Окрема думка

від 16.07.2024 по справі 756/6068/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

16 липня 2024 року

м. Київ

справа № 756/6068/23

провадження № 61-9483во24

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Грушицького А. І. на ухвалу Верховного Суду від 16 липня 2024 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач),

Грушицького А. І., Петрова Є. В. у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду від 26 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання наказу про звільнення незаконним, зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості з заробітної плати.

На підставі статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку на вказану ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду з таких підстав.

15 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» (далі - ДП «ДЕМЗ»), в якому просив визнати незаконним наказ ДП «ДЕМЗ» про звільнення за пунктом 11 статті 40 КЗпП України, зобов`язати відповідача звільнити його з 17 квітня 2023 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України, виплатити 232 313,00 грн заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

11 жовтня 2023 року рішенням Оболонського районного суду міста Києва позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «ДЕМЗ» від 10 квітня 2023 року № 10-к про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 11 статті 40 КЗпП України та наказ ДП «ДЕМЗ» від 14 квітня 2023 року № 11-к про внесення змін до наказу ДП «ДЕМЗ» від 10 квітня 2023 року № 10-к.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки головного бухгалтера ДП «ДЕМЗ». Стягнено з ДП «ДЕМЗ» на користь ОСОБА_1 87 821,84 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

30 січня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДП «ДЕМЗ» задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишено без змін.

07 березня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити його з 17 квітня 2023 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України, виплатити 232 313,00 грн заборгованості з заробітної плати, а постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року - повністю. Справу направити на новий розгляд.

26 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду визнано справу малозначною та відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.

12 червня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду від 26 березня 2024 року.

Підставою звернення з заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами вказував встановлення Конституційним Судом України в Рішенні Конституційного Суду України № 10-р(ІІ)/2023 від 22 листопада 2023 року неконституційності пунктів 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 16 липня 2024 року у відкритті провадження за заявою про перегляд ухвали Верховного Суду за виключними обставинами відмовив.

Не можу погодитись з рішенням колегії суддів Верховного Суду з наступних міркувань.

Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Частинами першою та другою статті 425 ЦПК України встановлено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Відповідно до зазначених вимог закону переглянуті за виключними обставинами можуть бути лише ті рішення суду касаційної інстанції, якими судове рішення було змінено або ухвалено нове судове рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що судові рішення, у яких вирішені процедурні питання, пов`язані з рухом справи, не є предметом перегляду за виключними обставинами (постанови Великої Палати Верховного Суду

від 20 березня 2018 року у справі № 2-3435/11 (провадження № 14-12звц18),

від 17 квітня 2018 року у справі № 2-1178/11 (провадження № 14-10свц18),

від 17 квітня 2018 року у справі № 235/2573/13-ц (провадження № 14-3звц18)

від 17 квітня 2018 року № 243/2748/16-ц (провадження № 14-26свц18), від 15 травня 2018 року у справі № 0529/5417/2012, від 22 січня 2019 року у справі

№ 2-4646/11 (провадження № 14-7свц18)).

Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про (1) закриття провадження у справі, (2) залишення заяви без розгляду, (3) відмову

у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, (4) скасування рішення третейського суду, (5) видачу виконавчого листа, (6) відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 127/2-н-439/09 (провадження

№ 61-18192св18), від 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20)).

Ухвала Верховного Суду від 26 березня 2024 року не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, відповідно Верховний Суд не є судом, який у розумінні приписів ЦПК України ухвалив своє рішення, яким закінчено розгляд справи.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 427 ЦПК України протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 426 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

За таких обставин, на мою думку, заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду від 26 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «ДЕМЗ» про визнання наказу про звільнення незаконним, зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості з заробітної плати не підлягає розгляду Верховним Судом та підлягає поверненню заявнику, що узгоджується з моєю позицією, яка викладена в ухвалах Верховного Суду від 26 грудня 2023 року у справі № 752/18927/17 (провадження № 61-18157во23), від 27 грудня 2023 року у справі № 500/2395/18 (провадження № 61-18314во23), від 23 січня 2024 року у справі № 333/5482/21 (провадження № 61-1110во24).

Таким чином вважаю, що заява ОСОБА_1 підлягає поверненню шляхом постановлення ухвали суддею одноособово, адже, Верховний Суд не є тим судом, який може вирішувати питання про відкриття провадження за такою заявою, а тому не може вирішувати і питання про відмову у відкриттіпровадження у справі за заявою про перегляд за виключними обставинами.

Наведене узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, викладеною в ухвалах: від 31 травня 2023 року у справі № 240/15850/20 (провадження № Зн/990/11/23); від 31 липня 2023 року у справі № 640/9551/20 (провадження № Зн/990/21/23); від 11 жовтня 2023 року у справі № 240/15850/20 (провадження № Зн/990/22/23); від 06 грудня 2023 року у справі № 466/7277/21 (провадження № 61-17330во23); від 13 грудня 2023 року у справі № 591/5193/22 (провадження № 61-17236во23); від 13 грудня 2023 року у справі № 440/4627/19 (провадження № К/990/34470/23); від 08 грудня 2023 року у справі № 489/4198/21 (провадження № 61-17431во23); від 19 грудня 2023 року у справі № 420/7448/21 (провадження № 3в/990/75/23); від 27 грудня 2023 року у справі № 753/21315/20-ц (провадження №61-18310во23); від 29 грудня 2023 року у справі № 710/1298/21 (провадження № 61-18627св23), від 11 січня 2024 року у справі № 465/2023/18 (провадження № 61-515во24), від 16 травня 2024 року у справі № 159/2691/22 (провадження № 61-7121во24), від 03 червня 2024 року у справі № 953/1895/23 (провадження № 61-7851во24), від07 червня 2024 року у справі № 358/1501/15-ц (провадження № 61-8150во24).

Суддя А. І. Грушицький