Ухвала

від 12.09.2024 по справі 520/31077/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 вересня 2024 року

Київ

справа № 520/31077/23

адміністративне провадження № К/990/34075/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 520/31077/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ-ГРУП» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2024 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду через підсистему "Електронний суд" 04.09.2024.

Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 07.08.2024 залишив без руху, надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало зокрема те, що наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень було недостатнім для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд визнав, що ГУ ДПС наводить підстави для касаційного оскарження судових рішень безвідносно як до фактичних обставин, які мають місце у цій справі, так і до висновків судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Ухвалою від 21.08.2024 Верховний Суд касаційну скаргу повернув, визнавши, що уточнена касаційна скарга так і не усуває виявленого недоліку. Суд звернув увагу, що зміст уточненої касаційної скарги свідчив про невизначеність скаржника із дійсною підставою для касаційного оскарження судових рішень, адже на початку було виокремлено із процитованого змісту частини четвертої статті 328 КАС України пункти 3 і 4, а в подальшому приведено обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України і не врахування судами висновків Верховного Суду. Крім того, суд визнав формальним посилання скаржника на підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, адже ГУ ДПС не зазначило конкретної норми права, яка б забороняла розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. Формальне ж зазначення, що результат розгляду цієї справи має важливе значення для ГУ ДПС не може сприйматись як виключний випадок.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до уточненої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. Вдруге подана касаційна скарга не дає можливості встановити дійсної підстави для касаційного оскарження судових рішень, а приведене обґрунтування не містить взаємозв`язку із висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог.

В ухвалі від 07.08.2024 Верховний Суд роз`яснював скаржникові вимоги, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Натомість, такі роз`яснення скаржник не врахував.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 520/31077/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ-ГРУП» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон