Постанова

від 23.12.2008 по справі 13/733-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2008

р.                                                          

Справа № 13/733-06

Колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бондаренка

В.П., судді Камишевої Л.М., судді Лакізи В.В.

при секретарі Сємєровій М.С.  

за участю представників сторін:

позивача -Колесников

І.Г., довіреність б/н від 06.06.2008 року.

відповідача -ОСОБА_2,

довіреність № 706 від 20.03.2008 року., ОСОБА_1

перша третя особа -не з'явилася.

друга третя особа -не з'явилася. 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2489Х/1-10)

на рішення господарського суду Сумської області від 29.09.08 р. по справі №

13/733-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства

"Конотопське управління механізації, будівництва та автотранспорту",

м. Конотоп

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на

предмет спору:

1)Комунальне підприємство "Конотопське міжміське бюро

технічної інвентаризації", м. Конотоп

2)Приватний нотаріус Конотопського нотаріального округу ОСОБА_3,

м. Конотоп

про

визнання

недійсним договору

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 29 вересня 2008

року (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено. Визнано недійсним договір

купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 07.11.2003 року, укладений

між відкритим акціонерним товариством "Конотопське управління механізації,

будівництва та автотранспорту" та 

приватним підприємцем ОСОБА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом

Конотопського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 4061.

Зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (іден. код

НОМЕР_1) звільнити і повернути відкритому акціонерному товариству “Конотопське

управління механізації будівництва та автотранспорту”, Сумська область, м.

Конотоп, вул. Сумська, 12 (код 05399076) 6/25 частин підприємства ВАТ

“Конотопське управління механізації, будівництва і автотранспорту”, до складу

якої входять нежитлові приміщення у ремонтно-будівельному корпусі Б-1 на

першому поверсі: 15 акумуляторна, 17 акумуляторна, 18 коридор, 19 побутова

кімната, 20 електрощитові, 21 побутова, 22 побутова, 23 побутова, 24 гараж, 25

кладова, 26 майстерня, 27 кладова, 28 коридор, 29 побутова, 30 коридор, 31

гараж, 32 майстерня, 33 кладова, 34 коридор, 35 вбиральня, 36 побутова, 37

гараж, загальною площею 1858,9 кв. м.

Зобов'язано відкрите акціонерне товариство Конотопське управління

механізації будівництва та автотранспорту”, Сумська область, м. Конотоп, вул.

Сумська, 12 (код 05399076) повернути приватному підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1

(іден. код НОМЕР_1) 50600 грн. 00 коп., сплачених ОСОБА_1 на виконання договору

купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 07.11.2003 року. Стягнуто з

приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (іден. код НОМЕР_1) на користь

відкритого акціонерного товариства “Конотопське управління механізації,

будівництва та автотранспорту”, Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 12

(код 05399076) 85 грн. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно

-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до

Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій

просить рішення господарського суду Сумської області від 29 вересня 2008 року

скасувати та відмовити в позові. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач

посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення  неправильно визначив предмет доказування, а

тому дослідження  письмових доказів судом

не відповідає суті спору. Відповідач надав суду Витяг з реєстру прав власності

на нерухоме майно, як письмовий доказ того, що продавець визначився з предметом

спірного договору від 07.11.2003р.,що підтверджується окремим записом у Витягу

за заявою власника відчужуються у ремонтно-виробничому корпусі«Б-1»і

перераховуються нежитлові приміщення, які Протоколом № 1 від 08.04.2003р.

акціонерами ВАТ «Конотопське управління будівництва та автотранспорту»були

визнані, як об'єкт для реалізації. В апеляційній скарзі відповідач, зокрема,

зазначає, що суд  першої інстанції   проводить аналіз  Витягу з реєстру прав власності на нерухоме

майно від 30.09.2003 року, визначаючи, що в реєстрі вказано - 6/25 частин

підприємства, що відчужуються і визнає цей документ, як письмовий доказ

неправильної реєстрації нерухомого майна ВАТ «Конотопське управління

будівництва механізації та автотранспорту», в порушення пункту 15 Додатку 1 до

пункту 2.1 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на

нерухоме майно»(в редакції з 28.01.2003 р. по 14.03.2004 р.) і в мотивувальній

частині судового рішення посилається на цей факт, як на підставу для визнання

спірної угоди недійсною. Відповідач вважає, що такий висновок суду не має  відношення до обставин справи, оскільки

предметом спору є угода від 07.11.2003 року, а не питання правильної чи

неправильної реєстрації нерухомого майна Продавця , а неправильна реєстрація

нерухомого майна не може бути підставою для позбавлення права власності

добросовісного набувача.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому

вказує, що господарським судом Сумської області були всебічно, повно і

об'єктивно досліджені всі обставини справи, і при цьому були повністю враховані

вказівки, які містились у постанові Вищого господарського суду України від

11.03.2008 року. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що голова

правління ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу від 07.11.2003р., предметом

якого визначено не відчуження нерухомого майна, а відчуження 6/25 частин

підприємства. Також судом першої інстанції було правильно встановлено, що в

реєстрі прав власності на нерухоме майно, як об'єкт права власності було

зареєстровано підприємство, а не нерухоме майно, перелік якого містився у листі

Регіонального відділення ФДМ України у Сумській області №09/2720 від

22.09.2000р., і яке увійшло до складу статутного фонду позивача. Позивач

вказує, що є правильним висновок суду про те, що реєстрація нерухомого майна КП

Конотопське МБТІ була проведена з порушенням вимоги пункту 15 Додатку 1 до

пункту 2.1 „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на

нерухоме майно" (в редакції з 28.01.2003р. по 14.03.2004р.), за яким КП

Конотопське МБТІ було зобов'язане зареєструвати право власності на „об'єкти

нерухомого майна", а не на „підприємство". Чинне на дату укладання

спірного договору законодавство не відносило підприємство до об'єктів цивільних

правовідносин. Навпаки, частина 1 статті 1 Закону України „Про підприємства в

Україні", який був чинний на момент укладення спірного договору, відносила

підприємство до суб'єктів цивільних правовідносин. У зв'язку з викладеним

позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а

рішення господарського суду Сумської області від 29 вересня 2008 року без змін.

Перша третя особа, Комунальне підприємство "Конотопське

міжміське бюро технічної інвентаризації" в судове засідання не з'явилась,

однак направила лист, в якому просить розглядати справу без участі її

представника.

Друга третя особа, приватний нотаріус Конотопського нотаріального

округу ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилась. Через канцелярію суду  направила пояснення  та клопотання, в якому просить розглядати

справу її без участі.

Враховуючи, що  треті особи,

які не заявляють самостійних вимог на предмет спору  були належним чином повідомлені про час та

місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну

скаргу відповідача за відсутністю 

вказаних учасників судового процесу за наявними матеріалами справи.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин

справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної

скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, вислухавши у судовому

засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,

колегія суддів встановила наступне.

Позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 6/25

частин нежитлового приміщення від 07.11.2003 року, укладений між позивачем

-відкритим акціонерним товариством “Конотопське управління механізації,

будівництва та автотранспорту” та відповідачем -приватним підприємцем ОСОБА_1

та зобов'язати відповідача повернути позивачеві все одержане за спірним

договором.

          24.09.2007 року

позивач подав до суду уточнення позовної заяви № 29 від 24.09.2007 року, в

якому просив суд: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу частини

нежитлового приміщення від 07.11.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом

Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладений між сторонами,

про продаж 6/25 частини підприємства ВАТ “Конотопське управління механізації,

будівництва і автотранспорту” та застосувати двосторонню реституцію, тобто

повернути сторони в первісне положення, а саме 

зобов'язати відповідача повернути позивачеві 6/25 частини підприємства

ВАТ “Конотопське управління механізації, будівництва і автотранспорту”, до складу

якої входять нежитлові приміщення у ремонтно-будівельному корпусі Б-1 на

першому поверсі: 15 акумуляторна, 17 акумуляторна, 18 коридор, 19 побутова

кімната, 20 електрощитові, 21 побутова, 22 побутова, 23 побутова, 24 гараж, 25

кладова, 26 майстерня, 27 кладова, 28 коридор, 29 побутова, 30 коридор, 31

гараж, 32 майстерня, 33 кладова, 34 коридор, 35 вбиральня, 36 побутова, 37

гараж, загальною площею 1858,9 кв.м. та звільнити вказані приміщення;

зобов'язати позивача повернути відповідачеві грошові кошти, отримані за спірним

договором, в сумі 50600 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача витрати на послуги

адвоката в сумі 2000 грн. 00 коп.

          Судова колегія

вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних

вимог  позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої

інстанції, 07.11.2003 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу

частини нежитлового приміщення, відповідно до умов якого позивач продав, а

відповідач купив 6/25 частин підприємства площею 7927,5 кв.м., що знаходиться в

м. Конотоп, вул. Сумська під номером 12 та розташований на земельній ділянці.

Вартість даного майна складає 50600грн.Вказаний договір посвідчений приватним

нотаріусом Конотопського нотаріального округу ОСОБА_3 грн.

Згідно з п. 1 розділу "Прикінцеві та перехідні

положення" Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1

січня 2004 року. Пунктом 4  вказаного

розділу передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних

відносин, які виникли після набрання ним 

чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК

України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що

виникли або продовжують  існувати після

набрання чинності ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, 

спірний договір був укладений  та

виконаний до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Таким чином, до спірних правовідносин повинні застосовуватися

норми Цивільного кодексу Української РСР 

(1963р.).

Відповідно до ст.  48

Цивільного кодексу Української РСР 

(1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому

числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній

угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за

угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його

вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд

повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод

недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод

вимогам закону; додержання  встановленої

форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність

дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення

спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що

згідно з договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від

07.11.2003 року голова правління ВАТ “Конотопське управління механізації,

будівництва та автотранспорту” ОСОБА_4 діяв з перевищенням обсягу цивільної

дієздатності. Позивач вважає, що оспорювана угода ущемляє права учасників

товариства -його акціонерів, суперечить вимогам закону, і як така, у

відповідності до вимог ст. 48 ЦК УРСР підлягає визнанню недійсною.

Що стосується повноважень ОСОБА_4 на підписання договору на продаж

частини нежитлового приміщення ВАТ “Конотопське управління механізації,

будівництва та автотранспорту”, колегія суддів вважає, що на момент підписання

спірного договору ОСОБА_4, як голова правління на той час, мав достатній обсяг

повноважень представляти ВАТ “Конотопське управління механізації, будівництва

та автотранспорту” при укладанні спірного договору. Так, згідно  з протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ

“Конотопське управління механізації, будівництва та автотранспорту” від

8.04.2003 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на реалізацію цеху малої механізації

та частини ремонтно-виробничого  корпусу

по вул. Сумській у місті Конотоп. Твердження позивача стосовно того, що ОСОБА_4

не мав права підписувати спірний договір, оскільки згідно з  п. 10.22. статуту голова правління

розпоряджається майном і коштами ВАТ на суму в межах 25000,00 грн., є

помилковим, оскільки пунктом 10.22. статуту визначено право голови правління на

розпорядження майном або коштами на зазначену суму без дозволу на це загальних

зборів. Угоди, сума яких перевищує 25000,00 грн., повинні укладатись з дозволу

вищого органу управління ВАТ -загальних зборів. Дозвіл на реалізацію майна

-цеху малої механізації та частини ремонтно-виробничого корпусу за ціною,

згідно з актом експертної оцінки, був наданий голові правління.

Крім того, рішенням спостережної ради ВАТ “Конотопське управління

механізації, будівництва та автотранспорту”(до компетенції якої належить

розпорядження всім майном ВАТ), оформленим протоколом засідання від 01.10.2003

року №1(том1,а.с.114), голову правління ОСОБА_4 уповноважено реалізувати

ОСОБА_1 частину ремонтно-виробничого корпусу, згідно експертного висновку за

риночкою вартістю 50600 грн.

          Колегія суддів

вважає необґрунтованим твердження позивача 

про те, що  голову правління

ОСОБА_4 було  уповноважено реалізувати

частину ремонтно-виробничого корпусу, однак 

ним було реалізовано “6/25 частин підприємства”. Судова колегія також не

вважає правовою підставою для визнання недійсним спірного договору твердження

позивача стосовно продажу “6/25 частин підприємства”, виходячи з наступного.

Волевиявлення  сторін на

продаж саме нежитлового приміщення 

підтверджується  як змістом

договору, так і наданими суду доказами. В договорі купівлі-продажу нежитлового

приміщення б/н від 7.11.2003 року вказано, що за заявою власника відчужуються у

ремонтно - виробничому корпусі Б-1 на першому поверсі: 15 акумуляторна пл. 10,1

кв. м., 17 акумуляторна пл. 17,3 кв. м., 18 коридор пл. 16,8 кв. м., 19

побутова кімната пл. 22,6 кв. м., 20 електрощитові пл. 9,6 кв. м., 21 побутова

пл. 34,7 кв. м., 22 побутова пл. 33,6 кв. м., 23 побутова 51,6 кв. м., 24 гараж

пл. 1293,3 кв. м., 25 кладова пл. 14, 1 кв. м., 26 майстерня пл. 21,1 кв. м.,

27 кладова пл. 17,6 кв. м., 28 коридор пл. 16,1 кв. м., 29 побутова пл. 16,8

кв. м., 30 коридор пл. 5,9 кв. м., 31 гараж пл. 84,5 кв. м., 32 майстерня пл.

15,1 кв. м., 33 кладова пл. 35,2 кв. м., 34 коридор пл. 13,1 кв. м., 35

вбиральня пл. 17,6 кв. м., 36 побутова пл. 5,9 кв. м., 37 гараж пл.. 98,7 кв.

м., загальною площею 1858,9 кв. м.

Продаж саме частини ремонтно-виробничого корпусу підтверджено

актом прийому-передачі (а.с. 53 том 1), підписаним з боку покупця -ОСОБА_1, з

боку продавця ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, згідно з яким ВАТ “Конотопське

управління механізації, будівництва та автотранспорту” передав, а ОСОБА_1

прийняв частину ремонтно-виробничого корпусу, інв. № 610011, а також листом

голови правління ОСОБА_7 від 02.07.2005 року, в якому зазначено про продаж

ОСОБА_1 частини ремонтно-виробничого корпусу (а.с. 56 том 1).

Згідно з  Витягом з реєстру

прав власності НОМЕР_2, наданого Конотопським МБТІ м.Конотоп 30.09.2003р. було

встановлено перелік нежитлових приміщень, які стали предметом договору

купівлі-продажу, ідеальна частка яких була визначена у витягу, як 6/25 частини

нерухомого майна підприємства. Саме вони і були вказані в договорі, як предмет

відчужування.

Як свідчить текст Витягу, він був наданим власнику (продавцю), за

окремою заявою з чітким переліком саме тих нежитлових приміщень, які сам

власник і мав бажання продати.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно 

зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, позивач не надав суду 

доказів тих обставин, на які він посилається в позовній заяві, тобто

доказів  які саме права позивача були

порушені при укладенні спірної угоди та  

доказів продажу відкритим акціонерним 

товариством «Конотопське управління механізації будівництва та

автотранспорту» відповідачу  саме

«частини підприємства».

Іншою підставою визнання договору купівлі-продажу частини

нежитлового приміщення від 07.11.2003р. 

суд першої інстанції вважає те, що 

договір купівлі-продажу від 07.11.2003р. був вчинений із порушенням

ст.49 Закону України „Про нотаріат" та п.24 Інструкції „Про порядок

вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", відповідно до положень

яких нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймають

для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам

законодавства та відмовляють у вчиненні нотаріальної дії. В обґрунтування своєї

позиції суд посилається, зокрема, на те, що як вбачається з витягу з реєстру  прав власності на нерухоме майно, 6/25 частин

підприємства, що відчужуються, належать Продавцю на підставі Наказу

регіонального відділення ФДМ України у Сумській області № 995 від 13.08.1997

року.

Таким чином, реєстрація 

нерухомого майна була проведена з порушенням  вимоги пункту 15 Додатку 1 до пункту 2.1

«Тимчасового положення про порядок 

реєстрації прав власності на нерухоме майно»(в редакції з 28.01.2003 р.

по 14.03.2004 р.), у відповідності до якого правовстановлюючим документом, на

підставі якого проводиться реєстрація прав власності  на об'єкти 

нерухомого майна, є Наказ 

засновників  відкритого  акціонерного товариства,  створеного у процесі приватизації, з додатком

-переліком  об'єктів нерухомого майна  про передачу 

у власність цих об'єктів 

акціонерному товариству та акт приймання-передачі зазначеного  майна, підписаний у встановленому порядку.

Так, листом Регіонального відділення ФДМ України у Сумській області  № 09/2720 від 22.09.2000 р.,  позивачу був 

направлений перелік нерухомого майна, яке  увійшло до статутного фонду ВАТ «Конотопське

управління механізації будівництва та автотранспорту», згідно з яким КП

Конотопське МБТІ було зобов'язане зареєструвати 

право власності на «об'єкти  нерухомого  майна», а не на «підприємство», про що було

необхідно здійснити відповідні  записи в

реєстрі  та правильно зазначити  правовстановлюючі документи. 

Під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від

07.11.2003р. приватним нотаріусом Конотопського нотаріального округу ОСОБА_3 не

було прийнято до уваги те, що виданий КП Конотопське МБТІ витяг з реєстру прав

власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 30.09.2003 р. не відповідає вимогам

законодавства.     

Судова колегія вважає помилковим 

посилання суду першої інстанції в обґрунтування своїх висновків на

неправильну реєстрацію спірного майна , оскільки якщо сторонами угоди,

пов'язаної з переходом права власності(повного господарського відання) на

майно, не дотримано вимог нормативних актів стосовно реєстрації майна,

наприклад, правил державної реєстрації нерухомого майна, то сама лише ця

обставина не є підставою для визнання спірної угоди недійсною, оскільки

реєстрація майна не є елементом форми угоди. (така позиція також вбачається

з  роз'яснення Вищого господарського суду

України № 02-5/111 від 12.03.1999р.)

Крім того, згідно з 

поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_3 

при посвідченні спірного договору нею були оглянуті та взяті до уваги

статут позивача, протокол загальних зборів акціонерів ВАТ “Конотопське

управління механізації, будівництва та автотранспорту” від 8.04.2003 року,

свідоцтво на право власності реєстровий НОМЕР_3 від 05.12.2000 року, експертний

висновок КФ “Бізнес-сервіс” від 23.09.2003 року, витяг з реєстру прав власників

на нерухоме майно Конотопського МБТІ НОМЕР_4 від 30.09.2003 року, протокол засідання

спостережної ради ВАТ “Конотопське управління механізації, будівництва та

автотранспорту” від 01.10.2003 року №1, квитанції про попередню оплату спірного

майна ОСОБА_1, технічний паспорт на частину ремонтно-виробничого корпусу,

рішення загальних зборів  акціонерів ВАТ

“Конотопське управління механізації, будівництва та автотранспорту” про обрання

ОСОБА_4 головою правління. Відповідно до Закону України “Про нотаріат”

приватним нотаріусом були перевірені та встановлені повноваження сторін та їх

представників по спірній угоді, їх волевиявлення на укладання правочину,

відсутність заборони на відчуження даного приміщення.

Таким чином,  судова колегія

не вбачає підстав стверджувати, що при посвідченні спірної угоди приватним

нотаріусом не додержані норми Закону України “Про нотаріат” та Інструкції про

порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що про укладенні

оскаржуваної угоди сторонами були дотримані вимоги законодавства, що ставляться

при укладанні договору: його зміст не суперечить законам України та моральним

засадам суспільства, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов

договору,  як було вказано вище, сторони,

при укладанні спірного договору, мали достатній обсяг цивільної дієздатності,

приватним нотаріусом було перевірене взаємне волевиявлення учасників на

укладання спірного договору, договір укладений у формі, яка передбачена чинними

законодавством для укладання такого виду договору.

Таким чином, правові підстави для визнання  недійсним договору купівлі-продажу частини

нежитлового приміщення від 07.11.2003 року, укладеного між відкритим

акціонерним товариством "Конотопське управління механізації, будівництва

та автотранспорту" та  приватним

підприємцем ОСОБА_1 відсутні, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача   задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення

господарського суду Сумської області від 29 вересня 2008р. по справі №

13/733-06  прийняте при невірному

застосуванні норм матеріального  права, в

зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає

задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, п.2 ст. 103, п. 4 статті

104, статтею 105  Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну  скаргу  відповідача задовольнити.

          Рішення

господарського суду Сумської  області від

29.09.08. р. по справі № 13/733-06  

скасувати.

В задоволенні позову 

відмовити.

                    Головуючий суддя                                                

Бондаренко В.П.

суддя                                                

Камишева Л.М.

суддя                                                

Лакіза В.В.

.