Рішення

від 01.05.2024 по справі 912/209/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 рокуСправа № 912/209/21 (912/483/24)

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/209/21 (912/483/24)

за позовом: Приватного підприємства "Вісмут" в особі ліквідатора Христенка В.В. (вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг", майдан Профспілок, 5, кімн. 572, м. Запоріжжя, 69044

про визнання недійсними угод та бухгалтерської довідки

поданого в межах справи №912/209/21

про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут", вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005

Представники:

від позивача - Бірюков А.О., адвокат, ордер серії ВА № 1076271 від 25.03.2024;

від відповідача - Громут В.І., адвокат, ордер АР 1161272 від 19.02.2021 (в режимі відеоконференції).

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2021 відкрито провадження у справі №912/209/21 про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут" (далі - ПП "Вісмут", боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Постановою суду від 07.06.2022 ПП "Вісмут" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 31.01.2023 призначено ліквідатором ПП "Вісмут" арбітражного керуючого Христенко Вадима Васильовича (свідоцтво № 1538 від 17.07.2013).

22.02.2024 до господарського суду надійшла позовна заява ПП "Вісмут" в особі ліквідатора Христенка В.В. (позивач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг" (ТОВ "Агролендлізинг", відповідач) наступного змісту:

визнати недійсною угоду, укладену між ПП "Вісмут" та ТОВ "Агролендлізинг", від 01.02.2020;

визнати недійсною угоду, укладену між ПП "Вісмут" та ТОВ "Агролендлізинг", про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.02.2020;

визнати недійсною бухгалтерську довідку проведення акту взаєморозрахунків по угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеної 05.02.2020 між ПП "Вісмут" та ТОВ "Агролендлізинг", згідно якої було погашено заборгованість ТОВ "Агролендлізинг" та ПП "Вісмут" в розмірі 1 542 407,17 грн.

В обґрунтування підстав позову вказано на те, що укладення зазначених угод та зарахування зустрічних однорідних вимог здійснено на шкоду інтересам підприємства і кредиторам, оскільки включення до оспорюваних документів розміру збитків є безпідставним з урахуванням пункту 9.3. договору фінансового лізингу та фактичних обставин. Позивач також посилається на ст. 92 Цивільного кодексу України та повідомляє, що директор діяв не в інтересах юридичної особи, його дії по укладенню оспорюваних угод не є добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах підприємства. Керівником порушено головну мету фідуціарних обов`язків. Позивач зазначає, що укладення угод призвело до банкрутства ПП "Вісмут" в подальшому, метою укладення таких угод було виведення активів в сумі 1 542 407,17 грн. Позивач посилається на невідповідність оскаржуваних правочинів п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та зазначає про фраудаторність оскаржуваних правочинів. Позивач наводить посилання на різноманітну практику Верховного Суду щодо оцінки обставин фраудаторних правочинів.

Ухвалою суду від 26.02.204 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №912/209/21 про банкрутство ПП "Вісмут". У відповідності до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) хвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. У справі призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 26.03.2024. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач позовні вимоги заперечив повністю, про що до справи подав відзив на позов, з підстав такого: з Акта про вилучення предмета лізингу вбачається, що майно вилучено не у відповідному технічному стані, некомплектному, з відсутністю та зношеністю окремих деталей; є очевидним, що внаслідок тривалої експлуатації сільськогосподарської техніки вона фізично зношується, функціонально й економічно старіє, а отже втрачає вартість (знецінюється); знецінення та зменшення ринкової вартості предмета лізингу безсумнівно свідчить про збитки відповідача, а тому відповідач мав всі підстави для звернення до оцінювача для визначення їх розміру; діюче законодавство не містить поняття "експертна оцінка", а оскільки діяльність експертів регламентується Законом України "Про судову експертизу" в рамках дослідження питань, що є або будуть предметом судового розгляду, то проведення в даному випадку саме експертної оцінки та саме експертом виключалось; укладення оскаржуваних угод здійснено на принципах розумності, добросовісності, справедливості та в межах повноважень керівника ПП "Вісмут", оскільки переслідувало певну правову та фактичну мету; укладенням оспорюваних угод сторони вирішили обопільні претензії одна до одної, а тому такі угоди не підпадають під критерії для визнання їх недійсними; укладаючи угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач пішов на поступки позивачу та не застосував до нього додаткових штрафних санкцій згідно рішення третейського суду від 09.12.2019; предметом оспорюваних угод не було виведення або приховування майна, а навпаки - врегулювання двосторонніх вимог; угоди не містять умов, які можна було оцінити, як очевидно невигідні або збиткові для сторони боржника.

26.03.2024 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголосив перерву до 12.04.2024, відповідачу надав можливим подати додаткові письмові пояснення з питання щодо природи збитків.

10.04.2024 відповідач подав додаткові пояснення щодо вказаних питань, в яких зазначив, що користування предметом лізингу призвело до зменшення ринкової вартості майна порівняно з первинною вартістю переданого в лізинг майна, різниця між чим є збитками, яке зазнало ТОВ "Агролендлізинг". Зазначено, що ПП "Вісмут" визнавши розмір збитків в розмірі 1 542 407,17 грн та маючи рішення про стягнення з нього на користь ТОВ "Агролендлізинг" суми в розмірі 1 915 679,71 грн, діючи добросовісно та виключно в інтересах підприємства, уклало відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

12.04.2024 до суду надійшла заява позивача про відшкодування судових витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 127 120,36 грн, до якої додано докази таких витрат.

12.04.2024 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголосив перерву до 23.04.2024.

15.04.2024 відповідач заявив клопотання про зменшення розміру судових витрат до 1000,00 грн та подав заяву про стягнення з ПП "Вісмут" суми правничої допомоги в розмірі 18 000,00 грн.

23.04.2024 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 01.05.2024.

30.04.2024 до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача, до яких додано докази - видаткові накладні.

01.05.2024 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.

В засіданні суду представник позивача заперечив з приводу прийняття судом пояснень відповідача від 30.04.2024 з доказами. Представник відповідача пояснив подання вказаних пояснень з доказами, як відповідь на питання суду щодо подальшого статусу предмета лізингу та фактичного огляду оцінювачем майна.

В судовому засіданні 01.05.2024 суд протокольною ухвалою на підставі ст. 80, 119, 161 ГПК України залишив письмові пояснення відповідача з додатками без розгляду, як такі що подані з порушенням строку подання відповідних документів.

Суд врахував, що при оцінці в контексті поставлених судом під час засідання суду питань, на що звертає увагу відповідач, в поясненнях відсутня відповідь на питання щодо огляду оцінювачем предмета лізингу, а надані до справи видаткові накладні про передачу такого майна іншим особам не містять а ні умов, а ні правових підстав передачі. Окрім того, суд в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК не надавав можливим відповідачу подати додаткові письмові пояснення і відповідач з клопотанням про необхідність подати пояснення і докази до суду не звертався.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано повністю, представником відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування.

05.09.2018 між ТОВ "Агролендлізинг" (Лізингодавець) і ПП "Вісмут" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018 зі змінами (далі - Договір), за умовами якого:

- Лізингодавець зобов`язується передати Лізингоодержувачу у платне користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у продавця, самостійно обраного Лізингоодержувачем, та визначений у Додатку №1 до Договору (Специфікації №1, №2, №3), що є невід`ємною частиною цього Договору, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу, своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів (Додаток №3 до Договору, надалі - Графік), інші платежі передбачені Договором, та виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором та чинним законодавством України;

- найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу, його технічний опис (технічна характеристика, модель, рік випуску, номер кузова (шасі), що ідентифікують Предмет лізингу) визначені у Додатку № 1 до Договору. Якщо рік випуску, номер кузова (шасі) на дату укладення Договору невідомі, вони зазначаються в Акті приймання-передачі. Вартість Предмета лізингу складається із суми всіх платежів за Предмет лізингу, які були сплачені або мають бути сплачені Лізингодавцем Продавцю за договором купівлі-продажу, в тому числі ціна Предмету лізингу, а також будь-які інші платежі, сплачені Лізингодавцем у зв`язку із належним виконанням договору купівлі-продажу (пункт 1.3. Договору);

- ціна Предмета лізингу становить гривневий еквівалент 173500 Євро, що розраховується за курсом Міжбанку на першу дату, що передує даті укладення цього Договору та становить 5729507,85 грн, в т.ч. ПДВ (пункт 1.4. Договору);

- предмет лізингу протягом всього строку дії Договору є власністю Лізингодавця. З моменту підписання Акта ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Предмета лізингу переходить до Лізингоодержувача (пункти 3.10, 3.11);

- Лізингоодержувач має право експлуатувати, зберігати, переміщувати Предмет лізингу по всій території України, окрім територій де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження та на територіях населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (в межах, які встановлюються компетентними державними органами України), а також території Автономної Республіки Крим (пункт 3.13);

- Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складових частин та строки сплати лізингових платежів визначені у Графіку (пункт 5.1);

- лізингові платежі за цим Договором складаються з: авансового платежу в сумі еквівалентній 34700 євро в т.ч. ПДВ, за курсом Міжбанку1 на дату здійснення платежу. Сума авансового платежу враховується в графіку лізингових платежів як частина відшкодування вартості Предмета лізингу. Періодичні лізингові платежі сплачуються після передачі Предмета лізингу у користування Лізингоодержувачу та включають в себе: відшкодування вартості Предмету лізингу; винагороду Лізингодавця, інші витрати, передбачені розділом 6 Договору. Періодичні лізингові платежі сплачуються згідно Графіку в гривні (пункт 5.3);

- у розділі 6 Договору визначено інші платежі, які Лізингоодержувач відшкодовує Лізингодавцю;

- по закінченні строку лізингу та за умови одночасного виконання наступних вимог: 1) відсутності заборгованості за цим Договором; 2) відсутності випадку невиконання, визначеного у п.11.1. цього Договору; 3) відсутності факту застосування Лізингодавцем засобів захисту власних прав та законних інтересів, визначених в п.11.2(а), п.11.2(в), п.11.2(г), п.11.2(д) цього Договору, право власності на Предмет лізингу переходить до Лізингоодержувача про що Сторони складають акт про передачу Предмета лізингу у власність Лізингоодержувача (пункт 8.1).

- у випадку дострокового припинення дії Договору, односторонньої відмови від Договору з підстав, передбачених Договором та діючим законодавством України, або у випадку повернення Предмета лізингу Лізингодавцю з будь-якої іншої причини, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються Лізингодавцем, у місці, визначеному останнім в межах України, протягом 5 (п`яти) робочих днів, починаючи з дати отримання письмової вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідній вимозі Лізингодавця (пункт 9.1);

- Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Лізингодавцю Предмет лізингу в технічно справному, комплектному стані, який обумовлений Актом, з урахуванням нормального ступеня спрацювання. В разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання Предмета лізингу або його некомплектності, Лізингодавець проводить експертну оцінку Предмета лізингу за рахунок Лізингоодержувача. При цьому, експертну установу або експерта визначає Лізингодавець. У разі якщо вартість Предмета лізингу, визначеної експертним шляхом, менша ніж залишкова вартість, зазначена у Графіку, різницю між залишковою вартістю Предмету лізингу та вартістю Предмета лізингу за експертною оцінкою відшкодовує Лізингоодержувач, який користувався Предметом лізингу (пункт 9.3);

- у разі якщо при пошкоджені, знищені або втраті предмета лізингу Лізингодавець не отримав належне йому страхове відшкодування через те, що мала місце одна з наступних обставин: Лізингоодержувач не виконав вимоги п.п.4.3, 4.4 цього Договору та/або подія, що призвела до пошкодження, знищення або втрати Предмету лізингу не є страховим випадком, Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок відновити Предмет лізингу на спеціалізованій сервісній станції, визначеній за погодженням із Лізингодавцем (пункт 10.1);

- з дати підписання Акта Лізингоодержувач має право користуватися Предметом лізингу відповідно до його призначення та умов використання, визначених виробником та Продавцем (пункт 13.1).

До Договору між сторонами підписано Специфікації № № 1-3 (Додаток № 1), в яких зазначено відповідні дані щодо Предмета лізингу, а саме: Трактор NEW HOLLAND модель Т7060 за ціною 2 955 567,45 грн, що є еквівалентом 89 500,00 Євро, у т.ч. ПДВ; Трактор NEW HOLLAND модель Т6050 за ціною 1 783 247,40 грн, що є еквівалентом 54 000,00 Євро, у т.ч. ПДВ; Плуг навісний оборотний КVЕRNЕLAND LD 100 за ціною 990 693,00 грн, що є еквівалентно 30 000,00 Євро, у т.ч. ПДВ (а.с. 33 на звороті, 34).

Підписано Гарантійні зобов`язання Продавця (Додаток № 2), Графіки лізингових платежів (Додаток № 3), Перелік документів, які надає юридична особа для отримання послуг фінансового лізингу (Додаток № 4) (а.с. 35-36).

До Договору вносились зміни, а саме:

15.10.2018 додаткова угода № 1, за якою у зв`язку зі зміною комплектації Предмета лізингу - Трактор NEW HOLLAND модель Т6050, викладено Специфікацію № 2 в новій редакції;

24.01.2019 додаткова угода № 2, за якою, зокрема, змінено порядок і строк оплати лізингових платежів та викладено в новій редакції Додаток №3 "Графік лізингових платежів №1 та Графік лізингових платежів №2" (а.с. 39-42).

24 та 30 жовтня 2018 між сторонами Договору та Продавцем техніки ТОВ "Бізон-Імпорт" складено Акт приймання-передачі лізингового майна (а.с. 24-25).

30.01.2020 ТОВ "Агролендлізинг" надано ПП "Вісмут" письмове повідомлення про відмову від Договору на підставі п. 16.5. Договору, у зв`язку з неналежним виконанням Лізингоодержувачем умов Договору, та про негайне повернення Предмета лізингу (а.с. 44).

Між ТОВ "Агролендлізинг" і ПП "Вісмут" складено акт приймання-передачі (вилучення) предмету лізингу, який датовано 30.01.2020, до Договору фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018 (а.с. 26).

За змістом вказаного акта, Лізингоодержувач передав, а Лізингодавець отримав наступний предмет лізингу: Трактор NEWHOLLAND модель Т7060, Плуг навісний оборотний КVЕRNЕLAND LD 100, Трактор NEWHOLLAND модель Т6050.

В акті міститься вказівка на технічний стан предмету лізингу:

Плуг навісний оборотний КVЕRNЕLAND LD 100 - КК053090R деталь відсутня, КК013228R деталь відсутня, КК053090R зношення 20%, плуг потребує очистки та підкрасу;

Трактор NEWHOLLAND модель Т7060 - відсутня технічна література.

На підставі договору на оцінку № 30/01/2020-001 від 30.01.2020 ТОВ "Агролендлізинг" отримано Звіт від 01.02.2020 про оцінку майна, що було предметом лізингу за Договором, який складено ФОП Савенковою Ю.Т. (а.с. 43).

Згідно вказаного Звіту, ринкова вартість об`єкта оцінки (предмету лізингу) станом на 30.01.2020 склала 4 168 322,00 грн, з урахуванням ПДВ (том 1 а.с. 217).

01.02.2020 між сторонами підписано угоду, за змістом якої, з посиланням на зазначений вище Звіт про оцінку, ТОВ "Агролендлізинг" має кредиторські вимоги до ПП "Вісмут", як відшкодування збитків за Договором внаслідок знецінення предмета лізингу в розмірі 1 561 185,85 грн (а.с. 56). Згідно вказаної угоди, зобов`язання щодо розміру та необхідності відшкодування завданих збитків визнаються ПП "Вісмут" в повному обсязі і мають бути виконані (сплачені) в строк до 03.02.2020.

05.02.2020 між ТОВ "Агролендлізинг" і ПП "Вісмут" підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони на підставі ст. 601 ЦК України дійшли згоди про припинення взаємних грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 1 542 407,17 грн, а саме:

грошові зобов`язання ТОВ "Агролендлізинг" перед ПП "Вісмут" у розмірі 1 542 407,17 грн, що еквівалентно 56 029,67 Євро з повернення отриманої оплати в якості відшкодування вартості предмета лізингу за Договором фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018;

частково припиняються грошові зобов`язання ПП "Вісмут" перед ТОВ "Агролендлізинг" у розмірі 1 542 407,17 грн за угодою від 01.02.2020, як відшкодування збитків внаслідок протиправної поведінки Лізингоодержувача, що призвела до розірвання Договору фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018 та суттєвого знецінення предмета лізингу ( а.с. 57).

Відповідачем сформовано бухгалтерську довідку про проведення акта взаєморозрахунків по угоді від 05.02.2020 (а.с. 27).

Зазначені вище документи - угода від 01.02.2020, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.02.2020 та бухгалтерська довідка оспорюються позивачем у даній справі, як такі, що порушують ст. 42 КУзПБ, п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст.13 Цивільного кодексу України, є фраудаторними та вчинені з неналежним виконанням директором ПП "Вісмут" своїх фідуціарних обов`язків.

Норми права, застосовані судом, та мотивована оцінка доводів сторін і поданих доказів.

На підставі Договору фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018 між сторонами виникли правовідносини лізингу, які передбачали передачу відповідачем позивачу у платне користування на визначений договором строк майно (предмет лізингу), яке набувалось у власність відповідача у продавця, погодженого з позивачем за узгодженою специфікацією, та з подальшим набуттям такого майна у власність позивача за умови виконання позивачем відповідних умов Договору.

Визначення договору лізингу наведено в ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в якій також зазначено, що до даного договору застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених для лізингу. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж і положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Правові та організаційні засади фінансового лізингу визначені Законом України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон), який передбачає обов`язок своєчасної та повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, до складу яких включаються: сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором (ст. ст. 16, 21 Закону).

За частиною 2 ст. 7 Закону лізингоодержувач має право набути у власність об`єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 17 Закону передбачено, що після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону, лізингоодержувач зобов`язаний у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу;

Згідно матеріалів справи, ПП "Вісмут" після отримання предмета лізингу прострочило сплату лізингових платежів, внаслідок чого ТОВ "Агролендлізинг" реалізувало своє право на розірвання Договору і вилучення 30.01.2020 Предмета лізингу за Договором.

Розірвання Договору призвело до припинення за таким Договором зобов`язань, у тому числі, з передачі предмета лізингу у власність ПП "Вісмут".

Внаслідок вказаного, у ПП "Вісмут" виникло право вимагати повернення сплачених ним лізингових платежів в частині суми, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, оскільки за своєю суттю такі кошти є оплатою предмета купівлі-продажу, який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність.

Згідно наданого відповідачем до матеріалів справи рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правова Ліга" від 09.12.2019 № 53/2019, станом на 01.11.2019 ПП "Вісмут" сплачено за Договором лізингу 72 241,76 євро, з яких: 56 029,67 євро - вартість предмета лізингу, 16 212,09 євро - винагорода лізингодавця (а.с. 127-132).

Щодо гривневого еквівалента суми 56 029,67 євро станом на 30.01.2020 в розмірі 1 542 407,17 грн сторони уклали Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.02.2020, за змістом якої припиняли зобов`язання ТОВ "Агролендлізинг" зі сплати на користь ПП "Вісмут" зазначеної суми шляхом зарахування частково вимоги ТОВ "Агролендлізинг" до ПП "Вісмут" по відшкодуванню збитків.

За змістом вказаної угоди, розмір збитків в сумі 1 561 185,85 грн визначено як різницю між вартістю предмета лізингу, визначеного в Договорі фінансового лізингу, та за результатами оцінки відповідно до Звіту ФОП Савенкової Ю.Т. щодо ринкової вартості об`єкта оцінки станом на 30.01.2020.

Окрім того, сторони підписали Угоду від 01.02.2020, в якій визначили зазначені збитки як кредиторські вимоги ТОВ "Агролендлізинг" до ПП "Вісмут" по відшкодуванню збитків за Договором лізингу внаслідок знецінення предмета лізингу. За змістом угоди від 01.02.2020, ПП "Вісмут" визнано зобов`язання щодо розміру та необхідності відшкодування завданих збитків, які мають бути виконані (сплачені) в строк до 03.02.2020 включно.

За загальним правилом, визначеним ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення прав та обов`язків. В ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим, виходячи із законодавчого регулювання питання збитків, зокрема, норм ст. 22 ЦК України, глави 25 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Чинне законодавство не передбачає укладення договору про відшкодування збитків і визначення їх розміру, хоча і не забороняє зазначеного. Однак, у будь-якому разі умовами такого договору неможливо змінити поняття збитків та передбачити відшкодування теоретичних (не реальних) збитків. Окрім того, виходячи з положень ч. 1 ст. 6 ЦК України такий договір має відповідати загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, розірвання Договору сталось внаслідок протиправної поведінки ПП "Вісмут", а саме прострочення сплати лізингових платежів.

Пункт 9.3. Договору передбачає, що Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Лізингодавцю Предмет лізингу в технічно справному, комплектному стані, який обумовлений Актом, з урахуванням нормального ступеня спрацювання. В разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання Предмета лізингу або його некомплектності, Лізингодавець проводить експертну оцінку Предмета лізингу за рахунок Лізингоодержувача. При цьому, експертну установу або експерта визначає Лізингодавець. У разі якщо вартість Предмета лізингу, визначеної експертним шляхом, менша ніж залишкова вартість, зазначена у Графіку, різницю між залишковою вартістю Предмету лізингу та вартістю Предмета лізингу за експертною оцінкою відшкодовує Лізингоодержувач, який користувався Предметом лізингу.

Однак, подані до справи докази свідчать, що зазначений пункт 9.3. Договору при застосуванні збитків та визначенні їх розміру не застосовувався оскільки: експертний висновок не складався; визначення залишкової вартості в Договорі відсутнє; докази спрацювання техніки за межами нормального зносу відсутні; Акт про повернення майна не містить жодних відомостей про некомплектність або погіршення технічного стану двох одиниць техніки.

Зазначене також вказує про недоведеність посилання в угоді від 01.02.2020 на те, що вся техніка повернута з суттєвим зносом і недоліками, оскільки докази такого відсутні.

Суд констатує, що Звіт про оцінку майна ФОП Савенкової Ю.Т. містить висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, яким є предмет лізингу за Договором, станом на 30.01.2020 в розмірі 4 168 322,00 грн з урахуванням ПДВ.

Згідно договору № 30/01/2020-001 від 30.01.2020 на проведення незалежної оцінки, метою оцінки є визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для прийняття майнових рішень (а.с.127). За вказаним договором фотоматеріали об`єктів оцінки надані замовником ТОВ "Агролендлізинг" суб`єкту оціночної діяльності (пункт 1.3. договору).

У пункті 3.8. договору про проведення оцінки викладено, що Замовник має право використовувати звіт лише з метою, вказаної в п. 1.2. Якщо Замовник використовує звіт з іншою метою, тоді між Замовником та Виконавцем повинен бути заключений новий договір або додаткова угода, в якій будуть вказані нова мета оцінки, умови виконання та оплата за надані послуги.

Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (ст. 1 Закону).

Згідно ст. 7 зазначеного Закону, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N 1440, наводить визначення ринкової вартості об`єкта оцінки, якою є вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача (п. 16 засад оцінки).

З викладеного слідує, що при проведені оцінки визначалась ринкова ціна предмета лізингу з метою прийняття майнових питань на підставі наданих фотоматеріалів об`єкта оцінки.

Тобто, фактичний огляд предмета лізингу за місцем його знаходження не проводився, що також слідує з того, що Акт про повернення предмета лізингу підписано зі сторони ПП "Вісмут" 31.01.2020, тоді як оцінка проведена станом на 30.01.2020.

За вказаних обставин відсутні підстави для висновку щодо врахування під час оцінки майна конкретних елементів пошкодження тощо.

Є слушними твердження позивача про відсутність доказів невідповідності повернутого майна нормальному ступеню спрацювання, тоді як виходячи з положень п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", повернення лізингоодержувачем предмета лізингу з урахуванням його нормального зносу вважається належним виконанням обов`язку з повернення.

Суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що є підтвердженим факт порушення ПП "Вісмут" своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу, наслідком чого стала відмова відповідача від Договору, через що було повернуто майно, ринкова ціна якого на момент повернення та яка визначена в Звіті є іншою від ціни згідно розірваного Договору.

Поряд з цим, згідно Договору лізингу вартість предмета лізингу визначена в гривневому еквіваленті 173 500,00 Євро за курсом Міжбанку на певну дату, тоді як гідно Звіту про оцінку від 30.01.2020 визначено ринкову вартість предмета лізингу у гривні без посилання на будь-який грошовий еквівалент в іноземній валюті. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість застосування такої різниці як зменшення вартості майна.

Договір лізингу передбачав також сплату винагороди лізингодавцю, що не враховується відповідачем під час пояснень стосовно понесених збитків. Поряд з цим, якщо застосовувати до спірних правовідносин положення щодо найму, оскільки лізинг є змішаним договором, то за ч. 3 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені в ст. 203 ЦК України, серед яких передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання вказаних вимог є підставою недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачено спеціальні підстави для визнання правочинів боржника недійсними та наділено повноваженнями арбітражного керуючого, у тому числі під час виконання повноважень ліквідатора, звертатися до суду із заявами про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Наводячи підстави для визнання недійсними оспорюваних у справі договорів, позивач посилається на ст. 42 КУзПБ, вказуючи, на такі порушення:

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (аз. 3 ч. 1);

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Однак, суд не вбачає підстав для застосування наведених позивачем норм ст. 42 КУзПБ стосовно визначених в угодах від 01.02.2020 та від 05.02.2020 зобов`язань ПП "Вісмут" зі сплати збитків, оскільки зобов`язання щодо збитків виникає не з договору, а з факту допущення правопорушення та наявності всіх складових елементів складу такого правопорушення - протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.

Тобто, наявність угод від 01.02.2022 та від 05.02.2020 НЕ є підставою для виникнення зобов`язання зі сплати збитків.

Окрім того, матеріалами справи не доводиться, що саме внаслідок укладення зазначених угод ПП "Вісмут" став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. У даному випадку після укладення оспорюваних угод фактична оплата збитків не відбулась.

Поряд з цим, суд враховує посилання позивача також на ст. 92 ЦК України щодо обов`язку директора ПП "Вісмут" діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та наведення позивачем обставини фраудаторності оспорюваних правочинів в контексті добросовісної поведінки та недопустимості зловживання правом (ст. ст. 3, 13 ЦК України).

Слід зауважити, що відсутність правових підстав для оспорення укладеного боржником правочину на підставі саме ст. 42 КУзПБ не виключає можливості звернення зацікавлених осіб, у тому числі арбітражного керуючого, з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, що вчинений, зокрема, всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України (п. 70 постанови Верховного суду від 16.04.2024 у справі № 910/3559/21 (910/19810/20)).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів (п. 10.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 по справі № 910/16579/20).

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. (п.п. 95, 96 постанови Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 912/1950/16).

Як встановлено, підставою для відкриття 05.02.2021 провадження у справі №912/209/21 про банкрутство ПП "Вісмут" стало звернення кредитора Селянського фермерського господарства "ТІОС". Визнані судом кредиторські вимоги вказаного кредитора склали 1 796 550,00 грн, з яких 1 770 000,00 грн боргу повернення сум фінансової допомоги, стягнутої на підставі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.08.2019 у справі № 912/1765/19.

За результатами попереднього засідання у справі № 912/209/21 ухвалою суду від 23.06.2021 визнано кредиторські вимоги, серед яких:

- ТОВ "Інформаційно-торговий Дім-ЛС" в в розмірі 6 061 201,50 грн, у тому числі за рішенням суду від 02.10.2019 у справі № 912/1720/19, щодо якого змінено спосіб і порядок виконання;

- ПАТ "Компаніївське ремонтно-транспортне підприємство" в сумі 862 750,00 грн, стягнутої за рішенням суду від 17.09.2019 № 912/1764/19;

- Головного управління ДПС у Кіровоградській області в загальній сумі 398 811,92 грн, у тому числі, по зобов`язанням, які виникли в 2019 році;

- Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" в сумі 464 489,67 грн (забезпечені заставою майна боржника), як зобов`язання за кредитним договором № 168/КЖ-17МСБ (Авто в кредит) від 27.10.2017;

- Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в сумі 1 213 422,29 грн за договорами від 29.08.2013, 27.10.2016, 12.03.2018, у тому числі, які підтверджені рішенням суду від 22.08.2019 у справі № 912/1697/19;

- ТОВ Науково-виробнича фірма "Агросвіт" в сумі 2 130 144,72 грн, у тому числі, за рішенням суду від 05.11.2020 у справі № 912/2725/20 внаслідок невиконання договору поставки від 31.01.2019 № 37/2019.

Постановою господарського суду від 07.06.2022 у справі № 912/209/21 ПП "Вісмут" визнано банкрутом, чим фактично підтверджено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

З викладеного слідує, що станом на дату укладення оспорюваних угод від 01.02.2020 та від 05.02.2020 ПП "Вісмут" мало невиконанні зобов`язання стосовно декількох кредиторів, у тому числі щодо кредитора, за заявою якого відкрито справу про банкрутство ПП "Вісмут".

Не дивлячись на вказане та ігноруючи зобов`язання, строк виконання яких вже настав щодо інших кредиторів, ПП "Вісмут" уклав угоди від 01.02.2020 та від 05.02.2020, в яких визначив для себе за власним волевиявленням нові зобов`язання зі сплати збитків, не враховуючи положення законодавства та умови Договору фінансового лізингу від 05.09.2018 щодо підстав для виникнення збитків, їх кваліфікації та розміру.

Наведене свідчить про те, що дії боржника з укладення угод від 01.02.2020 та від 05.02.2020 є очевидно недобросовісними, зводяться до зловживання правом та вчинені на шкоду іншим кредиторам. Наведене є достатнім для кваліфікації таких правочинів, як фраудаторних.

Згідно із ч. 3 ст. 92 ЦК України в редакції на дату укладення угод, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо керівник та інші органи боржника не виконують цих законодавчих приписів, учиняють та виконують від імені боржника фраудаторні правочини, учиняють інші фраудаторні дії або не вчиняють дій щодо стягнення боргів з інших осіб, які мають заборгованість перед боржником, то це свідчить про дефект волі органу управління боржника в особі його керівника.

Виходячи з викладеного та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заподіяння відповідачу збитків у зазначених в угодах розмірі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних угод на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), як таких, що містять ознаки фраудаторних правочинів.

Окрім того, відсутність у справі достатніх доказів на підтвердження підстав для сплати збитків у зазначеному в угодах розмірі, свідчить що внаслідок укладення Угоди від 05.02.2020 про зарахування зустрічних однорідних вимог, ПП "Вісмут" безоплатно відмовився від своїх майнових вимог до ТОВ "Агролендлізинг", що є підставою для визнання такої угоди недійсною згідно абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ.

Встановлене вище спростовує доводи відповідача у відзиві. Окрім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача щодо здійснення ним поступок стосовно стягнутих з ПП "Вісмут" за рішенням третейського суду від 09.12.2019 сум, оскільки вказані зобов`язання не відображаються за змістом оспорюваних угод.

Стосовно вимоги про визнання недійсною бухгалтерської довідки суд зазначає, що вказана довідка не містить її адресування іншій стороні, а тому не може вважатись односторонньою заявою згідно ст. 601 ЦК України.

Фактично зазначена довідка є внутрішнім документом довільної форми ТОВ "Агролендлізинг", яка містить відомості про проведення акта взаєморозрахунків по угоді від 05.02.2020.

Таким чином, зазначена довідка не підпадає під визначення правочину у розумінні ст. 202 ЦК України та не містить ознак правового акта індивідуальної дії чи нормативного акта, а тому визнання її недійсною не може бути способом судового захисту.

З підстав викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання недійсною бухгалтерської довідки.

Судові витрати.

За правилами ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір за вимогами про визнання недійсними угод від 01.02.2020 та від 05.02.2020 покладається на відповідача, а за вимогою про визнання недійсною бухгалтерської довідки - на позивача.

Під час розгляду справи сторонами також заявлено судові витрати на професійну правничу допомогу, а саме: позивач - в розмірі 127 120,36 грн, відповідач - в розмір 18 000,00 грн.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У ст. 16 ГПК України закріплено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон), згідно якої адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Частинами 2 - 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Згідно наданих позивачем документів підтверджено, що 16.02.2024 між Адвокатом Бірюковим Андрієм Олександровичем (Виконавець) та ПП "Вісмут" в особі ліквідатора Христенка В.В. (Клієнт) укладено угоду про захист (представництво) та надання правової допомоги, відповідно до якої Клієнт доручає, а Виконавець зобов`язується здійснювати захист (представництво) прав та інтерес приватного підприємства "Вісмут". Вид, обсяг, інші умови правничої допомоги визначаються сторонами в додаткових угодах. (а.с. 142).

До вказаної угоди підписано Додаткову угоду від 16.02.2024, за змістом якої Клієнт доручає, а Виконавець зобов`язується надати правничу допомогу та здійснювати захист (представництво) прав та інтересів ПП "Вісмут" в господарському суді Кіровоградської області по справі за позовом ПП "Вісмут" до ТОВ "Агролендлізінг" про визнання недійсними угоди від 01.02.2020 року, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.02.2020 року, укладених між ПП "Вісмут" і ТОВ "Агролендлізінг", бухгалтерської довідки проведення акту взаєморозрахунків по угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 141).

Додатковою угодою передбачено, що надання правничої допомоги включає в себе здійснення Виконавцем всіх дій, необхідних для надання правничої допомоги та здійснення захисту (представництва) прав та інтересів ПП "Вісмут" в господарському суді Кіровоградської області по відповідній справі (пункту 2).

Згідно Додаткової угоди від 16.02.2024, вартість правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції є фіксованою та складає 50 000,00 гри. Сплата вказаної вартості правничої допомоги здійснюється в наступному порядку:

- 25 000,66 гри сплачується протягом 5 днів з дня подання позовної заяви до суду та надання Виконавцем рахунку па оплату;

- 25 000,00 гри сплачується не пізніше 15 днів після ухвалення рішення суду судом першої інстанції по суті спору (пункт 5).

Даною додатковою угодою сторони погодили сплату Клієнтом Виконавцю "гонорару успіху". "Гонорар успіху" сплачується окремо від визначеної сторонами вартості правничої допомоги в розмірі 56 000.00 гри і до її суми не включається Сторони погодили розмір "гонорару успіху". який складає 5% від суми в розмірі в розмірі і 542 467,17 гри, "Гонорар успіху" сплачується в разі задоволення позову (часткового задоволення позову) не пізніше 30 днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції. (пункт 6).

19.04.2024 складено Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони підтверджують належне виконання Виконавцем робіт (надання послуг) а саме:

1. вивчення матеріалів справи № 912/209/21(912/1417/22) за позовом Приватного підприємства "Вісмут" в особі ліквідатора арбітражного керуючого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 56029,67 Євро як необхідної умови для визначення правової позиції по даній справі;

2. формування та узгодження правової позиції по даній справі з урахуванням судового рішення касаційної інстанції у справі № 912/209/21 (912/1417/22) та її матеріалів;

3. пошук та аналіз судової практики та висновків з питань права, релевантних до даної справи;

4. пошук, аналіз доказів на підтвердження правової позиції у справі;

5. надання консультацій, роз`яснень з правових питань;

6. складання позовної заяви;

7. аналіз отриманого відзиву на позов;

8. узгодження правової позиції з урахуванням отриманого відзиву на позов, наявних доказів у справі, судової практики;

9. здійснення представництва в судових засіданнях.

Відповідно до умов договору вартість правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції складається з фіксованої суми та гонорару успіху.

В зв`язку з зазначеним, облік витраченого Виконавцем часу та визначення вартості кожного виду виконаних робіт (наданих послуг) сторонами не визначається.

З врахуванням обставин справи, підстав, предмета, позову сторони визначали, що дана справа є складною і потребує належної кваліфікації представника. (а.с. 175).

Згідно платіжної інструкції № 1 від 28.02.2024 ПП "Вісмут" сплачено Бірюкову Андрію Олександровичу 25 000,00 грн за надання правової допомоги згідно рахунку № 1 від 28.02.2024 без ПДВ (а.с. 139,140).

Щодо адвоката Бірюкова Андрія Олександровича оформлено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВА № 1076271 від 25.03.2024 (а.с. 113).

Суд враховує, що адвокат Бірюков А.О. брав безпосередню участь в засіданнях суду під час розгляду справи. Як слідує зі змісту наданого акта виконаних робіт, таким адвокатом складалась позовна заява та здійснювались інші дії, пов`язані з розглядом справи.

Наведене підтверджує реальність надання адвокатом Бірюковим А.О. правової допомоги позивачеві у справі №912/209/21(912/483/24) та понесення витрат на таку допомогу. Вказане також не заперечується відповідачем у справі.

Поряд з цим, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру зазначених судових витрат, в якій відповідач вказує на таке: справа є малозначною і не є складною; в рамках розгляду даної справи не готувались та не подавались інші процесуальні документи; вартість фіксованої допомоги в розмірі 50 000,00 грн є значною мірою перебільшеною та такою, що не відповідає категорії та складності справи; послуги адвоката "гонорар успіху" у розмірі 77 120,36 грн. є безпідставним, оскільки справа має немайновий характер, розглядається в порядку спрощеного провадження, не вимагає значних витрат часу та зусиль.

Суд погоджується з наведеними доводами відповідача та зазначає, що дійсно справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, об`єм справи не значний (матеріали в межах одного тому), позивачем, окрім позовної заяви, не готувались інші заяви по суті справи.

Також суд вважає безпідставно збільшеним об`єм послуг шляхом включення до переліку послуг вивчення матеріалів іншої справи № 912/209/21(912/1417/22), оскільки позовна заява не містить жодного посилання на іншу справу, застосування висновків Верховного Суду з іншої справи у даному випадку відсутнє.

Поряд з цим, зменшення витрат до 1 000,00 грн, як просить відповідач, є занадто значним та не відповідає критерію реальності наданих послуг.

Так, позовна заява містить кількість посилань на практику Верховного Суду, що свідчить про чималий об`єм роботи адвоката з вивчення судових рішень по іншим справам. Також суд враховує, що адвокат позивача брав участь у кожному засіданні суду та був до них належним чином підготовленим, оскільки надавав ґрунтовні пояснення щодо суті спору та відповідав на всі питання, які виникали під час розгляду справи. Така обізнаність адвоката щодо суті спору свідчить про належне вивчення адвокатом всіх матеріалів та, відповідно, реальне витрачання часу і зусиль для надання правничих послуг у справі.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги обставини, про які наведено вище, а також категорію і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає наявним зменшити розмір судових витрат позивача за клопотанням відповідача до суми 25 000,00 грн.

У відповідності до викладеного та на підставі ст. 129 ГПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат відповідача, суд констатує, що є підтвердженим укладення між ТОВ "Агролендлізинг" (Клієнт) і Адвокатом Громут Володимиром Ігоровичем (Виконавець) договору про надання правничої допомоги від 09.01.2024 (а.с. 151, 159).

26.02.2024 до вказаного договору підписано додаток, в якому погоджено фіксовану вартість послуг, що надаватимуться Клієнту Адвокатом за Договором про надання професійної правничої допомоги у справі № 912/209/21(912/483/24) та найменування видів послуг (а.с. 163).

15.04.2024 підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, за змістом якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв адвокатські послуги вартістю 8 000,00 грн у справі №912/209/21(912/483/24) за позовом ПП "Вісмут" до ТОВ "Агролендлізинг", а саме: складено та подано відзив на позовну заяву - 4 000,0 грн; складено та подано письмові пояснення - 2 000,0 грн; прийнято участь в 2-х судових засіданнях - 1 000,0 грн. *2 = 2 000,0 грн (а.с. 162).

Окрім того, до вказаного розміру включено гонорар в розмірі 10 000,00 грн.

Суд враховує, що адвокат Громут В.І. брав безпосередню участь в засіданнях суду під час розгляду справи та представляв інтереси ТОВ "Агролендлізинг" на підставі оформленого ордеру.

Вказаним адвокатом підписувались заяви та клопотання у справі. Наведений в Акті приймання-передачі перелік послуг відповідає реально наданим послугам. Будь-які зауваження щодо наданих послуг відсутні. Адвокат був належним чином підготовленим до кожного засідання суду та в достатній мірі обізнаним щодо предмета спору.

З підстав викладеного, суд вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн є співмірним зі складністю справи і виконаною адвокатом роботою та відповідає принципу розумності витрат. Клопотання про зменшення таких витрат позивачем не подавалось.

Поряд з цим, у зв`язку з тим, що позовні вимоги у даній справі задоволено, вказані витрати покладаються на відповідача. Суд не застосовує принцип пропорційності, оскільки спір має немайновий характер.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсною угоду, укладену між Приватним підприємством "Вісмут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг", від 01.02.2020.

Визнати недійсною угоду, укладену між Приватним підприємством "Вісмут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг", про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.02.2020.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг" (майдан Профспілок, 5, кімн. 572, м. Запоріжжя, 69044, ідентифікаційний код 38130578) на користь Приватного підприємства "Вісмут" (вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005, ідентифікаційний код 31276115) 4 844,80 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам до електронних кабінетів з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повне рішення складено 06.05.2024.

Суддя В.В.Тимошевська