Постанова

від 11.03.2008 по справі 13/733-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 11 березня 2008 р.                                                                                   

№

13/733-06 

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді            Муравйова О.В.,

судді                                    

Полянського А.Г.,

судді                                     Фролової

Г.М.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 

Відкритого

акціонерного товариства                                                          

"Конотопське управління механізації                           

автотранспорту"

на

постанову

Харківського

апеляційного господарського від 27.11.2007року

у

справі

№

13/733-07

за

позовом

Відкритого

акціонерного товариства                   

"Конотопське управління механізації будівництва та

автотранспорту"                                                          

до   за участю третіх осіб:                       

Суб'єкта

підприємницької діяльності -ОСОБА_1, м. Конотоп  1.Комунальне підприємство "Конотопське

міжміське бюро технічної інвентаризації" 

2.Приватного нотаріуса Конотопського нотаріального округу ОСОБА_2

про

визнання

недійсним договору

за участю

представників сторін:

від позивача: не

з'явились,

від відповідача:  не з'явились,

від

третіх осіб: не з'явились,

ВСТАНОВИЛА:

У

листопаді 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Конотопське управління

механізації будівництва та автотранспорту»звернулось до Господарського суду

Сумської області, з урахуванням доповнень та уточнень до позовної заяви, з

позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу 6/25 частин

підприємства - ВАТ «Конотопське управління механізації будівництва та

автотранспорту»від 07.11.2003 року, який був посвідчений приватним нотаріусом

Конотопського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 4061.

 Рішенням господарського суду Сумської області

(суддя Лиховид Б.І.) від 26.09.2007 року у задоволенні позовних вимог

відмовлено.

           Постановою Харківського апеляційного

господарського суду від 27.11.2007 р. (головуючий, суддя Олійник В.Ф., судді:

Кравець Т.В., Гончар Т.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін, а

апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова

апеляційної інстанції мотивована тим, що на підписання договору ОСОБА_3, мав

достатній обсяг повноважень, що підтверджується протоколом загальних зборів

акціонерів позивача від 08.04.2003 року.

Окрім

того, суд апеляційної інстанції встановив, що при посвідченні спірного договору

приватним нотаріусом додержані норми Закону України «Про нотаріат»та Інструкції

про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Також,

суд апеляційної інстанції, керуючись п. «б»частини 3 статті 12 Закону України

«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та

«Порядком ведення реєстру прав власності на нерухоме майно», затвердженого

наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №7/5, зробив висновок,

що слово «підприємство»визначається, як об'єкт нерухомого майна щодо якого

ведеться реєстр речових прав на нерухоме майно, і не може розглядатися лише в

аспекті господарського товариства-юридичної особи.

Не

погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної

інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною

скаргою, в якій просить суд їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким

задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга обґрунтована тим, що при

ухваленні оскаржуваних  рішень судами

першої та апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми

матеріального права, а саме п. "б" частини 3 статті 12 Закону України

"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обмежень", пункту 15 Додатку 1 до пункту 2.1 "Тимчасового положення

про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" (в редакції з

28.01.2003р. по 14.03.2004 р.), п. 24 інструкції "Про порядок вчинення

нотаріальних дій нотаріусами України", ст. 203 ЦК України від 01.01.2004

р.

Колегія

суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції,

обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального

права  при ухваленні оскаржуваних судових

актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

Як

вбачається з матеріалів справи, та встановлено судами першої та апеляційної

інстанції, між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу

нежитлового приміщення від 07.11.2003 року, який посвідчений приватним

нотаріусом Конотопського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 4061

Відповідно до цього договору відповідач придбав у позивача 6/25 частин

підприємства, площею 7927,5 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_1. Вартість даного

майна складає 50600 грн.

Виконання

зазначеного договору підтверджується актом прийому-передачі б/н, б/д (а.с. 53

том 1), відповідно до якого ВАТ «Конотопське управління механізації будівництва

та автотранспорту»передало ОСОБА_1 частину ремонтно-виробничого корпусу інв. №

610011, площею 7927,5 кв. м., згідно технічного плану БТІ, кран-балку

вантажністю 3,2 тон інв. № 641152, стенд для перевірки паливної апаратури

інв.  № 641249.

        Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач

зазначав, що однією з підстав для визнання даного договору недійсним є

відсутність повноважень  з боку ОСОБА_3,

на підписання договору. Також позивач вважав, що приватним нотаріусом ОСОБА_2,

при посвідченні даного договору, була порушена інструкція "Про порядок

вчинення нотаріальних дій нотаріусами України". Позивач наполягає на тому,

що приватним нотаріусом ОСОБА_2 був посвідчений договір, згідно умов якого

відповідачу було продано 6/25 частин підприємства, що, на думку позивача, не

законно.

Заперечуючи

проти позовних вимог, відповідач зазначав, що на підписання договору ОСОБА_3,

мав достатній обсяг повноважень, що підтверджується протоколом загальних зборів

акціонерів позивача від 08.04.2003 року, на якому було постановлено дати дозвіл

голові правління ОСОБА_3, на реалізацію цеху малої механізації та частини

ремонтно-виробничого  корпусу по

АДРЕСА_1.  Відповідач також зазначав, що

позивачем помилково ототожнено слово «підприємство»з господарським товариством,

тобто юридичною особою, при укладенні спірного договору.

Відмовляючи

у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з чим погодилася

колегія суддів суду апеляційної інстанції, встановив відсутність правових

підстав для задоволення позову.

          Проте, суди першої та апеляційної

інстанції дійшли неправильного висновку, щодо відсутності порушення вимог

"Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" приватним

нотаріусом ОСОБА_2, при здійсненні нотаріальних дій щодо посвідчення спірного

договору. Також, судами необґрунтовано ототожнено слово «підприємство»з об'єктом

нерухомого майна, щодо якого ведеться реєстр речових прав на нерухоме майно.

Під

час вирішення спору судами, на підставі п. "б" частини 3 статті 12

Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та

їх обмежень" від 01.07.2004 р.  №

1952-IV року, зроблений висновок про те, що КП Конотопське МБТІ правильно

здійснило державну реєстрацію нерухомого майна як "підприємства".

При

цьому судами не враховано, що реєстрація 

проводилась  30.09.2003р., тобто

до набрання чинності Закону, на який вони посилаються.

В

спірному договорі (пункт 1 договору) та у витягу з реєстру прав власності на

нерухоме майно зазначено, що 6/25 частин підприємства, що відчужуються,

належать Продавцю на підставі Наказу регіонального відділення ФДМ України у

Сумській області № 995 від 13.08.1997 р.  

Судами

першої та апеляційної інстанції не враховано, що реєстрація нерухомого майна

була проведена з порушенням вимоги пункту 15 Додатку 1 до пункту 2.1

"Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно"

(в редакції з 28.01.2003р. по 14.03.2004 р.), 

у відповідності  до якого правовстановлюючим

документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти

нерухомого майна, є Наказ 

засновників  відкритого  акціонерного 

товариства, створеного у процесі приватизації, з додатком - переліком

об'єктів

нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерному товариству

та акт приймання-передавання зазначеного майна, підписаний у встановленому

порядку.

Листом

Регіонального відділення ФДМ України у Сумській області № 09/2720 від

22.09.2000р., позивачу був направлений перелік нерухомого майна, яке увійшло до

статутного фонду ВАТ "Конотопське УМБіА", згідно з  яким 

КП Конотопське МБТІ було зобов'язане зареєструвати право власності на

"об'єкти нерухомого майна", а не на "підприємство", про що

було необхідно здійснити відповідні записи в реєстрі та правильно зазначити

правовстановлюючі документи.

Судами  першої та апеляційної інстанції також не  враховано, що у відповідності до ст. 49

Закону України "Про нотаріат" та у відповідності  до п. 24 інструкції "Про порядок

вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", нотаріус чи інша посадова

особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймають для вчинення нотаріальних дій

документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства та відмовляють у

вчиненні нотаріальної дії.

Колегія

суддів також відзначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані

вимоги ст. 203 ЦК України, у редакції від 01.01.2004 р., так як спірний договір

був укладений та виконаний 07.11.2003 року, а 

у відповідності до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК

України від 01.01.2004р., до спірного договору 

повинні застосовуватися положення ЦК України 1963 року.

Зважаючи

на наведене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку

про неправильне застосування судами попередніх інстанцій при прийнятті

оскаржуваних рішення та постанови норм матеріального права, тому вбачає

підстави до їх скасування.

Вказані

обставини підлягають з'ясуванню для правильного вирішення спору.            

Відповідно

до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11

“Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли  суд, виконавши всі вимоги процесуального

законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у

відповідності  з нормами матеріального

права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На

підставі викладеного колегія суддів вважає, що спір був розглянутий судом без

дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що

є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин

справи в їх сукупності та призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки

передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції

не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були

встановлені в судовому рішенні господарського суду першої інстанції, судові

рішення у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до

господарського суду.

Під

час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити

передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення

обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у

відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

              Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

 П О С Т А Н О В И В :

               Касаційну скаргу Відкритого

акціонерного товариства "Конотопське управління механізації будівництва та

автотранспорту" задовольнити частково.

                Рішення Господарського суду

Сумської області від 26.09.2007 року  та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2007

року  у справі № 13/733-06 скасувати, а

справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Головуючий,    суддя                                                                    Муравйов О.В.

Судді                                                                                             

Полянський А.Г.

Фролова Г.М.