Рішення

від 07.08.2024 по справі 914/866/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 Справа № 914/866/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ігоря Стадника, розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства «Вітафарма» про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/866/24

за позовом: Приватного підприємства «Вітафарма», м. Запоріжжя,

до відповідача: Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія», м. Львів,

про: стягнення 137 600, 00 грн заборгованості, розірвання договору оренди,

підстава позову: порушення зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

встановив:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/866/24 за позовом Приватного підприємства «Вітафарма» до Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» про стягнення 137 600, 00 грн заборгованості та розірвання договору оренди, за результатами розгляду якої 17.07.2024 постановлено рішення про задоволення позову в повному обсязі. 22.07.2024 складено повний текст рішення суду.

У позовній заяві позивач зазначав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн та зазначив, що документи на підтвердження судових витрат будуть надані суду в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. На момент прийняття господарським судом рішення позивач не долучив до матеріалів справи доказів на підтвердження заявленого у попередньому розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, тому вказане питання суд не вирішував в рішенні від 17.07.2024.

29.07.2024 в «Електронному суді» позивач сформував і надіслав суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення 25 000,00 грн витрат на правову допомогу. Одночасно позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на подання такої заяви, яку суд задовільнив і призначив заяву до розгляду в судове засідання на 07.08.2024. Ухвала суду від 30.07.2024 доставлена в електронні кабінети сторін та їх представників 30.07.2024

У судове засідання 07.08.2024 сторони явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, однак, суд не визнавав явку представників обов`язковою для вирішення заяви про розподіл витрат на правову допомогу.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату та час судового засідання, а також встановлені строки розгляду заяви, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач зазначає, що 01.04.2024 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Аксіома» було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги № 01/04-24 від 01.04.2024. Згідно з п. 1 вказаної угоди сторони погодили вартість послуг 25 000,00 грн. На підтвердження факту надання послуг за умовами договору сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання-послуг) № 170724 від 17.07.2024, який надійшов на адресу представника позивача 29.07.2024. Тому позивач просить ухвалити додаткове судове рішення у вищевказаній справі, яким здійснити розподіл судових витрат на професійну правову допомогу, понесених позивачем у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідач заперечень стосовно заяви позивача не подав.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення по суті, суд зазначає таке.

Так, представництво інтересів позивача у справі здійснював адвокат Гришко Іван Іванович на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1170206, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.06.2017, договору про надання правової допомоги № 01/04-24 від 01.04.2024. Вказаний договір укладений між Адвокатським об`єднанням «Аксіома» і Приватним підприємством «Вітафарма» і ним передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Тобто вказаний договір передбачає загальні умови надання правової допомоги позивачу без прив`язки до конкретної справи.

У той же день, 01.04.2024, сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору від 01.04.2024, відповідно до якої «сторони погодили вартість послуг за договором, в саме представництво інтересів Приватного підприємства «Вітафарма» в суді щодо стягнення з Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» заборгованості по договору оренди № ЛФК-0083/2022 від 09.09.2022 та усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, загальною площею 54, 2 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , під час розгляду справи Господарським судом Львівської області». Тобто фактично у вказаній додатковій угоді вартість послуг не узгоджено.

Однак надалі, 24.07.2024, представники сторін договору підписали акт № АО-170724 здачі прийняття робіт за юридичні послуги згідно з договором у справі № 914/866/24, загальною вартістю 25 000,00 грн.

Адвокат склав опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 01/04-24 від 01.04.2024 в справі № 914/866/24:

1. консультування клієнта щодо судової справи, збір доказової бази у справі - 5 годин,

2. аналіз судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обрання правових висновків Верховного суду, аналіз пов`язаних судових справ - 5 годин,

3. підготовка позовної заяви, уточненої позовної заяви - 8 годин,

4. участь в судовому розгляді справи - 4 години,

5. підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення - 2 години,

6. підготовка клопотань з процесуальних питань - 1 години, тобто всього 25 годин.

Відповідач заперечень стосовно поданих позивачем доказів не висловив.

Розглядаючи заяву позивача, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, досліджуючи долучені представником позивача докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомоги у співвідношенні з виконаними роботами, описаними адвокатом, суд зауважує, що в справі було п`ять судових засідань і участь в них брав представник позивача ОСОБА_1 . Тобто такі послуги надані клієнту, є реальними та фактичними. Підготовка позовної заяви та уточненої позовної також відповідають фактичним діям позивача у справі № 914/866/24, а також супроводжувались аналізом судової практики, пов`язаних справи, збором доказової бази. Тому сумнівів у виконанні таких робіт при представленні адвокатом Гришком І.І. інтересів позивача у суду немає.

Щодо включення до вартості наданих послуг пункту п`ятого «підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення», то суд зауважує, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Тому подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/9714/22, в постанові від 02.02.2024, погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі № 922/838/22, від 14.09.2023 у справі № 911/3076/21, від 06.09.2023 у справі № 914/131/22, від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21, від 25.07.2023 у справі № 914/4092/21, від 07.02.2023 у справі № 922/4022/20, від 23.08.2022 у справі № 909/328/18, від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31.07.2024 у справі № 758/11022/21. У цій же справі наголошено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд також враховує, що відповідач заяв по суті спору не подавав, тобто додаткових витрат, пов`язаних із поведінкою відповідача під час розгляду цієї справи не було.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що у розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).

Тобто суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обгрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.

Суд зазначає, що в підписаних сторонами документах не погоджено вартості однієї години роботи адвоката, незважаючи на те, що опис наданих послуг здійснено, виходячи із кількості затраченого часу. Тому визнаючи не обґрунтованим включення до вартості понесених витрат на правову допомогу п`ятий пункт «підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення», який зайняв дві години, та не маючи відомостей про вартість однієї години, суд не зменшує загальну вартість пропорційно вартості двом годинам роботи.

Суд також зауважує, що додатковою угодою сторони не погодили будь-яку вартість послуг, зокрема й 25 000,00 грн. Водночас суд не залишає поза увагою те, що сторони погодили кінцеву вартість послуг правової допомоги у справі № 914/866/24 в розмірі 25 000,00 грн, про що підписали акт здачі прийняття робіт, а також те, що такий розмір витрат був зазначений у позовній заяві.

Щодо включення в опис наданих послуг пункту 6 «підготовка клопотань з процесуальних питань», тривалістю 1 година, то суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи позивач під час розгляду справи подавав клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, про долучення документів до матеріалів справи з клопотанням про поновлення пропущеного строку, тобто такі послуги відповідають обставинам судового провадження, є реальними та обгрунтованими.

Тому, визначаючи обґрунтований, розумний і необхідний в межах розгляду справи розмір витрат на правову допомогу, який покладається на відповідача, суд зазначає, що таким є 20 000,00 грн, а не 25 000,00 грн, як заявлено до стягнення.

Враховуючи зазначене та відсутність заперечень відповідача стосовно заявленого розміру витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 170, 221, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Заяву Приватного підприємства «Вітафарма» про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/866/24 задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 40353823, 79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 54, приміщення 2) на користь Приватного підприємства «Вітафарма» (ідентифікаційний код юридичної особи 37526877, 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, будинок 30, приміщення 3) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні вимоги про стягнення 5 000,00 грн витрат на правову допомогу відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складене 08.08.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.