Постанова

від 13.08.2024 по справі 565/640/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2024 року

м. Рівне

Справа № 565/640/23

Провадження № 22-ц/4815/699/24

Головуючий у Кузнецовському міському суді

Рівненської області: суддя Незнамова І.М.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

об 11 год. 46 хв. 20 березня 2024 року у м. Вараш

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 27 березня 2024 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "КБК Рубікон";

за участі: представника відповідача адвоката Шумри Ірини Вікторівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "КБК Рубікон" на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБК Рубікон" про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБК Рубікон" (далі ТОВ "КБК Рубікон") про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що з 12 листопада 2021 року відповідно до наказу (розпорядження) №КБ/К-00072 «Про прийняття на роботу за сумісництвом» її прийнято на роботу за сумісництвом на посаду головного інженера ІТП у відповідача.

24 березня 2023року ОСОБА_1 подала заявуна ім`ядиректора ТОВ «КБК Рубікон» про звільнення за власним бажанням, у відповідь на яку листом №3 від того ж дня повідомлено, що її вже звільнено. До листа долучено копію наказу (розпорядження) роботодавця №КБ/К-00013 від 25.02.2022 «Про припинення трудового договору (контракту)».

Наказом (розпорядженням)ТОВ "КБК Рубікон"№КБ/К-00013від 25.02.2022 «Проприпинення трудовогодоговору (контракту)» встановлено, що позивача звільнено з роботи за сумісництвом з посади головного інженера ІТП за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України - за її власною заявою від 25 лютого 2022 року.

Між тим, ОСОБА_1 заперечує, що вона подавала 25 лютого 2022 року відповідну заяву про звільнення за угодою сторін, а на її усне звернення про надання копії такої заяви роботодавцем відмовлено. Звертала увагу на те, що про факт її звільнення дізналася 24 березня 2023року. При цьому зауважила, що 25 лютого 2022року неюбула поданазаява наім`ядиректора ТОВ «КБК Рубікон» про надання відпустки тривалістю 6 (шість) місяців без збереження заробітної плати, у зв`язку із сімейними обставинами, внаслідок введення воєнного стану в Україні, яка була погоджена роботодавцем. На підставі цієї заяви видано наказ №25/02 від 25.02.2022 «Про надання відпустки», де наявний її особистий підпис про ознайомлення із вказаним наказом.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ (розпорядження) ТОВ "КБК Рубікон" №КБ/К-00013 від 25 лютого 2022 року "Про припинення трудового договору (контракту)".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера у ТОВ "КБК Рубікон".

Стягнуто із ТОВ "КБК Рубікон" на користь ОСОБА_1 22 688, 25 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто із ТОВ "КБК Рубікон" в дохід держави 1073, 60 гривень судового збору.

Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

На судове рішення ОСОБА_1 і ТОВ "КБК Рубікон" подано апеляційні скарги.

У поданій апеляційній скарзі позивач, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати в частині стягнення 22 688, 25 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити нове (змінити), стягнувши з відповідача на її користь 104 280, 03 гривні.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування судом того, що надана відповідачем довідка №10 від 04.12.2023 є сфальсифікованою, вона складена виходячи із заробітної плати і кількості годин роботи, наведених у трудовому договорі (наказі про прийом на роботу за сумісництвом). Зауважує, що фіскальний чек ДП "Укрпошта" від 15.03.2022 підтверджує надсилання рекомендованого листа 3440304278359, однак цей чек був предметом доказування у справі №565/405/22. Також роботодавець надав копії наказів і журналів реєстрації, де нумерація самих наказів відрізняється від нумерації, зазначеної в журналах.

Цей факт суд залишив без уваги.

Заявник посилається на ст.ст. 89, 229, 263 ЦПК України, абз. другий п. 2, абз. третій п. 3 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 02 лютого 1995 року, ст. 24 Закону України "Про оплату праці". При цьому враховує дані, що містяться у виписці АТ КБ "Приватбанк" від 07.04.2022 №U6GTO040S6A5R204 по картці/рахунку ОСОБА_1 за період з 01.11.2021 по 14.03.2022 (за грудень 2021 року січень 2022 року), де вказується, що середньомісячна заробітна плата за два місяці роботи склала 6 200 гривень без утриманих податку з доходів фізичних осіб і військового збору. Вважає, що середньоденний заробіток становив 194, 19 гривень, тоді як кількість днів вимушеного прогулу склала 537. Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен становити 104 280, 03 гривні (149, 19 гривень Х 537 днів).

У поданому відзиві ТОВ "КБК Рубікон", вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, просить його скасувати, а ОСОБА_1 - відмовити у задоволенні позову повністю.

При обґрунтуванні своєї апеляційної скарги відповідач покликається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

У доводах вказує про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, адже з відповідним позовом вона звернулася через більш як чотирнадцять місяців, перебуваючи у трудових відносинах з іншим роботодавцем. При цьому зазначає про висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, де висновувано про необхідність урахування обставин поновлення процесуального строку. Тобто самі по собі твердження суду про запровадження в Україні воєнного стану, без клопотання про поновлення строку звернення до суду, є необґрунтованими.

Також посилається на правові позиції Верховного Суду, що висловлені у постановах у справі №751/1198/18, від 03 листопада 2021 року у справі №387/326/20 та від 02 грудня 2020 року у справі №751/1198/18, де наводилося про необхідність ретельної перевірки доказів при дослідженні обставин поважності причин пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України" і від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" констатував, що національні суди повинні в будь-якому випадку встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення строків.

Оскільки позивачу було відомо про дату, підставу свого звільнення та існування оспорюваного наказу роботодавця, в зв`язку з чим вона працевлаштувалася до іншого роботодавця, тому поведінка ОСОБА_1 не є добросовісною. При цьому слід звернути увагу на те, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання, адже в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини цей строк було пропущено і чи підлягає він поновленню.

Отже, судом не додержано норми ст. 234 КЗпП України.

З наведених міркувань просить скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 березня 2024 року, а позов ОСОБА_1 до ТОВ "КБК Рубікон" - залишити без задоволення.

З огляду на доводи та вимоги обох апеляційних скарг рішення суду першої інстанції оскаржується у частинах нарахування і стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також поважності причин пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору. В іншій частині судове рішення не оскаржувалося.

Апеляційним судом справа за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ТОВ "КБК Рубікон" призначалася до судового розгляду неодноразово. Так, вперше її було призначено на 10 год. 45 хв. 09 липня 2024 року, проте вирішення справи відкладено на 10 год. 30 хв. 16 липня 2024 року в зв`язку із відсутністю з поважних причин члена колегії суддів.

16 липня 2024 року розгляд справи знову відкладено через те, що 05 липня 2024 року ОСОБА_1 подала письмове клопотання, де заявляла про неотримання нею копії апеляційної скарги ТОВ "КБК Рубікон", а справу просила розглянути за її відсутності.

Втретє справу призначено до судового розгляду на 11 год. 15 хв. 13 серпня 2024 року. Позивачу в черговий раз направлялися судова повістка з копією апеляційної скарги, однак поштовий конверт повернуто з приміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою". При цьому оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду також було розміщено на офіційному веб-сайті "Судова влада України".

12 серпня 2024 року до суду надійшло повторно подане клопотання від 08 серпня 2024 року про розгляд справи за її відсутності в зв`язку зі значною віддаленістю місця проживання від Рівненського апеляційного суду та частими оголошеннями повітряної тривоги.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", рішення від 03 квітня 2008 у справі "Пономарьов проти України").

Крім того, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментарна Сандерс С.А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказував, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, апеляційним судом вичерпано усі можливі передбачені законом засоби та способи повідомлення ОСОБА_1 про дату і час судового засідання, вручення їй судової повістки та копії апеляційної скарги. При цьому враховується те, що позивачу відомо про час і місце розгляду апеляційних скарг, що підтверджується змістом її відповідних клопотань, проте вона самоусунулася від виконання своїх процесуальних прав і обов`язків. Тому, беручи до уваги клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , а також з метою додержання прав іншої сторони у процесі, необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд і строків вирішення апеляційних скарг справу розглянуто за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявників, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг.

Як з`ясовано судом, 11 листопада 2021 року між ТОВ«КБК Рубікон»як роботодавцем в особідиректора підприємства та ОСОБА_1 як працівником укладено трудовийдоговір засумісництвом,за умовами якогопозивачаприйнято нароботу до відповідача на посаду головного інженера з неповним робочим днем - 1 год. (з 12.00 год. до 13.00 год.), із встановленим окладом (тарифна ставка) у 6 200 гривень на місяць за фактично відпрацьований час.

Наступного дня, 12 листопада 2021 року, на підставі наказу (розпорядження) №КБ/К-00072 від 11 листопада 2021 року «Про прийняття на роботу за сумісництвом» ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду головного інженера ІТП в ТОВ "КБК Рубікон".

Цим наказом, з яким позивач ознайомлена під підпис 11 листопада 2021 року, визначено тривалість робочого дня (тижня) при роботі з неповним робочим часом - 1 год. (з 12.00 год. до 13.00 год.), оклад (тарифна ставка)- 6 200 гривень.

Відповідно до наказу (розпорядження) ТОВ "КБК Рубікон" №КБ/К-00013 від 25 лютого 2022 року «Про припинення трудового договору (контракту)» за підписом керівника підприємства - ОСОБА_2 ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера ІТП за угодою сторін, на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, за її власною заявою від того ж дня.

Даний наказ внесено до журналу реєстрації наказів про звільнення ТОВ «КБК Рубікон», про що вчинено відповідний запис за порядковим №13.

В подальшому, 24 березня 2023року, позивачзвернулася іззаявою до роботодавця про звільнення за власним бажанням, у відповідь на що отримала лист №3 від того ж дня з долученою копією наказу (розпорядження) №КБ/К-00013 від 25 лютого 2022 року «Про припинення трудового договору (контракту)».

При цьому її повідомлено про те, що подана нею заява від 24 березня 2023 року про звільненняз роботиза власнимбажанням неможе бутизадоволена,адже відповідно донаказу (розпорядження)ТОВ «КБК Рубікон» №КБ/К-00013від 25 лютого 2022року «Проприпинення трудовогодоговору (контракту)» ОСОБА_1 уже звільнено з роботи за угодою сторін.

Також установлено,що 25 лютого 2022року позивачем поданозаяву наім`ядиректора ТОВ «КБК Рубікон» про надання відпустки тривалістю 6 (шість) місяців без збереження заробітної плати, у зв`язку із сімейними обставинами, внаслідок введення воєнного стану в Україні, яка була погоджена роботодавцем. На тексті цієї заяви міститься резолюція: «Інспектору з кадрів в наказ - 29.02.2022».

На підставі заяви ОСОБА_1 того ж дня роботодавцем видано наказ №25/02 «Про надання відпустки», де наявний особистий підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з ним 25 лютого 2022 року.

Разом з тим наказ про надання відпусткипозивачуне було внесено до журналу реєстрації наказів про надання відпусток по ТОВ «КБК Рубікон».

В засіданні суду першої інстанції позивач заперечила проти написання нею 25 лютого 2022 року заяви про звільнення за угодою сторін, що було підтверджено показаннями свідка ОСОБА_2 , який станом на25 лютого 2022року обіймавпосадудиректора ТОВ«КБК Рубікон», і особисто ствердив, що ОСОБА_1 така заява не подавалася.

Зазначені обставини учасниками справи визнаються, не оспорюються і в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося.

В зв`язку із недодержанням роботодавцем вимог пункту 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, де передбачено таку підставу припинення трудового договору як угода сторін, позивача судом поновлено на посаді головного інженера ТОВ "КБК Рубікон" з 26 лютого 2022 року, тобто з наступного дня після звільнення з роботи.

Згідно довідки ТОВ «КБК РУБІКОН» №10 від 04.12.2023 заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2021 - січень 2022 року становить 1 690,18 гривень, а саме 847,13 гривень - за грудень 2021 року і 843,05 гривень - за січень 2022 року. При цьому кількість робочих днів становить 40 днів, а саме 21 робочий день - за грудень 2021 року та 19 робочих днів - за січень 2022 року.

Оскільки позивач заперечувала проти достовірності нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із наведеної заробітної плати за грудень 2021 року і січень 2022 року, апеляційний суд своєю ухвалою від 16 липня 2024 року звернувся до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області за наданням інформації щодо розмірів цієї заробітної плати за вказаний період часу.

Так, з листа Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 23.07.2024 №10110/5/17-00-12-01-04 вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків у ТОВ "КБК Рубікон" на посаді головного інженера ІТП у грудні 2021 року складала 847, 13 гривень, у січні 2022 року 843, 05 гривень.

Отже, документальні дані, які містить довідка ТОВ "КБК Рубікон" № 10 від 04.12.2023, є об`єктивними і переконливими, що підтверджено відповідною інформацією органу державної податкової служби. Підстав сумніватися у цих письмових доказах не встановлено внаслідок їх обґрунтованості.

Тому доводи ОСОБА_1 про те, що зазначена довідка роботодавця є сфальсифікованою, розмір її заробітної плати за грудень 2021 року та січень 2022 року склав по 6 200 гривень щомісяця, а середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен складати 104 280, 03 гривні спростовуються наведеними засобами доказування і не заслуговують на увагу як помилкові.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України«Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати (з наступними змінами), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи з наданої відповідачем довідки, судом правильно визначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1 690,18 гривень / (21 днів +19 днів) = 42,25 гривень.

На день ухвалення оскаржуваного рішення робочий час вимушеного прогулу позивача склав: 1 день за лютий 2022 року + 22 дні за березень 2022 року + 21 день за квітень 2022 року + 22 дні за травень 2022 року + 22 дні за червень 2022 року + 21 день за липень 2022 року + 23 дні за серпень 2022 року + 22 дні за вересень 2022 року + 21 день за жовтень 2022 року + 22 дні за листопад 2022 року + 22 дні за грудень 2022 року + 22 дні за січень 2023 року + 20 днів за лютий 2023 року + 23 дні за березень 2023 року + 20 днів за квітень 2023 року + 23 дні за травень 2023 року + 22 дні за червень 2023 року + 21 день за липень 2023 року + 23 дні за серпень 2023 + 21 день за вересень 2023 року + 22 дні за жовтень 2023 року + 22 дні за листопад 2023 року + 21 день за грудень 2023 року + 23 дні за січень 2024 року + 21 день за лютий 2024 року + 14 днів за березень 2024 року = 537 робочих днів.

За таких обставин середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з ТОВ «КБК Рубікон» на користь ОСОБА_1 , становить 22 688, 25 гривень, що вираховується шляхом множення 42,25 гривні середньоденної заробітної плати на 537 днів вимушеного прогулу.

Не можна погодитися із аргументами апеляційної скарги ТОВ "КБК Рубікон" про відсутність поважності причин пропуску строку на звернення до суду за вирішенням спору, виходячи з такого.

Главою 6 розділу І Цивільного процесуального кодексу України надано визначення і врегульовано порядок застосування у цивільному судочинстві процесуальних строків.

Так, статтями 120, 126 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто цивільні процесуальні строки це встановлені Цивільним процесуальним кодексом України проміжки часу для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві.

Між тим, строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору чітко регламентовано статями 233-234 КЗпП України.

Наведеними нормами закону передбачається, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановленийчастиною третьоюцієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

У разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Отже, зазначені строки, які містяться у Кодексі законів про працю України, є матеріально-правовими, передбачають інші умови, порядок та наслідки їх застосування і регулюються, на відміну від процесуального, спеціальним законом - матеріальним.

Позаяк ТОВ "КБК Рубікон" посилається з використанням висновку Великої Палати Верховного Суду, що висловлений у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, у своїх доводах на те, що строки, передбачені ст. 233 КЗпП України, є процесуальними, тому вони є помилковими і застосуванню при вирішенні спірних правовідносин не підлягають. Тому так само нерелевантними до спору є правові позиції Верховного Суду, що викладені у постановах у справі №751/1198/18, від 03 листопада 2021 року у справі №387/326/20 та від 02 грудня 2020 року у справі №751/1198/18, а також не можуть бути застосовані і рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України" та від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України"

Крім того, зауважується, і на це правильно покликається суд попередньої інстанції, що на час виникнення спірних правовідносин між сторонами існували карантинні заходи, пов`язані з хворобою СОVID-19.

Так, згідно із пунктом 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "СOVID-19", дія якої неодноразово продовжувалася, визначено, що з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року на усій території України встановлено карантин.

В подальшому, 27 червня 2023 року, своєю постановою №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби "COVID-19" Кабінет Міністрів України скасував з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на усій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби "СOVID-19".

Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму висновку, зробленому у постанові від 11 грудня 2023 року у справі №947/8885/21, відступлено від правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеному у постанові від 14 листопада 2022 року у справі №552/4200/21, зазначивши, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, що визначено положеннями закону.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки на день звільнення ОСОБА_1 25 лютого 2022 року і на день пред`явлення нею позову 20 квітня 2023 року діяли відповідні карантинні заходи, строк звернення до суду за вирішенням трудового спору нею пропущено не було.

Тобто доводи відповідача є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядалося. При цьому таких порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, чи неправильного застосування норм матеріального права, що є спонуканнями для виходу за межі доводів та вимог апеляційних скарг, встановлено не було (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "КБК Рубікон" залишити без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 березня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 13.08.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.С.Шимків