Постанова

від 01.07.2024 по справі 21/36-09-1695

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 21/36-09-1695

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024

у справі № 21/36-09-1695

за позовом Приватної фірми "Артек"

до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Білгород-Дністровського районного відділу земельних ресурсів

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року Приватна фірма "Артек" (далі - ПФ "Артек", позивача) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області та Білгород-Дністровського районного відділу земельних ресурсів, в якому просила:

- зобов`язати Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПФ "Артек" для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області та укласти з ПФ "Артек" довгостроковий договір оренди;

- зобов`язати Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії внести відомості про земельну ділянку до АС ДЗК та зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду Білгород-Дністровської районної державної адміністрації за ПФ "Артек" для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 (суддя - Зеленов Г.М.) позов задоволено.

Зобов`язано відділ земельних ресурсів у Білгород-Дністровському районі Одеської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду Білгород-Дністровської райдержадміністрації ПФ "Артек" для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області. Зобов`язано Білгород-Дністровську району державну адміністрацію Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду Білгород-Дністровської райдержадміністрації ПФ "Артек" для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області та укласти з ПФ "Артек" договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 0, 3131 га, в тому числі прибережної захисної смуги 0, 3131 га, розташованої на березі річки Дністер Білгород-Дністровського району для організації човнової станції строком на 25 років.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 29.12.2009 (суддя - Зеленов Г.М.) задоволено заяву ПФ "Артек" про прийняття додаткового рішення у справі № 21/36-09-1695. Зобов`язано Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії внести відомості про земельну ділянку до АС ДЗК та зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду Білгород-Дністровської райдержадміністрації за ПФ "Артек" для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся із апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПФ "Артек". Разом із апеляційною скаргою було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження цих судових актів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 (головуючий суддя - Я.Ф. Савицький, судді - С.І. Колоколов, Н.М. Принцевська) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 та додаткове рішення цього суду від 29.12.2009 на підставі ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись із ухвалою апеляційного господарського суду від 29.04.2024, заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу апеляційного господарського суду та передати справу до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 93 ГПК України, оскільки вона застосовувалася в редакції, не чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень у цій справі; порушення ч. 2 ст. 261 ГПК України. Стверджує про те, що апеляційний господарський суд на стадії відкриття апеляційного провадження дійшов передчасних висновків, що оскаржуваними рішеннями не вирішувалося питання про права та обов`язки Одеської обласної державної (військової) адміністрації. Посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009, у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 917/512/19 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287, ч. 6 ст. 310 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 24.06.2024.

18.06.2024 до Верховного Суду від Білгород-Дністровської районної державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав, наведених у цьому відзиві.

Переглянувши в касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації, апеляційний господарський суд виходив з того, що ця скарга з клопотанням про поновлення строку подана поза межами присічного річного строку, визначеного ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), що, у свою чергу, зумовлює відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі ст. 261 ГПК України. Дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення не ухвалювалися щодо прав та інтересів Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

Разом з тим, згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справі "Устименко проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувані судові рішення були ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ.

Згідно з п. 13 ч. 1 роз. ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Разом з тим, ч. 3 ст. 3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.11.2018 у справі № 54/239, а також Верховний Суд у постановах від 12.07.2022 у справі № 9/430-05-11867, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10 зазначили про те, що судові рішення, ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Отже апеляційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим ГПК України в редакції, чинній на час звернення із такою апеляційною скаргою.

Згідно зі ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Здійснюючи тлумачення ст. 93 ГПК України (у відповідній редакції), Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 у справі № 9/430-05-11867 зазначив про те, що з урахуванням припису абз. 7 п. 2 роз. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила ч. 2 ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення. Втім, це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, оскільки ГПК України до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги. Так, згідно із ч. 1 ст. 91 ГПК України (у редакції від 03.08.2010) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Виходячи з аналізу наведених норм, відповідно до вимог ст. 91 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити не будь-яке рішення суду, а лише те, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи (якщо в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, відступила від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 2-1678/05, щодо того, що присічний строк поширюється на прокурора, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування і в тому разі, коли вони не були залучені до участі у справі. Велика Палата Верховного Суду у цій справі № 2-3887/2009 виснувала, що абз. 3 ч. 3 ст. 297 ЦПК України (у редакції Закону № 4176-VI (близькі за змістом зміни були внесені до ч. 2 ст. 93 ГПК України) стосувався випадків, коли після спливу присічного строку рішення суду першої інстанції оскаржила сторона спору, від імені якої у спірних правовідносинах діяв орган державної влади чи місцевого самоврядування, якщо така сторона брала участь у справі та була належно повідомленою про її розгляд (див. також постанову Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 202/9353/15).

Частиною 1 ст. 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Разом з тим, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.08.2019 у справі № 62/112 відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у низці постанов, щодо вирішення на стадії відкриття апеляційного провадження питання про те, чи стосуються оскаржувані рішення прав, інтересів та (або) обов`язків скаржників, оскільки встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

У постановах від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про те, що якщо судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Отже, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що вирішення питання про те, чи є рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, незалученої до участі у справі на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи є передчасним.

Проте, вирішуючи питання, чи ухвалювалися оскаржувані судові рішення про права, інтереси та обов`язки Одеської обласної державної (військової) адміністрації, апеляційний господарський суд наведених висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, не врахував та дійшов передчасного висновку про можливість вирішення цього питання фактично на стадії відкриття апеляційного провадження. Крім того, судом не було належним чином перевірено, чи містила ст. 93 ГПК України норму про присічний річний строк для поновлення пропущеного строку на подання цієї апеляційної скарги станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції та, чи поширювався він на звернення заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації з цією апеляційною скаргою.

Разом із тим, колегія суддів ураховує, що у ч. 2 ст. 261 ГПК України (в редакції, чинній із 15.12.2017) унормовано, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. ст. 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (див. постанову Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).

Положення ч. 2 ст. 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження, тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

За змістом положень ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

У постанові від 07.11.2023 у справі № 40/223-05 Верховний Суд дійшов висновку про те, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Втім, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, належної оцінки наведеному заявником апеляційної скарги обґрунтуванню поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не надав, вдавшись на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до з`ясування питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення прав, обов`язків та інтересів особи, яка не була залучена до участі у справі, що, як уже зазначалося, виходячи з положень процесуального закону, є передчасним.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

З урахуванням вищевикладеного вбачається порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України).

Отже, зважаючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, ухвала апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у цій справі підлягає скасуванню, а справа - направленню до Південно-західного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.12.2009 у справі № 21/36-09-1695.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, справа передається до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за відповідною скаргою, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації задовольнити частково.

Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі № 21/36-09-1695 скасувати.

Справу № 21/36-09-1695 направити до Південно-західного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.12.2009 у справі № 21/36-09-1695.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О.В.