оскільки Поліщуки ніякого злочину не вчиняли, і вважали даних осіб працівниками міліції, тому погодились з ними поїхати до відділу міліції. Дві невстановлені досудовим слідством особи, які видавали себе за працівників міліції за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, ввівши в оману ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відвезли останніх до м. Олександрія Кіровоградської області, де поселили проживати в невстановлену досудовим слідством однокімнатну квартиру. Після цього, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи згідно розробленого плану та розподілених ролей, почала приносити ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в квартиру, в яку заселили останніх спиртні напої, продукти харчування, та переконувати останніх у вигідності продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_5 , придбанні однокімнатної квартири і отримання різниці грошових коштів від продажу та придбання квартири.

Після чого, з метою подальшої приватизації квартири АДРЕСА_5 , в якій проживали ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , 27.10.2007 року, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження разом з невстановленими досудовим слідством особами забезпечили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_3 з метою оформлення довіреності від імені останніх на приватизацію квартири. Знаходячись в приміщенні нотаріальної контори, невстановленою досудовим слідством особою були надані паспорта на ім`я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера останнім. В той же день, тобто 27.10.2007 року, приблизно о 10.30, приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу, Кіровоградської області ОСОБА_17 за місцем своєї професійної діяльності використовуючи свої повноваження, офіційні реквізити та печатку приватного нотаріуса, склала та посвідчила дві довіреності, згідно яких ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уповноважують раніше їм незнайомого ОСОБА_18 бути їх представником з питань приватизації на їх імена квартири АДРЕСА_5 . ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підписали вказану довіреність.

31.10.2007 невстановлена досудовим слідством особа, яка видавала себе за ОСОБА_18 використовуючи довіреності від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , надав до відділу приватизації житла Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації документа для оформлення приватизації квартири АДРЕСА_5 . 05.11.2007 року квартира АДРЕСА_5 була приватизована на ОСОБА_10 та ОСОБА_11

14 та 21 листопада 2007 року, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження разом з невстановленими досудовим слідством особами, за попередньою змовою групою осіб з особами, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_7 забезпечили доставку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_3 з метою оформлення довіреності від імені останніх на представлення їх інтересів в тому числі продажу належної їм на праві власності рівних частинах квартири АДРЕСА_5 . В приміщенні нотаріальної контори, невстановленою досудовим слідством особою, були надані паспорти на ім`я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру останнім, і приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_17 , за місцем своєї професійної діяльності, використовуючи свої повноваження, офіційні реквізити та печатку приватного нотаріуса, склала та посвідчила дві довіреності, згідно яких ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уповноважують раніше їм незнайомого ОСОБА_7 бути їх представником з питань отримання документів та продажу належної їм на праві власності квартири. Вказані довіреності від 14 та 21 листопада 2007 року були підписані ОСОБА_10 та ОСОБА_11

22.11.2007 року, ОСОБА_7 за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи згідно розробленого плану та розподілених ролей, з метою заволодіння квартирою АДРЕСА_5 прослідували до нотаріальної контори, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , де знаходячись в приміщенні нотаріальної контори ОСОБА_7 надав нотаріусу свій паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, довіреності від ОСОБА_10 та ОСОБА_11 датовані 21.11.2007 року та документи на квартиру, а особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження надала нотаріусу свій паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера. В той же день, тобто 22.11.2007 року приблизно о 13.00, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_19 використовуючи свої повноваження, офіційні реквізити та печатку приватного нотаріуса склала та посвідчила договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_7 продав, а особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження купила квартиру АДРЕСА_5 за 50 000 гривень.

В результаті вказаних дій ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження та невстановленими слідством особами, шляхом обману заволоділи чужим майном, а саме квартирою АДРЕСА_5 , що належала в рівних частинах, а саме по 1/2 частині ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , завдавши ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 358 792 грн. 50 коп. та ОСОБА_11 матеріальну шкоду в сумі 358 792 грн. 50 коп., яка підтверджена висновком будівельно-технічної експертизи №2379 від 02.07.2009 року, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинили матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції станом на листопад 2007 року), які виразилися у придбанні права на майно та заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_6 , подала апеляцію, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи, які судом визнано доведеними та кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_7 просить скасувати вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12.03.2023, як незаконний, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ОСОБА_7 тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та просить постановити новий вирок, згідно якого ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає загальним принципам призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України. Апелянт вказує, що суд першої інстанції належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно ст. 12 КК України відносить до категорії особливо тяжких злочинів, при цьому, внаслідок вчинення даного злочину, особи були позбавленні житла. Окрім того, судом не було враховано, фактичні обставини справи, поведінку обвинуваченого, суспільну небезпечність скоєного злочину, та те, що ОСОБА_7 не відшкодовано завдану матеріальну та моральну шкоду потерпілим.

Апелянт вказує, що в судовому засідання ОСОБА_7 вину та позови не визнав, під час судового слідства намагався довести, що в нього не було умислу на заволодіння квартирами потерпілих, а свідки та потерпілі, його обмовляють. Даючи покази в судовому засідання ОСОБА_7 , вони були не послідовні, не переконливі та містили численні суперечності. На час судового розгляду у ОСОБА_7 не виникло бажання вибачитись та відшкодувати шкоду потерілим, а навпаки, обвинувачений намагався завадити встановленню істини по справі, зменшити ступінь своєї вини і міри відповідальності, уникнути покарання за вчинений злочин. Дані обставини свідчать, про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та в повній мірі усвідомити ступніь суспільної небезпеки скоєного ним злочину.

Під час апеляційного розгляду підсудний ОСОБА_7 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття провадження у справі у зв`язку з цим.

Потерпілі, будучи належним чином повідомленими про день та час апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили. Враховуючи наведене, вимоги ст. 362 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний розгляд проведено у відсутність потерпілих.

Заслухавши думку захисника, яка підтримала клопотання та просила звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, а саме сплином більше ніж 15 років з дня вчинення злочину, позицію прокурора, яка заперечувала проти задоволення клопотання, вказуючи, що відсутні для цього підстави, адже, підсудний ухилявся від суду, роз`яснивши обвинуваченому наслідки задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 376 КПК України (в редакції 1960 року) апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Частиною другою статті 11-1 КПК України (в редакції 1960 року) встановлено, що суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло пятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину (в редакції Закону України станом на час апеляційного розгляду).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 органами досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні у липні - листопаді 2007 року злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, і за вироком суду був визнаний винуватим саме у вчиненні вказаного злочину.

Санкцією частини 4 ст. 190 КК України в редакції, чинній на момент вчинення злочину, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Станом на момент апеляціного розгляду дії ОСОБА_7 , які виразилися у придбанні права на майно та заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, саме за кваліфікуючою ознакою - шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах підпадають під кваліфікацію ч. 5 ст. 190 КК України ( в редакції Закону № 3233-ІХ від 13.07.2023), якою також передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вказаний злочин, відповідно до вимог ст. 12 КК України як в редакції, чинній на момент вчинення злочину, так і в редакції, чинній на час апеляційного розгляду, відноситься до особливо тяжких злочинів.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, положень ст. 12 КК України, п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону України станом на час апеляційного розгляду), станом на 25 квітня 2024 року сплинуло більше 15 років та закінчились, визначені ст. 49 КК України строки давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України (в редакції Закону України станом на час апеляційного розгляду) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 справа №735/1121/20 щодо застосування норми права слідує, що у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення.

Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.04.2014 виділено з матеріалів кримінальної справи № 07-7739, матеріали щодо ОСОБА_7 в частині його обвинувачення та розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій по епізодам, за якими він засуджений, а саме: по епізоду заволодіння квартирою АДРЕСА_2 , в котрій проживали потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , по епізоду заволодіння квартирою АДРЕСА_5 , яка на праві власності належала ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Цією ж ухвалою суду оголошено в розшук ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.11.2023 постановою Київського апеляційного суду, у зв`язку із встановленням місцезнаходження ОСОБА_7 призначено до апеляційного розгляду виділені матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2013 року

Стороною захисту під час розгляду клопотання надані документи, які свідчать про те, що ОСОБА_7 станом на 23.04.2024 незнатої чи непогашеної судимості не має, до будь-якого виду відповідальності, окрім кримінальної справи, яка є предметом даного апеляційного розгляду, не притягувався.

Отже, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_7 в період з 13.04.2014 по 24.11.2023 був оголошений у розшук, тобто ухилявся від суду і підлягавзвільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованих строків, передбачених частиною першою статті 49 КК,подовжених на час ухилення. Водночас, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції сплинули встановлені частиною другою цієї статті загальні строки, тобто минуло понад п`ятнадцять років з дня вчинення злочину (липень - листопад 2007 року).

Таким чином, у даному випадку підставою звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення загального строку, установленого частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину), враховуючи, що цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

З огляду на те, що підсудний просив звільнити його від кримінальної відповідальності, та зважаючи на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що наявні умови, які є правовою підставою для прийняття судом апеляційної інстанції рішення про звільнення підсудного ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.

Згідно із ст. 376 КПК України (в редакції 1960 року) апеляційний суд, встановивши, зокрема підстави, передбачені ч.1 ст. 49 КК України, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Таким чином, клопотання ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, вирок суду - скасуванню, а кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України - закриттю на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням на час апеляційного розгляду строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Оскільки на даний час діє обраний вироком Деснянського районного суду м. Києва запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, то такий запобіжний захід у зв'язку із скасуванням вироку та закриттям кримінальної справи, підлягає скасуванню, а ОСОБА_7 підлягає негайному звільненню з - під варти в залі суду.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представника потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 - ОСОБА_21 підлягають залишенню без розгляду.

До суду апеляційної інстанції в січні 2024 року звернувся адвокат ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_23 про скасування арештів на квартиру ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_7 , накладених постановами про накладення арешту на майно від 02.03.2009 та 04.01.2009 слідчого слідчого управління Подільського РУ ГУ України в м. Києві ОСОБА_24 та скасування заборони КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності майна» вчиняти будь - які дії щодо квартири ОСОБА_23 .

Вказані арешти застосовувались для забезпечення можливого цивільного позову потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Під час розгляду кримінальної справи були заявлені цивільні позови вказаних потерпілих, які вироком Деснянського районного судуд м. Києва від 12.03.2013 задоволені та стягнуто з ОСОБА_7 у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди по 179 396 грн. 25 коп. на користь кожного ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та з ОСОБА_7 , а також інших осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з кожного стягнуто на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 50 000 грн. заподіяної моральної шкоди.

На даний час у зв`язку із скасуванням вироку щодо ОСОБА_7 та закриттям справи, цивільні позови потерпілих щодо стягнення з ОСОБА_7 коштів у відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишені без розгляду.

При цьому, слід зазначити, що матеріали кримінальої справи щодо ОСОБА_7 були виділені з кримінального провадження щодо ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , в матеріалах щодо яких залишились оригінали постанов слідчого ОСОБА_24 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_5 .

Вищенаведені обставини позбавляють колегію суддів вирішити по суті клопотання адвоката ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_23 про скасування арешту з вказаної вище квартири, у зв'язку з чим колегія суддів рекомендує вирішити це питання суду першої інстанції в порядку виконання вироку.

Керуючись ст.ст. 11-1, 365, 366, 376 КПК України в редакції 1960 року,п.п. 11,15 Перехідних положень КПК України, 2012 року, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Клопотання підсудного ОСОБА_7 , підтримане захисником ОСОБА_9 - задовольнити.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12.03.2013 у кримінальній справі щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України станом на 07 листопада 2007 року) - скасувати.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 190 КК України ( у редакції Закону України станом на 07 листопада 2007 року) на підставі ст. 49 КК України (у редакції Закону України від 01.12.2022) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України ( у редакції Закону України станом на 07 листопада 2007 року) - закрити.

Цивільні позови ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представника потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 - ОСОБА_21 в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_7 - залишити без розгляду для вирішення в порядку цивільного судочинства.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою в Київському СІЗО - скасувати.

Звільнити ОСОБА_7 з - під варти в залі суду негайно.

Питання щодо зняття арешту з майна за клопотанням представника власника майна ОСОБА_23 - адвоката ОСОБА_22 рекомендувати вирішити суду першої інстанції в порядку виконання вироку.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4