Ухвала

від 31.01.2025 по справі 369/1843/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

Іменем України

31 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 369/1843/18

Провадження № 61-16563ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)

на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 грудня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового рішення за заявою скаржниці

у справі за її позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном і

в с т а н о в и в :

1. У лютому 2018 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила:

(1) усунути створені відповідачем як власником суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та будинком скаржниці на АДРЕСА_1 , ухваливши рішення про:

визнання «надвірної будівлі», що складається з трьох морських контейнерів у вигляді літери «П», власником яких є відповідач, об`єктом «рухомого майна» та таким, що відповідає визначенню «рухоме майно» та не може бути внесеним до декларації та реєстру речових прав на нерухоме майно;

зобов`язання відповідача привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта № 80 від 20 лютого 2015 року та схеми забудови земельної ділянки, знісши господарську будівлю як об`єкт рухомого майна (самочинної забудови), огорожу висотою 4,35 м з непрозорою частиною 2,7 м й улаштувавши огорожу висотою 1,6 м, не менше 30 % площі якої має бути прозорою, привівши до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, знісши 10 промислових споруд із полегшених конструкцій;

(2) провести судове дослідження виданої на ім`я скаржника декларації № КС 142161820102 від 30 червня 2016 року;

(3) постановити окрему ухвалу щодо скаржника.

2. 26 березня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.

3. 12 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове про часткове задоволення позову: (1) усунув скаржниці створені відповідачем перешкоди у користуванні та розпорядженні її земельною ділянкою; (2) зобов`язав відповідача привести огорожу на межі земельних ділянок на АДРЕСА_2 у відповідність до пункту 5 вимог до забудови будівельного паспорта № 80 від 20 лютого 2015 року з облаштуванням огорожі висотою 1,6 м, 30 % площі якої має бути прозорою.

4. 15 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою скасував постанову апеляційного суду в частині вирішення позову про зобов`язання привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених відповідачем на земельній ділянці промислових споруд із полегшених конструкцій; справу у вказаній частині скерував на новий розгляд до апеляційного суду.

5. 28 вересня 2022 року апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції в частині позову про зобов`язання привести об`єкт забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених на земельній ділянці промислових споруд із полегшених конструкцій;

ухвалив у цій частині нове рішення: усунув перешкоди у користуванні та розпорядженні майном (земельною ділянкою і будинком), створених діями відповідача як власника суміжної земельної ділянки шляхом зобов`язання його привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта № 80 від 20 лютого 2015 року з переліком вимог до забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки з урахуванням державного акта на землю та висновку експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 14783/17-42 від 30 серпня 2017 року, а саме:

знести господарську будівлю як об`єкт рухомого майна (самочинну забудову),

знести огорожу висотою 4,35 м з непрозорою частиною 2,7 м, що є грубим порушенням режиму інсоляції суміжної земельної ділянки, й улаштувати огорожу висотою 1,6 м, не менше 30 % площі якої має бути прозорою (пункт 5 вимог до забудови, будпаспорт № 80 від 20 лютого 2015 року),

привести до норм мінімально допустимої відстані 4 м від об`єкта-господарської будівлі до меж земельної ділянки, бо існуюча відстань 1,27 м недопустима через високу пожежонебезпеку цієї споруди (фарби, кисень і газ у балонах й інші горючі матеріали),

знести 10 промислових споруд із полегшених конструкцій - вагони-битовки та навіси як незареєстровані та відсутні у схемі забудови земельної ділянки будівельного паспорта № 80 від 20 лютого 2015 року, виданого відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

6. 8 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін постанову апеляційного суду від 28 вересня 2022 року.

7. 6 листопада 2024 року скаржниця подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо вимог, які не були розглянуті судом, а саме: (1) провести судове дослідження декларації № КС 142161820102 від 30 червня 2016 року, видану на ім`я відповідача, (2) постановити щодо останнього окрему ухвалу.

8. 3 грудня 2024 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у прийнятті додаткового рішення. Мотивував тим, що, ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд дослідив усі матеріали справи, врахував усі докази, надані скаржницею; вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення не належать до повноважень апеляційного суду.

9. 12 грудня 2024 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначену ухвалу апеляційного суду.

10. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

10.1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини перша та третя статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

10.2. 12 жовтня 2021 року апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про часткове задоволення позову. Крім того, у тій постанові, зокрема, спростував можливість захисту прав скаржниці за вимогою про проведення судового дослідження декларації № КС 142161820102 від 30 червня 2016 року.

15 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою скасував зазначену постанову апеляційного суду лише в частині вимог про зобов`язання привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених на земельній ділянці промислових споруд із полегшених конструкцій, і скерував справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

28 вересня 2022 року апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції у зазначеній частині й ухвалив у цій частині нове - усунув створені діями відповідача перешкоди у користуванні та розпорядженні скаржницею майном (земельною ділянкою і будинком) шляхом зобов`язання відповідача привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки.

10.3. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (частини перша та друга статті 229 ЦПК України).

10.4. За змістом частини першої статті 235 ЦПК України письмові докази за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засіданні або пред`являються йому, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам для ознайомлення. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду (речення перше частини другої статті 235 ЦПК України).

10.5. Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України).

10.6. За змістом наведених приписів вимоги провести судове дослідження декларації № КС 142161820102 від 30 червня 2016 року та постановити окрему ухвалу, яку надіслати до поліції для початку досудового розслідування кримінальної справи та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно відповідача у зв`язку з поданням останнім до державного реєстратора свідомо сфальсифікованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації (із недостовірними даними) для реєстрації права власності на надвірну будівлю, не є позовними. Щодо вказаних вимог процесуальний закон не передбачає можливості ухвалення додаткового рішення.

10.7. З огляду на зазначене апеляційний суд в оскарженій ухвалі правильно вказав, що слід відмовити в ухваленні додаткового рішення, бо цей суд дослідив усі матеріали справи, врахував усі надані скаржницею докази, а вимоги її заяви про ухвалення додаткового рішення не належать до повноважень апеляційного суду.

10.8. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

10.9. З огляду на зазначене застосування процесуальних норм апеляційним судом є вочевидь правильним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення приписів, зокрема статті 270 ЦПК України. Тому касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 грудня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового рішення за відповідною заявою ОСОБА_1 у справі за її позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко