Постанова

від 01.07.2024 по справі 906/949/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Справа № 906/949/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши заяву представника представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК" на рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року, повний текст судового рішення складено 19 лютого 2024 року по справі №906/949/23 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

про стягнення 205740 грн 54 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" (надалі Позивач) звернулося в Господарський суд Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" (надалі Відповідач) у якому просило суд стягнути з Відповідача на користь Позивача: 9859 грн 81 коп. пені, 181366 грн 05 коп. штрафу, 14180 грн 97 коп. 48 % річних, 333 грн 71 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто із Відповідача на користь Позивача 4929 грн 91 коп. пені, 7090 грн 49 коп. 48 % річних, 90683 грн 03 коп. штрафу. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3086 грн 11 коп. та 20000 грн витрат по оплаті професійної правничої допомоги. В решті позову відмовлено.

19 березня 2024 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга від Відповдача в котрій Відповідач просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року в справі №906/949/23, постановивши нове рішення в справі про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

9 травня 2024 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому, з підстав, наведених у даному відзиві, Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Позивач просив стягнути з Відповідача витарти на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 30000 грн, долучивши докази в підтвердження понесення таких витрат: договір про надання правової допомоги №03/07 від 3 липня 2023 року; додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №03/07 від 3 липня 2023 року від 29 квітня 2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 30 квітня 2024 року; опис наданих послуг у справі 3906/949/23 (том 1, а.с. 124-129).

Постановою Північно-західного апеляційного господарськго суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу Відповідача на рішення місцевого господарського суду від 8 лютого 2024 року по справі №906/949/23 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції від 8 лютого 2024 року по справі №906/949/23 змінено та викладено пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: стягнути з Відповідача на користь Позивача 985 грн 98 коп. - пені, 429 грн 02 коп. - 48 % річних, 18136 грн 60 коп. штрафу, а також 293 грн 26 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовоної заяви та 6662 грн 93 коп. витрат по оплаті професійної правничої допомоги.

В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року по справі №906/949/23 залишено без змін.

13 червня 2024 року через підсистему "Електронний суд" 13 червня 2024 року від представника Позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення (том 2, а.с. 148).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2024 року у зв`язку із розглядом справи №906/949/23 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, повідомлено учасників справи, що додаткова постанова (чи ухвала) по даній справі буде виготовлена до 27 червня 2024 року (включно). Заяву представника Позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по справі №906/949/23 прийнято до розгляду. Запропонувати Відповідачу протягом 3 днів з моменту отримання ухвали надати свої заперечення щодо заяви Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №906/949/23.

Заперечення стосовно неспівмірності чи зменшення судових вмитрат від Відповідача не надходили.

Водночас, відповідно до відомостей табелю "Діловодства спеціалізованого суду" член-колегії суддів по даній справі Маціщук А.В. тимчасовао непрацездатна з 26 по 28 липня 2024 року, а враховуючи те, що 28, 29, 30 липня 2024 року є вихідними днями, то дана постанова виготовлена 1 липня 2024 року.

Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду розглянувши заяву представника Позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції прийшла до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд констатує, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.

В силу дії статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Даний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21.

В обґрунтування вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції представником Позивача подано суду: договір про надання правової допомоги №03/07 від 3 липня 2023 року; додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №03/07 від 3 липня 2023 року від 29 квітня 2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 30 квітня 2024 року; опис наданих послуг у справі 3906/949/23 (том 1, а.с. 124-129).

Як вбачається із матеріалів справи, 3 липня 2023 року між Позивачем та Адвокатом Колісником Б.О. укладено Договір про надання правової допомоги №03/07 (надалі Договір; том 2, а.с. 125-126).

Згідно умов пункту 3.1 Договору, Позивач зобов`язався сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), вартість яких визначається в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Додаткової угоди до Догоовру від 29 квітня 2024 року сторони погодиди, що сума Позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №906/949/23 складає 30000 грн, виходячи із погодженого фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з Відповіадча за Договором поставки №844 від 11 березня 2019 року.

В рамках супроводження спарви та надання правової допомоги, сторони домовилися про наступний (невиключний) перелік послуг (робіт): ознайомлення з наявними документами, консультаця Позивача; опрацювання нормативної бази, судової прктики; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, інших необхідних процесуальних документів; підготовка та подання заяв по суті, клопотань, тощо; участь в судовому засіданнів суді апеляційної інстанції; ознайомлення з матеріалами справи; складання необхідних процесуальних документів для захисту прав та інтересів Позивача; інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи Позивача.

У відповідності до Акту приймання-передачі наданих послуг від 30 квітня 2024 року, Адвокатом надано Позивачу у справі №906/949/23, наступні послуги:

·попередня консультація Позивача з приводу апеляційної скарги Відповідача; підписання додаткової угоди щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу та представництва Позивача в суді апеляційної інстанції - кількість 2 години (фіксована вартість послуг (гонорару) за надання послуг правової допомоги);

·підготовка відзиву на апеляційну скаргу Відповідача - 6 годин (фіксована вартість послуг (гонорару) за надання послуг праововї допомоги;

·підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених Позивачем на професійну правничу допомогу у справі, направлення даної заяви та відзиву на апеляційну скаргу апелянту та до суду - 2 години (фіксована варстість послуг (гонорару) за надання послуг правової допомоги. Всього 30000 грн; а.с. 128).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 904/1907/15, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року в справі № 910/996/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року по справі 910/16357/21.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Госпордарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Дана правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічний висновок наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В той же час, такі послуги як попередня консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судових рішень в межах даної справи, вивчення судової практики по даній категорії справи включає в себе складання відзиву.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/1929/19 від 1 червня 2022 року.

Водночас, відповідна позиція наведена і в Додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 14 липня 2021 року в справі № 916/1914/20 (сама по собі послуга "складання відзиву на касаційну скаргу (5 годин)" охоплює вчинення відповідних дій, тому не вбачає підстав для здійснення окремої оплати таких робіт та послуг як "складання відзиву на касаційну скаргу та участь у судовому засіданні", окремо включили також інші види послуг, зокрема: "надання юридичних консультацій щодо звернення до суду - 1 094,50 грн (1 година), вивчення, дослідження та аналіз документів - 1094,50 грн (1 година), аналіз нормативно - правових актів, судової практики для підготовки правової позиції - 2 189,00 грн (2 години); підготовка до судового засідання - 1000,00 грн (1 година); опрацювання законодавчої бази та судової практики - 2000,00 грн (2 години), формування правової позиції, консультування - 1000,00 грн (1 година) за рахунок сторони).

При цьому, враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду №910/13595/20 від 21 жовтня 2022 року, що складання заяв та клопотань стосовно судових витрат є наданням правової допомоги у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суду враховує, що постановою Північно-західного апеляційного господарськго суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року по справі №906/949/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року по справі №906/949/23 змінено, та викладено пункт 2 резолютивної частині рішення в наступній редакції: стягнути з Відповідача на користь Позивача 985 грн 98 коп. - пені, 429 грн 02 коп. - 48 % річних, 18136 грн 60 коп. штрафу, а також 293 грн 26 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовоної заяви та 6662 грн 93 коп. витрат по оплаті професійної правничої допомоги. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року по справі №906/949/23 залишено без змін.

При цьому, відсоток задоволених позовних вимог за наслідком задоволення апеляційної скарги становить 19,036657 %, а тому діючи в правому полі частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення заяви Позивача про стягнення витра на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, виходячи з розміру задоволених позовних вимог та відсотку не задоволення апеляційної скарги Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись критеріями розумності, обґрунтованості, співмірності, пропорційності, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 щодо можливості зменшення фіксованохї суми гонорару, з заявлених Позивачем 30 000 грн витрат є підставними та такими, що підлягають до стягнення з Відповідача на користь Позивача суд апеляційної інстанції вважає судові витрати в розмірі 5711 грн. В решті вимог заяви суд апеляційної інстанції відмовляє.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" (13221, Житомирська область, Чуднівський район, с. Малі Коровинці, вул. Чуднівська, 32; код 33518747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-315" (07302, Київська область, м. Вишгород, вул. Грушевського, 3 кв. 31 код 43082778) - 5711 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

3. В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

4. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Додаткову постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Справу №906/949/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.