Постанова

від 04.12.2007 по справі 13/733-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М     У К Р А Ї Н И

«27»листопада

2007 року                                                

Справа № 13/733-06

Колегія суддів Харківського

апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф.,

суддів Кравець Т.В., Гончар Т.В.

при секретарі Кобзєвій Л.О.

за участю представників сторін:

позивача -Цимбала Б.П.

відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_1 (особисто)

3-х осіб -не прибули

розглянувши апеляційну скаргу

ВАТ "Конотопське управління механізації будівництва та

автотранспорту" (вх. № 3395С/2) на рішення господарського

суду Сумської області від 26.09.07 по справі № 13/733-06

за позовом

ВАТ "Конотопське управління механізації, будівництва та

автотранспорту", м. Конотоп

до  Приватного підприємця ОСОБА_1, м.

Конотоп

за участю третіх осіб:

1) Комунального підприємства "Конотопське міжміське бюро технічної

інвентаризації", 2) Приватного нотаріуса Конотопського нотаріального

округу ОСОБА_4

про визнання недійсним договору

встановила:

У листопаді 2006 року ВАТ

«Конотопське управління механізації, будівництва та автотранспорту»звернулось

до господарського суду Сумської області та, з урахуванням доповнень та уточнень

до позовної заяви, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 6/25

частин підприємства - ВАТ «Конотопське управління механізації, будівництва та

автотранспорту»від 07.11.2003 року, який посвідчений приватним нотаріусом

Конотопського нотаріального округу ОСОБА_4. Позивач просить зобов'язати відповідача

повернути йому все одержане за договором, зобов'язати відповідача сплатити

2000,00 грн. за послуги адвоката, 1700 грн. державного мита, та 118 грн.

інформаційних послуг.

Рішенням господарського суду

Сумської області від 26.09.2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено, з

посиланням на статтю 33 ГПК України.

В апеляційній скарзі позивача

ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття нового, яким апелянт

просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт посилається на

неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення

для розгляду даної справи по суті та порушення судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених

судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх

юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101

ГПК України, вислухавши у судовому засіданні представників присутніх сторін,

перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального

та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у

задоволенні апеляційної скарги, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,

та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем був укладений

договір купівлі-продажу нежитлового приміщення б/н від 7.11.2004 року, який

посвідчений приватним нотаріусом Конотопського нотаріального округу ОСОБА_4.

Відповідно до цього договору відповідач придбав у позивача 6/25 частин

підприємства, тобто нежитлового приміщення площею 7927,5 кв.м., яке знаходиться

у АДРЕСА_1. Вартість даного майна складає 50600 грн.

Виконання зазначеного договору

підтверджується актом прийому -передачі б/н, б/д (а.с. 53 том 1), відповідно до

якого ВАТ «Конотопське управління механізації, будівництва та

автотранспорту»передало ОСОБА_1 частину ремонтно-виробничого корпусу інв. №

610011 площею 7927,5 кв. м., згідно технічного плану БТІ, кран-балку

вантажністю 3,2 тон інв. № 641152, стенд для перевірки паливної апаратури інв.

НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги,

позивач зазначає, що однією з підстав для визнання даного договору недійсним є

відсутність повноважень  з боку ОСОБА_5

на підписання договору. Також позивач вважає, що приватним нотаріусом ОСОБА_4,

при здійсненні нотаріальних дій щодо посвідчення даного договору, були порушені

норми Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Позивач

наполягає на тому, що приватним нотаріусом ОСОБА_4 був посвідчений договір,

згідно умов якого відповідачу було продано 6/25 частин підприємства, що, на

думку позивача, не законно.

Заперечуючи проти позовних вимог,

відповідач зазначає, що на підписання договору ОСОБА_5 мав достатній обсяг

повноважень, що підтверджується протоколом загальних зборів акціонерів позивача

від 8.04.2003 року, на якому було постановлено дати дозвіл голові правління

ОСОБА_6 на реалізацію цеху малої механізації та частини

ремонтно-виробничого  корпусу по вул.

Сумській у місті Конотоп.  Відповідач

також зазначає, що позивачем помилково ототожнено слово «підприємство»з

господарським товариством, тобто юридичною особою, при укладенні спірного

договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних

вимог, місцевий господарський суд встановив відсутність правових підстав для

задоволення позову.

З цим погоджується колегія суддів з

наступних підстав.

Що стосується повноважень ОСОБА_5

на підписання договору на продаж частини нежитлового приміщення ВАТ

«Конотопське управління механізації, будівництва та автотранспорту», колегія

суддів вважає, що на момент підписання спірного договору, ОСОБА_5, як голова

правління на той час, мав достатній обсяг повноважень представляти ВАТ

«Конотопське управління механізації, будівництва та автотранспорту»при

укладанні спірного договору. Так, згідно протоколу загальних зборів акціонерів

ВАТ «Конотопське управління механізації, будівництва та автотранспорту»від

8.04.2003 року ОСОБА_5 було надано дозвіл на реалізацію цеху малої механізації

та частини ремонтно-виробничого  корпусу

по вул. Сумській у місті Конотоп. Твердження позивача стосовно того, що ОСОБА_5

не мав права підписувати спірний договір, оскільки згідно п. 10.22. статуту

голова правління розпоряджається майном і коштами ВАТ на суму в межах 25000,00

грн., є помилковим, оскільки пунктом 10.22. статуту визначено право голови

правління на розпорядження майном або коштами на зазначену суму без дозволу на

це загальних зборів. Угоди, сума яких перевищує 25000,00 грн., повинні

укладатись з дозволу вищого органу управління ВАТ -загальних зборів. Дозвіл на

реалізацію майна -цеху малої механізації та частини ремонтно-виробничого

корпусу, за ціною, згідно акту експертної оцінки, був наданий голові правління.

Крім того, рішенням спостережної

ради ВАТ «Конотопське управління механізації, будівництва та автотранспорту»(до

компетенції якої належить розпорядження всім майном ВАТ), оформленим протоколом

засідання від 01.10.2003 року №1, голову правління ОСОБА_5 уповноважено

реалізувати ОСОБА_1 частину ремонтно-виробничого корпусу, згідно експертного

висновку за риночкою вартістю 50600 грн.

Що стосується порушення приватним

нотаріусом ОСОБА_4 пункту 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій

нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від

14.06.1994 року №18/5, то згідно цього пункту, нотаріус при посвідченні угод

з'ясовує дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб,

які беруть участь в угодах. У разі укладення угоди представником перевіряються

його повноваження.

Згідно пояснень приватного

нотаріуса ОСОБА_4 (а.с. 123) при посвідченні спірного договору, нею були

оглянуті та взяті до уваги статут позивача, протокол загальних зборів

акціонерів ВАТ «Конотопське управління механізації, будівництва та

автотранспорту»від 8.04.2003 року, свідоцтво на право власності реєстровий

№372-А від 05.12.2000 року, експертний висновок КФ «Бізнес-сервіс»від

23.09.2003 року, витяг з реєстру прав власників на нерухоме майно Конотопського

МБТІ НОМЕР_2 від 30.09.2003 року, протокол засідання спостережної ради ВАТ

«Конотопське управління механізації, будівництва та автотранспорту»від

01.10.2003 року №1, квитанції про попередню оплату спірного майна ОСОБА_1,

технічний паспорт на частину ремонтно-виробничого корпусу, рішення загальних

зборів  акціонерів ВАТ «Конотопське

управління механізації, будівництва та автотранспорту»про обрання ОСОБА_5

головою правління. Відповідно до Закону України «Про нотаріат»приватним

нотаріусом були перевірені та встановлені повноваження сторін та їх

представників по спірній угоді, їх волевиявлення на укладання цього правочину,

відсутність заборони на відчуження даного приміщення. Назва, площа, тип

об'єкту, опис майна приватним нотаріусом було зазначено із витягу та технічного

паспорту Конотопського МБТІ.

Таким чином, підстав стверджувати,

що при посвідченні спірної угоди приватним нотаріусом не додержані норми Закону

України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій

нотаріусами України, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також не вважає

правовою підставою для визнання недійсним спірного договору твердження позивача

стосовно продажу «6/25 частин підприємства», оскільки, по-перше, зазначення у

договорі такого формулювання як «6/25 частин підприємства»нотаріус обґрунтував

тим, що назву, площу, тип об'єкту, опис майна було зазначено із витягу та

технічного паспорту Конотопського МБТІ. Позивач зазначає, що судом першої

інстанції не врахована стаття 191 ЦК України, згідно якої підприємство

розглядається як єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення

підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового

комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи

земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина,

продукція, та інше. Таким чином, в даному випадку, підприємство, як раз і

розглядається в аспекті майнового комплексу, частину якого, було відчужено

іншої особі, відповідно до рішення вищого органу управління ВАТ.

А розглядати слово

«підприємство»тільки в аспекті господарського товариства-юридичної особи, з

боку позивача, помилково. Крім того, відповідно до п. «б»частини 3 статті 12

Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обмежень»та «Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно»,

затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №7/5,  слово «підприємство»визначається, як об'єкт

нерухомого майна, щодо яких ведеться реєстр речових прав на нерухоме майно.

Продаж саме частини

ремонтно-виробничого корпусу підтверджено актом прийому-передачі (а.с. 53 том

1), підписаного з боку покупця -ОСОБА_1, з боку продавця ОСОБА_6, ОСОБА_5,

ОСОБА_7., згідно якого ВАТ «Конотопське управління механізації, будівництва та

автотранспорту»передав, а ОСОБА_1 прийняв частину ремонтно-виробничого корпусу,

інв. № 610011, а також листом голови правління ОСОБА_8 від 02.07.2005 року, в

якому зазначено про продаж ОСОБА_1 частини ремонтно-виробничого корпусу (а.с.

56 том 1).

Відповідно до вимог цивільного

законодавства, загальними підставами визнання правочину недійсним є

недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог закону щодо умов його

дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Відповідно до статті 203 ЦК

України, зміст  правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним

засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і

відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій

законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,

що обумовлені ним.

З огляду на зазначене, судом першої

інстанції встановлені наявність загальних вимог при укладанні спірного

договору, його зміст не суперечить законам України та моральним засадам

суспільства, як було вказано вище сторони, при укладанні спірного договору,

мали достатній обсяг цивільної дієздатності, приватним нотаріусом було

перевірене взаємне волевиявлення учасників правочину на укладання спірного

договору, договір укладений у формі, яка передбачена чинними законодавством для

укладання такого виду правочину, та відповідно спірного договору для сторін

настали правові наслідки, які обумовлені даним правочином.

Стаття 33 ГПК України вказує на

обов'язок доказування і подання доказів, закріплюючи положення про те, що кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень. Так, в порушення цієї норми, позивач не надав суду

жодних доказів тих обставин на які він посилається в позовній заяві. Також

позивачем не було чітко доведено коли, які саме його права, і якими діями

відповідача були порушені.

За таких обставин, колегія суддів

вважає висновки місцевого господарського суду правомірними та обґрунтованими, а

рішення господарського суду Сумської області таким, що відповідає нормам

діючого законодавства, а тому, на думку судової колегії, підстав для його

скасування та задоволення апеляційної скарги не має.

Посилання відповідача на перебіг

строку позовної давності для звернення позивача з даним позовом, колегія суддів

до уваги не бере, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду

України «Про судове рішення»від 29.12.76 року №11, встановивши, що строк для

звернення з позовом пропущений без поважних причин, суд у рішенні зазначає про

відмову у позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

Розглянувши дану справу по суті, колегія суддів згодна з висновками суду першої

інстанції про відмову у позові на підставі не доведеності його позивачем, тому

застосування строку позовної давності в даному випадку не правомірно.

На підставі викладеного та

керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1ст. 103, ст. 105 

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

апеляційного господарського суду, одностайно, -

 постановила:

Апеляційну скаргу ВАТ

"Конотопське управління механізації будівництва та автотранспорту"

залишити без  задоволення.

Рішення господарського суду

Сумської області від 26.09.2007 року по справі 

№13/733-06 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                       

Олійник В.Ф.

                         Судді                                                                       

Гончар Т.В.

                                                          Кравець

Т.В.