Постанова

від 19.12.2024 по справі 914/866/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/866/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Жайворонок Т.Є.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія»,

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2024

у справі за позовом Приватного підприємства «Вітафарма»

до Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія»

про стягнення 137 600, 00 грн заборгованості, розірвання договору оренди,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог та судових рішень

1.1. У провадженні Господарського суду Львівської області знаходилася справа за позовом Приватного підприємства «Вітафарма» (далі - ПП «Вітафарма», позивач) до Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» (далі - ПП «Львівська фармацевтична компанія», відповідач, скаржник) про стягнення 137 600, 00 грн заборгованості та виселення з нежитлових приміщень.

1.2. Господарський суд Львівської області рішенням від 17.07.2024 у справі №914/866/24 позовні вимоги задовольнив повністю.

1.3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПП «Львівська фармацевтична компанія» 12.08.2024 подало апеляційну скаргу, в якій серед іншого просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 у справі № 914/866/24 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

1.4. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.08.2024 апеляційну скаргу ПП «Львівська фармацевтична компанія» в частині оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 залишив без руху та зобов`язав апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 7 267,20 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

2.1. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.09.2024 (колегія суддів у складі: Галушко Н. А. (головуючої), Желіка М. Б., Орищин Г. В.) апеляційну скаргу ПП «Львівська фармацевтична компанія» на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 у справі № 914/866/24 повернув без розгляду на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з несплатою скаржником судового збору.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. ПП «Львівська фармацевтична компанія» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції від 20.09.2024 скасувати, а справу № 914/866/24 передати до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, не врахував, що в межах визначеного судом строку апелянт усунув недоліки, оскільки 06.09.2024 надіслав до Західного апеляційного господарського суду клопотання про усунення недоліків та оригінал квитанції про сплату судового збору у визначеному розмірі.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. ПП «Вітафарма» відзив на касаційну скаргу не надало, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність правових підстав для повернення апеляційної скарги на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.

7.2. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу ПП «Львівська фармацевтична компанія» на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 у справі № 914/866/24 повернуто без розгляду на підставі приписів частини четвертої статті 174 ГПК України.

7.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.

7.4. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

7.5. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

7.6. Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

7.7. У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

7.8. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

7.9. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

7.10. Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, норм ГПК України.

7.11. Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

7.12. Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині третій передбачено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

7.13. Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

7.14. За змістом частин першої, другої статті 174 ГПК України, з урахуванням положень частин другої, шостої статті 260 цього Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

7.15. Частиною четвертою статті 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

7.16. Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 апеляційну скаргу ПП «Львівська фармацевтична компанія» на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 залишено без руху, оскільки скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі; скаржнику надано строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

7.17. За таких обставин, Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції на виконання вимог статей 174, 260 ГПК України, установивши в ухвалі від 26.08.2024, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 258 цього Кодексу, надав скаржнику строк для усунення недоліків, визначивши спосіб їх усунення, а саме: надання доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, визначивши в ухвалі розмір судового збору, який підлягає сплаті.

7.18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху доставлена до електронного кабінету апелянта 27.08.2024 о 17:40, отже, з урахуванням пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України десятиденний строк на усунення недоліків сплив.

7.19. Положеннями статей 174, 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.

7.20. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою (частина четверта статті 174 ГПК України).

7.21. Зміст наведених приписів господарського процесуального законодавства свідчить про те, що неусунення скаржником у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі про залишення такої скарги без руху, є підставою для повернення апеляційної скарги.

7.22. Апеляційний господарський суд, установивши, що ПП «Львівська фармацевтична компанія» станом на 20.09.2024 не виконало вимоги ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 про залишення без руху апеляційної скарги (що підтверджується матеріалами справи), а саме не сплатило судовий збір за подачу апеляційної скарги у встановленому розмірі, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 174, 260 ГПК України висновку про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику.

7.23. За таких обставин суд апеляційної інстанції при винесенні ухвали про повернення апеляційної скарги правильно застосував норми процесуального права, які регулюють питання відповідності формі та змісту апеляційної скарги вимогам статті 258 ГПК України, висновки апеляційного господарського суду є такими, що відповідають положенням статей 174, 260 ГПК України.

7.24. У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції відповідно до приписів частини четвертої статті 174 ГПК України повернув апеляційну скаргу скаржнику.

7.25. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що апеляційна скарга ПП «Львівська фармацевтична компанія» на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 підлягає поверненню заявнику без розгляду на основі вищезазначених приписів процесуального законодавства з підстави не усунення її недоліків.

7.26. Посилання ПП «Львівська фармацевтична компанія» про належне виконання ним вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду 26.08.2024, усунення недоліків апеляційної скарги та направлення до суду апеляційної інстанції відповідних доказів сплати судового збору з посиланням на опис вкладення у цінний лист Судом відхиляються, з огляду на таке.

7.27. Скаржником до касаційної скарги додано копію опису вкладення у цінний лист в підтвердження усунення ним недоліків апеляційної скарги, де зазначено: найменування адресата - Західний апеляційний господарський суд; поштова адреса - 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81; найменування вкладення - клопотання про усунення недоліків у справі № 914/866/24 та оригінал квитанції про сплату судового збору від 06.09.2024. На описі проставлено календарний штемпель з датою направлення 06.09.2024 та міститься підпис відправника. Також до касаційної скарги додано копію платіжної інструкції від 06.09.2024 на суму 7 267,20 грн з призначенням платежу: «101 7267 2 40353523, судовий збір, справа № 914/866/24, Західний апеляційний господарський суд».

7.28. Втім правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 зі змінами і доповненнями (далі - Правила) встановлено, що підтвердженням вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей, є опис вкладення до поштового відправлення (абзац 2 пункт 17 Правил).

7.29 У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (пункти 61, 62 Правил).

7.30. Як убачається із наданої скаржником до касаційної скарги копії опису вкладення у цінний лист, вказаний опис не відповідає вимогам Правил поштового звязку, оскільки такий опис не містить посилання на відповідний номер поштового відправлення, відсутнє найменування поштового зв`язку, вузла зв`язку чи відділення зв`язку та ідентифікуючі ознаки працівника зв`язку, що перевірив вміст вкладення, зокрема, і його посада.

7.31. Отже, колегія суддів Верховного Суду відхиляє такі доводи скаржника, оскільки надана до касаційної скарги (в підтвердження усунення скаржником недоліків апеляційної скарги) копія опису вкладення у цінний лист не відповідає вимогам Правил, зокрема, з огляду на відсутність номера поштового відправлення в описі вкладення у цей лист найменування поштового зв`язку, вузла зв`язку чи відділення зв`язку та ідентифікуючі ознаки працівника зв`язку, що перевірив вміст вкладення, зокрема, і його посада. Втім, належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек, який також відсутній у матеріалах справи і не долучений скаржником до касаційної скарги) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення. Правові висновки щодо необхідності наявності номера поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист викладені у постановах Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16 та від 13.01.2020 у справі №910/28408/15.

7.32. Верховний Суд звертає увагу на те, що відсутність номера поштового відправлення унеможливлює відстежити та перевірити дату подання листа до відділення поштового зв`язку та дату отримання його судом.

7.33. Надана скаржником копія платіжної інструкції від 06.09.2024 на суму 7 267,20 грн з призначенням платежу: « 101 7267 2 40353523, судовий збір, справа №914/866/24, Західний апеляційний господарський суд» не береться Судом до уваги, оскільки суд касаційної інстанції не може встановити факт зарахування судового збору до Західного апеляційного господарського суду по вказівній платіжній інструкції. Крім того, Суд враховує, що станом на дату постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали від 20.09.2024 у апеляційного суду були відсутні докази сплати судового збору, а іншого скаржником не доведено.

7.34. Таким чином, Суд фактично позбавлений можливості встановити як достовірність наданого опису вкладення у цінний лист як доказу надсилання поштового відправлення до суду апеляційної інстанції, так і перевірити відповідне зарахування судового збору до Західного апеляційного господарського суду.

7.35. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №905/105/20 не є релевантним, адже правовідносини в них не є подібними до правовідносин у цій справі, в якій підставою для повернення апеляційної скарги стало саме ненадання будь-яких доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а не неправильне застосування ставки судового збору щодо майнових/немайнових вимог.

7.36. Будь-яких інших доводів, які б спростовували зазначені висновки суду апеляційної інстанції, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

7.37. За таких обставин, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у Суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

7.38. Верховний Суд звертає увагу, що за змістом оскаржуваної ухвали підставою для повернення апеляційної скарги є несплата у встановленому судом розмірі судового збору за подачу апеляційної скарги, що відповідно до частини восьмої статті 174 ГПК України не перешкоджає скаржнику повторно звернутись з апеляційною скаргою в загальному порядку після усунення недоліків.

7.39. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.40. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із дотриманням норм права.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваного судового рішення без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» залишити без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 у справі № 914/866/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок