Постанова
від 10.05.2024 по справі 1/1522/2199/11
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/1522/2199/11

Провадження № 1/522/2/24

10 травня 2024 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання сторони захисту про направлення кримінальної справи для організації додаткового розслідування за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вітровка, Ямпольського району, Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України, яка надійшла у провадження судді

В судовому засіданні захисником підсудного ОСОБА_5 , адвокатом ОСОБА_4 заявлено клолпотання про повернення вказаної кримінальної справи до Одеської обласної прокуратури для проведення додаткового розслідування, оскільки під час досудового слідства вказаної кримінальної справи були допущені такі порушення вимог КПК України (ред.1960р.), без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Так, на думку сторони захисту, досудове розслідування у даній кримінальній справі проведено не повно, упереджено, не об`єктивно, з порушенням вимог ст.ст.22, 26 КПК України (ред.1960р.). Захисник зазначив, що обвинувачення ОСОБА_5 органом досудового розслідування сформульовані таким чином, що суперечать вимогам ч.2 ст.223 КПК України (ред.1960р.), а саме є неконкретним, оскільки обвинувачення ОСОБА_5 складається з пред`явлених обвинувачень іншим підсудним, а саме ОСОБА_6 , голові тендерного комітету (за обставинами закупівлі комп`ютерного томографу) та ОСОБА_7 , за обставинами викрадення грошових коштів, що отримані за постачання комп`ютерних томографів та АШВЛ, при цьому згідно обвинувачення слідчим не зазначено, що злочини у яких обвинувачується ОСОБА_5 , вчинені у співучасті з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та фактично дії (бездіяльність) ОСОБА_5 , не пов`язані з діями зазначених осіб, тобто вчинялись без будь-якої змови, самостійно та чітко не визначений їх зв`язок щодо спричинення шкоди відповідній юридичні особі, а також не зазначено якій саме юридичній особі. При цьому, на думку сторони захисту, їх дії кваліфіковано за різними ознаками злочинів, а саме ОСОБА_7 за ст.191 КК України, у ОСОБА_5 за ст.364 КК України, які передбачають різний умисел, але згідно обвинувачення об`єкт злочинного зазіхання один і той самий. Крім того, захисник вказує на те, що за змістом обвинувачення ОСОБА_7 саме через його дії спричинили збитки державному бюджету, тоді незрозуміло чому, за таких умов, за спричинення саме цих збитків, за відсутності зв`язку між діями ОСОБА_5 та діями ОСОБА_7 , без обвинувачення в скоєнні спільних дій, має відповідати також і ОСОБА_5 . Крім того, захисник вказує на те, що слідчий, висунувши обвинувачення, не вказав, якими саме мотивами керувався ОСОБА_5 , вчиняючи службове підроблення, а саме злочин, передбачений ч.2 ст.364 КК України, який є умисним, корисливим направленим на спричинення шкоди. Також не зазначено мотив обвинуваченого щодо скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Крім того, на думку захисника, слідство не визначилося в основному питанні, кому саме завдано шкоди діями обвинуваченого ОСОБА_5 та хто є потерпілим у справі в результаті неправомірних дій ОСОБА_5 , оскільки як вбачається з обвинувального висновку, була спричинена шкода бюджету Одеської області, що тягне за собою не визначеність в процесуальній поведінці сторони захисту під час розгляду справи.. Крім того, слідством так і не з`ясоване питання, хто саме та за яких обставин виконав підпис від імені ОСОБА_5 , з урахуванням його правової позиції, в акті прийому-передачі від 08.10.2009р., оскільки стороною обвинувачення ОСОБА_5 інкримінується саме підробка вищевказаного акту, який відповідно до висновку експертизи підписаний не ОСОБА_5 , з чим орган досудового розслідування самостійно погоджується та постановою від 23.11.2011р. порушує кримінальну справу за ч.1 ст. 358 КК України щодо невстановленої особи та виділяє її у окреме провадження.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримав подане клопотання, яке просив задовольнити з наведених у ньому підстав та повернути кримінальну справу відносно ОСОБА_5 для організаціїї додаткового розслідування.

Підсудний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника щодо повернення справи для проведення додаткового розслідування, оскільки обвинувачення, яке висунуто йому органом досудового розслідування не дає можливості суду прийняти законне та обґрунтоване рішення. Доводи, викладені у клопотанні його захисником про порушення органом досудового розслідування норм кримінально-процесуального закону, він вважав слушними, а тому просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 подав до суду свої заперечення, які підтримав у судовому засіданні зазначивши, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки обставини, якими захисник обґрунтовує підстави для повернення справи на додаткове розслідування є неспроможними, у зв`язку з тим, що захисником не було вказано виключних обставин, які б свідчили про неповноту або неправильність досудового розслідування, які неможливо було б усунути в ході судового слідства.

Розглянувши клопотання захисника, вивчивши обвинувальний висновок, вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 11 розділу ХІ «Перехідні Положення» КПК України, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Такий порядок був визначений Кримінально-процесуальним кодексом України, 1960 року, з послідуючими змінами (надалі КПК України (1960 року).

Відповідно до ст.237 КПК України (ред.1960р.)у справі, що надійшла від прокурора, суддя з`ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання:

1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу;

4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;

5) чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України (КПК України 1960 року) при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Крім того, відповідно до вимог статті 249-1 КПК підставою для повернення справи прокурору з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень ним вимог статей 228-232 КПК України (ред.1960р.) при перевірці справи з обвинувальним висновком, при прийнятті у ній рішень та при направленні справи до суду.

Суттєвими порушеннями при складанні обвинувального висновку, правильність якого повинен перевірити прокурор, слід вважати такі порушення вимог статей 223, 224 КПК України (ред.1960р.), які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливості прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному висновку містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку є некоректним.

Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що обвинувачення висунуте ОСОБА_5 є неконкретним, оскільки воно складається з пред`явлених обвинувачень іншим підсудним, а саме ОСОБА_6 , голові тендерного комітету (за обставинами закупівлі комп`ютерного томографу) та ОСОБА_7 , за обставинами викрадення грошових коштів, що отримані за постачання комп`ютерних томографів та АШВЛ, при цьому згідно обвинувачення слідчим не зазначено, що злочини у яких обвинувачується ОСОБА_5 , вчинені у співучасті з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та фактично дії (бездіяльність) ОСОБА_5 , не пов`язані з діями зазначених осіб, тобто вчинялись без будь-якої змови, самостійно та чітко не визначений їх зв`язок щодо спричинення шкоди відповідній юридичні особі, а також не зазначено якій саме юридичній особі. При цьому їх дії органом досудового розслдіування кваліфіковано за різними ознаками злочинів, а саме ОСОБА_7 за ст. 191 КК України, а ОСОБА_5 за ст. 364 КК України, які передбачають різний умисел, але згідно обвинувачення об`єкт злочинного зазіхання один і той самий. Крім того, за змістом обвинувачення ОСОБА_7 саме через його дії спричинені збитки державному бюджету, тобто є не встановленим чому, за таких умов, а саме спричинення цих збитків, за відсутності зв`язку між діями ОСОБА_5 та діями ОСОБА_7 , без обвинувачення в скоєнні спільних дій, обвинувачення пред`явлено ОСОБА_5 . Також, слідчий, висунувши обвинувачення, не вказав, якими саме мотивами керувався ОСОБА_5 , вчиняючи службове зловживання, а саме злочин, передбачений ч.2 ст.364 КК України, який є умисним, корисливим, направленим на спричинення шкоди. Також не зазначено мотив обвинуваченого щодо скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, що є істотним порушенням вимог ст. 91 КПК України.

Крім того, згідно ст. 22 КПК України (ред. 1960р.) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до ст. 49 КПК України (ред. 1960р.) потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

Відповідно до ст.217 КПК України (ред. 1960р) визнавши досудове слідство в справі, яка підлягає направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілого та його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників і роз`яснює їм їх право ознайомитися з матеріалами справи; про це слідчий складає відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення.

Однак, як вбачається з тексту постанови про пред`явлення обвинувачення, а також обвинувального висновку направленого разом з матеріалами кримінальної справи до суду для розгляду по суті, вказані процесуальні документи містять відомості про те, що незаконними діями ОСОБА_5 у період вересня-грудня 2009 року була спричинена шкода бюджету Одеської області у розмірі 1675385 гривень та у розмірі 443000,0грн, при цьому, під час досудового розслідування слідчим не встановлено конкретного потерпілого, не здійснено його допит під час досудового розслідування, а також не реалізовано право останнього на ознайомлення з усіма матеріалами кримінальної справи, відповідно до ст.217 КПК України (ред.1960р.)

Крім того, згідно матеріалів кримінальної справи (Т.№ 40 а.с. 95) постановою старшого слідчого СВ прокуратури Одеської області ОСОБА_8 від 30.11.2011р. в рамках вказаної кримінальної справи було визнано представником цивільного позивача, на підставі діючої довіреності № Р-39-2450 від 26.09.2011р. - ОСОБА_9 .

Однак, з матеріалів справи вбачається, що слідчий, в порушення норм ст. 217 КПК України (ред.1960р) не ознайомив представника цивільного позивача з матеріалами кримінальної справи.

Як роз`яснено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11 лютого 2005 року питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси. Кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: 1) вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; 2) її розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу; 3) було порушено вимоги КПК про обов`язковість пред`явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; 4) при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача.

Згідно до роз`яснень, що містяться в п. 16 постанови № 8 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» суди мають вимагати від органів досудового слідства неухильного дотримання вимог закону щодо строків і пред`явлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів досудового слідства в повному обсязі. Недодержання органами досудового слідства зазначених вимог, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 370 КПК України є істотним порушенням кримінально процесуального закону і тягне направлення справи на додаткове розслідування.

Згідно до п. 3 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», кримінальна справа у будь якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо було порушено вимоги КПК України про обов`язковість пред`явлення матеріалів розслідування для ознайомлення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України (1960р.) визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального висновку і виконавши вимоги статті 217 цього Кодексу, слідчий зобов`язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слідства. Слідчий зобов`язаний роз`яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи у суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно до ч. 3 ст. 218 КПК України про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і що йому пред`явлено матеріали справи для ознайомлення, зазначається в протоколі про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред`явлення йому матеріалів справи.

Відповідно до ст. 222 КПК України (ред. 1960р.) після проведення додаткових слідчих дій слідчий зобов`язаний ознайомити обвинуваченого і його захисника, а також надати можливість ознайомитися потерпілому і його представникові, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві або їх представникам з усіма додатковими матеріалами, а в разі їх клопотання - з усією справою, додержуючись вимог статей 217-221 цього Кодексу.

З вивчених матеріалів кримінальної справи дійсно вбачається, що органами досудового слідства допущено ряд порушень вимог КПК України, які забезпечують право обвинуваченого і потерпілого на повне ознайомлення з усіма матеріалами розслідування, а також право обвинуваченого на захист у кримінальному судочинстві та регламентують всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин справи, тобто, допущено таких порушень вимог закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду і підлягає поверненню прокурору для організації додаткового досудового слідства.

Так, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, органом досудового розслідування було порушено право ОСОБА_5 на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, а саме, навіть з урахуванням наявності постанови слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 16.12.2011р. щодо визначення часу протягом якого підсудний ОСОБА_5 повинен закінчити ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, суд звертає увагу на те, що останньому було надано для ознайомлення матеріали кримінальної справи не в повному обсязі, оскільки згідно протоколу пред`явлення обвинуваченому матеріалів справи від 29.11.2011р., ОСОБА_5 було надано на ознайомлення 40 томів матеріалів кримінальної справи, при цьому том № 40 на 122 аркушах (т. 40, а.с. 242), однак фактично матеріали даної справи, згідно опису, складаються з 241 аркушу, що свідчить про те, що ОСОБА_5 не знав про наявність 119 аркушів матеріалів кримінальної справи та ознайомлений з ними не був, що є істотним порушенням його права на захист. Разом із тим, встановлено що том № 40 з 122 по 241 аркуш складається з клопотань учасників досудового розслідування та прийнятих по ним слідчим процесуальних рішень, з якими підсудний під час досудового розслідування ознайомлений також не був.

Аналізуючи викладені вище обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в порушення вимог ст.ст. 218,2 22 КПК України (ред.1960р.) фактично підсудний не був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи.

Суд, приходить до висновку, що підсудний був суттєво обмежений в отриманні всебічної інформації стосовно наявних у справі доказів щодо обґрунтованості пред"явленого йому обвинувачення та можливості захищатись від нього, що є грубим порушенням права підсудного на захист, які є істотними порушеннями вимог КПК України (1960р.) та є підставами повернення справи на додаткове розслідування для їх усунення в ході його проведення.

Крім того, відповідно до ст. 221 КПК України (ред. 1960р.) клопотання про доповнення досудового слідства, про зміну кваліфікації злочину і закриття справи можуть бути заявлені обвинуваченим і його захисником усно або письмово. Усні клопотання заносяться до протоколу, письмові клопотання додаються до справи. Слідчий зобов`язаний задовольнити клопотання обвинуваченого і його захисника, якщо обставини, для з`ясування яких заявлено клопотання, мають значення для справи. Про відмову задовольнити клопотання слідчий складає мотивовану постанову, яку оголошує обвинуваченому і його захисникові.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінальної справи слідчий в порушення норм ст.221 КПК України (Т.№40, а.с. 218-238) не вирішив питання щодо заявленого письмового клопотання підсудного ОСОБА_5 щодо закриття стосовно нього кримінальної справи відповідно до п.2 ч.1 ст.6 КПК України (ред..1960р.).

Виходячи із засад змагальності та диспозитивності розгляду справ у судах, із повноважень суду, визначених ст. 16-1 КПК України (ред.1960р.), та з урахуванням специфіки судового розгляду кримінальних справ, суд позбавлений можливості усувати ці прогалини досудового слідства, що є додатковою підставою для обґрунтування висновку про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування та вказує на відверту незавершеність досудового слідства. Зважаючи на те, що відповідно до ч. 7 ст. 16-1 КПК України (ред..1960р.) на суд покладається функція розгляду справи, а не контролю за досудовим слідством, суд не вбачає за можливе і необхідне вказувати в цій постанові, які слідчі та інші дії мають бути проведені на усунення прогалин досудового слідства.

При викладених обставинах дана справа підлягає поверненню прокурору на додаткове розслідування.

Керуючись ст. ст. 237, 240, 244, 246, 370, 161 КПК України, (ред.1960р.), -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника підсудного ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_4 про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України до Одеської обласної прокуратури для проведення додаткового розслідування - задовольнити.

Кримінальну справу № 0582010000175 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України повернути до Одеської обласної прокуратури для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_5 у виді підписки про невиїзд - залишити без змін.

На постанову може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1

10.05.2024

СудПриморський районний суд м.Одеси
Дата ухвалення рішення10.05.2024
Оприлюднено13.05.2024
Номер документу118955319
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг Зловживання владою або службовим становищем

Судовий реєстр по справі —1/1522/2199/11

Постанова від 10.05.2024

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Лагода К. О.

Постанова від 26.07.2023

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Попревич В. М.

Ухвала від 10.09.2020

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Попревич В. М.

Вирок від 21.11.2019

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Попревич В. М.

Постанова від 12.03.2019

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Попревич В. М.

Постанова від 25.04.2018

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Іванов В. В.

Постанова від 30.05.2016

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Терзі І. Г.

Постанова від 20.10.2016

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Терзі І. Г.

Постанова від 20.10.2016

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Терзі І. Г.

Ухвала від 21.11.2016

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Терзі І. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні