Ухвала

від 10.05.2024 по справі 756/6068/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 травня 2024 року

м. Київ

справа № 756/6068/23

провадження № 61-6037ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України № 10-к від 10 квітня 2023 року та наказ Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України № 11-к від 14 квітня 2023 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки головного бухгалтера Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України.

Стягнено з Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 87 821,84 грн з відрахуванням визначених законом податків і зборів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за однин місяць.

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України задоволено, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року в частині задоволення позову скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих вимог.

У іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, у зв`язку з тим, що таку скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі (провадження № 61-3388ск24).

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року стягнено з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України 1 317,17 грн у відшкодування судового збору, 20 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Компенсовано Державному підприємству «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук Українисудовий збір у розмірі 4 831,50 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

24 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України про розподіл судових витрат відмовити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Разом з тим, вказаним рішенням не визнано неконституційними

пункти 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України, які застосовуються при кваліфікації справи як малозначної.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2024 року становить 3 028 грн.

Зі змісту рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року встановлено, що ціна позову ОСОБА_1 складає 87 821,84 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000 грн).

Справу в іншій частині Верховний Суд вважає малозначною, оскільки доходить висновку про її незначну складність у цій частині. Справа не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої

статті 19 ЦПК України.

Право на касаційне оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року заявник обґрунтовує тим, що справа має для нього виняткове значення, оскільки він не працює; відповідач не виконав судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за однин місяць; стягнутий судом розмір судових витрат є значним.

Слід зазначити, що заявник оскаржує додаткову постанову щодо вирішення процесуального питання - розподілу судових витрат, яка є складовою частиною судового рішення ухваленого по суті спору.

При цьому, касаційний суд враховує, що ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою поданою на судові рішення ухвалені по суті спору, у зв`язку з тим, що дана справа є малозначною.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі, з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та малозначній справі,відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська