Ухвала

від 20.05.2024 по справі 906/949/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"20" травня 2024 р. Справа № 906/949/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л.

судді Маціщук А.В.

розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК" про призначення судової експертизи та розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК" на рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року, повний текст судового рішення складено 19 лютого 2024 року по справі №906/949/23 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

про стягнення 205740 грн 54 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" (надалі - Відповідач) про стягнення 9859 грн 81 коп. пені, 14180 грн 97 коп. 48% річних, 181366 грн 05 коп. штрафу, 333 грн 71 коп. інфляційних.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4929 грн 91 коп. пені, 7090 грн 49 коп. 48 % річних, 90683 грн 03 коп. штрафу. Також судовим рішенням покладено на Відповідача 3086 грн 11 коп. витрат по сплаті судового збору та 20000 грн витрат по оплаті професійної правничої допомоги. В решті позову відмовлено.

19 березня 2024 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга від Відповдача в котрій Відповідач просив: апеляційний розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з повідомленням сторін; судові засідання з апеляційного перегляду справи провести в режимі відеоконференції; призначити у справі судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, поставивши на вирішення судового експерта наступні питання: чи належать підписи, виконані на наданому Позивачем оригіналі третьої сторінки Договору поставки №844 від 11 березня 2019 року, директору Відповідача ОСОБА_1 та директору ТОВ «АЕРОЗАХИСТ ДОНБАС» Зубрицькому Олександру Тимофійовичу? Яка орієнтовно дата розміщення на наданому Позивачем оригіналі третьої сторінки Договору поставки №844 від 11 березня 2019 року підписів від імені директора Відповідача Левика Петра Володимировича та директора ТОВ «АЕРОЗАХИСТ ДОНБАС» Зубрицького Олександра Тимофійовича? Яка орієнтовно дата розміщення на наданому Позивачем оригіналі третьої сторінки Договору поставки №844 від 11 березня 2019 року мокрих печаток від імені Відповідача та ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС»?

Проведення експертизи апелянт просив доручити судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Також Відповадач просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року в справі №906/949/23, постановивши нове рішення в справі про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Розглянути клопотання скаржника про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документі, а саме третьої сторінки Договору поставки №844 від 11 березня 2019 року, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до статті 98, 99 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З огляду на приписи статтей 13, 14, 42, 74, 80, 164 Господарського процесуального кодексу України України законодавство покладає обов`язок з подання доказів на сторону у справі, зокрема разом із першою заявою по суті справи, сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

При цьому необхідно враховувати, що у випадку призначення експертиз на стадії апеляційного провадження та отримання відповідних експертних висновків, у справі з`являться нові докази, яких не було у суду першої інстанції.

За висновком апеляційного суду, поставлені Відповідачем на вирішення експертизи питання стосуються третьої сторінки Договору поставки від 11 березня 2019 року, а саме Розділу 7 "Відповідальність сторін". В той же час, зважаючи на пункту 11.1 Договору поставки, котрий вказує на те, що цей Договір складено в двох примірниках - по одному для кожної із сторін, проситаний повністю, відповідає їх волі і містить всі істотні умови, відносно яких сторони бажали домовитися. Умови даного договору сторони визначають розумними і справедливими. У випадку, якщо будь-яке положення Договору в силу будь-яких причин виявиться недійсним, то це не буде означати припиненя дії Договору в цілому. Відтак, колегія суду зауважує, що у Відповідача мав би бути свій прмірник договору, умови якого можливо було б дослідити, в тому числі й шляхом проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи самостійно під час даного провадження по справі №906/949/23. В той же час, доводи Відповідача про втрату примірника договору, трактуються не на його користь, в силу дії норм Податкового кодексу України.

При цьому апеляційний господарський суд констатує, що пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 28 квітня 2023 року) передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менше як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 нього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Згідно пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Поряд з тим, пунктом 102.3 статті 102 Податкового кодексуУкраїни визначено випадки зупинення перебігу строків давності.

При цьому, у всіх випадках зупинення відліку строку давності суб`єкт господарювання зобов`язаний зберігати первинні та будь-які інші документи, пов`язані із здійснюваними ним господарськими операціями.

Так, зокрема, підпунктом 102.3.2 статті 102 Податкового кодексу України відлік строку давності зупиняється на будь який період, протягом якого контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків;

Тобто у разі заборони проведення податковим органам проведення податкових перевірок на підставі закону чи рішення суду, то строк зберігання документів, згідно пункту 44.3 статті 44 та підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України, продовжується на весь період існування такої заборони проведення податкової перевірки.

Водночас відповідно до пунктів 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25 квітня 2023 року карантин завершено 30 червня 2023 року.

Крім того, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено загачьне правшо: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.».

Крім того, з 28 квітня 2023 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчій актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» №2970-ІХ від 20 березня 2023 року (далі - Закон №2970-ІХ) вказаний строк 1095 днів збільшено до 1825 днів, тобто з 3-х років до 5-ти років.

При цьому, згідно пункту 4 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2970-1Х передбачено, що нові вимоги щодо 1825-денного мінімального строку зберігання документів, передбачені пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, застосовуються до документів, які розроблено до дня набрання чинності цим Законом, строк зберігання яких не закінчився на день набрання чинності цим Законом.

Тобто пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2970-ІХ передбачено, якщо на дату набрання чинності змінами (28 квітня 2023 року) строк зберігання документа ще не закінчився, то для нього вже діють нові, продовжені строки зберігання (5 років).

Таким чином, враховуючи вказані норми чинного законодавства, Відповідач зобов`язаний був зберігати та мати в наявності оригінал Договору поставки №844 від 11 березня 2019 року станом на дату звернення Позивача з даним позом до суду (17 липня 2023 року).

Окрім того, даним пунктом Договору також передбачено і те, що всі умови договру поставки відповідають їх волі і містить всі істотні умови, відносно яких сторони бажали домовитися; умови даного договору сторони визначали розумними і справедливими.

Зокрема, суд апеляційної інстанції констатує і те, що протягом усього строку, починаючи з дати підписання договру поставки та до подання позову по справі (17 липня 2023 року) у Відповдача не виникало жожних питань щодо належності підписів та відтиску печаток на третій сторінці договору поставки представникам Відповідача та ТзОВ "Агрозахист Донбас".

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога Позивача про стягненя штрафних санкцій, нарахованих за порушення пунктів договору поставки щодо своєчасної оплати за отрмианий товар, на підтвердження чого Позивачем до матеріалів справи надано відповідні докази.

Все вищеописане в свою чергу, вказує на безпідставність поданого клопотання.

Враховуючи викладене вище, оскільки Позивачем не обґрунтовано дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин справи та факт не подання ним свого примірника договору, суд апеляційної інстанції вирішив, що клопотання Відповідача про призначення у справі №906/949/23 судової експертизи слід залишити без задоволення.

Що ж стосується клопотання Відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За положеннями частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Положеннями пункту 2 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року встановлено у розмірі 3028 грн.

У відповідності до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у даному випадку - 3028 грн х 100 = 302800 грн, враховуючи дату подання позову, а саме: 17 липня 2023 року).

У пункті 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки предметом позову у даній справі є вимога про стягнення 205740 грн 54 коп. і ця сума є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році - 302800 грн, то справа №906/949/23 відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Однак, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частина 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

На переконання колегії суддів, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, належних та достатніх доказів необхідності перегляду оскаржуваного рішення у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи заявником не надано, а зазначені скаржником обставини, не є достатніми для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, наведене свідчить про одночасне існування двох умов, визначених частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні.

Крім того, відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Тобто, суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін жодним чином не позбавляє сторону права доводити свою правову позицію по суті спору та надати всі докази, які вона вважає за необхідне подати, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на положення частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої, для з`ясування/уточнення обставин справи, судом може бути запропоновано учасникам справи подати власні пояснення у відповідності та порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що здійснення розгляду судом справи у письмовому провадженні без виклику сторін, не обмежує (не позбавляє) учасників справи користуватися наданими їм статтею 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальними правами, зокрема, можливості подавати клопотання, заперечення, пояснення, додаткові докази тощо.

Таким чином, сторонам у справі чинним процесуальним кодексом надано право висловити свої доводи та заперечення щодо розгляду справи по суті шляхом подання письмових заяв по суті справи.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи, виходячи з приписів частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено право суду відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування вищенаведених умов, колегія суду виснує, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін є недоцільним, а тому, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 274 Господарського процесуального кодексу України без виклику сторін, а клопотання Відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідно, клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції також не підлягає задоволенню.

Разом з тим суд попереджає сторін, що у зв`язку із розглядом справи №906/949/23 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 25 червня 2024 року включно.

Керуючись статтями 8, 234, 270, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи документів - відмовити.

2. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" про розгляд справи № 906/949/23 в судовому засіданні з викликом сторін відмовити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.