Постанова

від 13.06.2024 по справі 906/949/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року Справа № 906/949/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши матеріали апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК" на рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року, повний текст судового рішення складено 19 лютого 2024 року по справі №906/949/23 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

про стягнення 205740 грн 54 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" (надалі Позивач) звернулося в Господарський суд Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" (надалі Відповідач) у якому просило суд стягнути з Відповідача на користь Позивача: 9859 грн 81 коп. пені, 181366 грн 05 коп. штрафу, 14180 грн 97 коп. 48 % річних, 333 грн 71 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором щодо умов договору поставки № 844 від 11 березня 2019 року (надалі Договір; а.с. 17-21).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто із Відповідача на користь Позивача 4929 грн 91 коп. пені, 7090 грн 49 коп. 48 % річних, 90683 грн 03 коп. штрафу. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3086 грн 11 коп. та 20000 грн витрат по оплаті професійної правничої допомоги. В решті позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з укладеним між ТОВ "Агрозахист Донбас" та Позивачем договором №11 від 25 квітня 2022 року, ТОВ "Агрозахист Донбас" відступило Позивачу права вимоги по договору поставки №844 від 11 березня 2019 року, в тому числі права на стягнення штрафних санкцій по Договору (штраф, пеня, 48% річних, інфляційні втрати). Перевіривши, здійснені Позивачем розрахунки пені, 48% річних, штрафу, місцевим господарським судом встановлено, що заявлені суми обраховано арифметично вірно. Суд першої інстанції вказав, що вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір заявлених процентів річних на 50 % до суми 7 090 грн 49 коп., а відтак задоволив частково позовні вимоги в частині стягнення 48% річних в сумі 7 090 грн 49 коп., відмовивши в стягненні 7 090 грн 49 коп.. 48% річних.

Що ж до позовних вимог про стягнення 9859 грн 81 коп. пені та 11366 грн 05 коп. штрафу, то місцевий господарський суд вказав, що розглянувши клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу), користуючись правом, наданим йому статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшує розмір пені на 50 % з 9 859 грн 81 коп. до 4 929 грн 91 коп., а також штрафу з 181 366 грн 05 коп. до 90 683 грн 03 коп., які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача. Відповідно суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову щодо стягнення пені в розмірі 4 929 грн 91 коп. та 90 683 грн 03 коп. штрафу.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача 333 грн 71 коп. інфляційних, то місцевий господарський суд вказав, що сторонами у Договорі погоджено формулу перерахунку вартості поставленої продукції у випадку збільшення курсу іноземної валюти (формули перерахунку при зменшенні курсу іноземної валюти сторони не врегулювали), тобто фактично розрахунки прив`язані до іноземної валюти, а відтак до спірних правовідносин норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції не поширюється, оскільки виконання грошового зобов`язання визначене Договором в еквіваленті до іноземної валюти, а тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

19 березня 2024 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга від Відповдача в котрій Відповідач просив: апеляційний розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з повідомленням сторін; судові засідання з апеляційного перегляду справи провести в режимі відеоконференції; призначити у справі судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, поставивши на вирішення судового експерта наступні питання: чи належать підписи, виконані на наданому Позивачем оригіналі третьої сторінки Договору поставки №844 від 11 березня 2019 року, директору Відповідача ОСОБА_1 та директору ТОВ «АЕРОЗАХИСТ ДОНБАС» Зубрицькому Олександру Тимофійовичу? Яка орієнтовно дата розміщення на наданому Позивачем оригіналі третьої сторінки Договору поставки №844 від 11 березня 2019 року підписів від імені директора Відповідача Левика Петра Володимировича та директора ТОВ «АЕРОЗАХИСТ ДОНБАС» Зубрицького Олександра Тимофійовича? Яка орієнтовно дата розміщення на наданому Позивачем оригіналі третьої сторінки Договору поставки №844 від 11 березня 2019 року мокрих печаток від імені Відповідача та ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС»?

Проведення експертизи апелянт просив доручити судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Також Відповідач просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року в справі №906/949/23, постановивши нове рішення в справі про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що в даному випадку, значення має навіть не наявність обставин поставки/розрахунку, а редакція положень Договору щодо штрафних санкцій за ним. Відповідач у відзиві не визнав, що підписував Договір саме з такими умовами застосування штрафних санкцій. Вказав, що надана Позивачем редакція є сфальсифікованою з метою отримання ним неправомірної вигоди.

Також апелянтом зазначено про те, що умовами поставки передбачалась 100% передоплата продукції, а її часткова поставка до предоплати свідчить про довірливі і взаємовигідні умови для сторін договору в період його виконання. Вказує, що в листопаді 2019 року саме постачальник шляхом підписання коригувань кількісних та вартісних показників зменшував для покупця вартість поставленої продукції, що також свідчить про відсутність спричинення постачальнику збитків та про відсутність претензій з його сторони до покупця. За таких умов, скаржник вказав, що у Відповідача був відсутній умисел та вина щодо відстрочення розрахунку, оскільки це неодноразово своїми діями з надання знижок на вже поставлену продукцію, погоджував сам постачальник.

Ухвалою Північно-західний апеляційний господарський суд від 20 травня 2023 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, у задоволенні клопотання Відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи документів відмовлено. У задоволенні клопотання Відповідача про розгляд справи № 906/949/23 в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

Разом з тим такою ухвалою апеляційного господарського суду повідомлено сторін про те, що у зв`язку із розглядом справи №906/949/23 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 25 червня 2024 року включно.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Суд констатує, що дана справа № 906/949/23 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги Відповідача, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині стягнення 48 % річних, пені, штрафу, судового збору, витрат на правничу допомогу. В решті оспорюване рішення залишити без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Колегія суддів звертає увагу, що 11 березня 2019 року між ТзОВ «Агрозахист Донбас» та Відповідачем укладено договір поставки №844 (надалі Договір; а.с. 17-21), право вимоги по котрому ТзОВ «Агрозахист Донбас» відступив Позивачу.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, в терміни, визначені Договором, ТзОВ «Агрозахист Донбас» зобов`язався передати у власність Відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а Відповідач зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, за даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США та Євро.

В силу дії пункту 2.3 Договору загальна сума Договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в пункті 2.1 Договору, та які є невід`ємною частиною цього Договору.

Як визначено пунктом 3.1 Договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного Договору.

У відповідності до пункту 7.1 Договору, за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного Договору.

За підпунктом 7.1.1 Договору, крім відповідальності, встановленої пунктом 7.1 Договору Відповідач, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

За умовами пункту 7.7 Договору в разі невиконання Відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього Договору, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, Відповідач сплачує на користь ТзОВ «Агрозахист Донбас» , крім суми заборгованості, сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Відповідно до пункту 7.8 Договору в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше, ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Згідно з пунктом 7.10 Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

11 березня 2019 року між ТОВ "Агрозахист Донбас" та Відповідачем укладено Додаток №1 до Договору, згідно якого ТОВ "Агрозахист Донбас" зобов`язалося поставити товари загальною вартістю 381 212 грн 20 коп., в тому числі ПДВ.

Водночас, Відповідач зобов`язався оплатити товар в наступному порядку:

· 20% вартості товару (76 242 грн 44 коп.) до 15 березня 2019 року;

· 80% вартості товару (304 969 грн 76 коп.) до 20 вересня 2019 року

На виконання Додатку №1 ТОВ "Агрозахист Донбас" поставлено Відповідачу товари загальною вартістю 381 212 грн 20 коп., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 525 від 14 березня 2019 року.

24 липня 2019 року між ТОВ "Агрозахист Донбас" та Відповідачем укладено Додаток №2 до Договору, згідно якого ТОВ "Агрозахист Донбас" зобов`язалося поставити товари загальною вартістю 822 975 грн 29 коп., в т.ч. ПДВ.

Водночас, Відповідач зобов`язався оплатити 100% вартості товару до 31 липня 2019 року.

На виконання Додатку №2 постачальником поставлено Відповідачу товари загальною вартістю 822 975 грн 29 коп., в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 6291 від 1 серпня 2019 року, № 6408 від 5 серпня 219 року, № 6697 від 13 серпня 2019 року.

Крім цього, 6 листопада 219 року ТОВ "Агрозахист Донбас" надано Відповідачу знижку щодо вартості товарів, поставлених по Додатку №2 в розмірі 68 183 грн 42 коп. згідно розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до видаткових накладних №6291 від 1 серпня 2019 року, №6408 від 5 серпня 2019 року, №6697 від 13 серпня 219 року. На підтвердження чого в матеріалах справи містяться розрахунки коригування від 6 листопада 2019 року №1788, №1789, № 1790, № 1791, № 1792, № 1793, № 1794, № 1795.

Таким чином, з врахуванням наданої знижки, вартість поставлених по Додатку №2 товарів склала 754 791 грн 87 коп..

Отже, в сукупності на виконання умов Договору ТОВ "Агрозахист Донбас" поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1 136 004 грн 07 коп..

Відтак, Відповідач мав сплатити ТОВ "Агрозахист Донбас": 76 242 грн 44 коп. в строк до 15 березня 2019 року за Додатком №1 від 11 березня 2019 року; 754 791 грн 87 коп. в строк до 31 липня 2019 року за Додатком №2 від 24 липня 2019 року; 304 969 грн 76 коп. в строк до 20 вересня 2019 року за Додатком №1 від 11 березня 2019 року.

Проте, Відповідачем сплачено вартість поставлених товарів частково з порушенням наведених вище строків, а саме:

· 76 242 грн 44 коп. 11 березня 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (20%), що є повною оплатою;

· 50 000 грн 24 липня 2019 року, згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 100 000 грн - 1 серпня 2019 року, згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 100 000 грн 2 серпня 2019 року згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 50 000 грн 5 серпня 2019 року згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 50 000 грн - 6 серпня 2019 року згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 50 000 грн 7 серпня 2019 року згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 50 000 грн 8 серпня 2019 року згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 50 000 грн 9 серпня 2019 року згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 100 000 грн 13 серпня 2019 року згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 50 000 грн 15 серпня 2019 року згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 50 000 грн 21 серпня 2019 року згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 50 000 грн 28 серпня 2019 року згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є частковою оплатою;

· 50 000 грн 29 серпня 2019 року, з яких 4 791 грн 87 коп. згідно Додатку №2 від 24 липня 2019 року, що є повною оплатою;

· 45 208 грн 13 коп. згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 30 000 грн 30 серпня 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 30 000 грн 4 вересня 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 50 000 грн 25 вересня 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 20 000 грн 26 вересня 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 20 000 грн 30 вересня 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 20 000 грн 7 жовтня 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 10 000 грн 22 жовтня 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 30 000 грн 25 жовтня 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 30 000 грн 6 листопада 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 15 000 грн 25 листопада 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є частковою оплатою;

· 4 761 грн 63 коп. 26 листопада 2019 року згідно Додатку №1 від 11 березня 2019 року (80%), що є повною оплатою.

25 квітня 2022 року між ТОВ "Агрозахист Донбас" (кредитор) та Позивачем (новий кредитор, позивач) укладено договір №11 про відступлення прав вимоги за договором поставки №844 від 11 березня 2019 року (надалі Договір про відступлення; а.с. 36-38).

Відповідно до підпункту 1.1.3 Договору про відступлення, право вимоги - це усі права вимоги, що належать ТОВ "Агрозахист Донбас", як постачальнику, по Договору, в т.ч. права на стягнення штрафних санкцій по Договору (штраф, пеня, 48% річних, інфляційні втрати).

За умовами пункту 2.1 Договору про відступлення, кредитор передає (відступає) Позивачу право вимоги, а Позивач набуває право вимоги та сплачує кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у розмірі та строки, визначені між Позивачем та кредитором в окремій угоді, укладеній між ними.

В силу дії пункту 3.1 Договору про відступлення, оформлення відступлення права вимоги відбувається в наступному порядку: право вимоги переходить до Позивача з моменту підписання кредитором та Позивачем акту приймання-передачі права вимоги. Після підписання даного акту Позивачем стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно відступленого права вимоги.

В день підписання Договору про відступлення між кредитором та Позивачем складається акт приймання-передачі права вимоги. Разом з правом вимоги Позивачу переходять всі інші пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

25 квітня 2022 року між ТОВ "Агрозахист Донбас" та Позивачем підписано акт приймання-передачі права вимоги (додаток до Договору) (том 1, а.с. 39).

Листом від 5 липня 2023 року №б/н Позивач повідомив Відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні на підставі укладеного Договору про відступлення прав вимоги за Договором (том 1, а.с. 40).

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасного проведення оплати за товар, Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 9859 81 коп. пені, 14180 грн 97 коп. 48% річних, 181366 грн 05 коп. штрафу та 333 грн 71 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України, унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу дії частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачу/абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач - оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За умовами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Суд апеляційної інстанції констатує, що оскаржуваним рішенням відмовлено в стягненні з Відповідача на користь Позивача 333 грн 71коп. інфляційних втрат, однак, апелянтом не оскаржується рішення Господарського суду Житомирської області в цій частині. Доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до скасування рішення суду в частині задоволенні позовних вимог про стягнення пені, штрафу та 48 річних.

Частиною 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином предметом апеляційного оскарження в даній справі та дослідженням колегією суду є оспорюване судове рішення щодо стягнення річних, пені та штрафу.

Відтак, дослідивши позовні вимоги щодо стягнення 9 859 грн 81 коп. пені та 181 366 грн 05 коп. штрафу та розглянувши клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу), колегія апеляційного господарського суду зазначає слідуюче.

Перевіривши вищеописані доводи Позивача щодо правильності нарахування та наявності прав на нарахування пені в розмірі 9859 грн 81 коп. та 181366 грн 05 коп. штрафу, зважаючи на наведені періоди прострочення, апеляційний господарський суд погоджується з їх вірністю, а отже погоджується з наявністю підстав (відповідно до укладеного Договору та діючого Законодавства) для пред`явлення позову щодо їх стягнення.

В той же час, аналізуючи вказані вимоги суд апеляційної інстанції констатує, що крім відповідальності, встановленої пунктом 7.1 Договору, Відповідач, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 7.8 Договору в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше, ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Згідно з пунктом 7.10 Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В той же час, згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом пункту 6 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є пропрційність.

Аналіз нарм статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статтей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України, вказує не лише на те, що суд вправі скористатися наданим йому Законодавством правом щодо зменшення пені, але й вказує на обов`язок суду здійснювати відповідне зменшення у разі, коли пред`явлені суми штрафних санкцій не відповідають принципу справедливості та відповідно у разі їх задоволення у повному обсязі поставлять під сумнів виконання завдань господарського судочинства (яке превелює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі), а саме справедливе вирішення судом спору.

При цьому, апеляційний господарський суд констатує і те, що у вирішенні судом про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку Відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України визначені загальні засади відповідальності учасників господарських відносин та врегульовано їх таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування і господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відтак, зважаючи на відсутність заборгованості по Договору, незначні періоди прострочення виконання зобов`язань по оплаті за отриманий товар (2-3 днів), пред`явлення позову про стягнення штрафних санкцій після спливу чотирирічного строку виконання Відповідачем договірних зобов`язань, суд апеляційної інстанції вбачає підстави для скористання наданим йому правом щодо зменшення розміру пені та штрафу.

З огляду на все описане вище в сукупності, користуючись правом, наданим статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, колегія суду зменшує розмір пені на 90 % з 9 859 грн 81 коп. до 985 грн 98 коп., а розмір штрафу з 181 366 грн 05 коп. до 18136 грн 60 коп., які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 8873 грн 83 коп. та 163229 грн 45 коп. штрафу в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку із зменшенням їхнього розміру.

Відповідно, задовільняючи позовні вимоги в цій частині, Північно-західний апеляційний господарський суд змінює рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу та пені, частково задовільняючи апеляційну скаргу Відповідача.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення 14180 грн 97 коп. 48% річних (з урахуванням визначення вище в даній постанові наявності підстав для їх нарахування за вказаний Позивачем період (аналогічно як щодо вимог про стягненя пені та штрафу)), то колегія суду зауважує таке.

За умовами пункту 7.7 Договору в разі невиконання Відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього Договору, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Позивача (право вимоги котрого належить Позивачу), крім суми заборгованості, сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Пунктом 1 частини 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Слід зазначити, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору поставки було встановлено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зменшуючи розмір річних Велика Палата Верховного Суду в даній постанові не робила розмір річних меншим від розміру, встановленого статтею 625 Цивільного кодексу України.

При цьому ВП ВС вказала на можливість такого застосування зменшення виключно з диспозицій того, що розмір річних (у справі на котру покликався суд першої інстанції) значно перевищував розмір, визначений чинним Законодавством.

В той же час в даній справі Позивачем застосовується (нараховується) 48% річних, тобто значно більший розмір річних, ніж розмір який передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України.

Крім того колегія суддів зазначає, що аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання (окрім випадку, описаного у постанові Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року №902/417/18).

Відповідно, колегія суддів констатує, що право на зменшення процентів річних кореспондується із принципів розумності, справедливості та пропорційності та явності відповідних умов, тобто коли розмір річних значно перевищує розмір інших штрафних санкції та суму боргу, водночас в даному випадку мова не йде саме про стягнення 3% річних, розмір який і визначений диспозицією статті 625 Цивільного кодексу України.

Саме тому враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №902/417/18, колегією суду здійснено нарахування річних виходячи із розміру 3 % річних, тобто найнижчої межі визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, в розрізі існування прострочення сплати Відповідачем за отриманий товар, а тому суд апеляційної інстанції задоволює позов в цій частині та стягує з Відповідача 429 грн 02 коп. 3 % річних. При цьому, доходячи до висновку щодо застосування саме 3% розміру річних, колегія суду виходить з факту відсутності заборгованості за Договором на момент звернення до господарського суду з відповідним позовом. В частині 13751 грн 95 коп. 48% річних слід відмовити.

Відповідно, задовільняючи частково позовні вимоги в цій частині, Північно-західний апеляційний господарський суд змінює рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 48% річних, частково задовільняючи апеляційну скаргу Відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то колегія апеляційного господарського суду зазначає слідуюче.

Позивач у позовній заяві зазначив орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, яка складає 35 000 гривень, виходячи із погодженого між Позивачем та адвокатом Колісником Б. О. фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з Відповідача у даній справі, та "гонорару успіху" (плата за досягнення позитивного результату) 5 % від стягнутої суми заборгованості відповідно до укладеного Договору про надання правової допомоги № 03/07 від 3 липня 2023 року та Додаткової угоди від 10 липня 2023 року до нього.

Надалі, 12 січня 2024 року Позивачем подано заяву щодо відшкодування витрат, понесених Позивачем на професійну правничу допомогу у загальній сумі 45287 грн 02 коп., яка складається із гонорару 35 000 грн, за договором, укладеним із адвокатом Колісником Б. О., та гонорару успіху 5 % від заявленої до стягнення суми в розмірі 10 287 грн 02 коп..

8 лютого 2024 року на електронну пошту місцевого господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому Відповідач просив суд у випадку задоволення чи часткового задоволення позову зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 15000 грн.

Позивач подав до суду докази підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу, а саме:

ордер на надання правової допомоги Позивачу; договір про надання правової допомоги № 03/07 від 3 липня 2023 року, який укладений між Адвокатом Колісником Богданом Олеговичем та Позивачем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315", та згідно з яким Адвокат зобов`язався надати Позивачу юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів Позивача в усіх органах державної влади, в т.ч., але не виключно, в органах Державної податкової служби України, органах Державної казначейської служби України, органах місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, у всіх судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта.

Відповідно до пункту 3.1 договору про надання правової допомоги № 03/07, Позивач зобов`язався сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), вартість яких визначається в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього Договору.

У пункті 1 додаткової угоди від 10 липня 2023 року до Договору про надання правової допомоги № 03/07 сторони погодили, що сума (розмір) витрат Позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 35 000 грн, виходячи із погодженого між Позивачем та Адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором поставки № 844 від 11 березня 2019 року.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в пункті 1 цієї Додаткової угоди, Позивач також зобов`язався сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми з боржника.

В пункті 4 Додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Позивачем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про стягнення заборгованості з Відповідача.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 5 січня 2024 року, який підписаний сторонами, та згідно з яким Адвокатом надано Позивачу в справі № 909/949/23, яка розглядається Господарським судом Житомирської області, наступні послуги:

·10 липня 2023 року 9.00 - 10.00 (1 година) - ознайомлення з наявними документами; попередня консультація Позивача з приводу заборгованості перед Відповідачем за Договором поставки № 844 від 11 березня 2019 року; підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва Позивача в суді;

·11 липня 2023 року 10.00 - 16.00 (6 годин) - складання (написання) позовної заяви з додатками; формування позовної заяви з додатками, направлення її Відповідачу та до господарського суду;

·26 вересня 2023 року 09.00 - 11.00 (2 годин) - ознайомлення з відзивом Відповідача на позовну заяву; підготовка відповіді на відзив, направлення її відповідачу та до суду;

·2 листопада 2023 року 15.00 - 16.00 (1 година) - участь в судовому засіданні та представництво Позивача;

·1 грудня 2023 року 10.00 - 12.00 (2 години) підготовка додаткових пояснень у справі, направлення їх Відповідачу, третій особі та суду;

·6 грудня 2023 року 14.30 - 15.30 (1 година) - участь в судовому засіданні та представництво Позивача;

·5 січня 2024 року 12.00 - 14.00 (2 години) - підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених Позивачем на професійну правничу допомогу у справі, направлення даної заяви Відповідачу, третій особі та до суду;

·25 січня 2024 року 11.00 12.00 - участь в судовому засіданні та представництво Позивача.

Крім того, згідно пункту 2. Додаткової угоди до Договору, окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в пункті 1. Додаткової угоди, Позивач також зобов`язався сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми, що складає у даній справі 10 287 грн 02 коп.. Загальна вартість наданих послуг становить 45 287 грн 02 коп..

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, про що зазначено вище в даній постанові, діючи в правовому полі частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суду розподіляє судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, колегією суддів щодо гонорару успіху в розмірі 10 287 грн 02 коп., з призми дії частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховується правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 вересня 2022 року в справі № 910/3547/21, в якому зазначено, що незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху", однак, угода визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом. З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Саме тому, місцевим господарським судом підставно відмовлено в покладенні на Відповідача гонорару успіху в розмірі 10 287 грн 02 коп.. Приходячи до відповідного висновку суд апеляційної інстанції також відмовляє в стягненні гонорару успіху.

Відтак, колегія суддів розраховує суму судових витрат (послуг адвоката) враховуючи дію частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме суму задоволених позовних вимог (429 грн 02 коп. +985 грн 98 коп. + 18136 грн 60 коп. =19551 грн 60 коп.) виходячи із 35 000 грн витрат на правничу допомогу, заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача, котрі є підставними та обгрунтованими і відповідають закону.

З огляду на вищеописане колегія суддів виснує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом і у постанові від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17.

Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність даної справи, зважаючи на погашення основної заборгованості по даній справі у 2019 році, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (19551 грн 60 коп.) в правовому полі дії четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції доходить висновку про стягнення з Позивача на користь Відповідача 6662 грн 93 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. В задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовляє.

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд змінює рішення суду першої інстанції в частині покладення на Позивача витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи в цій частині нове рішення, яким стягує з Позивача на користь Відповідача 6662 грн 93 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо розрахунку 48 % річних, пені, штрафу є підставними та обґрунтованими, а щодо пені та штрафу безпідставними та відхиляються з підстав, вказаних вище в даній постанові.

Враховуючи усе вищевстановлене в даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський прийшов до висновку, щодо задоволення позовних вимог частково в сумах зазначених вище в даній судовій постанові з огляду на їх підставність та доведеність.

Відповідно приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд частково задоволює апеляційну скаргу Відповідача змінюючи оспорюване рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 48 % річних, пені, штрафу та судових витрат.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та про неправильне застосування норм матеріального права, що в силу дії пунктів 1, 2 та 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судові витрати за розгляд позовонї заяви - розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги - розподілити пропорційно розміру задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК" на рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року по справі №906/949/23 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року по справі №906/949/23 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частині рішення в наступній редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" (13221, Житомирська область, Чуднівський район, с. Малі Коровинці, вул. Чуднівська, 32; ід. код 33518747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-315" (07302, Київська область, м. Вишгород, вул. Грушевського, 3 кв. 31 код 43082778) 985 грн 98 коп. - пені, 429 грн 02 коп. - 48 % річних, 18136 грн 60 коп. штрафу, а також 293 грн 26 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовоної заяви та 6662 грн 93 коп. витрат по оплаті професійної правничої допомоги."

3. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 8 лютого 2024 року по справі №906/949/23 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-315" (07302, Київська область, м. Вишгород, вул. Грушевського, 3 кв. 31 код 43082778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" (13221, Житомирська область, Чуднівський район, с. Малі Коровинці, вул. Чуднівська, 32; код 33518747) 3643 грн 40 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

8. Справу №906/949/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.