Постанова

від 14.08.2024 по справі 9/41

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2024 р. Справа №9/41

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

прокурор: Кульчицький Є.Г.

від позивача-1: Подлящук О.П. довіреність від 15.12.2022, витяг з ЄДР;

від позивача-2: не з`явились;

від третьої особи-1 на стороні позивача: Жуган І.О. витяг з ЄДР;

від третьої особи-2 на стороні позивача: Жуган І.О. витяг з ЄДР;

від третьої особи-3 на стороні позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи на стороні відповідача: Оприско М.В. адвокат, ордер серія ВС №1283146,

розглянув апеляційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) б/н від 02.09.2022 (вх. № 01-05/2236/21 від 08.09.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 (повний текст рішення виготовлено 29.11.2021, суддя Сухович Ю.О.),

у справі №9/41

за позовом Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача-1 Національної академії наук України, місто Київ

позивача-2 Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ, місто Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, місто Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Фонд державного майна України, місто Київ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Дрогобицьке комунальне міське Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, місто Дрогобич, Львівської області

до відповідача Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ), місто Дрогобич, Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH), Німеччина

про зобов`язання відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

Дрогобицький міжрайонний прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Національної академії наук України (позивач-1), Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ (позивач-2), до Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" (відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області (третя особа-1), Фонд державного майна України (третя особа-2), Дрогобицьке комунальне міське "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (третя особа-3) про зобов`язання відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки відповідно до звернення Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України, Дрогобицькою міжрайонною прокуратурою встановлено безпідставне користування майном, що внесений інститутом в статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)". При цьому, майно Національної академії наук України є державною формою власності і передане академії у безстрокове користування у межах визначених статутом, без зміни форми власності.

Правовими підставами позову зазначає ст. 148 ЦК України, ч. 2 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

При первинному розгляді справи рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у справі № 9/41 позов задоволено повністю. Зобов`язано Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту імені Г. В. Карпенка Національної академії наук України, майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

Рішення судів мотивовані тим, що укладаючи установчий договір, Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України незаконно розпорядився державним майном, а умови п.п.1 п.6.1 параграфу 6 Установчого договору, за якими інститут вносить майновий вклад у формі споруд, обладнання і установок, матеріалів, інструментів, суперечать положенням законодавства, що діяло на дату укладення установчого договору, і порушують права держави в особі Національної академії наук України.

При цьому, надаючи згоду на передачу до статутного фонду внеску у вигляді майна, яке належить до державний власності, НАН України фактично передала тільки право користування майном, оскільки не відбулося зміни форми власності. Відтак, оскільки Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України, відповідно до статуту та установчого договору передав у статутний капітал відповідача майно без зміни форми власності, то і права власності на вказане майно у відповідача не виникло.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №9/41 рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у цій справі та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 залишено без змін.

Особа, яка не брала участі у справі, - ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі (ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH)) в порядку ст.256 ГПК України

Особа, яка не брала участі у справі, - ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги (ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH))

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржуване рішення, ухвалене у справі № 9/41, порушує його законні права та інтереси, оскільки на час прийняття рішення судом першої інстанції він був власником майна, яке за рішенням суду від 17.11.2021 повернуто у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту імені Г.В. Карпенка Національної академії наук України, майно в натурі від Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)", мотивуючи тим, що 07.07.2021 загальними зборами учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) прийнято рішення (протокол № 07/07/21 від 07.07.2021) про надання згоди на вихід та виведення ICM Менеджмент ГмбГ зі складу учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер Гмбх (ІСМ), передачу у власність ICM Менеджмент ГмбГ майна, пропорційно до розміру частки у статутному капіталі відповідно до переліку (в тому числі: адміністративний інженерно-лабораторний корпус; будівлю ливарної дільниці з обладнанням; прибудову до ливарної дільниці; будівлю механоскладальної дільниці з обладнанням; обладнання лабораторії; комп`ютери, меблі, допоміжні засоби), у зв`язку з виходом зі складу учасників підприємства, та уповноважено Багана В. О. на підписання акту приймання-передачі майна.

За доводами ІСМ Менеджмент ГмбГ, що суд першої інстанції рішенням від 17.11.2021, задовольняючи позов про зобов`язання Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) повернути у власність НАНУ та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАНУ майно в натурі, передане позивачем в якості внеску до статутного фонду товариства, вирішив питання про права ІСМ Менеджмент ГмбГ, як власника майна, розташованого за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20, чим фактично останнього незаконно позбавлено права власності, а тому у нього наявне право на апеляційне оскарження рішення суду.

Узагальнені заперечення прокурора

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2010 провадження у справі №5015/3350/12 зупинено до вирішення Господарським судом Львівської області справи №9/41. Ухвала суду мотивована тим, що розгляд справи №5015/3350/12 є неможливим до вирішення справи №9/41 господарського суду Львівської області по суті, оскільки предметом спору по вказаній справі є визнання недійсною умов статуту щодо передачі майна в статутний фонд, правомірність передачі якого є предметом дослідження в справі № 9/41, тобто при розгляді справи №9/41 можуть досліджуватись обставини, які матимуть значення для вирішення справи №5015/3350/12.

Прокурор наголошує, що у справі № 5015/3350/12 ІСМ Менеджмент ГмбГ було третьою особою - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 «Українсько-німецького спільного підприємства в формі ТОВ «Інтернешнл каттер манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)». Таким чином, прокурор вважає, що апелянт у справі №9/41 (ІСМ Менеджмент ГмбГ) був стороною у справі №5015/3350/12, яка зупинялась до вирішення справи № 9/41. Відповідно, мав можливість дізнатись про результати розгляду справи №9/41, про рішення Господарського суду Львівської області №9/41 від 17.11.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень та оскаржити його в апеляційному порядку у строк, визначений ст. 256 ГПК України.

Крім того, прокурор зазначає, що до апеляційної скарги долучено акт приймання-передачі майна від 07.07.2021 за протоколом загальних зборів учасників від 07.07.2021, згідно якого майно передав ОСОБА_1 (засновник Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГМБХ (ІСМ), бенефіціар) та майно прийняв гешефтсфюрер ІСМ Менеджмент ГмбХ Себастіан Оер.

Водночас, в матеріалах реєстраційної справи № 1020239946106 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на яку посилається апелянт, є інший акт приймання-передачі майна від «Українсько-німецького спільного підприємства в формі ТОВ «Інтернешнл каттер манюфекчерер ГМБГ (ІСМ)» до фірми ІСМ Менеджмент ГмбГ від 07.07.2021, згідно якого ОСОБА_1 передав спірне майно ОСОБА_2 , яка представляє фірму ІСМ Менеджмент ГмбГ на підставі Довіреності від 01.07.2019, про що зазначено в протоколі від 07.07.2021 загальних зборів учасників.

Таким чином, прокурор вважає, що під час розгляду справи Господарським судом Львівської області № 9/41 ОСОБА_2 , як генеральний директор відповідача, («Українсько-німецького спільного підприємства в формі ТОВ «Інтернешнл каттер манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)») одночасно представляла фірму ІСМ Менеджмент ГмбГ (апелянта у даній справі) на підставі довіреності від 01.07.2019 при переході права власності на спірне майно.

З огляду на викладене, прокурор вважає доводи апелянта про те, що фірмі ІСМ Менеджмент ГмбГ не було відомо про розгляд Господарським судом Львівської області та Західним апеляційним господарським судом справи № 9/41, не відповідають дійсності та не підтверджені доказами. Тому, строк на апеляційне оскарження пропущено і відсутні поважні причини пропуску такого строку.

Щодо права апелянта на подання апеляційної скарги, то прокурор зазначає, що як у мотивувальній, так і у резолютивній частині рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 відсутні будь-які висновки щодо прав або обов`язків апелянта - ІСМ Менеджмент ГмбГ.

У резолютивній частині рішення від 17.11.2021 у справі № 9/41 вказано про зобов`язання саме Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл каттер манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)» повернути у власність майно в натурі.

Жодного припису зобов`язального характеру стосовно апелянта у рішенні не зазначено. Навпаки, якщо у відповідача спірне майно відсутнє, то така обставина унеможливить повернути його позивачу. Однак, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що вказаним судовим рішенням його фактично незаконно позбавлено права власності, не надаючи при цьому доказів.

Також прокурор зазначає, що при розгляді справи Західним апеляційним господарським судом відповідачу судом надавалася можливість подати докази переходу права власності на спірне майно до ІСМ Менеджмент ГмбГ, проте такі суду не надходили, хоча станом на 22.07.2021 були у відповідача.

Узагальнені заперечення позивача-1

Національна академія наук України подала відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2020 у справі №5015/3350/12 встановлено факти порушення законодавства під час оформлення установчого договору та статуту Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ), а саме незаконне виключення державного майна, яке є предметом спору у даній справі, до статутного фонду відповідача. Під час розгляду справи №5015/3350/12 приймали участь ті ж сторони, що і у даній справі №9/41, рішення прийняте на підставі доказів, наданих сторонами. В матеріалах справи є всі необхідні документи, які підтверджують, що оскаржуване рішення стосується державного майна, яке відноситься до майнового комплексу НАН України.

НАН України стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази чи документи, які підтверджують перехід права власності на спірне майно від відповідача до будь-якого іншого набувача. Відповідач не скористався своїм правом та не надав під час підготовчого засідання у справі належні та допустимі докази відчуження спірного майна.

Отже, позивач-1 вважає, що докази щодо відчуження спірного майна відсутні і суд розглянув справу за наявними у ній доказами та документами згідно вимог ГПК України.

Поряд з іншим позивач-1 зазначає, що передача та реєстрація державного майна за апелянтом відбулась під час розгляду справи №9/41 Господарським судом Львівської області, тобто відповідач у справі знав та не повідомив про нові обставини суд та нового власника.

Крім того, НАН України наголошує, що апелянт з 12.08.2009 є єдиним учасником (засновником) Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ), а тому дуже добре обізнаний щодо правового статусу спірного майна.

На переконання НАН України, апелянт не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тих обставин, на які він посилається в обґрунтування апеляційної скарги.

Узагальнені заперечення позивача-2

Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАНУ подав відзив на апеляційну скаргу за змістом якого заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що реєстрація державного майна була проведена під час розгляду судової справи №9/41, провадження у якій відкрито Господарським судом Львівської області з 2010 року.

Також позивач-2 наголошує, що при розгляді справи №9/41 у першій судовій інстанції, директор ТОВ «ІСМ» ОСОБА_3 свідомо не повідомила суд про те, що у 2016 році була проведена реєстрація державного майна за товариством, а в липні 2021 року здійснена перереєстрація майна на німецького учасника ІСМ Менеджмент ГмбГ. Тобто, відповідач свідомо ввів в оману суд, приховавши на момент судового розгляду той факт, що власником майна переданого в статутний фонд товариства на праві користування, стала інша юридична особа.

Щодо заявленого апелянтом порушеного його права власності, то позивач-2 вважає, що ІСМ Менеджмент ГмбГ мав можливість і міг звернутися за захистом свого права під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки зареєстрував власність на майно 22.07.2021, тобто до моменту вирішення спору по суті та оголошення рішення у справі №9/41.

Таким чином, позивач-2 вважає, що викладені апелянтом обґрунтування є непідтвердженими та не відповідають дійсності, а усі твердження, доводи та докази ІСМ Менеджмент ГмбГ, що викладені в апеляційній скарзі, були належно оцінені, детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів (Фонд державного майна України) подала до суду пояснення на апеляційну скаргу, за змістом яких вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Посилається на те, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку апеляційного оскарження, а апелянтом не наведено поважності причин для поновлення такого строку. Вважає, що в апеляційній скарзі апелянт наводить доводи, які вже були предметом розгляду під час апеляційного перегляду рішення за апеляційною скаргою іншої особи.

Короткий зміст рішень при розгляді апеляційної скарги (ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH))

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у справі №9/41, ухвалено нове рішення, яким задоволено апеляційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) б/н від 02.09.2022 (вх. № 01-05/2236/21 від 08.09.2022) та відмовлено в задоволенні позову Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів Національної академії наук України та Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Фонду державного майна України, Дрогобицького комунального міського Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки до відповідача Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) про зобов`язання повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі.

Постановою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено; постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 у справі №9/41 скасовано; передано справу №9/41 до Західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 у складі головуючого судді Малех І.Б., суддів Гриців В.М., Зварич О.В. поновлено ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 з підстав викладених в ній та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) б/н від 02.09.2022 (вх. № 01-05/2236/21 від 08.09.2022, особа, яка не є учасником справи) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41.

У зв`язку із закінченням строку відрядження судді Малех І.Б., розпорядженням в.о. керівника апарату суду №432 від 15.09.2023 призначено автоматизовану заміну складу суду для розгляду справи №9/41.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023 справу №9/41 розподілено колегії суддів у складі: Бойко С.М. (головуючий суддя), судді Гриців В.М., Зварич О.В.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Гриців В.М., для вирішення питання про участь представника Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з метою недопущення порушення строків розгляду апеляційної скарги та з урахуванням Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року з наступними змінами і доповненнями, здійснено автоматичну заміну судді Гриців В.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 9/41 між суддями від 19.03.2024 суддю - члена колегії Гриців В.М. замінено на суддю Бонк Т.Б.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Зварич О.В., для вирішення питання про участь представника Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також з метою недопущення порушення строків розгляду апеляційної скарги та з урахуванням Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року з наступними змінами і доповненнями, здійснено автоматичну заміну судді Зварич О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 9/41 між суддями від 17.04.2024 суддю - члена колегії Зварич О.В. замінено на суддю Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 (колегія суддів у складі: Бойко С.М. (головуючий суддя), судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) залучено ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) (Німеччина, 41066, м. Менхенгладбах, вул. Крефельдська, 249) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача з підстав викладених у цій ухвалі.

У судове засідання 23.07.2024 з`явилися прокурор, представник позивача-1, представник третьої особи-1 на стороні позивача та третьої особи-2 на стороні позивача, а також представник третьої особи на стороні відповідача. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та довідками Західного апеляційного господарського суду про доставку ухвали суду до електронного кабінету.

Щодо повідомлення іноземного суб`єкта господарювання - нерезидента України, який не має зареєстрованих на території України представництв, місцезнаходженням ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) є Німеччина, 41066, м. Менхенгладбах, вул. Крефельдська, 249.

З метою забезпечення повідомлення резидента Німеччини ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH), Німеччина, 41066, м. Менхенгладбах, вул. Крефельдська, 249 про розгляд справи Західний апеляційний господарський суд 16.08.2023 скерував Центральному органу запитуваної Держави - Німеччини: Bundesministerium der Justiz und fuer Verbraucherschutz Mohrenstrasse 37, 10117 Berlin відповідні документи щодо виконання судового доручення про вручення судового документу для їх подальшого вручення скаржнику ІСМ Менеджмент ГмбХ (ICM Management GmbH) за адресою місцезнаходження: Німеччина, 41066, м. Менхенгладбах, вул. Крефельдська, 249.

На адресу суду від Bundesministerium der Justiz und fuer Verbraucherschutz Mohrenstrasse надійшов лист, за змістом якого повідомлено, що резидент Німеччини ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) повідомлений про розгляд справи Західним апеляційним господарським судом.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, а також зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з`явилися за наявними в справі доказами.

У судовому засіданні 23.07.2024 представник третьої особи на стороні відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та відмовити в задоволення позовних вимог.

Прокурор, представник позивача-1 та представник третьої особи-1 та третьої особи-2 на стороні позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

Постановою Президії Верховної Ради Української РСР "Про статус Академії Наук Української РСР" від 17.01.1991 (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) визначено, що академія є республіканською самоврядною організацією, яка діє на основі законодавства Української РСР відповідно до Статуту Академії наук УРСР (п.1); за академією закріплюються всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться в даний час у користуванні її установ та організацій дослідно-виробничої бази. До прийняття законів Української РСР про власність, про роздержавлення майна, а також законодавчих актів, що регулюватимуть відносини у сфері науки, порядок володіння, користування та розпорядження всім майном, закріпленим за академією, визначається виключно Президією АН УРСР (п.3). Академія наук УРСР самостійно вирішує питання зв`язків і взаємовідносин з усіма органами, організаціями, товариствами, в тому числі і зарубіжними (п.5). Академія наук УРСР щорічно подає Верховній Раді Української РСР і Раді Міністрів Української РСР звіт про свою діяльність (п.6).

Указом Президента України "Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України" від 20.01.1992 № 43, що діяв на момент укладення установчого договору, Академія наук України є вищою науковою установою України зі статусом самоврядної організації (п.1); передано Академії наук України у безстрокове користування будинки, устаткування та інше закріплене за нею державне майно на підставі Постанови Президії Верховної Ради УРСР від 17.01.1991 "Про статус Академії наук Української РСР" та установлено, що Академія наук України використовує передане їй майно за своїм розсудом у межах, визначених її Статутом, без зміни форми його власності (п.2).

Пунктом 41 Статуту Академії Наук України від 20.03.1992 (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) визначено, що економічну основу діяльності АН України становить загальнодержавна власність на основні та оборотні фонди, інше майно, в тому числі те, що використовується її установами та організаціями, передане державою академії в безстрокове (довічне) користування без зміни форми його власності.

Згідно з п.47 Статуту АН України установи та організації АН України відповідно до чинного законодавства можуть виступати учасниками й засновниками акціонерних та інших господарських товариств і одержувати відповідні доходи від їх діяльності.

Положення чинного на момент укладення установчого договору законодавства передбачали, що Національній академії наук України майно передається у користування, але воно залишається у державній власності.

Розпорядженням Президії АН Української РСР № 1296 від 25.09.1989 "Про створення спільного радянсько-західно-німецького підприємства" погоджено пропозицію ФМІ ім. Г. В. Карпенка про створення на території СССР спільного радянсько-західно-німецького підприємства по розробці, виробництву і продажу шарошечного інструменту з участю Дрогобицького долотного заводу Мінважмашу СССР і Фірми "Вірт".

27.04.1992 Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка, Дрогобицький долотний завод та Фірма "Вірт" підписали договір про створення Спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" та статут Спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)".

Пункт 1.3 додатку № 2 до вищевказаного договору передбачав передачу протягом 10 днів після реєстрації спільного підприємства власності фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка АН України на експериментальний завод спільного підприємства.

У параграфі 6 пункту 6.1 договору зазначено, що Статутний фонд спільного підприємства для забезпечення його діяльності становить 2 260 000,00 ДМ в 226 долях по 10 000,00 ДМ. Статутний фонд створюється учасниками шляхом майнових вкладів у формі необмеженої передачі у вільне розпорядження спільного підприємства або шляхом передачі власності спільному підприємству чи шляхом надання послуг наступним чином: 1. Інститут: майновий вклад у формі споруд обладнання і установок, матеріалів, інструментів, вартістю 1 060 000,00 ДМ; 2. Долотний завод: майновий вклад у формі права безоплатного користування земельною ділянкою, вартістю 100 000,00 ДМ, у формі споруд та обладнання, вартістю 400 000,00 ДМ; 3. Іноземний учасник: майновий вклад у формі передачі ноу-хау і права користування патентами, вартістю 600 000,00 ДМ, та у формі надання послуг по навчанню персоналу спільного підприємства, вартістю 100 000,00 ДМ.

Постановою Бюро Президії Академії Наук Української РСР № 127-Б від 13.05.1992 ДВ СКТБ (Дослідне виробництво Спеціального конструкторсько-технологічного бюро) ФМІ ім. Г. В. Карпенка АН України реорганізовано з ліквідацією статусу юридичної особи та введено до складу інституту (п.1 постанови); погоджено пропозицію ФМІ ім. Г. В. Карпенка АН України про внесення в рахунок свого вкладу у статутний фонд СП майна реорганізованого ДВ СКТБ ФМІ ім. Г. В. Карпенка АН України на правах повного господарського відання та із збереженням права власності за АН України (п.2 постанови); постановлено, що ФМІ ім. Г. В. Карпенка АН України вважати правонаступником реорганізованого ДВ СКТБ з усіх фінансових і майнових зобов`язань; директора ФМІ зобов`язано зареєструвати статут СП та подати його Президії АН України разом з договором про створення СП та переліком майна, що передається СП, зазначивши його вартість (п.4.4 постанови); контроль за виконанням цієї постанови покласти на відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства АН України (п.6 постанови).

15.05.1992 виконавчий комітет Дрогобицької міської ради прийняв рішення № 133 "Про державну реєстрацію українсько-німецького спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)", а 02.06.1992 видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію підприємства.

Відповідно до наказу НТК "Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка АН України № 11 від 01.07.1992 ДВ СКТБ ФМІ АН України було ліквідоване, а належне йому майно передано на баланс фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України, а саме: адміністративний інженерно-лабораторний корпус, будівля ливарної дільниці з обладнанням, будівля механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудова до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби, сировина та матеріали, інструменти (акт авізо № 1/07-92 від 06.07.1992).

Зазначеним наказом генерального директора Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" зобов`язано прийняти на баланс спільного підприємства майно, як внесок Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України у статутний фонд СП ТОВ "ІСМ".

03.01.1997 Фонд державного майна України повідомив Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України, що при створенні Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" згідно установчих документів інститутом до статутного фонду товариства було внесено майно експериментального заводу. Однак, Указ Президента України від 20.01.1992 № 43 "Про забезпечення діяльності та розвитку АН України" та Статут АН України забороняють зміну форми власності майна, що передано державою академії у безстрокове користування, тому Фонд державного майна України просив пояснити, на якій підставі інститутом зроблено зазначений внесок.

10.06.2010 постановою Бюро Президії НАН України № 182 від 10.06.2010 задоволено протест прокурора Шевченківського району м. Києва від 09.06.2010; внесено зміни до п.2 постанови Бюро Президії АН Української РСР № 127-Б від 13.05.1992, виклавши його у такій редакції: "Погодитися з пропозицією Фізико-механічного інституту ім. Карпенка АН України про внесення в рахунок вкладу інституту в статутний фонд СП права користування майном реорганізованого Дослідного виробництва Спеціального конструкторсько-технологічного бюро ФМІ ім. Г. В. Карпенка АН України без зміни форми власності державного майна".

31.03.2009 загальними зборами Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" прийнято рішення про виведення інституту зі складу учасників товариства та проведення розрахунку грошовими коштами відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Відмовлено у поверненні майна, у зв`язку з тим, що це призведе до зупинення фінансово-господарської діяльності товариства, вивільнення працівників та припинення його діяльності.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 у справі № 3/77 відмовлено в задоволенні позову в частині виведення Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної Академії Наук України зі складу учасників українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРНЕШНЛ КАТТЕР МАНЮФЕКЧЕРЕР ГмбХ (ІСМ). Припинено провадження в справі № 3/77 в частині зобов`язання Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ „ІНТЕРНЕШНЛ КАТТЕР МАНЮФЕКЧЕРЕР ГмбХ (ІСМ) внесення до державної реєстрації змін в установчих документах СП ТзОВ „ІСМ.

Рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 у справі № 3/77 в апеляційному порядку не переглядалося та набрало законної сили.

Загальні збори Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" уповноважили генерального директора товариства залучити професійного аудитора для складання аудиторської довідки про визначення грошового еквіваленту, вартості частки Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України, у зв`язку з його виходом та здійснити його виплату інституту, що відображено у протоколі № 12/08/09 від 12.08.2009.

Відповідно до довідки аудитора грошовий еквівалент вартості частки 43,6% учасника Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" - Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України від суми перевищення вартості активів товариства над його зобов`язаннями складає 54 497,91 грн.

У зв`язку з цим 24.12.2009 Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" пеперахувало на рахунок Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України грошові кошти в сумі 54 497,91 грн., які останній повернув.

У п.п.1 п.6.1 параграфу 6 Установчого договору сторони передбачили, що інститут вносить до статутного фонду майновий вклад у формі споруд, обладнання і установок, матеріалів, інструментів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2020 у справі № 5015/3350/12, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021, в задоволенні позову Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" та Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України, про визнання недійсним підпункту 1 пункту 6.1 параграфу 6 щодо передачі майна засновницького договору Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)», підписаного 27.04.1992 відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Вказане рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021. Судом касаційної інстанції рішення не переглядалось, оскільки ухвалами від 20.09.2021 та 08.11.2021 Верховний Суд відмовив заступнику керівника Львівської обласної прокуратури у відкритті касаційного провадження.

На виконання вказівок викладених в постанові Верховного Суду від 20 квітня 2023 року в цій справі та враховуючи положення ст. 316 ГПК України, апеляційний суд обговорює питання щодо порушеного права ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH).

07.07.2021 загальними зборами учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ICM)" прийнято рішення (протокол № 07/07/21 від 07.07.2021) про надання згоди на вихід та виведення ICM Менеджмент ГмбГ зі складу учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (IC)", передачу у власність ICM Менеджмент ГмбГ майна, пропорційно до розміру частки у статутному капіталі відповідно до переліку (в тому числі: адміністративний інженерно-лабораторний корпус; будівлю ливарної дільниці з обладнанням; прибудову до ливарної дільниці; будівлю механоскладальної дільниці з обладнанням; обладнання лабораторії; комп`ютери, меблі, допоміжні засоби), у зв`язку з виходом зі складу учасників підприємства, та уповноважено Багана В. О. на підписання акту приймання-передачі майна.

Згідно акту від 07.07.2021, підписаного Українсько-німецьким спільним підприємством у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ICM)" та ICM Менеджмент ГмбГ, передано ICM Менеджмент ГмбГ означене вище майно, як рухоме так і нерухоме.

На підставі рішення загальних зборів Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ), оформлених протоколом загальних зборів учасників № 07/07/21 від 07.07.2021 та акту приймання-передачі майна від 07.07.2021 складеного між українсько-німецьким спільним підприємством у формі ТОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) та ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) передано у власність останньому :

1) нежитлове приміщення, літ. А-2, заг. площ. 629,3 кв. м, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20;

2) нежитлове приміщення, літ. Г-1 (механноскладальна дільниця), заг. площ. 583,6 кв. м, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20;

3) нежитлове приміщення, літ. Д-2 (будівля допоміжного виробництва), заг. площ. 1685,8 кв. м, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20;

4) нежитлове приміщення, літ. В-1 (прибудова до ливарної дільниці), заг. площ. 240,1 кв. м, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20;

5) нежитлове приміщення, літ. Б-2 (будівля ливарної дільниці), заг. площ. 812,1 кв. м за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20;

6) нежитлове приміщення, літ. Ж-6 (будівля службово-побутових приміщень ), заг. площ.278,8 кв. м за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20.

Наведене підтверджується витягами № 267076069, № 267087753, № 267097150, № 267093006, № 267080237, № 267083551 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2021 за апелянтом.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, 22.07.2021 під час розгляду справи Господарським судом Львівської області та до винесення оскаржуваного рішення в цій справі (17.11.2021 дата прийняття судового рішення) в Єдиному державному реєстрі речових прав зареєстровано перехід права власності від відповідача до апелянта ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) (особи, яка не брала участі у справі), в тому числі, на спірні в цій справі 4 (чотири) об`єкти нерухомого майна.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, особа, яка не брала участі у справі зазначила, що він є власником об`єктів нерухомості, які підлягають поверненню на користь позивачів, у зв`язку з чим вважає, що оскарженим судовим рішенням вирішене питання про його права і обов`язки.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина 4 статті 11 ГПК України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Незалучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення у справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Отже, апеляційний суд, з вищенаведеного приходить до висновку, що в рішенні Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 вирішено спір щодо повернення майна, речове право на яке зареєстроване, на час розгляду судом спору за апелянтом ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH), тобто вирішено питання щодо його майна(речового права) власником якого є він, що підтверджено необхідними доказами.

Таким чином, рішення в цій справі впливає на права або обов`язки ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) та порушує не лише матеріальні, а й її процесуальні права цієї особи.

З цих підстав, як зазначалося вище, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 залучено ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) (Німеччина, 41066, м. Менхенгладбах, вул. Крефельдська, 249) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки оспорюваним рішенням право апелянта ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH), передбачене ст. 317 ЦК України, на володіння, користування та розпорядження своїм майном порушено.

З огляду на викладене спростовуються заперечення викладені у відзивах на апеляційну скаргу щодо відсутності порушеного права ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH).

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 20.03.2023 у справі № 911/1201/16, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 10.04.2024 у справі № 40/223-05, яка в сил вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

За змістом ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

У розумінні зазначених положень, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору.

Первинно суд з`ясовує наявність в особи, яка звернулася з позовом до суду, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, з врахуванням належного, ефективного способу захисту.

Порушенням вважається такий стан суб??єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб?єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, або порушення права пов?язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Як з`ясовано вище, 27.04.1992 Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка, Дрогобицький долотний завод та Фірма "Вірт" підписали договір про створення Спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" та прийняли статут Спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)".

Прокурор зазначає, що укладаючи установчий договір, Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка АН України незаконно розпорядився державним майном, а умови п.п. 1 п. 6.1 параграфу 6 установчого договору, за якими інститут вносить майновий вклад у формі споруд, обладнання і установок, матеріалів, інструментів, суперечать положенням законодавства, що діяло на дату укладення установчого договору, порушують права держави в особі Національної академії наук України.

При цьому зазначає, що надаючи згоду на передачу до статутного фонду внеску у вигляді майна, яке належить до державний власності, НАН України фактично передала право користування майном, оскільки не відбулося зміни форми власності. Відтак, оскільки Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України відповідно до статуту та установчого договору передав у статутний капітал відповідача майно без зміни форми власності, то і права власності на вказане майно у відповідача не виникло. Разом з цим, статутом відповідача не передбачено виникнення права власності на майно, яке передано інститутом до статутного фонду Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТзОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ).

Таким чином, прокурор в інтересах держави в особі позивача-1 та позивача-2 посилаючись на положення постанови Президії Верховної ради Української РСР, Указу Президента України Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України, Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність, статті 4, 13, 54 Закону України Про господарські товариства, статтю 4 Закону України Про управління об`єктами державної власності, статтю 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій та статусу їх майнового комплексу, статті 91, 92, 115, 148 Цивільного кодексу України, просить зобов`язати відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

В цій справі прокурор звертається за захистом (права) інтересів держави щодо володіння, користування та розпоряджання спірним майном, посилаючись на те, що у відповідача не виникло права власності на спірне майно, оскільки Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України (в оперативному управлінні якого перебувало спірне майно) відповідно до статуту та установчого договору передав у статутний капітал відповідача майно без зміни форми власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищезазначену норму, апеляційний суд з`ясовує суб`єктний склад учасників справи.

Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Згідно ч.3 ст.45 ГПК України, відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку Позивача порушує, не визнає чи оспорює права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Отже, визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтування позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, до прийняття рішення 17.11.2021 судом першої інстанції право власності на спірне майно перейшо до ICM Менеджмент ГмбГ, де 22.07.2021 проведено державну реєстрацію речового права.

Частинами 1-2 статті 48 ГПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача.

Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивачі не заявляли.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову з підстав неналежності відповідача.

Згідно відомостей наявних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно( і ця інформація була публічною) до участі в справі №9/41 належного відповідача ICM Менеджмент ГмбГ) залучено не було.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Разом з тим, нормами ГПК України суд не наділений правом з власної ініціативи здійснювати заміну неналежного відповідача.

Отже, встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18), від 20 червня 2018 року в справі №308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі №554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Господарський суд Львівської області, ухвалюючи рішення у справі №9/41, не дослідив належним чином, хто є власником спірного майна, а відтак не встановив, чи належним є відповідач у справі.

Слід також зазначити, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав встановити, чи пред`явлено позов до належного відповідача, і встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, та за відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача, суд першої інстанції повинен відмовити в позові із зазначенням хто є належним відповідачем.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, відповідно і підлягає скасуванню рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 з цих підстав.

Положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та статей 55, 124 Конституції України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом та статті 8 Конституції України, де в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 в складі: головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В. поновлено ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 з підстав зазначених в цій ухвалі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суд позбавлений права після відкриття провадження в справі та вирішення процесуального питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження повторно повертатися в стадію вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс не передбачає механізму щодо надання повторної оцінки підстав, для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Таким чином, доводи відзивів на апеляційну скаргу щодо відсутності підстав для поновлення апелянту строку на подання апеляційної скарги колегія суддів вважає неспроможними.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до вимог ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача- Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі, у зв`язку з пред`явлення позову до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

З цих підстав інші доводи і заперечення апеляційним судом не аналізуються, оскільки не мають правового значення під час розгляду справи по суті.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним обставин, апеляційним судом встановлено неправильне застосування норм процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог до відповідача Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) про зобов`язання повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі та відповідно прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що в рішенні Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 вирішено спір щодо повернення майна, речове право на яке зареєстроване, на час розгляду спору судом, за апелянтом ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH), а звідси належним відповідачем є ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) з врахуванням ефективності способу захисту порушених прав позивачів.

З цих підстав апеляційна скарга ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) б/н від 02.09.2022 (вх. № 01-05/2236/21 від 08.09.2022) підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки аргументам учасників справи.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на прокуратуру судового збору в розмірі 3 721,50 грн., який сплачений згідно з квитанцією за № 23 від 02.09.2022.

Керуючись ст. ст. 226, 236, 269, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) б/н від 02.09.2022 (вх. № 01-05/2236/21 від 08.09.2022) задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів Національної академії наук України та Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Фонду державного майна України, Дрогобицького комунального міського Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки до відповідача Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) про зобов`язання повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі відмовити.

Стягнути з Дрогобицької окружної прокуратури (вул. Шевченка, 29, м. Дрогобич, Львівська обл., ідентифікаційний код юридичної особи 02910031) на користь ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) (Німеччина, 41066, м. Менхенгладбах, вул. Крефельдська, 249) у відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 3 721,50 грн.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 14.08.2024