Ухвала

від 23.07.2024 по справі 21/36-09-1695

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

23 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 21/36-09-1695Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Принцевської Н.М.,

перевіривши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на її подання Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації

на рішення Господарського суду Одеської області

від 01 липня 2009 року (повний текст складено 03.07.2009)

та

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області

від 29 грудня 2009 року (повний текст складено 29.12.2009)

у справі № 21/36-09-1695

за позовом: Приватної фірми „Артек

до відповідачів:

1.БілгородДністровської районної державної адміністрації Одеської області;

2.БілгородДністровського районного відділу земельних ресурсів

про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року Приватна фірма Артек звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до БілгородДністровської районної державної адміністрації Одеської області та БілгородДністровського районного відділу земельних ресурсів, в якому просило:

- зобов`язати БілгородДністровську районну державну адміністрацію Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватній фірмі Артек для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області та укласти з Приватною фірмою Артек довгостроковий договір оренди;

- зобов`язати Державне підприємство Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії внести відомості про земельну ділянку до АС ДЗК та зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду БілгородДністровської районної державної адміністрації з Приватною фірмою Артек (код 30587179) для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 06.04.2009 порушено провадження у справі №21/36-09-1695.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 у справі №21/36-09-1695 (суддя Зеленов Г.М.) позов Приватної фірми „Артек задоволено. Зобов`язано Відділ земельних ресурсів у БілгородДністровському районі Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород Дністровський, вул. Л. Попова, 24) погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду БілгородДністровської райдержадміністрації Приватній фірми „Артек (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська,15. Ідентифікаційний код 30587179) для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території БілгородДністровського району Одеської області. Зобов`язано Білгород-Дністровську району державну адміністрацію Одеської області (67700, Одеська область, м. БілгородДністровський, вул. Л. Попова, 24) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду Білгород Дністровської райдержадміністрації Приватної фірмі „Артек (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська,15. Ідентифікаційний код 30587179) для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території БілгородДністровського району Одеської області та укласти з Приватною фірмою „Артек 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська,15. Ідентифікаційний код 30587179) договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 0, 3131 га, в тому числі прибережної захисної смуги 0, 3131 га, яка розташована на березі річки Дністер БілгородДністровського району для організації човнової станції строком на 25 років.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 29.12.2009 у справі №21/36-09-1695 (суддя Зеленов Г.М.) задоволено заяву Приватної фірми „Артек про прийняття додаткового рішення у справі №21/36-09-1695. Зобов`язано Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії внести відомості про земельну ділянку до АС ДЗК та зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду БілгородДністровської райдержадміністрації за Приватною фірмою „Артек для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території БілгородДністровського району Одеської області.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями та зазначаючи, що наведені рішення від 01.07.2009 та від 29.12.2009 порушують права та інтереси Одеської обласної державної адміністрації як особи, яка не була залучена до участі у справі, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації з апеляційною скаргою (вх. №1425/24, №1426/24 від 18.04.2024), в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 та додаткове рішення вказаного суду від 29.12.2009 у справі №21/36-09-1695 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Приватної фірми Артек відмовити у повному обсязі.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення від 01.07.2009 та 29.12.2009, яке обумовлено тим, що належним відповідачем у справі №21/36-09-1695 мала би бути Одеська обласна державна адміністрація як розпорядник спірної земельної ділянки, проте, яка не була учасником справи, що позбавило останню можливості оскаржити відповідні судові рішення у визначений законом строк.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (вх. №1425 та №1426 від 18.04.2024) на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 та додаткове рішення від 29.12.2009 у справі №21/36-09-1695 було відмовлено на підставі ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.

Вказану ухвалу суду апеляційної інстанції заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації оскаржив у Верховному Суді.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2024 у справі №21/36-09-1695 ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі №21/36-09-1695 скасовано; справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

Скасовуючи означену ухвалу, Верховний Суд виходив з того, що лише після надання належної оцінки наведеному заявником апеляційної скарги обґрунтуванню поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо відмови у відкритті апеляційного провадження, у разі відсутності підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Питання про те, чи стосуються оскаржувані рішення прав, інтересів та (або) обов`язків скаржника особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

18.07.2024 матеріали справи №21/36-09-1695 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.07.2024, справу №21/26-09-1695 передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді: Колоколов С.І., Принцевська Н.М.

Як зазначалось вище, апелянтом заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення від 01.07.2009, ознайомившись з яким судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 та від 29.12.2009 у справі №21/36-09-1695 подана до Південно-західного апеляційного господарського суду прокурором в особі місцевого органу державної виконавчої влади, який не брав участі у справі, через більше, ніж 14 років після набрання законної сили зазначеними судовими рішеннями.

Колегія суддів зазначає, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів. Крім того, 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ.

Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією Господарського процесуального кодексу України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак, до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При цьому, частиною 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 в справі № 2-3887/2009 відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 361/161/13-ц).

Таким чином, апеляційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній на час звернення із такою апеляційною скаргою.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. ст. 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (див. постанову Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, положення ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).

Тобто, встановивши відсутність винятків, визначених у п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239).

За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником та чи підлягає він відновленню (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06, від 21.02.2019 у справі № 11/4590/13).

Принцип змагальності в господарському судочинстві та, зокрема, зміст статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Отже, на особу, яка звертається з відповідною заявою, покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 921/211/19.

Отже скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом із цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, із посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі, ймовірно, не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.

Необхідність перегляду судових рішень, що набрали законної сили та чинні майже 14 років, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06.

У постанові від 07.11.2023 у справі № 40/223-05 Верховний Суд дійшов висновку про те, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Оцінюючи з урахуванням вищенаведеного підстави для поновлення строку, зазначені скаржником, суд на підставі матеріалів справи встановив, що апелянт обґрунтовує клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги тим, що він ознайомився з оскаржуваним рішенням лише 02.04.2024, про що свідчить відповідна відмитка на заяві від 26.03.2024 про ознайомлення з матеріалами справи №21/36-09-1695 (т. 2, а.с. 37 зворотн. стор.).

Відтак до Південно-західного апеляційного господарського суду він скаржник звернувся 15.04.2024, що вбачається з відбитку штемпелю поштової установи на відповідному опису вкладення у цінний лист, наявному у матеріалах справи (т. 2, а.с.76, 80 зворотн. стор.).

Разом з тим, до апеляційної скарги апелянтом додано лист Одеської обласної державної адміністрації (т. 2, а.с. 74), в інтересах якої прокурор звернувся до суду, в якому Одеська обласна державна адміністрація, у відповідь на запит прокурора від 27.03.2024, повідомляє Одеську обласну прокуратуру, що про існування оскаржуваного рішення у даній справі вона дізналась із відзиву Білгород-Дністровської райдержадміністрації у справі №916/491/24, який було подано 12.03.2024.

У даному контексті судовою колегією встановлено, що на розгляді Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/491/24 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації, приватної фірми Артек, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державного спеціалізованого підприємства „Ліси України, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 0,3131 га з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362, яка була предметом розгляду у даній справі - №21/36-09-1695.

З огляду на вказане вбачається, що прокурору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, про існування рішення від 01.07.2009 у справі №21/36-09-1695 також було відомо з 12.03.2024 і ознайомлення останнього з матеріалами цієї справи 02.04.2024 свідчить лише про власне волевиявлення прокурора.

Отже, з огляду на зазначене, останнім днем для подання апеляційної скарги у даному випадку мало б бути 01.04.2024, тоді як апеляційна скарга подана прокурором 15.04.2024.

Однак, об`єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення прокурора та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання апеляційної скарги, у встановлений законодавством строк, апелянтом не наведено.

Відтак, зазначені доводи скаржника на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення у справі №21/23-09-1695 апеляційний суд не може визнати поважними, оскільки. В іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Колегія суддів зазначає, що неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення суду є свідченням того, що скаржник не намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, що в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, а також невчинення усіх можливих та залежних від нього дій для вчасного подання апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та враховуючи вищевикладені обставини та положення законодавства, судова колегія зазначає, що апелянтом не наведено доводів щодо належного обґрунтування поважності причин, які стали підставою пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі №21/36-09-1695.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 260 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом подання суду апеляційної інстанції вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в якому необхідно вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч. ст. 261 Господарського процесуального кодексу України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 у справі №21/36-09-1695 залишити без руху.

2. Встановити Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, а саме: надати до суду вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 у справі №21/36-09-1695 із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням відповідних доказів протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації, що якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк або якщо вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяЯ.Ф. Савицький

Суддя С.І. Колоколов

СуддяН.М. Принцевська