Ухвала

від 17.06.2024 по справі 369/1843/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 червня 2024 року

м. Київ

справа № 369/1843/18

провадження № 61-7810ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року,

касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року,

у провадженні за заявою ОСОБА_3 про заміну сторони боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на його правонаступника ОСОБА_1 , зацікавлена особа, - державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертична Віта Володимирівна, у справі № 369/1843/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_2, відкритому на підставі виконавчого листа від 21 жовтня 2022 року № 369/1843/18, оскільки боржник ОСОБА_2 вже не є власником будівель та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відчуженням вказаного майна на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2022 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, заяву задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 25 жовтня 2022 року, а саме боржника ОСОБА_2 на належного боржника ОСОБА_1 .

Встановивши, що судове рішення первісним боржником не виконано, що було підставою для накладення на ОСОБА_2 штрафу, який у березні 2023 року повідомив державного виконавця, що не є власником нерухомого майна, щодо якого на виконанні перебуває виконавчий лист, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що новий власник ОСОБА_1 набув обов`язку виконання судового рішення, яке не виконано попереднім боржником, зокрема щодо знесення господарської будівлі та огорожі.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу місцевого суду, додатково зазначив, що спір у цій справі, який був вирішений судом, стосувався усунення перешкод у користуванні власністю та не був нерозривно пов`язаний з особою відповідача, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, допускають правонаступництво.

Відхиляючи довід апеляційної скарги, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист від 21 жовтня 2022 року № 369/1843/18, є обов`язковим для конкретно визначеного суб`єкта - ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 367/3748/15-ц, відповідно до якого, зміст існуючого правовідношення залишається попереднім, відбувається виключно зміна у ньому особи зобов`язаної сторони; обов`язок з виконання відповідного судового рішення покладається не на певну особу як таку, а саме на певну особу як власника речі, за рахунок збільшення якої (покращення якостей якої) відбулося порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відчуження боржником ОСОБА_2 належного йому майна породжує права та обов`язки для нового власника цього майна та не може призвести до нівелювання постановленого судом рішення, що набрало законної сили до моменту такого відчуження, та усунути (анулювати) його правовий та фактичний ефект. Інакше, будь-яке судове рішення та його законну дію можна б було скасувати таким чином, який обраний боржником ОСОБА_2 у цій справі.

28 травня 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року.

Також, 30 травня 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну боржника його правонаступником.

Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку із набуттям у власність земельної ділянки та розташованих на ній господарських будівель, ОСОБА_1 отримано всю необхідну для подальшої реалізації його законного права власності супровідну технічну документацію на вказаний об`єкт та новий будівельний паспорт, виданий архітектурним бюро у вигляді Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про схеми намірів забудови земельної ділянки №NВ01:9730-3200-7807-9073 від 30 березня 2023 року, тому будівельний паспорт від 20 лютого 2015 року № 80, оформлений на попереднього власника земельної ділянки ОСОБА_2 , втратив свою чинність, а отже вимога про виконання ним рішення суду в частині приведення ним об`єкту нерухомості у відповідність до старого будівельного паспорту та виданого на його підставі висновку експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 14783/17-42 від 30 серпня 2017 року є незаконною та такою, що грубо порушує його права, як законного власника та добросовісного набувача вказаного нерухомого майна.

ОСОБА_1 вважає, що відсутність будь-яких порушень норм права щодо забудови належної йому земельної ділянки стало законною передумовою оформлення та видачі йому, як новому власнику нерухомого майна, відповідними компетентними установами вказаної вище документації, зокрема будівельного паспорта. Відомості про порушення Державних нормативних документів, які регламентують санітарні й протипожежні норми будівництва, планувальні та екологічні вимоги тощо, відсутні і такі докази заявницею не подано.

Заявник вважає, що на момент розгляду заяви про заміну сторони боржника, судове рішення було виконано, оскільки йому як новому власнику видано новий будівельний паспорт на нерухоме майно, що свідчить про відсутність будь-яких порушень.

При цьому ОСОБА_1 вказує, що належна йому господарська будівля розташована на межі сусідньої земельної ділянки, власницею якої є ОСОБА_3 , на відстані 2,4 м, що відповідає мінімально допустимій відстані розташування господарської будівлі до межі сусідньої земельної ділянки.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну боржника його правонаступником.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що новим власником ОСОБА_1 після придбання права власності на земельну ділянку та споруди було отримано дозвільні документи, які принципово відрізняються від тих, які отримував у свій час він. Всі документи, які існували та були отримані ним, втратили свою дію і ОСОБА_1 не має жодного відношення до таких документів. Рішення суду в частині приведення паркану до норм і правил будівельного паспорта виконано ще до відкриття виконавчого провадження. ОСОБА_1 отримав новий будівельний паспорт на придбане ним нерухоме майно, а тому виконання рішення суду в цій частині є неможливим. Жодний документ, що був отриманий ОСОБА_1 , не порушує права та інтереси ОСОБА_3

ОСОБА_2 вважає, що отриманий ОСОБА_1 новий будівельний паспорт містить відомості про споруди, щодо яких було ухвалено судове рішення, проте, вказані забудови зазначені у паспорті з іншими технічними характеристиками та мають новий статус, а тому не можуть бути знесені за судовим рішенням.

Також, на переконання ОСОБА_2 , наявні підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 367/3748/15-ц та застосованого апеляційним судом.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Судами встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов`язання привести об`єкт забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ОСОБА_2 на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.

Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні майном ОСОБА_5 (земельною ділянкою та будинком за адресою: АДРЕСА_1 ), створених діями ОСОБА_2 , власником суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80, з переліком вимог до забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки, з урахуванням державного акта на землю № 322240001002502 (власник - ОСОБА_2 ), з висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 серпня 2017 року № 14783/17-42, а саме: знесенням господарської будівлі, як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови, знесенням огорожі висотою 4,35 м з непрозорою частиною 2,7 м, що є грубим порушенням режиму інсоляції суміжної земельної ділянки, та улаштуванням огорожі висотою 1,6 м, не менше 30 % площі якої повинно бути прозорою (пункт 5 вимог до забудови, будівельний паспорт № 80 від 20 лютого 2015 року), приведенням до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта - господарської будівлі - до меж земельної ділянки - 4 м, бо існуюча на сьогоднішній день відстань - 1,27 м недопустима в зв`язку з високою пожежонебезпекою цієї споруди (фарби, кисень та газ у балонах та інші горючі матеріали), знесенням промислових споруд з полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагони-битовки та навіси, як незареєстрованих та відсутніх в схемі забудови земельної ділянки відповідно до будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80, виданого відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року залишено без змін.

21 жовтня 2022 року на виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист № 369/1843/18.

25 жовтня 2022 року державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичною В. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 21 жовтня 2022 року № 369/1843/18.

08 жовтня 2022 року ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з розташованою на ній надвірною будівлею, щодо якої (земельної ділянки) у боржника наявний був обов`язок з її приведення у відповідний стан.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на надвірну будівлю номер запису про право власності: 24977082, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1492957432224.

27 листопада 2022 року на депозитний рахунок орану виконавчої служби боржником ОСОБА_2 сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, однак повідомлення щодо виконання рішення суду від боржника ОСОБА_2 у матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відсутнє.

Стягувач ОСОБА_3 09 січня 2023 року повідомила орган виконавчої служби, що рішення суду боржником ОСОБА_2 не виконано, у зв`язку з чим 31 січня 2023 року державним виконавцем складено відповідний акт, а 01 лютого 2023 року прийнято постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 у розмірі 1 700,00 грн.

20 березня 2023 року боржник ОСОБА_2 повідомив орган виконавчої служби про те, що на момент відкриття виконавчого провадження він не був власником зазначеного у виконавчому листі нерухомого майна.

Із касаційних скарг вбачається, що вони є необґрунтованими, а наведені в них доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Для процесуального правонаступництва, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. Для встановлення процесуального правонаступництва особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (пункти 29, 31)).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16 зробила висновок, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Верховний Суд в оцінці наведеної правової ситуації на предмет відповідності змісту права та його духу, виходить з такого.

У ситуації, коли відбувається порушення абсолютного права (яким є право власності позивачки) і порушником є певний визначений судом у рішенні суб`єкт виконання цивільного обов`язку, тоді може відбуватися правонаступництво щодо виконання цього обов`язку. Саме прикладом такого правонаступництва щодо переходу обов`язку, який виник внаслідок порушення абсолютного права, є перехід обов`язку повернути майно або усунути перешкоди у користуванні ним (відповідно, обов`язок за віндикаційним або негаторним позовом власника) у разі передачі володіння певним майном.

У такому випадку зміст існуючого правовідношення залишається попереднім, відбувається виключно зміна у ньому особи зобов`язаної сторони. Обов`язок з виконання відповідного судового рішення покладається не на певну особу як таку, а саме на певну особу як власника речі, за рахунок збільшення якої (покращення якостей якої) відбулося порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-1417/10, від 31 серпня 2021 року у справі № 367/3748/15-ц.

Оцінюючи поведінку відповідача у цій справі, Суд виходить з того, що такі її дії (щодо відчуження власного майна) не можуть призвести до нівелювання постановленого судом рішення, що набрало законної сили, та усунути (анулювати) його правовий та фактичний ефект. Інакше, будь-яке судове рішення та його законну дію можна б було скасувати таким чином, який обраний відповідачем у цій справі.

Водночас станом на момент постановлення рішення по суті спору (28 вересня 2022 року) та набрання ним законної сили відповідач, який відчужив своє нерухоме майно, у справі був належною стороною: ОСОБА_2 був власником зазначеного майна, за рахунок приведення у відповідність якого має відбутися виконання цього судового рішення.

Таким чином, встановивши, вибуття первісного боржника із зобов`язання, яке перебуває на примусовому виконанні, на підставі правочину відчуження майна щодо якого існує обов`язок приведення його у відповідний стан, а також відсутність доказів фактичного виконання судового рішення у повному обсязі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про заміну сторони боржника правонаступником.

Довід касаційної скарги ОСОБА_1 , що на момент розгляду заяви про заміну сторони боржника судове рішення було виконано, оскільки йому як новому власнику видано новий будівельний паспорт на нерухоме майно, що свідчить про відсутність будь-яких порушень, при цьому господарська будівля розташована на межі сусідньої земельної ділянки, власницею якої є ОСОБА_3 , на відстані 2,4 м, що відповідає мінімально допустимій відстані розташування господарської будівлі до межі сусідньої земельної ділянки, Верховний Суд не приймає до уваги, оскільки у наведеному випадку встановленню та перевірці підлягають обставини фактичного виконання судового рішення у повному обсязі боржником, який на стадії примусового виконання судового рішення має бути засвідчений державним виконавцем із подальшим винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, за умови сплати боржником усіх належних платежів.

Водночас судами не встановлено та заявниками не підтверджено виконання судового рішення саме відповідно до змісту судового рішення та виконавчого документа, а саме, зокрема знесення господарської будівлі, як об`єкта нерухомого майна, приведенням до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта - господарської будівлі - до меж земельної ділянки; знесення промислових споруд з полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагони-битовки та навіси, у зв`язку з чим посилання заявників на отримання ОСОБА_1 нового будівельного паспорту, не свідчить про виконання судового рішення, адже у вказаному паспорті згадана господарська будівля зазначена, хоча з іншими технічними характеристиками, водночас не є такою, що знесена.

Довід касаційної скарги ОСОБА_2 про наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 367/3748/15-ц та застосованого апеляційним судом, Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки заявником не наведено вмотивованих міркувань необхідності такого відступу.

Інші доводи касаційних скарг зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, у провадженні за заявою ОСОБА_3 про заміну сторони боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на його правонаступника ОСОБА_1 , зацікавлена особа, - державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертична Віта Володимирівна, у справі № 369/1843/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян