Ухвала

від 20.09.2024 по справі 486/827/21

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/827/21

Провадження № 1-кс/484/867/24

Ухвала

іменем України

20.09.2024 року м. Первомайськ

Слідчий суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області у кримінальному провадженні № 42021152040000003 від 23.03.2021 за ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України про визначення порядку зберігання речових доказів

без участі сторін

встановив

до суду надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні № 42021152040000003 від 23.03.2021 за ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України про передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для реалізації у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» речових доказів, а саме: навантажувач марки «VOLVO» L220G, з заводським номером НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 12.08.2019, який перебуває у власності товариства ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» та зберігається на території ДП «Підприємство ДКВС (№83)» 55340, Миколаївська область, Вознесенський район, сел. Костянтинівка, вулиця Володимирська, 1.

На обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що у провадженні СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42021152040000003 від 23.03.2021 за ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України за фактом здійснення службовими особами ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 83» незаконного видобутку та реалізацію корисних копалин (граніт) на території Костянтинівського родовища гранітів.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 83», вступивши в злочинну змову з посадовими особами ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр», здійснюють незаконний видобуток та реалізацію корисних копалин на території Костянтинівського родовища гранітів.

В ході досудового розслідування 27.05.2021 на підставі ухвали слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області проведено санкціонований обшук на території розташування Костянтинівського родовища гранітів, а саме: Миколаївська область, Вознесенський район (колишній Арбузинський), сел. Костянтинівка, вул. Володимирська, 1, (0,5 км на північний захід від смт. Костянтинівка), яке перебуває у власності ДП «Підприємство державної кримінально виконавчої служби України (№ 83)», юридична адреса: Миколаївська область, Вознесенський район (колишній Арбузинський), сел. Костянтинівка, вул. Володимирська, 1, та підтверджено факт видобутку та реалізації корисних копалин, а також зафіксовано наявність на території готової продукції (фракційного щебню) та гірничої маси.

Окрім іншого, в ході обшуку, виявлено та вилучено автонавантажувач марки «VOLVO», моделі L220G, жовтого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . який залишено на зберігання на місці проведення обшуку - на території гранітного кар?єру ДП «Підприємство державної кримінально виконавчої служби України (№ 83)», юридична адреса: Миколаївська область, Вознесенський район (колишній Арбузинський), сел. Костянтинівка, вул. Володимирська, 1.

Постановою слідчого від 28.05.2021 про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів виявлений та вилучений 27.05.2024 в ході обшуку автонавантажувач марки «VOLVO», моделі L220G, жовтого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , визнано речовим доказом та місцем зберігання визначено ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр».

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.05.2021 у справі № 486/827/21 на підставі на вказаний автонавантажувач, який перебуває у власності товариства ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр», накладено арешт.

В ході слідства 05.09.2024 отримано інформацію із Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про те, що в уніфікованій автоматизованій електронно-обліковій системі за ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» зареєстровано: навантажувач марки «VOLVO» L220G, з заводським номером НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 12.08.2019.

Ідентифікаційні ознаки ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» відповідно даних Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України: ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 , директор та кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_2 ).

В рамках даного кримінального провадження нікому підозру не повідомлено, тому виникла нагальна потреба у визначенні порядку зберігання вказаних речових доказів шляхом визначення порядку виконання ухвали про арешт майна та передачі для реалізації перераховане майно, на яке накладено арешт, з метою необхідності виключити прямий або опосередкований вплив та посягання на арештоване майно, збереження його економічної вартості, запобігти можливості знищення, відчуження майна та з метою досягнення завдань кримінального провадження, зважаючи на наступне.

Так, основною метою накладення арешту на майно у кримінальному провадженні є забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.

Згідно з положеннями пункту 3 частини другої статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Крім того, відповідно до вимог ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цьогоКодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з положеннями ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Отже, враховуючи викладене, зазначені щебінь різної фракції та щебенево-піщана суміш (ЩПС), на які під час досудового розслідування накладено арешт, можуть підлягати спеціальній конфіскації.

Реалізація майна у порядку, передбаченому цією частиною, здійснюється за цінами, не нижчими за ринкові.

Враховуючи, що Законом України«Про Державнийбюджет Українина 2024рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024 становить 2 920 гривень, то, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», вартість активів, що передаються АРМА починаючи з 01.01.2024 має перевищувати 605 000 гривень.

Відповідно відомостей з інформаційного ресурсу «AUTO.RIA» вартість навантажувача марки «VOLVO» L220G, 2013 року випуску, може становити 88 000 $, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 09.09.2024 складає 41,2975 грн/долар США, що еквівалентно 3609 478 грн.

А отже, виявлене та арештоване майно (вказаний навантажувач марки «VOLVO» L220G, 2013 року випуску), вартість якого станом на 09.09.2024, може становити 3609478 (три мільйони шістсот дев`ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн, що перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є більшою за 605000 грн, відповідають критеріям визначеним законодавством для передачі в управління АРМА.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі Закон) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Створення і забезпечення належного функціонування Національного агентства є заходом з виконання положень Закону України «Про засади державної антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія)» на 2014 2017 роки та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 2017 роки, імплементації в законодавство України Директиви ЄС від 03.04.2014 № 2014/42/EU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї в ЄС, Рішення Ради ЄС № 2007/845/JHA від 06.12.2007 про співробітництво між агентствами держав-членів з повернення активів у сфері виявлення і розшуку доходів, отриманих злочинним шляхом, або іншого майна, пов`язаного зі злочинною діяльністю, а також одним із основних критеріїв виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС.

Національне агентство утворено з метою виконання міжнародних договорів стороною яких є Україна, зокрема, Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією і Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму.

Також, Національне агентство створено на виконання 38 рекомендації Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), згідно з якими, державам-учасницям рекомендовано утворити органи які могли б оперативно реагувати на запити аналогічних іноземних органів щодо виявлення, заморожування, арешту та конфіскації майна отриманого незаконним шляхом.

Крім того, однією з умов виконання Меморандуму про взаєморозуміння між Україною як Позичальником та Європейським Союзом як Кредитором щодо отримання Україною макрофінансової допомоги Європейського Союзу у сумі до 1 мільярда 800 мільйонів євро (ратифіковано Законом № 538-VIII від 18.06.2015) є зобов`язання визначити установу, яка буде діяти як управління по поверненню активів (пункт 7 (i) розділу «Урядування та прозорість»). Необхідність створення агентства із повернення активів було одним із основних критеріїв виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС.

Директива ЄС № 2014/42/EU передбачає необхідність вжиття заходів з ефективного розпорядження активами, на які накладено арешт, а також створення спеціальних інституцій, відповідальних за менеджмент такими активами з метою їх збереження або збереження їх вартості. В Директиві зазначається, що з метою ефективного управління передбачається можливість здійснення реалізації активів.

«Великою вісімкою» (G8) в межах підгрупи з кримінально-правових питань 27.04.2005 схвалено Кращі практики щодо адміністрування арештованих активів (G8 Best Practices for the Administration of Seized Assets). Як зазначається у відповідних рекомендаціях, вони спрямовані, зокрема, на допомогу державам у збереженні вартості арештованих активів. При цьому, однією з ключових рекомендацій є те, що в судовому провадженні, відповідно до національного законодавства, має бути дозволено продаж активів до винесення остаточного рішення суду по справі та застосування заходів конфіскації або стягнення активів в дохід держави стосовно тих активів, які швидко псуються або швидко знижуються у вартості, наприклад, судна, літаки, автомобілі, тварини, ферми з вирощуванням сільськогосподарських культур тощо. Держава має забезпечити розгляд питання про надання дозволу на продаж до винесення остаточного рішення суду по справі активів, які є надто обтяжливими для управління. В свою чергу, отримані від реалізації доходи повинні бути збережені відповідно до національного законодавства до винесення остаточного рішення суду та застосування заходів конфіскації або стягнення активів в дохід держави.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 9 Закону на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Вимогами абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Пунктом 1частини першоїстатті 20Закону,визначено,що управліннягрошовими коштамиу готівковійта безготівковійформах убудь-якійвалюті,а такожбанківськими металами,на якінакладено арешту кримінальномупровадження,здійснюється Національнимагентством шляхом їх розміщення на депозитних рахунках Національного агентства у відповідній валюті або банківському металі, відкритих у державних банках, визначених на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі, за договором банківського вкладу на вимогу.

Арештоване майно у ході досудового розслідування кримінального провадження №42021152040000003 від 23.03.2021 не містить слідів кримінального правопорушення, відповідає критеріям, визначених статтею 100 Кримінального процесуального Кодексу України та може без шкоди для кримінального провадження передане в управління Національному агентству.

Враховуючи викладене, вжиття заходів щодо передачі в управління Національному агентству відповідних активів передбачено вимогами статті 100 КПК України та ст.ст. 19, 20 Закону.

Вивчивши клопотання та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.

Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об`єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичне позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 КПК, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу.

Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв`язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під час досудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 6 ст. 100 КПК України передбачено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Згідно ч. 1 ст. 19 вказаного Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Вирішуючи питання щодо передачі майна в управління Національному агентству, слідчий суддя звертає увагу на те, що обов`язковою умовою передачі майна в управління Національного агентства є наявність мети забезпечення збереження таких речових доказів або збереження їхньої економічної вартості, звідси має наслідком покладення обов`язку на слідчого, прокурора щодо доведення обставин, які підтверджують, що у разі нездійснення таких дій, майно може бути перетворене, знищене, зіпсоване або його економічна вартість істотно зменшиться в ціні.

З матеріалів клопотання вбачається, що 30.05.2021 року ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у вказаному кримінальному провадженні накладено арешт на речові докази, у тому числі і на навантажувач марки «VOLVO» L220G, з заводським номером НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 12.08.2019, який перебуває у власності товариства ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» та визначено його зберігання на території ДП «Підприємство ДКВС (№83)» 55340, Миколаївська область, Вознесенський район, сел. Костянтинівка, вулиця Володимирська, 1, шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном.

Вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосований у зв`язку з тим, що вказане майно визнане речовим доказом у даному кримінальному проваджені та може бути пошкоджене , знищене.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У силу ч.7 ст. 100 КПК клопотання сторони обвинувачення про передачу речового доказу на відповідальне зберігання розглядається згідно із ст. 171-173 КПК.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК клопотання про визначення порядку зберігання речового доказу має містити підстави, мету та відповідне обґрунтування необхідності передачі майна відповідній особі на зберігання.

Таким чином, під час розгляду питання про порядок визначення зберігання речових доказів у виді рухомого майна, ініціатор клопотання має довести, що існує реальна загроза відчуження, пошкодження чи знищення майна, про передачу якого клопоче слідчий, запобігти настання якої можливо лише шляхом передання майна на АРМА в управління для реалізації або передачі в управління.

Згідно свідоцтво про реєстрацію ЕЕ226184 від 12.08.2019 навантажувач марки «VOLVO» L220G, з заводським номером НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_3 , перебуває у власності товариства ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр», ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 .

Таким чином, винесеним рішенням, про яке просить слідчий, суд позбавить власника права вирішувати долю належного йому майна шляхом зміни його власника.

Водночас ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр», як власник арештованого майна, відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України має право володіти та користуватися майном, тобто панувати над таким майном, експлуатувати його, отримувати від нього корисні властивості. Даних про те, що ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр», здійснює незаконну діяльність, яка надавала би підстави для продажу майна, що належить цій компанії на праві власності - слідчому судді не надано.

При розгляді клопотання суд також ураховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка регулює втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, в п. 195 рішення у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зробив висновок, що, для того, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: 1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, 2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, 3) має забезпечувати справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами. Крім того, в п. 203 цього рішення, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Аналізуючи наведене, уважаю, що слідчим у своєму клопотанні не доведено існування ризиків щодо можливості пошкодження, перетворення зміни чи відчуження арештованого майна, що свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Керуючись вимогами ст. 98, 100, 117, 132, 170, 172, 173, 175 КПК України, ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,

постановив

відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області у кримінальному провадженні № 42021152040000003 від 23.03.2021 за ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України про передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для реалізації у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» речові докази у кримінальному провадженні а саме: навантажувач марки «VOLVO» L220G, з заводським номером НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2024 року.

Слідчий суддя: