Рішення

від 20.11.2007 по справі 35/430

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/430

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  35/430

20.11.07

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»

до                   Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України

про                зобов'язання припинити дії    

                                                                              Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:       Похилено А.В. –представник за довір. №115 від 27.08.2007р.;

Від відповідача:  Бежевець А.М. –представник за довір. №б/н від 27.08.2007р.;

Від третьої особи: не з‘явились

(Тарасова К.А. –представник за довір. №514 від 12.09.2007р. була присутня в судовому засіданні 12.11.2007р.).     

          Рішення прийняте 20.11.2007р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 12.11.2007р. по 20.11.2007р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»ДО Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», третя особа –Фонд державного майна України про зобов'язання відповідача припинити дії спрямовані на примусове отримання орендної плати за Договором оренди від 01.06.2001 року №379.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2007р. порушено провадження у справі № 35/430, розгляд справи призначений на 16.10.2007 року.

          До початку судового засідання 05.10.2007р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

          В судовому засіданні 16.10.2007р. представником відповідача було заявлено клопотання про зобов'язання позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вирішив відмовити в задоволенні заявленого представником відповідача клопотання про зобов'язання позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу відповідача, як безпідставного та необґрунтованого, оскільки матеріали справи містять всі належні докази на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

          В судовому засіданні представником позивача були подані документи для залучення до матеріалів справи.

          Третя особа в судове засідання не з'явилась, своїх представників не направила, письмових пояснень з приводу обставин викладених в позові не надала.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.11.2007р.

          В судовому засіданні представником відповідача було надано відзив на позовну заяву.

          Представником третьої особи були надані суду письмові пояснення з приводу обставин справи.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, та просив суд задовольнити останній.

          Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.

          В судовому засіданні представником відповідача були надані суду додаткові пояснення до відзиву на позов.

          Представник позивача в судовому засіданні надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору у справі №35/430.

          Представники відповідача та третьої особи проти вказаного клопотання не заперечували.

          Суд задовольнив подане представником позивача клопотання про продовження строку вирішення спору у справі №35/430.

          Судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву в судовому засіданні для прийняття рішення у справі та виготовлення його повного тексту.

          В судовому засіданні 12.11.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 20.11.2007р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

          01 червня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»(надалі позивач) та Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут»(надалі відповідач було укладено Договір оренди №379 (надалі Договір).

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до приписів чинного на той час законодавства, Фонд державного майна України повинен був надати дозвіл (погодження) на укладення вказаного вище Договору.

          В порушення зазначеної норми, вказаний Договір не було погоджено Фондом держмайна України.

          На виконання зазначеного Договору, позивач 01 червня 2001 року на підставі акту прийому –передачі приміщення в орендне користування прийняв в строкове, платне користування приміщення загальною площею 112, 7 кв.м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Нижньо - Ключова, 12, корпус РБУ, кім. 301, 302, 303, 303а, 304, 305, 301а. –під офіс.

          01 червня 2003 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору оренди №379 від 01.06.2001р.

          Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони погодили пункт 1.1. Договору оренди №379 від 01.06.2001 року викласти  в наступній редакції:

          «1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення за адресою: м. Київ, вул. Нижньо - Ключова, 12, ремонтно – будівельне управління, кімнати №№13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25А, 25, 26, 28, 29, 30 –під офіс, разом 199, 2 кв.м., вартість якого визначено відповідно акта оцінки,  складеного станом на 01.06.03р.  і становить за експертною оцінкою 322903,20 грн.».

          Проте, позивач зазначив, що в порушення п. 2.1 Договору, відповідач не запропонував позивачу здійснити приймання –передачу вищезазначених кімнат та сторонами не було підписано акту приймання –передачі на вказані приміщення.

          Крім того, позивач зазначив, що останній фактично не використовував вказану площу.

          За твердженням  позивача відповідачем були виставлені рахунки на оплату орендованих приміщень до жовтня 2004р.

          Однак, позивач вказує на те, що відповідно до п. 2.4. Договору, після закінчення строку його дії, сторони були зобов'язані укласти акт повернення орендованого майна, але після закінчення строку вказаного договору, відповідач не запропонував укласти відповідний акт, а позивач не наполягав на укладанні останнього, у зв'язку з відсутністю такого акту при отриманні вищевказаних приміщень.

          Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

          На думку позивача, строк дії спірного Договору становив до 31 жовтня 2004 року.

          Враховуючи наведене, позивач вважає, що у даному випадку слід застосовувати ч. 2 п. 4 Прикінцевих  та перехідних положень Цивільного кодексу України, яка зазначає, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення про цього кодексу застосуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Серед іншого, позивач зауважив, що в травні 2007 року ТОВ «Аудиторська фірма «Марінченко і партнери»було проведено аудиторську перевірку позивача на предмет дотримання вимог чинного законодавства при виконанні Договору.

          При проведені аудиторської перевірки були підтверджені факти викладені вище, а саме:

          - відсутність висновку органу, уповноваженому управляти державним майном, про можливість оренди та не було погоджено умови Договору;

          - сторонами не здійснено оформлення акту приймання –передачі додатково площі за додатковою угодою від 01 червня 2003 року;

          - сторонами не складено акту приймання –передачі орендованих приміщень після закінчення строку дії Договору, що не дає інформації про фактичний період часу використання приміщень позивачем.

          На підставі наведеного, позивач стверджує, що аудиторським висновком було встановлено, що договір не відповідає вимогам ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», а саме відсутня інформація та немає доказів, того, що Фонд державного майна України, дав дозвіл відповідачу на укладання договору і погодив розмір орендної плати по Договору, яку сплачував позивач.

          Таким чином, на думку позивача спірний Договір є нікчемним і визнання судом недійсності даного Договору чинним законодавством не вимагається.

          Також, позивачем було вказано, що станом на час звернення до суду, останнім було сплачено відповідачу за Договором 155 431, 68 грн. орендної плати. Крім того, на підставі Рішення Господарського суду міста Києва у справі №2/209, з позивача було стягнуто 56 113, 96 грн. заборгованості по орендній платі.

          Останні платежі по примусовому виконанню вищевказаного рішення суду було здійснено: 06.06.2006р. на суму 25 038,49 грн., 17.07.2006р. на суму 2 940, 00 грн., що разом становить 27 978,49 грн.

          Залишок коштів, які позивач має сплатити по орендній платі становить 28 135,47 грн.

          З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відсутня інформація та докази того, що Фонд державного майна України надав дозвіл відповідачу на укладання договору і погодив розмір орендної плати по Договору, яку сплачував позивач, останній вважає, що дії відповідача спрямовані на примусове стягнення орендної плати з позивача, та порушують права останнього і завдають матеріальної шкоди.

          Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов посилався на наступне.

          Факт укладання спірного Договору позивачем не заперечувався на момент розгляду справи №3/175 про примусове виселення останнього з орендованого приміщення розташованого по вул. Нижньо –Ключова, 12, загальною площею 199,2 кв.м.

          Факт укладання Договору оренди №379 від 01.06.2001р. був встановлений рішеннями Господарського суду м. Києва у справах №3/175 та №2/209. Зазначеними рішеннями оспорюваний  договір оренди визнано укладеним належним чином, з дотриманням вимог чинного законодавства України.

          Зазначеними рішеннями спростовуються також інші доводи позивача, а саме: встановлено факт користування позивачем приміщення площею 199,2 кв.м.; строк дії  договору до 30.11.2003р.; факт продовження користування орендованим приміщенням після закінчення терміну дії договору.

          Вказані рішення суду набули законної сили, на їх підставі було видано накази.

          Станом на 12.11.2007р. в провадженні Відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ м. Києва знаходиться наказ господарського суду м. Києва по справі «2/209 щодо стягнення з ТОВ «Ю.С.А.»56 116, 96 грн. На даний час непогашена сума заборгованості позивача перед відповідачем складає 30781,00 грн.

          Отже, дана позовна заява була подана з метою уникнути оплати суми боргу, встановленого рішенням суду, що набрало законної сили.

          Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до листа Фонду державного майна України №10-16-2306 від 02.03.2000р.  НТУУ «КПІ»надано дозвіл бути орендодавцем нежилих приміщень в будівлях, що знаходиться на його балансі.

           НТУУ «КПІ»направив до ФДМУ оригінал договору оренди №379 між НТУУ «КПІ»та ТОВ «Ю.С.А.»на погодження. Отже, зі свого боку відповідач вжив всіх необхідних заходів для отримання дозволу ФДМУ на передачу зазначених приміщень в оренду.

          В ході розгляду справи третьою особою були надані суду письмові пояснення з приводу обставин викладених в позовній заяві, в яких було зазначено, що до Фонду державного майна України не були направлені документи на погодження у відповідності до вимог чинного законодавства.

          Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача   не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Посилання позивача на те, що спірний Договір було укладено без погодження Фонду державного майна України, суд вважає безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України»орендодавцями є: підприємства –щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, також –щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.

Із цього випливає, що бюджетні організації мають право виступати орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м.,  і відповідно самостійно приймають рішення про передачу в оренду нерухомого майна. Це означає, що передачу в оренду нерухомого майна бюджетна організація –орендодавець здійснює без погодження з органом, уповноваженим управляти таким майном.

Як вбачається з матеріалів справи розмір орендованої площі яку використовував позивач становить199,2 кв.м.

Також, безпідставними та необґрунтованими є посилання позивача на те, що спірний Договір є нікчемним відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки його недійсність встановлена законом, та визнання такого правочну недійсним судом не вимагається.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, зазначена норма безпосередньо вказує на те, що нікчемним є правочин, недійсність якого в законі установлена прямо. Прямим належить визнати зазначення в законі на те, що відповідний правочин є недійсним або нікчемним. Зазначення на те, що цивільно –правові наслідки тягне тільки правочин, що відповідає певним вимогам, не може тлумачитись як пряме встановлення нікчемності правочину, що не відповідає цим вимогам.

          Закон України «Про оренду державного та комунального майна»не містить прямих вказівок на те, що відсутність погодження, на оренду нерухомого майна, від органу уповноваженого  управляти такими майном, а також  не укладення сторонами акту приймання –передачі вказаного майна, тягне за собою нікчемність такого правочину.  

          Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.  

          З матеріалів справи вбачається, що сторонами спірного Договору було погоджено всі істотні умови даного Договору, в тому числі і розмір орендної плати, який було визначено на підставі Методики розрахунків орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

          Крім того, слід зазначити, що спірний Договір, не визнавався сторонами недійсним або неукладеним в судовому порядку.

          Факт укладання спірного Договору, а також користування позивачем орендованим приміщенням під час дії даного Договору, та після закінчення терміну дії останнього, встановлено Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2004р. у справі №3/175 за позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»д Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.», про виселення з нежитлового приміщення площею 199,20 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Нижньо –Ключова, 12.

          Вказане рішення набрало законної сили та є чинним.

          Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Отже, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача припинити дії спрямовані на примусове отримання орендної плати в розмірі 28 135,47 грн. за спірним Договором є безпідставними та  необґрунтованими, виходячи з наступного.

          Згідно матеріалів справи Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2005р. у справі №2/209, задоволено повністю позов  Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.», про стягнення  55 444, 51 грн.

          На виконання вказаного рішення 10.06.2005р. видано наказ №2/209, про стягнення 55 444, 51 грн.

          Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України  «Про виконавче провадження».

          Судове рішення (ухвала, постанова) у відповідності з положеннями статті 124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян.

          Згідно матеріалів справи, на виконання вказаного рішення суду позивачем було сплачено відповідачу суму в розмірі 27 978,49 грн.

          Залишок суми, яку позивач має сплатити становить 28 135,47 грн.

          З наведеного вбачається, що дії відповідача спрямовані на виконання рішення господарського суду, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу та Закону України «Про виконавче провадження», та є правомірними і такими, що не порушують прав та інтересів позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.

            Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача припинити дії спрямовані на примусове отримання орендної плати за Договором оренди від 01.06.2001р. №379, є безпідставними та необґрунтованими, документально непідтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на   позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 204 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 35, 43, 49, 75, 77, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -  

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.  

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова