Рішення

від 10.05.2024 по справі 358/1157/18

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/1157/18 Провадження № 2/358/14/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

представника відповідачки ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Богуславської міської ради Київської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПП «Мир Агро», про усунення перешкод в користуванні власністю, відновлення меж земельної ділянки, визнання незаконним рішення сільської ради, скасування державних актів на право власності на землю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду з даним позовом, просить: визнати незаконним рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27 лютого 2009 року № 246-ХХУ11-У «Про затвердження технічної документації, розробленої ПП «Мир-Агро» та передачу земельної ділянки безоплатно в приватну власність»; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 881282, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010993701443, та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 881283, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220683601:01:024:0076, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010993701444, та скасувати його державну реєстрацію.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначений будинок розташований на приватизованій земельній ділянці площею - 0,2464 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 618863, кадастровий номер земельної ділянки: 3220683601:011024:0006. Також позивач є власником земельної ділянки площею - 0,2313 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове позначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3220683601:01:024:0007.

Власником будинку та двох земельних ділянок площею - 0,2500 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,1500 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 є відповідач у справі ОСОБА_3 . При цьому, належні позивачу та ОСОБА_3 на праві власності земельні ділянки мають спільну межу. В 2017 році між позивачем та ОСОБА_3 виник спір щодо меж земельних ділянок. Раніше будь-яких спорів щодо меж земельних ділянок між ними не виникало, а земельними ділянками кожен з них користувався за фактичним землекористуванням. Після виникнення спору позивач звернувся до сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_5 та замовив зведений (ситуаційний) план земельних ділянок, які належать йому на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок, які належить ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

З даного зведеного плану земельних ділянок вбачається, що межа земельної ділянки частково проходить під належною йому на праві власності господарською будівлею (сараєм), позначеним літерою Н. Загальна площа невідповідності кадастрової інформації та межі фактичного використання складає 0,0123 га. Дана обставина підтверджується зведеним (ситуаційним) планом земельних ділянок та пояснювальною запискою до зведеного (ситуаційного) плану земельних ділянок, копії яких додаються. Таким чином, позивач зазначає, що при приватизації земельних ділянок ОСОБА_3 спеціалістами землевпорядної організації приватного підприємства «МИР-АГРО» було допущено помилки, в результаті яких межі земельних ділянок зазначених у державних актах не співпадають із фактичними межами землекористування та частково проходять під належною позивачу на праві власності господарською будівлею (сараєм). Після виявлення таких невідповідностей меж земельних ділянок фактичному землекористуванню, позивач запропонував ОСОБА_3 провести інвентаризацію належних їм земельних ділянок з метою уточнення їх меж та приведення їх до стану фактичного землекористування. Пропозицію позивача щодо проведення інвентаризації спірних земельних ділянок з метою уточнення їх меж та приведення їх до стану фактичного землекористування ОСОБА_3 залишила без належного реагування. Крім того, позивач виявив після отримання на запит адвоката відповіді із відділу у Богуславському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області копії технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 , виготовленої спеціалістами землевпорядної організації приватного підприємства «МИР-АГРО», де в акті про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, що підпис як суміжного землевласника виконаний іншою особою. І оскільки цей акт є підставою для оформлення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 , а його підпис в ньому виконаний не ним (позивачем), як суміжним землевласником, а іншою особою, то документи що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 необхідно визнати недійсними.

Враховуючи зазначене, позивач зазначає, що приватизація земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_3 , була здійснена з істотними помилками та порушеннями, що призвело до невідповідності меж земельних ділянок, зазначених у державних актах на право власності на земельні ділянки, їх фактичному землекористуванню та призвело до того, що межа земельної ділянки проходить під господарською будівлею (сараєм), яка належить йому на праві власності, що порушує його право власності на господарську будівлю (сарай), що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

22 жовтня 2018 року та 19 листопада 2018 року (аналогічний текст) представником відповідачки ОСОБА_3 - адвокатом Якименком Олегом Васильовичем подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності у справі за даним позовом. Так, представник відповідача просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області про усунення перешкод в користуванні власністю, відновлення меж земельної ділянки, визнання незаконними рішення сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки. На обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що даний позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачу було відомо на час відкриття спадщини (2010 рік) про те, що його покійним батьком - ОСОБА_6 погоджувалося встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, тому позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Крім того, як вбачається з тексту позовної заяви ОСОБА_1 звинувачує ОСОБА_3 в тому, що вона в 2009 році незаконно приватизувала дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею - 0,2500 га, що за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075 та земельну ділянку площею - 0,1500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0076. Так, на обґрунтування даного позову ОСОБА_1 конкретно вказує на те, що в Акті про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 09.12.2009, який складався представником землевпорядної організації - ПП «МИР-АГРО» Лєбедєвим Ю.В. підпис ОСОБА_1 виконаний не ним, тобто є підробленим. При цьому представник позивача звертає увагу на те, що ОСОБА_1 ніякого відношення до приватизації земельних ділянок в 2009 році не мав. Власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане підтверджується безпосередньо письмовими доказами, а саме свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане 28.03.2014 державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори Полковніковою Т.А., після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстровано у реєстрі за № 1-924. Тобто, станом на 09.12.2009 встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості), меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків проводилося представником ПП «МИР-АГРО» за участю суміжного землекористувача (власника) - ОСОБА_6 . Жодних конфліктів, щодо користування земельною ділянкою між попереднім власником та ОСОБА_3 не було. Конфлікти розпочалися між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у березні 2014 року, після того як він юридично оформив право власності на земельну ділянку. Крім того, зазначає, що здається дивним той факт, що ОСОБА_1 будучи впевненим в тому що даний акт є підроблений, чомусь з березня 2014 року не звертається до правоохоронних органів та в позовній заяві вказує, що конфлікт виник лише в 2017 році. Дане не відповідає дійсності, оскільки станом на березень 2014 року позивачу були відомі фактичні межі, які визначені державними актами на право власності на земельні ділянки які видані 07 грудня 2009 року. Також, представник повідомляє, що за заявою ОСОБА_3 Богуславським відділенням поліції Миронівського відділу поліції ГУ НП в Київській області по факту підроблення підпису суміжного землекористувача ОСОБА_6 у акті встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 09.12.2009, який складався представником землевпорядної організації - ПП «МИР-АГРО» Лєбедєвим Ю.В., відкрито кримінальне провадження № 12018110090000429 з правової кваліфікацією ч.1 ст.358 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.11.2018 та Довідкою за № 4095/109/1011/02/24-18 від 14.11.2018.

Окрім зазначено представник відповідача зауважив, що 12 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та суб`єктом підприємницької діяльності в особі директора ОСОБА_8 було укладено договір за № 170 про виконання землевпорядних робіт. Предметом вище зазначеного договору є виконання землевпорядних робіт по складанню технічної документації щодо виготовлення Державних актів на право власності на земельні ділянки, які розташовані на території АДРЕСА_1 , вартість яких за Договором оплатила ОСОБА_3 . Натомість на виконання вказаного Договору ПП «МИР-АГРО» було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки які розташовані на території АДРЕСА_1 . Дана технічна документація рішенням Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27 лютого 2009 року № 246-ХХХУ11-У була затверджена.

Щодо помилки чи підроблення допущеного ПП «Мир-Агро» в результаті яких межі земельних ділянок зазначених у державних актах, не співпадають із фактичними межами землекористування та частково проходять під належною позивачу на праві власності господарською будівлею (сараєм), представник відповідачки зазначає, що в даному випадку позивач навмисно вводить в оману та надає суду неправдиву інформацію. Так, позивач з 2014 року жодного разу до цього підприємства по питанню виправлення цієї помилки не звертався. З поданих позивачем письмових доказів вбачається, що рішенням за № 24 Мисайлівської сільської ради від 21 травня 1997 року ОСОБА_6 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарчих споруд в селі Чайки на старій земельній ділянці площею - 0.45 га, поряд з старим житловим будинком і господарчими спорудами. Тобто тільки в травні 1997 року ОСОБА_6 отримав дозвіл на будівництво житлового будинку . З наданого позивачем до суду будівельного паспорту на земельну ділянку під будівництво Індивідуального житлового будинку в с. Чайки Обухівського (колишнього Богуславського) району ОСОБА_6 вбачається, що до згідно Планом забудови та експлікації до житлового будинку (нового) під № 1 відносяться наступні господарські будівлі та споруди: 2.Господарський сарай; 3. Убиральня; 4. Гараж; 5. Літня кухня; 6. Лазня; 7. Майстерня. Тобто станом на 1997 рік рахується всього сім об`єктів нерухомості за цією адресою. Однак з наданого також позивачем технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за АДРЕСА_1 , який виготовлений 22 квітня 2011 року КП КОР Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що станом на дату інвентаризації з`явилося вже одинадцять об`єктів, із зазначенням невірних років побудови. Так, ОСОБА_1 повідомляючи під час проведення технічної інвентаризації в 2011 році техніку КП КОР Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації невірну інформацію про кількість та роки побудови господарських будівель та споруд забув про те, що його батько ОСОБА_6 отримав цю земельну ділянку для будівництва житлового будинку лише в 1997 році. Натомість, згідно листа КП КОР «Південне БТІ» за №3272 від 23.10.2018, вбачається, що роки побудови житлового будинку, господарських будівель та споруд вказувалися зі слів ОСОБА_1 . Крім того, 07.11.2018 року на запит представника від ГУ Держгеокадастру у Київській області отримано копію технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_6 на земельні ділянки площею 0,2464 га «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» та площею 0,2313 га «для ведення особистого селянського господарства», які розташовані по АДРЕСА_1 . Дана технічна документація була розроблена ПП «Земляни» в 2005 році та слугувала для виготовлення державних актів, що посвідчують право власності ОСОБА_6 на земельні ділянки площею 0,2464 га «для будівництва та обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд» та площею 0,2313 га «для ведення особистого селянського господарства», які розташовані по АДРЕСА_1 Так, у зазначеній технічні документації міститься кадастровий план з експлікацією угідь та з конкретним зазначення об`єктів нерухомості, які знаходилися на даній земельній ділянці станом на 27 березня 2004 року, а саме: житловий будинок; житловий будинок; господарська споруда; господарська споруда. І як вбачається з даного кадастрового плану жодних господарських споруд чи тимчасових будівель на межі земельних ділянок з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не має. Це в черговий раз свідчить про те, що на час приватизації присадибних земельних ділянок суміжними землекористувачами, спору ніякого не було. А господарська споруда, яку позивач називає (сараєм з позначкою літерою Н) напевне побудована позивачем вже після приватизації земельних ділянок сторонами. Всі ці розбіжності свідчать лише про одне що даний позов має ознаки завідомо безпідставного та націлений на втягування відповідачки в судовий процес (т. 1, а.с. 110-117, 122-130).

25 січня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про призначення по справі комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою (т. 2, а.с. 141-144).

25 січня 2023 року по даній справі було призначено комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено. (Т. 2, а.с. 152-154).

11 липня 2023 року до суду надійшов висновок експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою за №7784/23-41 від 05.07.2023, а тому 07 серпня 2023 року на підставі ухвали Богуславського районного суду Київської області провадження у справі було поновлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити посилаючись вищевказані факти та докази.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Якименко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали в повному обсязі та просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві на позов, оскільки останнім не надано суду доказів на підтвердження доводів, викладених в позовній заяві, а додані до позовної заяви документи не тільки не підтверджують наведені в позові обставини, але також містять суперечливі відомості, які спростовують доводи позивача.

Відповідач - Богуславська міська рада Київської області свого представника в судове засідання не направила, однак надіслала до суду заяву, в якій не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу без участі представника.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПП «Мир Агро» свого представника в судове засідання не направила і не повідомили суд про причини неявки, хоч належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.

Суд, заслухавши позивача і його представника, відповідача і її представника, дослідивши матеріали справи, а відтак з`ясувавши дійсні обставини справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Полковніковою Т. А. 27.03.2014 та зареєстрованого в реєстрі за №1-924, є спадкоємцем ОСОБА_6 . Спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 0,2464 га, розташованої в АДРЕСА_1 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно рішення сесії Мисайлівської сільської ради від 30.12.2004 за № 67-15-4, що належала померлому ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 608863 виданого 22.02.2008 Мисайлівською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010803000154, кадастровий номер: 3220683601:024:0006. (т. 1, а.с.13)

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, індексний номер: 19602169 від 27.03.2014, земельна ділянка з кадастровим номером: 3220683601:024:0006, загальною площею 0,2464 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації вказаної земельної ділянки - 27.03.2014 (т. 1, а.с. 14).

ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки площею 0,2313 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0007, яка згідно рішення сесії Мисайлівської сільської ради від 30.12.2004 за № 67-15-4 належала померлому ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 608864 виданого 22.02.2008 Мисайлівською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010803000152, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Полковніковою Т. А. 27.03.2014 та зареєстрованого в реєстрі за №1-928 (т. 1, а.с.19).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, індексний номер: 19608019 від 27.03.2014, земельна ділянка з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0007, загальною площею 0,2313 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Чайки Богуславського району Київської області, перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації вказаної земельної ділянки - 27.03.2014 (т. 1, а.с. 20).

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованих 21.03.2013 за номерами НВ-3200273432013 та НВ-3200273562013, земельна ділянка загальною площею 0,2464 га з кадастровим номером: 3220683601:024:0006, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: село Чайки, Богуславський район, Київська область, вулиця Центральна, значиться за ОСОБА_1 , у тому числі, за останнім значиться земельна ділянка загальною площею 0,2313 га, з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0007, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: село Чайки, Богуславський район, Київська область (т. 1, а.с. 23-28).

Відповідно до вищевказаних витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, документами, що посвідчують право позивача ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки є державні акти на право приватної власності на землю, а саме: серії ЯЕ №608863 виданого 22.02.2008 Мисайлівською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010803000154 та державний акт серії ЯЕ № 608864 виданого 22.02.2008 Мисайлівською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010803000152 (т. 1, а.с. 21, 22).

Згідно довідки КП КОР «Київське обласне БТІ» (правонаступник КП КОР «Білоцерківське БТІ», надалі КП КОР «Південне БТІ») № 1815 від 03.07.2018, станом на 01.01.2013 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Богуславського районного суду Київської області від 06.02.2012 (реєстрова книга № 1, реєстровий №174) (т. 1, а.с. 15).

Згідно копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 22 квітня 2011 року, ОСОБА_1 є замовником технічної інвентаризації на будинок АДРЕСА_2 (т.1,а.с.16-18).

Крім того, судом встановлено, що по сусідству із земельними ділянками позивача знаходиться суміжна земельна ділянка, на якій знаходиться домоволодінням АДРЕСА_1 , яке належить відповідачці по справі ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Належність вказаної земельної ділянки відповідачці ОСОБА_3 підтверджується копією рішення Мисайлівської сільської ради двадцять сьомої сесії п`ятого скликання від 27 лютого 2009 року № 246-ХХУ11-У «Про затвердження технічної документації, розроблену ПП «МИР-АГРО» та передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність», яким ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,4000 га по АДРЕСА_1 , в тому числі: земельна ділянка, площею 0,2500 га, призначення якої для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка); земельна ділянка, площею 0,1500 га, призначення якої для ведення особистого селянського господарства (т.1,а.с.51).

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю від 07.12.2009 серії ЯИ 881282, що виданий на підставі рішення Богуславської міської ради двадцять сьомої сесії п`ятого скликання 27 лютого 2009 року № 246-ХХУ11-У власнику земельної ділянки ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення якої - для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) (т.1,а.с.53).

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю від 07.12.2009 серії ЯИ 881283, що виданий на підставі рішення Богуславської міської ради двадцять сьомої сесії п`ятого скликання 27 лютого 2009 року № 246-ХХУ11-У власнику земельної ділянки ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,1500 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства (т.1,а.с.54).

Згідно розробленої технічної документації із землеустрою земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, має площу 0,2500 га. Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075. Земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, має площу 0,1500 га., якій присвоєно кадастровий номер: 3220683601:01:024:0076. (т.1, а.с.37-50).

Згідно акту про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків на ім`я ОСОБА_3 від 09 грудня 2008 року встановлено зовнішні межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2500 га. В акті вказано, що розміри та місцезнаходження земельної ділянки показані на абрисі на звороті даного акту. Акт підписаний суміжними землекористувачами, в тому числі представником власника - ОСОБА_1 (т.1, а.с. 47).

Згідно акту про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків на ім`я ОСОБА_3 від 09 грудня 2008 року встановлено зовнішні межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га. В акті вказано, що розміри та місцезнаходження земельної ділянки показані на абрисі на звороті даного акту. Акт підписаний суміжними землекористувачами, в тому числі представником власника - ОСОБА_1 (т.1, а.с. 50).

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 7784/23-41 від 05.07.2023 встановлено, що ОСОБА_1 фактично використовує земельні ділянки, ще розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичні межі між земельними ділянками ОСОБА_1 з к/н 3220683601:01:024:0006, (під будівництво та обслуговування житлового будинку) та з к/н 3220683601:01:024:0007 (під ОСГ) в натурі (на місцевості межовими знаками не закріплені, лінійними, штучними та природніми об`єктами не відокремлені.

ОСОБА_3 фактично використовує земельні ділянки, ш розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичні межі між земельними ділянками ОСОБА_3 з 3220683601:01:024:0075, (під будівництво обслуговування житлового) та з к/н 3220683601:01:024:0076 (під ОСГ) в натурі (на місцевості) межовими знаками не закріплені лінійними, штучними та природніми об`єктами не відокремлені.

Фактична площа земельних ділянок ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 дорівнює 0,4782 га.

Фактична площа земельних ділянок ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 дорівнює 0,3914 га.

Фактичне землекористування земельними ділянками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , які належать ОСОБА_3 , не відповідають державному акту на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №881282, кадастровий номер земельної ділянки 3220683601:01:024:0075 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та державному акту ЯИ №881283 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3220683601:01:024:0076, документації із землеустрою на земельні ділянки та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування.

Накладання меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220683601:01:024:0006, 3220683601:01:024:0007, що належать ОСОБА_1 на підставі правовстановлюючих документів та меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220683601:01:024:0075, 3220683601:01:024:0076, що належать ОСОБА_3 на підставі правовстановлюючих документів відсутнє. Земельні ділянки є суміжні. Графічно на Рисунку 10 дослідницькій частині висновку.

Фактичні межі земельних ділянок ОСОБА_1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 3220683601:01:024:0075, яка належать ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що визначені на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд КОАТУУ 3220683601:01:024:0075, для ведення особистого селянського господарства КОАТУУ 3220683601:01:024:0076, за адресою: АДРЕСА_1 .

Площа накладання становить 0,0080 га (80 кв.м.), на Додатку №2 до висновку позначена точками 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42,43, 44, 45, 46, 1,61, (н4,а10), (н3,а11), (н2,а12) і заштрихована зеленим кольором.

Межа земельної ділянки з кадастровим номером 3220683601:01:024:0075, яка належать ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд проходить через будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці, яку фактично використовує ОСОБА_1 , а саме: господарську будівлю (9к), погріб (10к), навіс (11к), навіс (12к), навіс (13к), компостна яма (14к).

Графічно взаємне розташування меж земельної ділянки з кадастровим номером 3220683601:01:024:0075 та будівель, споруд, що належать ОСОБА_1 відображено на Додатку №3 до висновку.

В межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075, яка належать ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282 фактично розташовані наступні будівлі і споруди, які належать ОСОБА_3 , а саме: 1г - житловий будинок; 2г - господарська будівля; 3г- господарська будівля; 4г- господарська будівля; 5г - господарська будівля; 6к - господарська будівля; 7г- погріб з шийкою; 8г - колодязь; 9г - вбиральня 10г - літній душ.

На Додатку №3 до висновку вищезазначені будівлі затушовані блакитним кольором і позначені цифрами з літерою «г» від 1 до 10.

Слід зазначити, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220683601:01:024:0075, яка належить ОСОБА_3 частково розташовані будівлі та споруди, які фактично використовує ОСОБА_1 .

В межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220683601:01:024:0075, яка належать ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282 частково розташовані будівлі та споруди, які фактично використовує ОСОБА_1 , з саме:

господарська будівля (9к) площею 20 кв.м - 12 кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075;

погріб (10к) площею 38 кв.м - 5 кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075;

навіс (11к) площею 12 кв.м.- 3 кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075;

навіс (12к) площею 5 кв.м.- 3 кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075;

навіс (І3к) площею 18 кв.м.- 5 кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075;

компостна яма (14к) - 2кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075.

В межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0076, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881283 відсутні будівлі та споруди, які фактично використовує ОСОБА_1 .

Таким чином, згідно висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 7784/23-41 від 05.07.2023 встановлено, межа земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд проходить через будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці, яку фактично використовує ОСОБА_1 , а саме: господарську будівлю (9к), погріб (10к), навіс (11к), навіс (12к), навіс (І3к), компостна яма (14к).

Як встановлено в судовому засіданні між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник спір з приводу меж земельних ділянок, що розташовані в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивач ОСОБА_1 має довести, що він є землекористувачем або власником земельної ділянки і його право власності чи користування земельною ділянкою було порушене відповідачкою ОСОБА_3 при оформленні нею права власності на належні їй земельні ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на час видачі сторонам правовстановлюючих документів на земельні ділянки) право власності на земельну ділянку виникало після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації. Таким документом згідно ст. 126 ЗК України був державний акт на право власності на землю, встановленої форми.

Відтак, в судовому засіданні позивачем доведено, що йому у встановленому законом порядку на праві приватної власності належать вище вказані земельні ділянки, а тому позивач має право відповідно до ст. 152 ЗК України вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Перевіряючи законність оскаржуваних державних актів на право власності на земельні ділянки, судом встановлено, що відповідно до рішення Мисайлівської сільської ради двадцять сьомої сесії п`ятого скликання від 27 лютого 2009 року № 246-ХХУ11-У «Про затвердження технічної документації, розроблену ПП «МИР-АГРО» та передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність», ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,4000 га по АДРЕСА_1 , в тому числі: земельна ділянка, площею 0,2500 га, призначення якої для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка); земельна ділянка, площею 0,1500 га, призначення якої для ведення особистого селянського господарства.

Розробкою технічної документації займалася землевпорядна організація ПП «МИР-АГРО», якою був складений акт про погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 09 грудня 2008 року, який був підписаний всіма суміжними користувачами: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно п. г) ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, відповідно до ч.1ст.155 ЗК України такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У своїй Постанові від 22 травня 2013року у справі №6-33цс13 у подібних правовідносинах Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Також, у Постанові від 24 квітня 2013 року у справі №6-14цс13 Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч.1ст.116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог статей116,118 ЗК України, є недійсним.

За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2824цс15 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 6/319цс15 визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

З викладеного вбачається, що вимога про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку є належним способом захисту порушених прав.

Таким чином, для захисту прав позивача необхідно визнати недійсним державний акт від серії ЯИ № 881282, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області на земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове використання земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_3 .

Також необхідно скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,2500 га з цільовим використанням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3220683601:01:024:0075, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вимоги про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 881283, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220683601:01:024:0076, то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки фактичне користування земельною ділянкою відповідачки відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку, в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0076, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881283 відсутні будівлі та споруди, які фактично використовує ОСОБА_1 (висновок експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 7784/23-41 від 05.07.2023).

Щодо застосування строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, на чому наполягає представник відповідачки, та у відмові в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд враховує наступне.

Так, статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Оскільки норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Верховний Суд України в правовому висновку Судової палати у цивільних справах від 11 листопада 2016 року у справі № 6-2419 цс16 висловив правову позицію та зазначив, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що обов`язок доказування покладається на сторони. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. З цього випливає обов`язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов`язок у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається, що відповідає приписам ст. 81 ЦПК України.

Суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що спір між ним та відповідачкою виник в 2017 році. Після виникнення спору позивач звернувся до сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_5 та замовив зведений (ситуаційний) план земельних ділянок, які належать йому на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок, які належить ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Тому саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 01 серпня 2018 року, що вказує на те, що ним не був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вказаними вимогами. Виходячи з викладеного вище, суд не вбачає правових підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Крім того, оскільки позов задовольняється частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню половина суми судового збору, сплаченого при зверненні до суду у розмірі 1057,20 гривень та відповідно до ст. 139 ЦПК України половина судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, у розмірі 12665,94 гривень, що підтверджено документально.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 139, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 125, 152, 155, 158 ЗК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27 лютого 2009 року № 246-ХХУ11-У «Про затвердження технічної документації, розробленої ПП «Мир-Агро» та передачу земельних ділянок безоплатно в приватну власність» в частині затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,2500 га, призначення якої для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка).

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010993701443, та скасувати його державну реєстрацію.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 1057,20 грн. та витрати понесені на проведення судової експертизи в розмірі 12665,94 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов