Ухвала

від 16.07.2024 по справі 756/6068/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 липня 2024 року

м. Київ

справа № 756/6068/23

провадження № 61-9483во24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.

розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду від 26 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання наказу про звільнення незаконним, зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості з заробітної платита

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України (далі - ДП «ДЕМЗ»), в якому просив визнати незаконним наказ ДП «ДЕМЗ» про звільнення за пунктом 11 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зобов`язати відповідача звільнити його з 17 квітня 2023 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України, виплатити 232 313,00 грн заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вказував, що наказом ДП «ДЕМЗ» від 09 лютого 2023 року № 4 він був призначений на посаду виконуючого обов`язки головного бухгалтера з посадовим окладом у 24 000,00 грн на місяць. Однак заробітна плата йому нараховувалась не в повному обсязі, у зв`язку з чим 14 та 15 квітня 2023 року він надіслав роботодавцю заяви про звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України, але у відповідь отримав наказ про звільнення з 17 квітня 2023 року за пунктом 11 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із встановлення його невідповідності займаній посаді протягом строку випробування.

Звільнення відбулося з порушенням вимог закону, оскільки він не був попереджений про майбутнє вивільнення за три дні, у роботодавця не було об`єктивних підстав для висновку про його професійну невідповідність займаній посаді, на підприємстві відсутній розподіл обов`язків та посадова інструкція, а також роботодавцем не в повному обсязі нараховувалась заробітна плата.

11 жовтня 2023 року рішенням Оболонського районного суду м. Києва позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «ДЕМЗ» від 10 квітня 2023 року № 10-к про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 11 статті 40 КЗпП України та наказ ДП «ДЕМЗ» від 14 квітня 2023 року № 11-к про внесення змін до наказу ДП «ДЕМЗ» від 10 квітня 2023 року № 10-к.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки головного бухгалтера

ДП «ДЕМЗ». Стягнено з ДП «ДЕМЗ» на користь ОСОБА_1 87 821,84 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

30 січня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДП «ДЕМЗ» задоволено.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишено без змін.

07 березня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити його з 17 квітня 2023 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України, виплатити 232 313,00 грн заборгованості з заробітної плати, а постанову Київського апеляційного суду

від 30 січня 2024 року - повністю. Справу направити на новий розгляд.

26 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду визнано справу малозначною та відмовлено в відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.

12 червня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду від 26 березня 2024 року.

Підставою звернення з заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами вказував встановлення Конституційним Судом України в Рішенні Конституційного Суду України № 10-р(ІІ)/2023 від 22 листопада 2023 року неконституційності пунктів 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У відкритті провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частинами першою, другою статті 425 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених в частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Згідно із зазначеними вимогами закону переглянутими за виключними обставинами можуть бути лише ті рішення суду касаційної інстанції, якими судове рішення було змінено або ухвалено нове судове рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Виключень із цього правила ЦПК України не містить.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що судові рішення, в яких вирішені процедурні питання, пов`язані з рухом справи, не є предметом перегляду за виключними обставинами (постанови Великої Палати Верховного Суду

від 20 березня 2018 року в справі № 2-3435/11 (провадження № 14-12звц18),

від 17 квітня 2018 року в справі № 2-1178/11 (провадження № 14-10свц18),

від 17 квітня 2018 року в справі № 235/2573/13-ц (провадження № 14-3звц18)

від 17 квітня 2018 року № 243/2748/16-ц (провадження № 14-26свц18), від 15 травня 2018 року в справі № 0529/5417/2012, від 22 січня 2019 року в справі

№ 2-4646/11(провадження № 14-7свц18)).

Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про

(1) закриття провадження у справі, (2) залишення заяви без розгляду, (3) відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, (4) скасування рішення третейського суду, (5) видачу виконавчого листа, (6) відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 127/2-н-439/09 (провадження

№ 61-18192св18), від 06 березня 2020 року в справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19), від 11 листопада 2020 року в справі № 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20)).

Ухвала Верховного Суду від 26 березня 2024 року не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, відповідно Верховний Суд не є судом, який в розумінні приписів ЦПК України ухвалив своє рішення, яким закінчено розгляд справи.

Тобто Верховний Суд не ухвалював жодного судового рішення, яким би змінювалися рішення судів попередніх інстанцій в цій справі, та не ухвалював будь-якого рішення в справі.

Крім того, відмовою у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року слугувало те, що касаційна скарга подана на судові рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 2 частини шостої статті 19, пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості

та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом

як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один

із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим

за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті

19 ЦПК України, які є застосовними при кваліфікації справи як малозначної.

Ураховуючи викладене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду від 26 березня 2024 року в справі № 756/6068/23 необхідно відмовити.

Керуючись статтею 394, 423, 425 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду від 26 березня

2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання наказу про звільнення незаконним, зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості з заробітної плати.

Копію ухвали та додані до заяви матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

А. І. Грушицький

Є. В. Петров