Постанова

від 22.10.2024 по справі 914/866/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа №914/866/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Хом`як Х.

за участю представників учасників процесу:

від позивача не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» від 12.08.24 (вх. № ЗАГС 01-05/2347/24 від 19.08.24)

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2024 (повне рішення складено та підписано 08.08.2024, суддя Матвіїв Р.І.)

у справі № 914/866/24

за позовом: Приватного підприємства «Вітафарма», м. Запоріжжя,

до відповідача: Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія», м.Львів,

про: порушення зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Приватне підприємство «Вітафарма» та Приватне підприємство «Львівська фармацевтична компанія» участі уповноважених представників в судове засідання 22.10.2024 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також клопотання позивача про розгляд справи без його участі, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 у справі № 914/866/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» на користь Приватного підприємства «Вітафарма» 65 600, 00 грн заборгованості з орендної плати, 72 000, 00 грн неустойки та 4 844, 80 грн в рахунок відшкодування судового збору. Виселено Приватне підприємство «Львівська фармацевтична компанія» з нежитлових приміщень 12-1, 12-2, 12-3, 12-4 загальною площею 54,2 кв. м за адресою м. Львів, вул. Дорошенка П., буд. 28, що були передані Приватному підприємству «Львівська фармацевтична компанія» на підставі договору оренди нежитлового приміщення № ЛФК- 0083/2022 від 09.09.2022.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 07.08.2024 заяву Приватного підприємства «Вітафарма» про ухвалення додаткового рішення у справі №914/866/24 задоволено частково. Стягнуто з ПП «Львівська фармацевтична компанія» на користь ПП «Вітафарма» 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні вимоги про стягнення 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що досліджуючи долучені представником позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомоги у співвідношенні з виконаними роботами, описаними адвокатом, суд зауважує, що в справі було п`ять судових засідань і участь в них брав представник позивача Гришко І.І.. Тобто такі послуги надані клієнту, є реальними та фактичними. Підготовка позовної заяви та уточненої позовної заяви також відповідають фактичним діям позивача у справі № 914/866/24, а також супроводжувались аналізом судової практики, пов`язаних справи, збором доказової бази. Тому сумнівів у виконанні таких робіт при представленні адвокатом Гришком І.І. інтересів позивача у суду немає.

Щодо включення до вартості наданих послуг пункту п`ятого «підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення», то суд зауважує, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Тому подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Окрім того, суд зазначив, що в підписаних сторонами документах не погоджено вартості однієї години роботи адвоката, незважаючи на те, що опис наданих послуг здійснено, виходячи із кількості затраченого часу. Тому визнаючи не обґрунтованим включення до вартості понесених витрат на правову допомогу п`ятий пункт «підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення», який зайняв дві години, та не маючи відомостей про вартість однієї години, суд не зменшує загальну вартість пропорційно вартості двом годинам роботи.

Суд також зауважив, що додатковою угодою сторони не погодили будь-яку вартість послуг, зокрема й 25 000,00 грн. Водночас суд не залишив поза увагою те, що сторони погодили кінцеву вартість послуг правової допомоги у справі № 914/866/24 в розмірі 25 000,00 грн, про що підписали акт здачі прийняття робіт, а також те, що такий розмір витрат був зазначений у позовній заяві.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Приватним підприємством «Львівська фармацевтична компанія» подано апеляційну скаргу від 12.08.24, в якій просить скасувати додаткове рішення від 07.08.2024 у справі №914/866/24 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви ПП «Вітафарма» про ухвалення додаткового рішення.

Скаржник зазначає, що судом безпідставно поновлено пропущений строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Приватне підприємство «Вітафарма» не подало відзиву на апеляційну скаргу.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному суду від 19.08.2024 справу №914/866/24 передано на розгляд раніше визначеному складу суду: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» від 12.08.24 (вх. № ЗАГС 01-05/2347/24 від 19.08.24) на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2024 у справі №914/866/24, розгляд справи призначено на 22.10.2024.

У судовому засіданні 22.10.2024 прийнято постанову.

Обставини справи.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/866/24 за позовом Приватного підприємства «Вітафарма» до Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» про стягнення 137 600, 00 грн заборгованості та розірвання договору оренди, за результатами розгляду якої 17.07.2024 постановлено рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 у справі № 914/866/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» на користь Приватного підприємства «Вітафарма» 65 600, 00 грн заборгованості з орендної плати, 72 000, 00 грн неустойки та 4 844, 80 грн в рахунок відшкодування судового збору. Виселено Приватне підприємство «Львівська фармацевтична компанія» з нежитлових приміщень 12-1, 12-2, 12-3, 12-4 загальною площею 54,2 кв. м за адресою м. Львів, вул. Дорошенка П., буд. 28, що були передані Приватному підприємству «Львівська фармацевтична компанія» на підставі договору оренди нежитлового приміщення № ЛФК- 0083/2022 від 09.09.2022.

Звертаючись з позовною заявою, Приватне підприємство «Вітафарма» зазначало, що очікує понести витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді професійної правничої допомоги в сумі 25 000, 00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в позовній заяві заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розмірі 25 000, 00 грн, а також зазначено, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані в порядку, передбаченому ГПК України.

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте 17.07.2024.

Таким чином, позивач повинен був подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу до 22.07.2024 включно.

Однак, такі докази були подані з пропуском встановленого 5 денного строку аж 29.07.2024 разом з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тобто з пропуском встановленого граничного строку.

При цьому, заявник, звертаючись з відповідною заявою, просив суд поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, обгрунтовуючи його тим, що починаючи з 24.02.2022 та по теперішній час територія міста Запоріжжя та Запорізької області перебувають в зоні ведення бойових дій, у зв`язку із чим через загрозу ракетних обстрілів у місті щодня оголошуються режими повітряної тривоги, окрім того застосовуються графіки відключення електроенергії від 8 до 12 годин на добу, що значно ускладнює дотримання процесуальних строків.

Задовольняючи клопотання про поновлення Приватному підприємству «Вітафарма» строку на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд першої інстанції виходив із того, що доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку, є обґрунтованими.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Згідно із ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 ст. 118 ГПК України визначено право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Отже, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків,передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Із правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявником, та чи підлягає він поновленню. Тому, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Питання про поважність причин пропуску строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання заяви. Тобто, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин (аналогічна правова позиція викладене в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №910/5041/22).

Так, дослідивши зміст клопотання про поновлення процесуального строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу можна зробити висновок, що заявник вказав на непереборні обставин, такі як перебування в зоні ведення бойових дій та застосування графіків погодинних відключень електроенергії, які унеможливлювали/перешкоджали подати суду належним чином оформлену заяву та відповідні докази в межах визначеного ГПК України п`ятиденного строку. При цьому, вказані обставин не залежали від його волевиявлення та пов`язані із істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання доказів в межах п`яти днів).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення поданого клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

За змістом ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом п. 1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2024 позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

На підтвердження вартості послуг адвоката у сумі 25 000,00 грн. позивачем долучено: копію договору про надання правової допомоги №01/04-24 від 01.04.2024; копію додаткової угоди №1 від 01.04.2024, копію акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №АО-170724 на суму 25000,00 грн. та опис наданих послуг за договором №01/04-24 від 01.04.2024 в справі №914/866/24. Крім того, до позовної заяви було долучено копію ордеру серія АР №1170206 від 01.04.2024, в якому зазначено, що ПП «Вітафарма» уповноважує адвоката Гришка І.І. представляти інтереси в Господарському суді Львівської області.

Отже, представництво інтересів позивача у справі здійснював адвокат Гришко Іван Іванович на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1170206, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.06.2017, договору про надання правової допомоги № 01/04-24 від 01.04.2024.

Вказаний договір укладений між Адвокатським об`єднанням «Аксіома» і Приватним підприємством «Вітафарма» і ним передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Тобто вказаний договір передбачає загальні умови надання правової допомоги позивачу без прив`язки до конкретної справи.

01.04.2024 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору від 01.04.2024, відповідно до якої «сторони погодили вартість послуг за договором, а саме представництво інтересів Приватного підприємства «Вітафарма» в суді щодо стягнення з Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» заборгованості по договору оренди № ЛФК-0083/2022 від 09.09.2022 та усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, загальною площею 54, 2 кв. м за адресою м. Львів, вул. Дорошенка П., буд.28 , під час розгляду справи Господарським судом Львівської області».

Фактично у вказаній додатковій угоді вартість послуг не узгоджено.

Згідно акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №АО-170724, Адвокатським об`єднанням надано Замовнику юридичні послуги згідно договору у справі №914/866/24, розмір оплати за які складає 25000 грн. 00 коп. Вказано, що сторони претензій одна до одної не мають.

В матеріалах справи наявний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 01/04-24 від 01.04.2024 в справі № 914/866/24, в якому зазначено:

1.консультування клієнта щодо судової справи, збір доказової бази у справі - 5 годин,

2.аналіз судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обрання правових висновків Верховного суду, аналіз пов`язаних судових справ - 5 годин,

3.підготовка позовної заяви, уточненої позовної заяви - 8 годин,

4.участь в судовому розгляді справи - 4 години,

5.підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення - 2 години,

6.підготовка клопотань з процесуальних питань - 1 години, тобто всього 25 годин.

Доказів здійснення позивачем оплати адвокату Гавришко І.І. за надану правничу допомогу до заяви не додано.

Матеріалами справи підтверджено, що документи, які подавались до суду від імені позивача, підписані адвокатом Гавришко І.І. та надсилались ним особисто до суду та відповідачу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо помилковості включення послуги з підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення в рахунок оплати адвокатських послуг.

Так, ОП КГС ВС в своїй постанові від 02.02.2024 у справі 910/9717/22 зазначила, що заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Окрім того, колегія судів зазначає про недоречність розмежування таких послуг як аналіз судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обрання правових висновків Верховного суду, аналіз пов`язаних судових справ, позивач помилково визначив такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви.

Однак, це, жодним чином не спростовує того факту, що адвокатом виконувались роботи з підготовки позовної заяви та уточненої позовної заяви, консультування клієнта та підготовки клопотань процесуального характеру, які повинні бути оплачені.

Беручи до уваги наведені вище правові норми, надавши оцінку поданим заявником (позивачем) доказам на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності (співмірності) до предмета спору, справедливості та розумності таких витрат, колегія суддів констатує наявність правових підстав длястягнення з відповідача понесених позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн., які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2024 у справі №914/866/24.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» від 12.08.24 залишити без задоволення.

2.Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2024 у справі №914/866/24 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

4.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали виготовлено 01.11.2024

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.